А як з пенсіями в півторамільярдному Китаї?

Якщо Україну з приводу пенсійних реформ постійно штовхають в спину наші кредитори, а наші політики щосили цьому опираються (не спиняє навіть загроза нової економічної кризи), то в Китаї усе по-іншому. Китайський уряд сам визначає, що і коли потрібно підправити у пенсійній системі, і непопулярність рішень їх абсолютно не турбує.

Китайці сумують, що в них економіка «пригальмувала» і ВВП в цьому році зросте на «невеликі» 6,5%. Це найгірший показник для Китаю за останні 27 років. При цьому Піднебесна отримала весь «букет» пенсійних проблем, характерних для розвинених країн – збільшення кількості пенсіонерів, зменшення кількості працездатних, та, незважаючи на макроекономічні успіхи, фінансовий дисбаланс у пенсійному забезпеченні. За даними Організації економічного розвитку та співробітництва вже зараз на покриття дефіциту пенсійної системи КНР змушена витрачати 40% доходів бюджету. При цьому ті китайські пенсіонери, хто має грошове забезпечення, а це лише 55% людей похилого віку в країні, отримують в середньому біля $200 і виходять на пенсію до 60 років (нам би такі «невдачі»).

Старість – не радість. Ні для громадян, ані для держави

Міжнародні спостерігачі зазначають - Китай перейшов у активну фазу старіння населення. Згідно зі стандартами ООН, населення в країні вважається старим, якщо кількість жителів у віці старше 65 років перевищує 7%, а молодого покоління до 14 років - менше 30%. На сьогоднішній день частка літніх в Китаї вже становить 15%, або ж 194 млн. осіб. У найближчі роки влада КНР прогнозує зростання числа людей старшого віку (понад 60 років) до 39% від населення країни.

Пенсійну систему Китаю не можна назвати справедливою. До недавнього часу пенсії в цій країні отримували тільки чиновники та працівники держкомпаній. З ходом ринкових реформ система охопила міських жителів, які працюють в приватному секторі. Тобто, раніше на пенсійні виплати могли розраховувати не більше 30% китайців, що досягли пенсійного віку (60 років для чоловіків і 50-55 років для жінок в залежності від сфери діяльності). (Решту за традицією годували діти). Однак, зіткнувшись з наслідками політики обмеження народжуваності, влада КНР кілька років тому форсувала введення пенсій і для жителів сільської місцевості.

На сьогоднішній день системи нарахування пенсії в Китаї відрізняються в залежності від того, чи живе людина в місті чи сільській місцевості, а також від того, чи працює вона на державу, чи на приватну компанію.

В країні немає єдиної мінімальної (базової) пенсії. Найменше отримують жителі сільської місцевості - їх пенсія становить 55-100 юанів (приблизно $9-17). У містах середня пенсія становить в середньому вже $200 - 250 (близько 6 тис. грн.,  більшість українських пенсіонерів може лише про таку мріяти – Авт.).

Ставка пенсійних відрахувань до державного пенсійного фонду складає 11% від заробітної плати. Відрахування в пенсійний фонд за працівників бюджетної сфери здійснює держава. У приватному секторі з заробітної плати співробітників в пенсійний фонд перераховується 8%, ще 3% перераховуються за рахунок роботодавця. Для отримання права на пенсію по старості внески в пенсійний фонд повинні перераховуватися протягом не менше 15 років.

Навіщо селянам гроші, якщо є земля?

До останнього часу китайські селяни взагалі не отримували пенсію. Раніше у похилому віці їм надавали додатково земельну ділянку, в розрахунку на те, що діти прогодують свої стареньких батьків.

Наразі в Китаї довелося запроваджувати пілотну пенсійну програму і для сільської місцевості. Річ у тім, що почали вилазити боком наслідки програми з обмеження народжуваності «Одна сім'я - одна дитина», прийнятої у 80-ті роки минулого століття. Тоді влада КНР намагалася уникнути ризиків перенаселення держави в умовах гострої нестачі природних ресурсів. Приріст населення дійсно зменшився, але з'явилася нова халепа - населення старіло, кількість молоді зменшувалася і це привело до руйнування механізму допомоги старшому поколінню. Була порушена тисячолітня традиція Китаю - «турбота про батьків - головний обов'язок дітей». За нинішньої ж демографічної ситуації єдиній дитині дуже складно утримувати і свою сім'ю, і своїх літніх батьків.

Взагалі, китайській системі соціального забезпечення скоро доведеться долати багато труднощів. Очікується, що число китайців, старших за 60 років, зросте зі 181 мільйона сьогодні до майже 390 мільйонів у 2035 році - і становитиме майже чверть від усіх пенсіонерів світу. За прогнозами, через двадцять років на одного китайського пенсіонера припадатиме всього два працездатних жителя країни. Щоб ситуація не зайшла в глухий кут, китайській владі доведеться йти на непопулярні заходи.

Нещодавно економісти Женг Сонг з університету Чикаго (США) і Фабріціо Зіліботті з університету Цюріха (Швейцарія) заявили, що, для того щоб збалансувати фінансові можливості пенсійної системи в Китаї потрібно скоротити пенсії на 35%. Або ж, як підказують міжнародні фінансисти (і десь ми вже таке чули) - замість того, щоб скорочувати виплати, Китаю краще було б збільшити пенсійний вік. Десь років на п'ять-десять, залежно від статі. І бажано, щоб китайці похилого віку надавали перевагу роботі, замість того, щоб іти на пенсію.

Необхідність проведення пенсійної реформи обговорюється в КНР багато років. І перші кроки вже зроблені. По-перше, Китай трохи пом’якшив демографічні обмеження. По-друге, до кінця цього року китайська влада планує відмовитися від поділу пенсійної системи на міську та сільську. На думку китайських експертів, в результаті об’єднання повинні найбільше виграти трудові мігранти - селяни, що працюють в містах, а таких в Китаї дуже багато. По-третє, нові правила, які набули чинності з 1 липня минулого року, припускають змішане фінансування пенсій, розмір яких буде залежати в основному від внесків, сплачених самим працівником, і державних доплат (варіант накопичувальної системи, яку в Україні не спроможні прийняти навіть під тиском МВФ). І вишенька на торті - з початку 2016 року Китай таки почав поступово піднімати пенсійний вік. Очікується, що до 2045 року усі китайці - і чоловіки, і жінки, будуть входити на пенсію у 65 років. Україні, нагадаємо, МВФ рекомендує вийти на цей рівень швидше – до 2035-го (термін логічно більш короткий з огляду на кількість пенсіонерів у них, у і нас)

Керівництво Китаю, розуміючи, що свого часу наламало дров з демографією, робить спроби поліпшити загальну ситуацію з пенсіями. Але при цьому не дуже поспішає слухати західних радників. Мабуть тому, що має в запасі козирі – другу в світі економіку та відкладений демографічний потенціал.  

Оксана Поліщук, Київ.