Побороти виклики разом: хто та чим допоможе громадам у повоєнній відбудові

Повномасштабна війна проти України триває більш як два роки. За цей час в нашій країні частково пошкоджено чи зруйновано 17615 об’єктів цивільної інфраструктури. За підрахунками Київської школи економіки (KSE), що від початку російського вторгнення обліковує економічні втрати України, на січень 2024 року загальна сума прямих збитків інфраструктурі зросла до 155 млрд доларів. Далі про це – у публікації Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.

ГОТУЄМОСЯ ДО ВІДНОВЛЕННЯ, ОДНАК Є ЗАПИТАННЯ

Процес відновлення громад уже розпочався. Наразі триває напрацювання рішень, які базуються на переосмисленні планування та сучасних підходах до організації міського простору з урахуванням потреб мешканців громад. На що найперше потрібно звертати увагу, що враховувати, якими принципами керуватися, щоб відновлені міста стали кращими, ми розповіли у статті «Якісне відновлення: комплексний підхід в повоєнній відбудові українських міст».

Однак залишається багато запитань щодо того, як має відбуватися відновлення зруйнованих об’єктів, де брати кошти та шукати фахівців, на чию допомогу можна сподіватися та як спростити цей складний процес?

Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Центром політичної соціології протягом 3–12 березня 2024 р. на замовлення медіамережі «Вікно Відновлення» провів загальнонаціональне опитування, присвячене проблемам відновлення України. На думку респондентів, ключову роль у відновленні країни відіграватимуть уряд України (53%) та іноземні держави (51,5%). На провідну роль місцевого самоврядування очікує 35,8 % опитаних.

Такий розподіл видається цілком зрозумілим, адже задля уникнення хаотичності місцеві ініціативи з відновлення мають обов’язково бути узгоджені з загальнодержавними.

«Перш ніж розробляти щось на рівні територіальної громади, необхідно розуміти, як ті чи інші стратегічні цілі бачать у державі. Щоб не вийшло так, що, наприклад, розроблена територіальною громадою стратегія чи комплексний план відновлення суперечать загальнодержавному баченню. Тому всі локальні розробки та проєкти обов'язково мають бути інтегровані в план відбудови регіону, а він, у свою чергу, – в розроблений план відбудови країни», – вважає кандидатка географічних наук, доцентка кафедри економічної та соціальної географії КНУ імені Тараса Шевченка, гарантка освітньої програми «Урбаністика та міське планування» Наталія Провотар.

Щодо загальнонаціонального бачення, то його уряд України презентував 4–5 липня 2022 року під час конференції в Лугано. Національний план відновлення, який відображає головні напрями відновлення зруйнованої після війни економіки, базується на 5 основних принципах: негайний початок і поступовий розвиток; нарощування справедливого добробуту; інтеграція в ЄС; відбудова краще, ніж раніше в національному та регіональному масштабах; стимулювання приватних інвестицій.

Наразі на практиці відбудова зруйнованих об’єктів триває точково і переважно у громадах. Адже поки глобальні плани відновлення допрацьовують фахівці, люди, що втратили житло, потребують його відбудови негайно.

Однак, згідно з результатами згаданого опитування, серед тих респондентів, житло яких зруйноване, або знайомі з особами, що стикнулися з руйнуванням житла внаслідок воєнних дій, 52% не задоволені зусиллями влади стосовно його відновлення.

ХТО ТА ЯК МОЖЕ ДОПОМОГТИ ГРОМАДАМ У ВІДБУДОВІ

Багато громад уже користуються Довідником з відбудови міст, який уклали експерти та експертки ГО «Урбанина».

«Однією із цілей створення Довідника було бажання зробити інструмент не для архітекторів, дизайнерів, експертів і професіоналів, що займаються містами, їхнім розвитком, а – розробити зрозумілий документ для звичайних мешканців, чиновників, політиків, муніципалітетів, – розповідає архітектор і співзасновник ГО «Урбанина» Максим Головко. – Щоб вони, і, можливо, передусім саме вони, зрозуміли: те, як було, не завжди є найкращим. І нині є багато нових рішень, які варто впроваджувати. Ось цієї мети, здається, вдалося досягти. Дедалі більше ми чуємо новин, відгуків про те, як реальні працівники сільських і міських адміністрацій посилаються на Довідник, використовують звідти фотографії, схеми, візуалізації, презентації, показуючи, що можна було б зробити. Це, здається, добрий початок, щоб принаймні синхронізуватися стосовно того, як ми бачимо відновлення хоча б якихось частин наших міст».

