Мандруємо Україною: води, солі та легенди Галичини

12.09.2020 09:00

Укрінформ

На Львівщину приїздять, щоб подивитися шоу дельфінів, середньовічну солеварню та зміїну ферму

Віднедавна український туризм починає розвиватися у новому руслі – такої собі децентралізації. Якось навесні в інтерв’ю Укрінформу голова Держагентства розвитку туризму Мар’яна Олеськів пояснювала: не можна обмежуватися відвіданням тільки великих міст. Озирніться навколо – поблизу туристичних центрів багато цікавинок є. Враховуючи досвід локдауну, внутрішній туризм намагатиметься об’єднувати у єдині маршрути знані «Мекки» і нові локації.

На Львівщині «красти» потоки туристів досить успішно виходить у Трускавця, Дрогобича, Жовкви. Далекі від топових відомих міст куточки приваблюють цікавими атракціями й продуктами. Про них і розповімо.

ТРУСКАВЕЦЬКІ ЛИЖІ ТА ДЕЛЬФІНИ

Трускавець – локація знаменита. Важко знайти українця, який хоч раз у житті не пив трускавецької «Нафтусі», не бував на цьому курорті хоча б проїздом. Та не однією мінералкою сьогодні приваблює публіку зелене і квітуче, чепурне містечко.

За словами місцевого мера Андрія Кульчинського, курорт узяв курс на «омолодження» відпочиваючих: створює атракції, цікаві дітям і молоді, умови не тільки пити водичку, а й активно проводити час. Величезний (на 50 га) міський парк пропонує все більше облаштованих для прогулянок стежин. Більшість готелів у Трускавці, крім власних бюветів і суперсучасних бальнеологічних процедур, пропонують гостям екскурсії Львівщиною, організовані походи на найближчі гори (Пікуй, Парашка, наприклад), гумові чоботи і тому подібне спорядження для прогулянок лісом (в оренду). «Спільно з Бориславом та Східницею почали прокладення велосипедних і пішохідних маршрутів. Трускавець – 300 м над рівнем моря, далі на маршруті – гірський хребет на висоті 900 м над рівнем моря. На маршруті є чудова місцина для оглядової вежі: проєктно-кошторисні роботи по її зведенню вже почалися», – розповідає пан Кульчинський. Місце для вежі й справді унікальне: з одного боку споглядаєш рівнинне Прикарпаття, повертаєшся і бачиш з іншого найвищі вершини Карпат. Чим не бонус для втомленого велошляхами мандрівника?

Саме у Трускавці у 2016 році відкрився перший у західних областях України дельфінарій. Тут мешкають 6 чорноморських дельфінів та два морських котики, що беруть участь у регулярних шоу. Тут є спеціальний басейн для сеансів дельфінотерапії, можливість плавати, малювати з дельфінами і кататися біля них на човнику. Для найбільш романтичних гостей – особлива опція: освідчення в коханні, пропозиція руки та серця за участю дельфінів (ще й вечерею погодують).

Чого Трускавцю не вистачало, так це гірськолижного курорту. І три роки тому поблизу містечка він відкрився – справжнісінький, зі снігогенераторами і крісельними витягами, тюбінг-парком та трасами для дітей і новачків, лижною школою. В сезон щодня з Трускавця до засніжених трас підвозить безкоштовний автобус. А влітку організовують панорамні підйоми – можна без зайвих зусиль піднятися канаткою на гору, влаштувати собі прогулянку лісом, а потім підкріпити сили на фудкорті.

А як тільки мине пандемія, у Трускавці почнуть зводити великий аквапарк. 3,5 га земельної ділянки під нього вже встигли виділити інвесторам, але закриті кордони заважають будівництву. Аквапарк обіцяли дуже пристойний – за анонсами, найбільший у Східній Європі, термальний (з подачею підігрітої мінералізованої води). Ще б пак: Трускавець давно вийшов на міжнародний рівень. Тут не тільки гості з різних країн світу – Білорусі, Азербайджану, Молдови, Польщі, а й інвестори. Так, майбутній аквапарк київська компанія планує зводити з залученням європейських коштів, а трускавецькі готелі вже сьогодні інвестують турецькі, німецькі, азербайджанські й казахські бізнесмени.

