Пластик vs картон: як подолати «екологічну чуму XXI століття»?
Київ може стати першим українським містом, де у роздрібних магазинах офіційно заборонять пластикові пакети, перш за все – одноразового використання. Київська міська рада в останніх числах грудня 2017 року звернулася до Верховної Ради з ініціативою прийняти відповідний закон. Екологи та експерти з охорони здоров'я на такий крок очікували роками, адже, за приблизними підрахунками, один українець щорічно використовує до 500 поліетиленових пакетів – у десятки разів більше, аніж допускають європейські норми та вимоги багатьох інших країн.
Однак, ініціатива сподобалася не всім. Критики вважають, що слід спершу розробити детальний план відмови від звичних методів пакування та запропонувати покупцям гідну альтернативу. Як із «екологічною чумою XXI століття» борються у світі, з'ясовували власні кореспонденти Укрінформу.
ЄС: ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКІ ВИМОГИ ТА НАЦІОНАЛЬНІ ІНІЦІАТИВИ
Тривалість «життя» безкоштовного пакета із сусіднього супермаркета складає в середньому 20 хв – стільки треба на дорогу від магазину додому, а от час його розкладання становить 400 років. При спалюванні такого пакувального матеріалу в повітря потрапляють небезпечні канцерогенні речовини, у процесі розпаду – домішки з'являються у підземних водах.
Рішення про зменшення використання малих одноразових пластикових пакетів (серед людей в Україні їх ще називають «маєчками») було прийняте на загальноєвропейському рівні. Не менш важливими є національні ініціативи окремих країн-членів Євросоюзу, які поставили собі за мету у перспективі повністю відмовитися від шкідливого для довкілля матеріалу.
Ще у 2011 році Єврокомісія висунула вимогу, що країни-члени повинні максимально скоротити продаж малих пластикових пакетів. Головними причинами такої ініціативи стали невтішні оцінки експертів про неминучу екологічну катастрофу. Йдеться насамперед про пакети товщиною до 0,05 мм, яких на теренах ЄС щороку використовується близько 100 млрд. Лише 7% з них потрапляє на переробку, усе інше перетворюється на небезпечне сміття, яке несе загрозу птахам, рибам, забруднює водоймища та ліси.
На шляху до вирішення проблеми в ЄС у 2015 році ухвалили директиву, яка зобов'язує країни-члени до кінця 2019 року скоротити використання надтонких пакетів до 90 штук на людину. Серед запропонованих заходів – значне підвищення ціни на такі вироби та введення високих податків на їх виробництво. Не виключається і пряма заборона одноразових пакетів, якщо це не суперечитиме правилам єдиного європейського ринку.
ФРАНЦІЯ: НА ШЛЯХУ ДО ПОВНОЇ ВІДМОВИ
Франція відмовилася від тонких поліетиленових пакетів минулого року. Заборону вводили за два етапи: з 1 липня 2016 року обмежили використання «маєчок» з ручками, а з 1 січня 2017 року – надтонких пакетів без ручок, які потрібні для пакування овочів та фруктів.
До цієї заборони французи йшли кілька років. На що замінили «маєчки»? По-перше, на паперові пакети та картонні коробки – для хлібо-булочних виробів та круп, для овочів та фруктів – пакети із вмістом матеріалів рослинного походження (наприклад, картопляного або кукурудзяного крохмалю). Для пакування всіх покупок все ж пропонують величезні пластикові сумки, полотняні торби або сумки із сітки. Все – багаторазового використання. Зараз у французьких супермаркетах часто продукти кладуть не в кошик або візок, а одразу у великі сумки, сортуючи таким чином покупки.
Великі пластикові пакети лишилися і мають на собі знак «переробка», але цінова політика така, що вигідніше купити сумку і кожного разу брати з собою. Попри заборону, поліетиленові пакети все ще можна зустріти на ринках. Часто пляшки з водою чи банки з пивом продовжують пакувати у пластикові «палети» навіть у супермаркетах.
Захисники природи результатами заміни задоволені, але вважають, що ситуація далека від ідеальної. Зокрема новою мішенню екологів вже стали пакети, які частково виготовлені з матеріалів рослинного походження, а частково з того самого пластику. Вони наголошують, що швидке розкладання відбувається лише за певних умов – при компостуванні, а при простому закопуванні в землю процес так само займе кілька сотень років. Французькі екологи вважають, що нинішній етап – лише перехідний період на шляху до повної відмови від усіх видів пакетів.
Деякі сім'ї у якості експерименту вже відмовилися від пластику повністю. Виявилося, що в сучасних умовах це дуже непросто, але все ж можливо: до магазину ходять зі своєю скляною тарою, а все, що у маркеті не продається без пластикової упаковки, купують на ринку. Крім того, це стосується не лише їжі – елементарні зубна паста та шампунь також продаються у пластику. Тут на допомогу приходять «еко-магазини», де можна миючі засоби на органічній основі отримати в біопакуванні або налити у свою тару. Поки така практика не набула масової популярності, але належна реклама та підтримка з боку держави може подіяти.
НІМЕЧЧИНА: В ТРЕНДІ – ПОЛОТНЯНІ ТОРБИНИ
Німеччина питання заборони пластикових пакетів, які вважаються «екологічною чумою XXI століття», вирішує відповідно до директив Євросоюзу. Зобов'язання Німеччини виглядає так: 60% пластикових пакетів повинні бути платними або замінені на більш екологічні варіанти. Згідно з офіційними даними, в 2016 році середньостатистичний німець використовував 45 пакетів на рік, а ще пару років тому цей показник становив щонайменше 70 шт.
Відповідно до проведеного нещодавно опитування, понад 20% респондентів назвали охорону навколишнього середовища і запобігання глобальним змінам клімату однією з головних проблем для ФРН. Звичайно, відмова від шкідливого пластика стала свідомим рішенням для більшості німців. Однак, іще один фактор впливу – упаковку перестали надавати безкоштовно.
За останніми даними, дві третини жителів Німеччини ходять за покупками саме з полотняною сумкою, рюкзаком, кошиком або сумкою на коліщатках. Якщо хто і купує пакети на касі, то це туристи.
До речі, ходити до магазину з полотняною сумкою зовсім не соромно, а навпаки – «в тренді». З такими торбинами можна побачити як підлітків, так і дуже солідних панів. Іноді такі «аксесуари» коштують десятки євро, адже виробляти їх почали відомі модні будинки.
ПОЛЬЩА: У НОВИЙ РІК – З НОВИМ ЗАКОНОМ ПРО ДОВКІЛЛЯ
Відповідно до загальноєвропейських директив, у Польщі з 1 січня 2018 запроваджується обов'язковий фінансовий збір на переробку відходів (ресайклінг) із кожного середнього та великого пластикового пакету. Це не стосуватиметься пакетів товщиною до 15-ти мікрометрів, які застосовуються з гігієнічних міркувань при пакуванні, наприклад, м'яса чи інших продуктів.
Донині в багатьох польських магазинах пластикові пакети середніх розмірів, найчастіше з логотипами відповідних супермаркетів, можна було брати безкоштовно, і покупці часто цим зловживали. Тепер за кожен пакет у польському магазині доведеться заплатити 20 грошів (приблизно 1,6 грн), а з врахуванням ПДВ ця сума складе 25 грошів (приблизно 2 грн).
Міністерство фінансів Польщі очікує, що запроваджені нововведення принесуть бюджету додатково близько 1,1 млрд злотих (понад 8,6 млрд грн). Керівництво держави планує витратити ці кошти на боротьбу зі смогом, що в Польщі є значною проблемою в осінньо-зимовий період. Екологи ж сподіваються, що новий закон допоможе зменшити продаж одноразових пластикових пакетів і допоможе привчити населення до сумок багаторазового використання.
У Польщі проблема боротьби за чисте довкілля стоїть надзвичайно гостро. Поляки переробляють менше 30% комунальних відходів, а згідно з вимогами ЄС цей показник вже має сягати 50%.
США – ЗАКОНОДАВЧА СТРАТЕГІЯ ТА «ЗЕЛЕНА ПОЛІТИКА»
Сполучені Штати суттєво зменшили використання пластикових пакетів у продуктових та інших магазинах, запровадивши навіть цілу законодавчу стратегію, спрямовану на остаточну відмову від їх використання.
Американські екологи вже давно б'ють на сполох: тонкий пластик не тільки завдає складнощів сміттєвим полігонам, але й жахливо забруднює океани, річки, озера й ліси. Через це окремі американські штати повністю відмовляються від використання пластикових пакетів, інші запроваджують більш ефективні програми їх утилізації.
Так, у серпні 2014 року Каліфорнія стала першим штатом, що ухвалив закон про офіційну заборону одноразових поліетиленових пакетів у великих роздрібних магазинах. Законом встановили додатковий платіж в розмірі 10 центів за паперові пакети, які стали широко використовуватися, зокрема, в продуктових маркетах. Причому, це рішення виносилося на референдум у штаті, і 52% населення його підтримали.