Але, звісно, відновлення – це довготривалий процес, що потребує великих ресурсів. А під ресурсами слід розуміти не лише кошти, а й експертів, власне, тих, хто може напрацьовувати та втілювати якісні проєкти.

ЧИ ВИСТАЧИТЬ ФАХІВЦІВ ІЗ ВІДНОВЛЕННЯ

Відсутність фахівців завжди була однією з проблем у громадах, і це стосується не лише сфери відбудови. Адже більшість кваліфікованих спеціалістів переважно мешкає у містах, і така ситуація притаманна не тільки Україні. Нині, під час війни, громади відчувають ще більший кадровий голод.

Який тут вихід? Передусім необхідно залучати до співпраці компанії, які займаються просторовим плануванням. Тобто слід відійти від думки, що в кожній територіальній громаді має бути окрема місцева команда. Практичніше скористатися послугами структури, яка, наприклад, розробляє десяток таких комплексних планів. Її «офіс» може бути розміщений, наприклад, у Києві, Львові чи у Дніпрі. Це можуть бути державні або приватні структури.

За приклад можна навести Експертно-консультаційний центр розвитку громад і територій Київського національного університету на географічному факультеті. Його головна функція –розвивати компетенцію студентів за фахом і допомагати територіальним громадам у їхньому розвиткові.

«Ми робимо планувальні документи для різних територіальних громад, зокрема деокупованих. Інший наш здобуток – те, що готується "армія проєктантів". Сьогодні це – студенти різних груп і різного віку. Вони отримують безцінний досвід, коли працюють вже в полі конкретно з громадою, бачать рівень проблем, бачать певні рішення, які ухвалюють архітектори, фахівці інших галузей. Вони працюють разом з досвідченими фахівцями та набувають тих компетенцій, що дають змогу їм у майбутньому долучитися до цієї "армії проєктантів"», – розповідає про діяльність Центру доцент кафедри економічної та соціальної географії КНУ ім. Шевченка, керівник Центру розвитку громад і територій Анатолій Мельничук.

Відплив населення і спеціалістів – це величезна проблема. У деяких громадах залишилося від 10 до 15 відсотків фахівців, і це навряд чи зміниться найближчим часом. Наприклад, ми говорили із головою Роганської територіальної громади на Харківщині. Пані Марія Черненко розповіла, що після звільнення Харківщини вони відновили місцеве виробництво – картонну фабрику, щоб почалося життя в громаді. Але, щоб розпочати виробництво, їй довелося запроваджувати програму з навчання роботи на цій фабриці жінок. Тому що до війни там працювали тільки чоловіки, а тепер їх немає. «Немає шерифа чоловіка, немає в комунальній службі чоловіків, немає екскаваторника, немає будівельника. Ці вакансії тепер заповнюють жінки», – розповів керівник Центру розвитку громади і територій. Він також застеріг, що кадрову проблему не можна розв’язати тільки на місцевому рівні. Має бути державна програма з відновлення кадрового потенціалу на місцевому рівні. І вона повинна бути не менш потужна, ніж та, що стосується планування та відбудови.

ЗАКРИТИ ПОТРЕБУ ГРОМАД У ФАХІВЦЯХ

Створення «армії проєктантів» Анатолій Мельничук вважає безпрецедентним завданням відновлення. Якщо цього не зробити у країні, то прийдуть проєктанти з інших країн.

«Ми маємо багато кейсів, коли планують відновлення круті проєктні фірми і спеціалісти з-за кордону, але я думаю, що все-таки це завдання найперше для українців. Адже це можливість отримати добру професію, бути корисним для своєї держави набагато поколінь вперед. Наша кафедра з 1973 року готує фахівців з управління регіональним розвитком і так само економіко-географів, які є однією із найважливіших ланок з планування. Оскільки раніше у нас ринок був маленький, то частина випускників йшли працювати в інші сфери. Тепер ринок для таких фахівців величезний», – наголосив Анатолій Мельничук.

Однак у територіальних громадах мало чули про можливості, що їх можуть надати університети, про те, які вони мають експертизи та яких фахівців, у яких сферах вони корисні містам, селам та селищам. Тож одне із завдань Центру розвитку громад і територій – налагодження співпраці між експертами, або майбутніми експертами, які нині є студентами, та громадами.