ГАЛИЦЬКІ ПЕРЛИНИ – ЖОВКВА ТА ДРОГОБИЧ

Жовква – це містечко, де є власна атмосфера середньовіччя, що не поступиться Львівській. Тут нарахували 55 визначних пам’яток, сконцентрованих на Ринковій площі. В містечку (30 км від Львова) є власна ратуша і замок кінця 16 - початку 17 століть, де колись розташовувався цар Петро І. Саме у ньому він приймав гетьмана Івана Мазепу перед війною, а десь на півстоліття раніше тут і Богдан Хмельницький побував. На Вічевій площі збереглася рідкісна оборонна синагога, яка свого часу разом з міськими мурами і Єврейськими воротами слугувала потужною оборонною вежею. З чотирьох славетних брам до наших часів достояли дві – Звіринецька і Сторожова. Зате костел Святого Лаврентія (початок 17 ст.) цілком цілий. Він знаменитий своєю «малою Пізанською вежею» – дзвіницею, що трохи нахилена вбік, й усипальницею родин Жолкевських (шляхтич Станіслав Жолкевський вважається засновником сучасної Жовкви і власником замку). Зовсім поряд з собором – монастир і церква Різдва Христового отців василіян, яким вже теж близько 400 років. Ще один «ровесник» цих храмів – колишній Домініканський монастир. Є гіпотеза, що його збудували за зразком одного з соборів середньовічного Неаполя.

Старовинне містечко – чудовий варіант для неквапливої прогулянки. Всі історичні пам’ятки дуже компактно розташовані, єдиним ансамблем. Зрештою, вважається, що Жовква побудована за зразком "Ідеальних міст" італійського архітектора П'єтро Катанео. Колись це було впливове місто-фортеця з магдебурзьким правом. А сьогодні – прекрасна локація, щоб помилуватися старовинними шпилями і дахами з червоною черепицею, послухати легенди про династії, чий спокій береже вишуканий костел, і покуштувати найкращих місцевих смаколиків у колоритній цукерні.

Ні далеко, ні близько – за 107 км від Жовкви знайдете ще одну туристичну родзинку, місто Дрогобич. Останнім часом воно впевнено почало боротьбу за туриста і дійсно має що запропонувати. У грудні 2019 року Дрогобич навіть увійшов у ТОП-10 найперспективніших міст з динамічним розвитком туризму за версією ресурсу Zruchno.Travel. Тут знайшли власну «фішку» – розкручують тему своєї середньовічної солеварні. Мало в Україні міст, які можуть пишатися такою промисловою історією: добувати сіль у Дрогобичі почали ще у 1250 році. Тут її за старовинною технологією досі виварюють як слід і називають «білим золотом» – найкориснішою, найчистішою в Україні. Тільки у Дрогобичі скуштуєте ексклюзивну солону каву і пиріг із солоною карамеллю по-дрогобицьки. А на додачу зможете побувати на виробництві. Будівлі, на жаль, у занедбаному стані, але для любителів старовини – краще не знайти. Вікові печі, чани, конструкції, справжні солевари – чим не музей середньовічного ремесла?