Серед тих, хто де-факто відмовився від пластикових мішків – острівний штат Гаваї, де екологія океану й утилізація сміття є одним із найбільш актуальних питань. Столичний округ Колумбія (м. Вашингтон) заборонив використання неперероблювальних пакетів іще в 2009 році. Однак, і зараз у магазинах можна зустріти "пластик", проте він, за законом, повинен містити певний процент перероблюваних матеріалів.
Паралельно з ініціативами окремих американських штатів, "зелену" політику підтримують численні загальнонаціональні торговельні мережі США. Наприклад, такі продуктові гіганти як Whole Foods Market, Trader Joe's, мережі одягу та взуття T.J.Maxx, DSW, Tommy Hilfiger, Calvin Klein, мережа товарів для жінок Victoria Secret та багато інших уже давно пропонують своїм покупцям виключно паперові пакети.
КАНАДА: ПРИКЛАД МОНРЕАЛЯ
На федеральному рівні у Канаді будь-які регулювання стосовно використання пластикових або будь-яких інших пакетів відсутні, однак міста та регіони приділяють цьому все більше уваги. Так, Монреаль – найбільше місто франкомовної провінції Квебек вже з 1 січня 2018 року запроваджує повну заборону на збут тонких пластикових пакетів. Перші півроку у місті ще триватиме інформаційна кампанія і дотримання заборони не перевірятиметься, але з 5 червня магазини, що пропонуватимуть покупцями заборонені пакети, отримуватимуть штрафи у розмірі від 400 до 2000 дол.
Слід наголосити, що влада Монреаля не стала вдаватися до повної заборони пластикових пакетів, обмеживши дію нових регулювань лише пакетами, товщиною меншою 50 мікрон. Не діятимуть вони і стосовно маленьких одноразових пакетів для продажу ліків та фруктів й зберігання речей у хімчистці.
Протягом обговорення законопроекту його активно критикували виробники пластикової упаковки, посилаючись на те, що заборона лише замінить тонші канадські пакети товщими китайськими. Утім, владі міста цих аргументів не вистачило, і закон таки прийняли.
Таким чином, Монреаль став першим великим канадським містом, яке наважилося на такий крок. У 2012-у Торонто розглядало подібну заборону, але потім відмовилося від неї. Наразі усього 6 канадських муніципалітетів заборонили одноразові пластикові пакети. Однак, приклад Монреаля може додати рішучості іншим містам. Тим паче, Ванкувер – найбільше місто Тихоокеанського узбережжя Канади, та Вікторія – столиця провінції Британська Колумбія теж розглядають можливість вдатися до подібних заходів у найближчому майбутньому.
Поки рано говорити про те, як населення Монреаля сприйме нові регулювання, але великий вибір багаторазових сумок для покупок із тканини та паперу мав би забезпечити достатній рівень комфорту при одночасній турботі про навколишнє середовище.
КИТАЙ: ПІД ЗАГРОЗОЮ БАГАТОТИСЯЧНИХ ШТРАФІВ
Наскільки складною не була б ситуація з екологією в Китаї, не можна заперечувати зусиль влади задля покращення ситуації. Серед ініціатив – і боротьба з пластиковими пакетами, які залишаються серед головних джерел забруднення навколишнього середовища, марних витрат енергії та ресурсів внаслідок неправильної утилізації.
У Китаї їх називають «білим забрудненням», «війну» якому оголосили ще 10 років тому. У країні зовсім перестали виробляти ультратонкі пакети з поліетилену, товщина яких становить менше 0,025 мм. Згідно з прийнятим законом, з 1 червня 2008 року роздрібні продавці, а також магазини бакалійних товарів, універмаги і супермаркети, не можуть надавати безкоштовні поліетиленові пакети. Пізніше, у 2011 році до списку додалися книжкові магазини та аптеки.
Втім, на ринках і в маленьких магазинчиках не поспішають дотримуватися цих вимог. Держуправління торгівлі й промисловості погрожує штрафами в розмірі до 30 тис. юанів (майже 128 тис. грн), однак жодного разу не повідомлялося про те, що порушників таки змусили платити.
До введення заборони жителі КНР щодня використовували 3 млрд пластикових пакетів. За статистикою, з 2008 по 2015 рік їхня кількість знизилася на третину. За підрахунками Держкомісії у справах реформ і розвитку, це дозволяє щорічно заощадити близько 2,4-3 млн тон сирої нафти та зменшити викиди вуглекислого газу на 7,6-9,6 млн тонн.
