Додатковим бонусом, який призвів буквально до «вибуху мозку», стало відвідання прес-офісу та знайомство з громадською організацією Кайтселійт, яка, з моєї особистої точки зору, надає зразок найвищого рівня взаємодії і солідарності між державою і суспільством, особливо в питаннях захисту країни. При тому, що російська агресія і війна призвели до безпрецедентного волонтерського та добровольчого сплеску по всій Україні, нам є чому повчитися у естонців у вимірі нормативного регулювання такого народного руху. У випадку Естонії держава і волонтери не конкурують одне з одним, натомість, вони діють як єдине ціле, вони знайшли таку формулу взаємодії, яка робить практично непереможною навіть таку невелику за розмірами країну, як Естонія. Перемоги досягаються не розмірами, вони виборюються людьми та силою народного духу.

- У ваших ремарках про ці зустрічі не прозвучало одного слова - Стратком. Де і з ким ви розбиралися в стратегічних комунікаціях?

- Все, що ви почули - це все саме про стратегічні комунікації. Цікаво, що цією системою пронизана вся структура державного апарату, вона сприймається як єдиний та цілісний організм. Це, де факто, ретельно збудована система впровадження та інформаційного супроводу урядових рішень.

Варто звернути увагу на те, що голова Департаменту стратегічних комунікацій Кабінету міністрів розпочинає робочий день із прямого спілкування з прем'єр-міністром. Він же щотижня проводить координаційні наради з представниками Страткомів окремих міністерств, і вони разом погоджують інформаційні пріоритети. Це виключає появу у публічному просторі інформації,  яка свідчить про неузгодженість позицій між членами Уряду та шкодить авторитету держави, що, на жаль, раз за разом доводиться спостерігати в Україні. 

Цікаво, що перші особи не делегують функцію спілкування з пресою або громадськістю своїм прес-секретарям, вони роблять це самі. Наприклад, на прес-конференцію після засідання Уряду, як правило, виходить прем'єр-міністр та профільні міністри, відповідно до питань, які розглядаються.  

- Не варто плутати поняття. В Естонії структура, подібна до ГШ, називається Сили оборони, її, відповідно, очолює головнокомандувач Силами оборони. З ним спілкується не прес-секретар, а керівник Страткому. Сам Стратком на абсолютно рівних правах з іншими департаментами входить до органів управління Сил оборони. Ще раз - Стратком в Силах оборони Естонії - це самостійний орган військового управління, керівник якого, як і інші керівники самостійних органів військового управління, має статус заступника головнокомандувача Сил оборони. 

За словами естонських колег, так було не завжди. Новації у статусі керівника Страткому Сил оборони Естонії виходять з еволюції поглядів щодо ролі і місця Страткомів в цілому в структурі НАТО, які відбулися з 2014 року, з часів гібридної агресії Росії проти України. Як бачимо, висновки з таких дій «російських партнерів» робить не лише Україна.

Цілі, які мають досягатися засобами Страткому при проведенні тих чи інших заходів (військові навчання, операції, публічні заходи і т.д.), визначаються у бойовому наказі або в оперативному плані на проведення таких заходів на рівних умовах із визначенням інших сил та засобів.

Це принципово важливо. Адже цілі Страткому та методи їх досягнення, включаючи залучені людські, матеріальні, технічні та фінансові ресурси, включаються в загальний оперативний задум. За його втілення відповідають безпосередньо командири залучених підрозділів, при цьому офіцери по зв'язках із пресою або з громадськістю відіграють лише допоміжну роль.

Це означає, що керівник зобов'язаний спілкуватися з пресою, і не може перекласти цю функцію на іншого. Прес-секретарі та прес-офіцери знаходяться, здебільшого, «за кадром», публічний імідж власного підрозділу формує його командир, а попутно - імідж для усіх Сил оборони Естонії. Він безпосередньо відповідає за комунікацію і, відповідно, є головним речником.

- Ви розповідаєте про якісь фантастичні речі. У нас правду про збройні сили можна дізнатися від будь-якого солдата...

- Все залежить від того, що вважати правдою. Але це вже ваша справа. Ми говоримо про сталу систему комунікацій. За естонським досвідом, кожен солдат має можливість долучитися до такої роботи. Але з невеликою поправкою.

Кожен естонський військовий може говорити лише про свій рівень та про свою відповідальність. Наприклад, кулеметник може розповідати лише про себе, свій кулемет, і про те, як він пишається службою із товаришами по зброї. Військовослужбовцям рекомендовано утримуватися давати оцінки та суб'єктивні судження, особливо ті, що виходять за межі їх компетенції. Тому в естонській пресі й, до речі, у соціальних мережах, поширюється набагато менше дурниць про Сили оборони, ніж «мудрих», але часто дилетантських думок і висновків про Збройні Сили в українських медіа.

До речі, про демократію. В Силах оборони Естонії існують внутрішні інструкції, які забороняють військовому персоналу спілкуватися з пресою без попереднього погодження з відповідним прес-офісом. Окремі правила розроблені для військовослужбовців у користуванні соціальними мережами, де кожен з них «повинен бути собою», тобто, виступати під своїм іменем.

Авторитет Сил оборони в естонському суспільстві вже кілька років поспіль складає 92-94%

Цікаво, що у Силах оборони існує практика так званої «кібергігієни» - військові проходять формальний тест-опитування, відповідаючи на запитання якого вони можуть оцінити власну поведінку, а також нагадати собі правила, як саме військові мають поводитися з медіа та у соцмережах, щоб не ганьбити себе та власний підрозділ, не видавати військових таємниць та службової інформації, а також кожним своїм словом та дією сприяти підвищенню авторитету Сил оборони у суспільстві.

До речі, дуже дієва практика. Авторитет Сил оборони в естонському суспільстві поступається лише рятувальникам і вже кілька років поспіль складає 92-94 відсотки. Будь-яка армія світу може лише мріяти про таку репутацію.

- Яким чином функція стратегічної комунікації розподіляється між Силами оборони і Міністерством оборони?

- Розподіляється - не зовсім коректне слово. Вони не ділять нічого, працюють як одна команда. Стратком МО та Сил оборони діють паралельно та у тісному контакті без формального підпорядкування одна одній.

Інформацію ми отримали безпосередньо від полковника Петера Талі, який є керівником цієї структури у Міноборони. Він розповів нам про систему оперативного та стратегічного планування, а також про те, що відомчий Стратком має пряму відповідальність інформувати суспільство про виконання таких планів та ефективність використання кожного євро, які було внесені до державного бюджету платниками податків.

Варто зазначити, що Естонія є однією з небагатьох країн НАТО, яка виділяє на оборонні потреби не менше 2 відсотків власного бюджету. При цьому окремий бюджет Страткому складає близько 400 тисяч євро на рік. Ці гроші використовуються на реалізацію громадських проектів, спрямованих на підвищення іміджу естонської армії, а також на вироблення власного контенту, включаючи виробництво соціальних відеороликів, участь у створенні фільмів та дитячих мультфільмів, на проведення соціологічних досліджень та для інших цілей.

- Можу впевнено говорити - вони не просто обізнані, вони уважно слідкують за боротьбою України проти російської агресії. Під час перебування  в Естонії нам вдалося зустрітися із Свеном Міксером, колишнім міністром оборони Естонської Республіки, який двічі призначався на цей пост у 2002-2003 та 2014-2015 роках. Нині цей державний діяч є головою парламентського комітету з питань оборони, членом Парламентської Асамблеї НАТО.

Свен Міксер висловив переконання, що позиція Естонії стосовно агресивної політики Росії проти України не зазнає змін, Естонія послідовно та наполегливо виступає за збереження міжнародних санкцій, які мають застосовуватися проти Росії до тих пір, поки ця країна не припинить порушувати міжнародне законодавство та не звільнить окуповані українські території. Крім того, Міксер наголосив, що в рамках Парламентської Асамблеї НАТО та в межах інших міждержавних інституцій, включаючи Європейський Союз, Естонія виступає проти розмивання спільної позиції стосовно продовження санкцій проти РФ.    

Цю позицію підтримки і солідарності, високий інтерес ми відчували в Естонії буквально на кожному кроці. В тому числі, і під час відкритого семінару, який наша делегація у повному складі провела в Міжнародному центрі безпеки й оборони у Таллінні. Презентацію, яку цілком було присвячено розвитку ситуації на Донбасі та боротьбі з російською дезінформацією, відвідали експерти, дипломати, науковці, журналісти... На їхні питання ми відповідали близько двох годин. Це досить рідкісна інтенсивність для Таллінна, яка свідчить - естонцям далеко не байдужа доля України.

- Яка головна риса естонців запам'яталася вам під час візиту?

- Наша поїздка була надто швидкоплинною, щоб скласти враження про «головні риси» цілого народу. Люди, з якими ми спілкувалися, були відкритими, щирими, я б сказав - щиросердними, дуже дружніми. Те, що вони нам показали в контексті розбудови Страткому, дуже часто виглядало як щось надто ідеальне, щось таке, що ніколи не працюватиме в наших реаліях. 

З одного боку це зрозуміло. Лад навести у маленькому домі завжди легше, ніж у великому. З іншого боку, саме приклад Естонії, люди якої є дуже близькими з українцями по ментальності та духу, вселяє впевненість - і в нашому великому домі, наприкінці, все буде добре.

Михайло Дмитрук, Київ.