У місті є власна церква Святого Юра, вона збудована наприкінці 15 століття. За легендою, цей дерев’яний храм Дрогобич виміняв на сіль у сусіднього села Надієво. І тут вона чудово збереглася, хоч збудована без єдиного цвяха. Варто відвідати Кафедральний собор Пресвятої трійці 17 століття і багатостраждальну хоральну синагогу – єдину з 20 міських синагог, що пережила буремне 20 сторіччя (і витримала тривалу реставрацію). Оригінальну хоральну синагогу можна побачити в Музеї мистецтв Тель-Авіва – «єврейський Рембрандт» Маврикій Готтліб (уродженець Дрогобича) зобразив саме її на картині «Євреї, що моляться в синагозі на Йом Кіпур» (1878 рік). Є у міста і власна готика – костел Святого Варфоломія. Його віднесено до переліку 15 найбільш таємничих храмів України завдяки багатій легендами історії. Костел звели у 1392 році на фундаменті ще старішої будівлі, на фасаді храму знайдете старовинні язичницькі символи, а гід розповість страшні історії масових різанин, що частенько траплялися в середньовічному Дрогобичі. Після одного такого кривавого нападу вхід, через який до храму вдерлися повстанці, навіки замурували. Нещодавно біля його стін провели археологічні розкопки, і знайдені артефакти надихають істориків продовжувати дослідження.

АТРАКЦІЇ, РАВЛИКИ І ЗУБРИ

Історія історією, а розважитися – завжди не зайве. Для цього на Львівщині (у Меденичах) працює зоопарк «Лімпопо». Тут понад 300 мешканців – розкішне сімейство котячих, дуже хиже сімейство собачих, окремо – сімейства парнокопитних, а ще ж птахи і мавпи є. Морозиво, дитячий майданчик, атракціони – все як у зоопарку. Не зовсім атракціон, але теж дуже цікаво: поблизу Східниці є природний парк «Сколівські бескиди», а у ньому – справжні зубри. Звірів завезли у 2009 році до Майданського лісництва з Європи. Зубрам так сподобалося в урочищі Мальмансталь, що вони стали швидко розводитися і почуватися, як удома. Чорні велетні влітку бродять лісами, а взимку їх можна побачити ближче до села – голод жене зубрів з лісу. Місцеві лісники підгодовують їх зерном і капустою, а кілька туристичних клубів проводять немасові екскурсії до місць, де можна побачити стадо.

Гастрономічний туризм – це теж про Львівщину. Мінімум дві равликові ферми (села Яблунівка та Солонка) сьогодні активно запрошують на екскурсії та дегустації. Спочатку равликів покажуть живих і активних, потім розкажуть, як вони стають популярним делікатесом, а потім і почастують вже готовими стравами у тарталетках чи власних мушельках. До слова, фермери у Солонці з минулого літа демонструють ще й зміїну міні-ферму – окремо вирішили зайнятися розведенням їстівних змій для постачання ресторанів. Поки що змій не їдять, але подивитися і навіть помацати їх просто у вольєрі дозволять. Якщо до таких вишуканих наїдків поки не готові, голодними все одно не залишитеся. На Львівщині пропонують безліч гастротурів, під час яких всього за день можна насмакуватися сирів, медів, пальцьопханих ковбас, мармулядів та соусів, не кажучи вже про пиво. За пивною історією краще їхати все ж до Львова. Тут є неперевершена «Львіварня» – багатий експозиціями музей місцевого пивоваріння. Пиво варили, виявляється, ще за стародавніх шумерів, і поганих пивоварів у ті часи страчували. А хороших не брали в армію, щоб не втрачати цінних кадрів! До Львова це мистецтво дійшло у 15 столітті й відтоді вдосконалюється. Здавна тут існував власний цех пиво-майстрів, школа, де вчили таємниць пивоваріння (і документ про її закінчення містив опис зовнішності випускника – щоб інші не зловживали). Саме через пивоварню у центрі міста сталася знаменита пожежа 1527 року, після якої воно відродилося буквально з попелу, а всіх пивоварів відселили подалі (у центрі за особливі заслуги пиво продовжували варити лише ієзуїти). Середньовічні документи, портрети, виробничі механізми і посуд, підземелля і макети – все є у «Львіварні». Ще й продегустувати кілька сортів дадуть.