Фотоподорож: унікальні дерев’яні церкви Закарпаття
Це яскраві точки на туристичній мапі України – архітектурні, природні або ж створені руками українців-сучасників.
Наступна локація нашої фотоподорожі – Закарпаття, яке вражає мандрівників природою та своїми кам’яними архітектурними цікавинками – замками, палацами та храмами. Втім, один із туристичних слоганів області каже, що це – край дерев’яних церков.
І дійсно, переплетіння різних епох, народів, релігій створили неповторний ансамбль об’єктів дерев’яного зодчества – храми, зведені без жодного цвяху у специфічних архітектурних стилях.
Сьогодні на Закарпатті нараховується понад сто дерев’яних церков. Ці унікальні зразки сакральної архітектури вважають одним із національних символів і показують туристам з усього світу.
Крім того, 2013 року вісім неповторних дерев’яних церков Карпатського регіону України (разом з вісьмома в Польщі) було одноголосно внесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Пропонуємо подивитися на деякі, можливо, менш популярні серед туристів, та не менш цікаві дерев’яні церкви Закарпаття в ошатному зимовому вбранні.
Церква святого Івана Предтечі (святого Івана Хрестителя) — дерев'яний храм XVIII ст. в селі Сухому Великоберезнянського району, пам'ятка архітектури національного значення. Збудована 1769 року.
Церква святого Василя — дерев'яний храм у селі Лікіцари, пам'ятка архітектури національного значення. Церква збудована у XVII ст., сучасного вигляду набула під час перебудови 1748 року.
Церква святого Василія Великого — одна з найвизначніших пам'яток архітектури Великоберезнянського району, пам'ятка архітектури національного значення. За версією Львівських реставраторів, дерев'яну церкву збудували в селі Сянки на Львівщині в 1703 р. як триверху, бойківського стилю і перевезли в Сіль чотирма парами волів у кінці XVIII ст. (ймовірно, в 1777 р.).
Церква Покрови Пресвятої Богородиці — дерев'яний храм, розташований у селі Кострина Великоберезнянського району, пам'ятка архітектури національного значення. У 1703 року громада села купила церкву, збудовану 1645 року в селі Сянки сусіднього Турківського району Львівщини. Храм цікавий як перехідний тип від бойківського до лемківського зодчества.
Фото: Сергій Гудак/Укрінформ