«Було визначено пілотні громади, і наш університет обрав за погодженням Лозівську територіальну громаду. Ми провели там велике дослідження, вивчили потреби мешканців. Студенти їздили в громаду, відвідали кожен старостат, взяли інтерв'ю в представників органів самоврядування, бізнесу, активістів, старост. Побачили все на власні очі, так би мовити. А тепер допомагають громаді в плануванні, розробленні проєктів та впровадженні конкретних заходів з відновлення», – поділився кейсом Анатолій Мельничук.

Приклад – однозначно успішний, адже це саме те, чого не вистачало громадам. А завдяки залученню молодих фахівців ми можемо хоч частково розв’язати їхні проблеми.

ІЗ ЧИМ ІЩЕ ДОПОМАГАЮТЬ ГРОМАДАМ

Потреби громад допомагають закрити й асоціації місцевого самоврядування. Зокрема, Асоціація міст України співпрацює з органами місцевого самоврядування, надає різноманітну підтримку, консультації, роз'яснення, збирає перелік проблем та потреб громад для подальшого їх розв’язання, проводить заходи для органів місцевого самоврядування, поширює нову інформацію, найкращі практики, допомагає обмінюватися досвідом. Це все стосується різних питань і безпосередньо питання відновлення.

В Асоціації міст України також вважають, що насамперед для відновлення постраждалих регіонів потрібно сформувати загальне бачення, без нього важко встановити цілі, куди ми йдемо з відновленням. Територіальні громади мають різні потреби й різні можливості щодо відновлення. Адже руйнування у громадах різні, інтенсивність обстрілів на кордоні та, наприклад, у центрі України – різна. Відповідно потреба в укриттях також різна. Крім цього, сільські і міські території мають певні особливості.

Експертка з питань відновлення муніципальної інфраструктури Асоціації міст України, докторка філософії з публічного управління та адміністрування Тетяна Мельник зазначила, що такого загального бачення бракує на національному рівні.

«Асоціація міст України збирає усі потреби громад та надає уряду пропозиції, як їх можна ефективно врегулювати. Наприклад, на сьогодні маємо таку ситуацію, що органи місцевого самоврядування за перші півтора року вже спрямували зі своїх бюджетів 6,6 млрд гривень на облаштування укриттів у закладах охорони здоров'я, освіти, соціального забезпечення. А на середину 2023 року сформували потребу в додаткових 30 мільярдах з державного бюджету. Але сьогодні в державному бюджеті передбачено 2,5 мільярда на укриття в закладах освіти та мільярд – в закладах охорони здоров'я. Тобто обсяги державної підтримки та потреба дуже непропорційні. Ми в АМУ намагаємося це виправити», – розповідає Тетяна Мельник.

Окрім того, громадам потрібні планувальні документи, плани відновлення на місцях. Однак, за словами експертки, тут теж є нюанс, адже ці документи не можуть бути підготовлені, поки не затверджено переліку територій відновлення. Адже такі плани мають розробити саме ті територіальні громади, які належатимуть до території відновлення офіційно за переліком. А інші громади розроблятимуть стратегію розвитку.

«Поки що не було затверджено перелік територій відновлення і не було офіційно оголошено про старт розроблення планів відновлення. Таке оголошення мають зробити Міністерство інфраструктури, потім обласна адміністрація, і лише після цього територіальні громади зможуть розпочати розробляти планувальні документи. Однак громади потребують відновлення вже тепер, і не тільки інфраструктури, а й економічного відновлення. Тож вони розробляють свої плани, причому навіть більш ґрунтовно, ніж це передбачено затвердженим урядом порядком. Зокрема, там більше аналізу даних щодо економічного відновлення, інженерної підготовки, безпекових та інших аспектів», – роз’яснює Тетяна Мельник.

Громадам у цьому допомагають проєкти міжнародної технічної підтримки. Зокрема, вони надають експертні консультації, а також фінанси для розроблення планів відновлення. Міста, села та селища також активно обмінюються між собою досвідом, найкращими практиками та історіями незламності.

А для того щоб можна було мати якийсь орієнтир, спільне бачення, в Асоціації міст України підготували Концепцію відновлення місцевого самоврядування. Ця Концепція визначає завдання за двома напрямами: створення для мешканців належних умов у кожній громаді в різних сферах життя (освіті та культурі, медичному та соціальному обслуговуванні, містобудуванні та інфраструктурі, житлово-комунальному господарстві, безпеці) та формування демократичної системи доброго урядування на всіх рівнях.