ЛИТВА, ЛАТВІЯ, ЕСТОНІЯ: СХОЖА СИТУАЦІЯ, СПІЛЬНИЙ ГРАФІК
У боротьбі за поліпшення екологічної ситуації балтійські столиці мало чим відрізняється від решти території цих країн. Три країни відстоюють заміну поліетилену одноразовими паперовими пакетами і багаторазовими сумками з тканини. Ситуація в Литві, Латвії, Естонії багато в чому схожа. В Естонії на одного жителя країни в середньому на рік припадає 40 великих пакетів і 165 пакетів з тонкого пластику. Приблизно такі ж показники в Латвії, дещо гірша статистика – в Литві. У трьох країнах ставляться однакові плани: в 2019 році – до 90 пакетів на людину, а до кінця 2025-го мають вийти на директивні показники – 40 штук.
Які заходи вживаються? Перш за все, підвищення ціни на поліетиленові пакети і зниження – на паперові. Протягом наступних двох років будуть поетапно вводитися й інші обмежувальні заходи, щоб навіть невеликі тонкі пластикові пакети безкоштовно використовувалися лише для первинного пакування «відкритих товарів» (овочі, фрукти, продукти харчування, що відпускаються на вагу).
В якості особливих прикладів можна привести естонський громадський природоохоронний рух Killerkott («Пакет-вбивця»). Він активно працює, організовуючи різноманітні заходи, на кшталт «тижня охорони навколишнього середовища». Для з'ясування того, наскільки ефективна їх діяльність, Killerkott проводить регулярні опитування. Так з'ясувалося, що на кінець 2017 року вже третина жителів Естонії зовсім не купують поліетиленових пакетів, а кожен другий хоче зменшити їхню кількість.
МОЛДОВА: ЗРУЧНО ЧИ БЕЗПЕЧНО?
У січні 2018 року виповнилося рівно рік з того часу, як торговельним підприємствам у Молдові законодавчо заборонили безкоштовно видавати покупцям пластикові пакети. Але комерсанти швидко знайшли вихід із ситуації. Не можна в пакетах продукти давати? Ми їх будемо продавати. Кожного відвідувача – як у супермаркеті, так і в маленькому продовольчому магазині – неодмінно запитують: «Vreti sacose?» (Чи бажаєте пакет?). А як його не «бажати», коли альтернативи не пропонують. Здавалося б, ціни на пакети не захмарні: маленький – 50 бань (близько 1 грн), більший – 1 лей (1,5 грн), проте 30-35 лей (60 гривень) таким чином набігає за місяць.
Офіційна статистика виглядає мінорно. Кожен житель Молдови щорічно використовує до 140 пластикових пакетів, а по всій країні щороку в землю і на сміттєзвалища їх потрапляє до 420 мільйонів. Ось і виходить досить сумна для здоров'я і навколишнього середовища арифметика, яка змусила молдавських парламентарів влітку 2017 року прийняти закон про заборону пластикових пакетів. Відмовлятися від цього «добра» вирішили поетапно: З 1 січня 2018 року – торгові точки малої і середньої величини, а до 2020 року мають перейти до альтернативного пакування всі торговельні підприємства Молдови.
Тобто, продавців зобов'яжуть пропонувати покупцям паперові пакети, з біопластика, або з тканини. При цьому, в перспективі паперові пакети, які пропонуватимуть покупцям, повинні містити не менше 40% матеріалу, що підлягає вторинній переробці. Закон зобов'яже всі супермаркети, малі, середні та пересувні торгові точки пропонувати покупцям пакети з написом: «зроблено з екобезпечного пластику» або «зроблено з матеріалів, що підлягають вторинній переробці».
Багато супермаркетів у Молдові вже почали продавати хліб у паперових пакетах. Проявили свідомість та ініціативу й покупці, які охоче прийняли й оцінили цей крок.
Після остаточного набрання чинності законом у 2020 році використання одноразових пластикових пакетів буде каратися штрафами – від 100 до 150 умовних одиниць для фізичних осіб, і від 150 до 200 умовних одиниць – для юридичних осіб (на сьогодні одна умовна одиниця дорівнює 2,5 євро).
Закон прийнятий, конкретні терміни відмови від шкідливих для здоров'я і навколишнього середовища пакетів визначені. Але чи повірять покупці тому, що буде написано на пластикових пакетах, і чи відповідатимуть ці написи дійсності – поки невідомо. Адже у Молдові немає жодного підприємства, яке готувалося б виробляти подібні пакети. Залишається відкритим і питання – хто відповідатиме за дотримання цього екологічно і життєво необхідного закону.
Андрій Лавренюк, Ярослав Довгопол, Зінаїда Гурська, Максим Наливайко, Олег Кудрін, Ольга Будник, Ольга Танасійчук, Юрій Банахевич
