На Тернопільщині підсвітили стіни та вежі замку XIV століття
Про це кореспонденту Укрінформу повідомив заступник міського голови Кременця Микола Матвіюк.
«Замок у нашому місті – одна із туристичних «родзинок» волинської частини Тернопільщини. Сюди мало не кожного дня приїжджають групи та окремі туристи, роблять тут селфі, колективні фото. Не раз чули від них, що добре було б освітити замок у вечірній час, адже ця локація, збудована ще за часів волинського князя Любарта, теж би приваблювала туристів в таку пору доби. Отож, за 316 тис. грн й реалізували цей проєкт», – розповів Матвіюк.
За його словами, на замовлення Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника, якому підпорядкований замок на горі Бона, виготовили кошторисно-технічну документацію.
Спочатку передбачалося, що освітлення із необхідними комунікаціями та встановленням прожекторів облаштують до кінця року. Однак погодні умови та майстри – будівельники й електрики – прискорили цей процес.
Як повідомляв Укрінформ, у межах програми збереження культурної спадщини Кременця тут планують освітити низку архітектурних пам’яток – туристичних локацій. Крім замка, це – збудований в стилі пізнього ренесансу Францисканський монастир XVII століття, Миколаївський собор, Єзуїтський колегіум, Богоявленський монастир, будинки «Близнята» кінця XVIII ст.
Кременецький замок – одна із небагатьох оборонних споруд, які у 1241 і 1255 роках вистояли перед навалою Золотої Орди на галицько-волинські землі. Опинившись наприкінці XIV століття в під владою Великого князя литовського Вітовта, замок у Кременці розбудовують. Згодом відновлений Кременецький замок із прилеглими до нього селами король Сигізмунд І подарував своїй дружині Боні Сфорца, на честь якої названа замкова гора. Протягом кількох століть ніхто не міг здобути кам’яну твердиню у Кременці. Тільки восени 1648 року це вдалося козакам Максима Кривоноса. Нині туристи, гості міста піднімаються на Бону, аби серед замкових мурів насолодитися прекрасним у будь-яку пору року краєвидом Кременця та його околиць.
Фото: Володимир Крутевич