«Щоб у громад було загальне бачення, як діяти, потрібно було сформувати концептуальний документ. Тож Асоціація міст України почала працювати над розробленням такої концепції. А 1 квітня 2024 року на засіданні правління Асоціації міст України – це керівний орган Асоціації, до якої входять 1055 громад-членів – було затверджено Концепцію відновлення. Ми об’єднали багато громад, зокрема й окупованих. Асоціація міст України представляє не лише міста, а й сільські, селищні, міські територіальні громади. І для того щоб допомогти їм усім, було сформовано таку концептуальну рамку, такий документ, який передбачає мету, принципи, завдання, очікувані результати стосовно відновлення», – ділиться здобутками Тетяна Мельник.

ІНШІ ВИКЛИКИ ТА ЇХ НЕОЧІКУВАНІ РІШЕННЯ

Окрім проблеми з фахівцями, наступним і, мабуть, найбільшим викликом є те, що на відновлення дуже впливає фінансування. Від нього залежить і залучення кваліфікованих фахівців, і наявність проєктів із сучасними підходами до організації простору, і якість їх втілення, і можливість мати кращі міста, села та селища.

Однак цей виклик можна нівелювати активною участю мешканців громад.

Архітектор і співзасновник ГО «Урбанина» Максим Головко вказує на прямий зв'язок між тим, який вигляд мають наші громади, та активністю їхніх мешканців.

«Девелопери не будують просто так. Ми будуємо те, що самі готові купувати. Тому в нас і може бути якесь погане рішення, погана архітектура через те, що ми самі ще не готові платити більше за якісну архітектуру, за найкращі рішення, – розповідає архітектор. – Тож одне із завдань для громад та їхніх мешканців – узагалі зрозуміти, чи ми хочемо платити більше за кращі міста. Бо врешті прийдемо саме до цього питання. Це якщо говорити про масову архітектуру».

Максим Головко згадав і про знакові об'єкти: громадські центри або музеї. Це не просто будівлі. Йдеться передусім про цінності, які ми разом маємо розвивати і поширювати.

«Ми повинні ініціювати створення найкращих об'єктів. І в нас є для цього інструменти впливу. Але такі об’єкти не ініціюють забудовники. Їх можуть ініціювати муніципалітети або міністерства на державному рівні, щоб люди розуміли і могли побачити загалом: що це, як працює, які цінності пропагує. Поки що у нас більшість муніципалітетів в Україні не залучені до таких процесів», – зазначив співзасновник ГО «Урбанина».

Підтримує думку про зв’язок між розвитком громади та активністю її мешканців і кандидатка географічних наук, доцентка кафедри економічної та соціальної географії КНУ імені Тараса Шевченка, гарантка освітньої програми «Урбаністика та міське планування» Наталія Провотар:

«Наприклад, у Києві розробили і впроваджуватимуть програму безбар’єрності. Відповідно мешканці можуть вносити свої пропозиції, як це нині відбувається, скажімо, за кордоном. Йдеться навіть про економічну залученість, коли для облаштування, наприклад пандусів, залучатимуть кошти програми безбар’єрності, а озеленення здійснюватимуть коштом місцевих мешканців. Тобто ми розуміємо, що живемо в країні, в якій триває війна і коштів не вистачає. Тож якщо ми хочемо жити в комфортному дворі, то треба залучати й кошти мешканців цього двору, приміром, на озеленення, придбання вуличних меблів, на те, що їм у цьому дворі потрібно».

Наталія Провотар зауважила, що такі експериментальні проєкти вже діють. Наприклад, у Львові та Києві є двори, де спробували зробити комфортний простір. Однак експертка зазначає, що йдеться лише про кілька дворів, і це – крапля в морі.

Для таких проєктів мають бути інші масштаби.

«Це мають бути загальноміські програми, – зазначає Наталія Провотар. –  І починати втілювати їх треба насамперед у тих житлових комплексах, де мешкають переважно молоді люди. Вони активніші, відкриті до сприйняття нового та більш платоспроможні. Потім, коли проєкт буде втілений у життя у конкретному житловому комплексі, піде розголос. Забудовник теж побачить, що новий комфортний простір впливає на ціну. Для забудовника важливо побачити економічну ефективність. Тому спочатку мають бути конкретні приклади: і не точкові, не одного двору. Має з’явитися тренд, про який люди скажуть, що це – добра ініціатива. І, звісно, мешканці мають усвідомлювати, що в тій ситуації, в якій нині перебуває Україна, саме їхні кошти та зусилля можуть вплинути на розв’язання локальних проблем».

Ми створили цей матеріал як учасник Мережі «Вікно Відновлення». Усе про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.

Ксенія Кутова, журналістка, міська дослідниця

Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства