День України в Страсбурзі: Борщ, альзаський кнак і черга за українською символікою
Традиційно у травні в Страсбурзі відзначають Дні Європи. Протягом тижня проводиться низка заходів, починаючи від великих конференцій, благодійних концертів і вистав, закінчуючи днем відкритих дверей в Європейському парламенті. Уже протягом кількох років до святкування Днів Європи долучається й українська громада.
Проте цей рік став особливим — в Страсбурзі під час Днів Європи провели День України.
В одному із садів міста поблизу Європейського парламенту українці влаштували справжнє свято – з великим концертом, з частуванням національними українськими та альзаськими стравами, із продажем українських сувенірів і символіки. Вся виручка, за словами організаторів, піде на гуманітарну допомогу Україні.
А ще відбулися демонстрація українських строїв із розповіддю про їх історію, майстер-класи з Петриківського розпису, а для дітей – з ліплення з глини та малювання, а також з української зачіски та розфарбування обличчі.
Як розповіла Укрінформу віцепрезидент асоціації PromoUkraina Ольга Костенко, це вже всьоме PromoUkraina в межах святкування Днів Європи проводить і український захід – разом із Постійним представництвом України при Раді Європи і містом Страсбург, яке надало цей майданчик у саду та приміщення.
“Раніше це називалося Український ярмарок, але сьогодні це – День України, який ми робимо як захід для підтримки України. Всі гроші, які ми сьогодні заробимо, ми надішлемо в Україну як гуманітарну допомогу”, – зазначила пані Ольга.
Вона розповіла, що фотовиставка про війну, яку розмістили на вході у сад, організована разом з українськими фотографами, а великий двогодинний концерт проведений силами українців. “Ми щасливі, що до нас зараз долучилися багато українських професійних артистів, які приїхали до Страсбурга тимчасово, як переселенці”, – говорить наша співрозмовниця, називаючи таких учасників концерту, як тенор Василь Василенко, виконавці Стас і Ольга Фекепе, співачка Ірина Дювері та інші.
Крім того, діти української школи у Страсбурзі виконали танці, поставлені Олександром й Іриною Кобрин. Це – професійні українські хореографи, які ведуть курси танців для українських дітей вже багато років.
“Сьогодні – неймовірний день, тому що тут дуже-дуже багато людей, нас підтримують французи, вони солідарні. Дуже багато французів прийняли українців у себе в родинах, і тому вони теж сьогодні тут з нами. Ми дуже вдячні французькому громадському суспільству за те, що вони так сердечно ставляться до українців і з розумінням ставляться до цієї страшної війни, і звичайно, всі хочуть миру й української перемоги. І все, що ми робимо, – це в ім’я перемоги”, – говорить Ольга Костенко.
Вона також розповіла, що діти під час заходу малюють для солдат те, що вони відчувають – свою любов і підтримку. “Ми будемо вкладати ці малюнки в гуманітарну допомогу, і вони будуть відправлені прямо на фронт”, – додала вона.
Частування українськими борщем і варениками, а також альзаськими кнаками мало великий попит – за три години розкупили усе.
Додатково підносили українську випічку, смаколики, але й вони не залежувалися.
До яток з українськими сувенірами та українською символікою, які у Франції зараз дуже популярні, навіть вистроїлася черга.
Як розповіла Дар’я Пістряк, яка є переміщеною особою і приїхала з Києва, намиста, які продаються тут сьогодні, зроблені у Львові. Це ручна робота з кераміки, їх привезли волонтери спеціально до цього заходу.
“А ці вишивки – мої. Я спеціально їх готувала до цього заходу, або ж на подарунок. Ось цю – із соняшниками – закінчила сьогодні у першій годині ночі. Це стилізований Тризуб, це – калина”, – показує пані Дар’я.
А поруч сидить майстриня Анастасія Шпірук, яка прямо тут в’яже гачком маленькі українські сувеніри.
Дівчата кажуть, що сьогодні сувенірів вже продали десь на тисячу євро, навіть розпродали майже всі футболки — по 20-30 євро.
Майстриня Наталка Деркач пропонує свої роботи з кераміки. Вона родом із Чернігова, але вже 30 років живе тут. “Батько і родичі – в Україні, вони жили в оточені, трималися під бомбами більше трьох тижнів. Мене настільки вразило і шокувало те, що відбулося у моєму рідному місті – я побачила зруйновані місця, де я провела все своє дитинство, бібліотеку, історичний музей. І єдиною реакцією в цьому безпорадді, в цій болі й чумі, що прийшла в Україну, були творчість, мистецтво. Я захоплююсь керамікою, скульптурою, і моєю реакцією на ці страшні події було щось творити, робити щось продуктивне, що символізує життя”, – говорить пані Наталка.
Вона розповіла, що люди купують її твори, дають пожертви, і вона вже зібрала 1500 євро та відправила у Київ волонтерам, які потім надають звіти, на що йдуть гроші. Навіть за невелику частину цих грошей перевезли тварин – собак і котів – до Берліна. Також, за словами Наталки Деркач, у Херсонській області гроші пішли на допомогу хостелу для старих людей, які не мають родин. “Намагаємося допомагати як можемо, різними шляхами”, –говорить вона, і підкреслює, що зараз є надзвичайна солідарність по всіх містах Європи, і в Страсбурзі в тому числі.
Про це каже й інша співрозмовниця Укрінформу – полька Уршула Дербуш, психолог, яка 20 років мешкає у Страсбурзі. “Я тут, тому що я підтримую Україну, українців, і я дуже хочу, щоб війна скоріше закінчилася. Я також хочу чимось допомогти. І хоча для того, щоб робити щось дуже велике, мої можливості обмежені, але я тут і долучаюся у тому, в чому можу”, – каже вона.
“Я живу в оточенні французів, які так само ставляться до війни в Україні, і які дуже співчувають українцям і підтримують їх. Наприклад, сусіди напроти мене прийняли до себе українську родину, і ми також давали свої дані до списку людей, які можуть тимчасово прийняти біженців, але поки чекаємо відповіді на це”, – говорить пані Уршула.
За її спостереженнями, сьогодні французи знають про Україну набагато більше, ніж раніше. “Наприклад, у мене є друзі у Львові, і коли я розповідала про свою поїздки туди, ніхто з французів не знав, що це і де. А зараз назви українських міст відомі всім”, – каже вона.
Тим часом гості відпочивають, насолоджуються теплим сонечком і чудовою атмосферою.
А в дітей своя радість — вони захоплені майстер-класами з української зачіски, з розпису обличчя, з ліплення.
З мамою двох дітлахів з Києва розговорилися. Ірина з дітьми вже близько місяця, як тут, живе у французькій родині. Дітей одразу взяли до школи, їм дуже допомагають — і однокласники, і вчителі. Держава теж фінансово допомагає — Ірина вже отримала 560 євро (у місяць) на свою родину. Але вона каже:
“Знаєте, тут дуже добре, тут дуже гарні люди, але хочеться додому. Я ніколи не вважала себе особливим патріотом, ніколи навіть не замислювалася над цим. А тут відчула, що дуже хочу додому, до себе, до своїх. На батьківщину”.
Олена Милосердова, Страсбург
Фото автора
