Ядерна угода з Іраном має дуже мало шансів вціліти
Президент США Дональд Трамп пообіцяв до 12 травня визначитися, що він зробить з Іраном. Каратиме його вже або ще потерпить. Вмовлятиме виправитися чи одразу застосує силу — економічну (санкції) або й військову.
Все це, звісно, спрощена, “обивательська” характеристика ситуації, де відкинено масу суттєвих нюансів і уточнень. Однак суть саме така: йдеться про ймовірність нового серйозного конфлікту у світі, цього разу США в союзі з Ізраїлем та Саудівською Аравією проти Ірану і тими країнами, які прямо чи непрямо його підтримають. Причому, серед останніх можуть опинитися не лише Росія та Китай, а й Німеччина та Франція. Ось такі розклади виходять.
Першопричина конфлікту — найсерйозніша з усіх можливих: володіння ядерною зброєю. Така сама, як і у нинішньому конфлікті між США та Північною Кореєю.
Нагадаємо, Іран давним-давно працює над створенням власної ядерної зброї, і досяг у цій справі певних успіхів. Після багаторічних зусиль міжнародної спільноти на чолі зі США, головними з яких були жорсткі економічні санкції (аж до ембарго на купівлю іранської нафти), у 2015 році була укладена угода, за якою Іран зобов'язався припинити свою ядерну програму в обмін, звісна річ, на зняття санкцій.
Щоправда, багато хто у світі, у тому числі й у США, критикували цю угоду, стверджуючи, що вона насправді неефективна, тобто не дає гарантій припинення Іраном створення власної ядерної зброї. А лише відкладає його на майбутнє, причому не таке вже й далеке (термін дії угоди закінчується через сім років). Дональд Трамп завжди, ще з часів своє передвиборчої кампанії, висловлювався дуже критично щодо угоди з Іраном. І от сьогодні критики угоди отримали нагоду вимагати негайної реакції на дії Ірану. 30 квітня прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху зробив спеціальну заяву, у якій, посилаючись на документи, здобуті ізраїльською розвідкою, стверджував, що Іран збрехав світові, коли укладали угоду. Іншими словами, Іран не припинив свою ядерну програму, а сховав її, продовжуючи в таємному режимі. “Трофеї” ізраїльської розвідки (а це 55 тисяч документів і фотографій та ще 55 тисяч файлів на 183 дисках) передані до США, які наразі їх ретельно вивчають. Також і Франція з Німеччиною (ЄС, до речі, - один з гарантів угоди 2015 року) їх отримали. Держсекретар США Майк Помпео вже публічно заявив, що ядерна угода з Іраном 2015 року “була побудована на брехні” і назвав документи, здобуті ізраїльтянами, справжніми.
Проблеми з іранською ядерною програмою, угодою 2015 року, протистоянням (і війною) на Близькому Сході, смертельною ворожнечею між Іраном та Ізраїлем, розбіжностями між США та Західною Європою у політиці щодо Росії та Ірану сплелися у такий неймовірний клубок, що сподіватися на просте чи просто однозначне рішення не доводиться. Про особливості і нюанси ситуації Укрінформу розповіли експерти, про що трохи далі. А загалом наразі очевидним є лише те, що, повторимо, йдеться про ймовірність дуже серйозного конфлікту на Близькому Сході, який має всі шанси дуже швидко перерости у збройний. Навряд чи 12 травня Трамп наважиться на якесь особливо радикальне рішення щодо Ірану. Розвиток ситуації не буде вибухоподібним, але тенденція зрозуміла: Іран наполегливо прагне регіонального лідерства, не приховує свого бажання стерти на порох Ізраїль як державу, створює ядерну та ракетну зброю, і все це породжує жорстку реакцію Ізраїлю і США, за якими підтягнуться й інші вороги-опоненти Ірану — насамперед Саудівська Аравія та Туреччина. Принаймні, угода 2015 року має мало шансів вціліти. Війна за таких обставин видається справою часу.
На Заході війни, звісно, ніхто не хоче. А у Західній Європі — особливо. І Франція, і Німеччина вигадують, як вийти з кризи, образно кажучи, без стрілянини. Тому щодо документів ізраїльської розвідки у Парижі та Берліні воліють не ставитися як до сенсації. Мовляв, нічого нового. Мабуть, саме це є найнеприємнішим: очевидним майже протилежним ставленням до “іранської проблеми” США і Франції-Німеччини. Єдність Заходу часів “холодної війни” вже в минулому, чим більше у світі виникає кризових точок (агресія Росії щодо України, війна в Сирії, ядерна програма КНДР), тим більше проявляються геополітичні суперечності США та ЄС, точніше — провідних членів ЄС. І Заходу, хоч-не-хоч, доведеться ці суперечності усувати, формуючи спільний фронт, без якого Захід програє і Росії, і Китаю, і ісламському фундаменталізму.
Якою може бути відповідь США на викриття ізраїльської розвідки, і які вона може мати наслідки? - таке питання Укрінформу експертам.
Ілія Куса, експерт з міжнародної політики Українського інституту майбутнього:
“Розрив ядерної угоди з Іраном може призвести до нової війни на Близькому Сході”
Дональд Трамп дотримується тієї ж позиції, що й Ізраїль — факт порушення Іраном угоди є, і на нього треба відповідно реагувати — розривати угоду. Головними адвокатами цієї ідеї є Ізраїль та Саудівська Аравія, чиє лобі в США зараз потужніше, аніж за часів президентства Обами. Адже угода, яка дозволяє скасувати санкції проти Ірану, не вигідна ні Ізраїлю, ні Саудівській Аравії, бо означає в перспективі його посилення. Так само це не потрібно і частині американської політичної еліти, особливо членам команди Трампа — без п’яти хвилин його раднику з питань нацбезпеки Джону Болтону і держсекретарю Майку Помпео. Тому тут позиція США однозначна — вони підтримують тези прем’єра Ізраїлю Нетаньяху.
У президента Франції Еммануеля Макрона та канцлера Німеччини Ангели Меркель позиція інша, про що свідчить вчорашня заява верховного представника ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки Федеріки Могеріні, в якій вона розкритикувала підхід США і Ізраїлю щодо угоди, і принагідно заявила, що МАГАТЕ не виявило проблем щодо виконання Іраном положень ядерної угоди. Європейські союзники США підтримують угоду з Іраном і вважають, що США не має виходити з неї, оскільки це призведе до ескалації на Близькому Сході. Розрив угоди спровокує Іран на розвиток своєї ракетно-ядерної програми, що може спровокувати Ізраїль або США на силові дії. Тим паче, європейці розуміють загрози, які може нести нова війна на Сході — чергова хвиля біженців, витрати грошей на реконструкцію, ризик реваншу терористичних або екстремістських рухів, який зачепить особливо досить слабкі країни — Ірак, Сирію і, можливо, навіть країни, в яких до того не було конфлікту, — Ліван та Йорданію. Втім, Макрону і Меркель не вдалось умовити Трампа зберегти угоду з Іраном. Думаю, 12 травня, коли він має оголосити своє рішення, США все-таки вийдуть з угоди. Це погіршить стосунки між ними та ЄС, Китаєм та Росією, адже вони теж є гарантами угоди.
Якими будуть дії США після виходу з угоди? Стосунки Ірану та США повернуться в стан 2015 року, санкції знову набудуть чинності. Вихід з угоди розв’яже руки Штатам і в питанні запровадження нових санкцій, або ж посилення чинних санкцій, або навіть проведення обмежених військових ударів по об’єктах ракетно-ядерної програми на території Ірану. Також це може стати приводом для нарощення інтенсивності ударів по союзниках Ірану. Наприклад, по руху Хезболла в Південному Лівані чи в Західній Сирії, або по самих іранцях на території Сирії чи Ємену. США, фактично, позбудуться будь-яких обмежень і зможуть робити з Іраном що завгодно. До того ж, це означатиме загострення відносин між Саудівською Аравією, яку підтримують США, та Іраном.
Ізраїль надалі поводитиме себе агресивніше на Близькому Сході, оскільки він водночас матиме підтримку і не буде обмежений позицією Вашингтона. Це може призвести до нової війни на Близькому Сході. Де вона може відбутись? Або в Західній Сирії, або в Південному Лівані, або на території самого Ірану, або в північно-східному Іраку, або в Ємені, або в територіальних водах Катару. Тобто там, де зараз перетинаються інтереси Саудівської Аравії та Ірану.
У разі розриву угоди Меркель і Макрон засудять такий крок Трампа. Далі кілька варіантів: або вони продовжать виконувати цю ядерну угоду, або вони спробують її переписати, не беручи до уваги США, або угода розвалиться абсолютно. США були ключовим гарантом цієї угоди, відтак без їх участі дуже складно втримати її працездатність. Тим паче, Іран уже заявив, що в разі виходу США вони перестануть її виконувати. Тому європейцям, як і китайцям та росіянам, буде складніше втримати цю угоду.
Є інший варіант: США не виходять з угоди, але почнуть вимагати поступки з боку європейців, щоб “оновити” угоду на умовах американців, тобто зробити більш жорсткою щодо Ірану. Інша справа, чи піде на це Іран, адже вимоги, які США ставили Ірану, хоча вони досить туманні і не містять конкретики (що є головною проблемою стратегії США щодо Ірану).
Микола Бєлєсков, заступник директора Інституту світової політики:
“США будуть змушені обирати між ядерним статусом Ірану та військовими ударами по іранських ядерних об’єктах”
Усе йде до виходу США з угоди з Іраном. Хоча формально це буде не вихід, а відмова продовжувати призупинення дії санкцій, накладених на Іран. Тобто США порушать свою частину домовленостей. Не виключено, що в такий спосіб США намагається посилити переговорні позиції Помпео, щоб “оновити” угоду. Інша справа, що відмову США зупиняти дію санкцій, Іран сприйме як порушення угоди, і перестане дотримуватись зобов’язань, взятих 2015 року. Втім, багато залежатиме від того, як адміністрація Трампа супроводжуватиме цей крок і як на кроки США реагуватиме Тегеран.
Хоча Тегеран відхиляє ідею внесення правок до угоди, що лежить в основі пропозицій європейців. Іран поки що не готовий іти на поступки і враховувати позицію Європи, адже вони відчувають підтримку Росії та, меншою мірою, КНР. Втім, найважче вийти з цієї ситуації буде Німеччині та Франції, адже вони пропонують поступки, які Трампу видаються надто малими, а Ірану — надто великими. Їх позиція найважча, але найбільш конструктивна. Вони, на відміну від інших, визнають, що угода має цінність, тобто Іран не порушує взяті на себе домовленості. Але Європа говорить і про врахування слабких місць угоди — вона і обмежена за часом, і не стосується носіїв ядерної зброї, адже Іран і далі розробляє балістичні ракети, і найголовніше, вона не стосується діяльності Ірану на регіональній арені. Є ще одна проблема: Європа не розуміє бачення угоди Трампом. Він говорить загальні фрази, але що на практиці він має на увазі і на які поступки може піти — незрозуміло. Надалі Європа спробує не допустити краху угоди, а якщо усе піде за американським сценарієм - вона максимально дистанціюється від стосунків між Іраном та США, прагнучи уникнути прямого протистояння між США та Ізраїлем з Іраном.
США, в свою чергу, постануть перед дилемою: або змиритись з тим, що Іран рано чи пізно стане ядерною державою, або завдавати удару по об’єктах ядерно-ракетної програми. І Європа буде змушена вибирати: останнім часом французькі компанії почали активно заходити на іранський ринок, зокрема нафтовий. Якщо ж США накладуть санкції, європейський бізнес або буде вимушений йти з ринку, або ризикуватиме потрапити під вторинні санкції. А в глобальному плані питання Ірану стане ще однією точкою розлому між США та Європою.
Микола Романюк, Юрій Сандул, Київ
