Торговельні переговори США і Канади: шах і мат вільній торгівлі
Річний товарообіг між Канадою та США складає захмарні 700 млрд дол., тобто щодня кордон між двома країнами перетинає товарів та послуг на близько 2 млрд дол. Для порівняння: у 2017-у ввесь український експорт до ЄС досяг 20 млрд дол. – і це з урахуванням майже 30% щорічного зростання. Окрім цього, з Канади до США і навпаки щодня переходять кордон близько 400 тисяч осіб. Однак, ці шалені цифри економічної активності опинилися під загрозою через політичний курс президента США Дональда Трампа, який вирішив на догоду своєму популістському лозунгу “Make America Great Again” докорінно змінити Північноамериканську угоду про вільну торгівлю, яка вже чверть століття нерозривно й вкрай успішно сполучає економіки США, Канади та Мексики.
КРІЗЬ ТЕРНИ ДО ЗІРОК
Зрозуміло, що такі успішні торговельні відносини не збудувалися за рік і не стали результатом всього лише однієї, хоч і дуже вигідної, угоди. Вільна торгівля між Канадою і США існувала ще до того, як виникла власне Канада. У 1855 році між британськими колоніями у Північній Америці та США почала діяти перша угода про вільну торгівлю, яка, щоправда, була розірвана американською стороною у 1866-му. Наступні десятиліття пройшли під знаменом протекціонізму, однак Велика депресія знову змусила шукати шляхи розширення збуту, й у період із 1935-го по 1980-і роки між США й Канадою було укладено ряд двосторонніх торговельних угод, які суттєво спростили торгівлю і прибрали зайві мита. Найважливішим із них став так званий Автомобільний пакт 1965 року, який запровадив практично повну вільну торгівлю в автомобілебудівній галузі двох держав.
Розвиваючи попередній успіх, у 1987 році президент США Рональд Рейган та прем'єр-міністр Канади Брайян Малруні підписали Канадсько-американську угоду про вільну торгівлю. Тогочасне керівництво Мексики, зрозумівши потенціал безмитної трансматерикової торгівлі, вирішило й собі стати частиною угоди, яка після 6 років перемовин та тисяч випитих чашок кави стала йменуватися Північноамериканською угодою про вільну торгівлю або скорочено – НАФТА.
Після цього послідували десятиліття процвітання, під час яких сукупний ВВП США, Канади та Мексики постійно зростав, як і взаємна торгівля. Хоча найбільше переваг відчула саме Мексика (її товарообіг із членами нового блоку зріс більш ніж удвічі), США і Канада також пішли уперед, показавши зростання на 41% і 11% відповідно. НАФТА давала змогу вільніше торгувати та створювати дуже складні ланцюжки постачання, збагачуючи мешканців усіх трьох країн. Аж раптом до влади у США прийшов Дональд Трамп.
НАЙГІРША З БУДЬ-КОЛИ УКЛАДЕНИХ УГОД
“НАФТА – це найгірша торговельна угода, коли-небудь ухвалена в США”, – сказав Трамп під час своїх перших президентських дебатів у 2016 році. Нещодавно він повторив цю думку, зазначивши, що “США втратили тисячі підприємств і мільйони робочих місць” через НАФТА. Хоча багато заводів із США дійсно перемістилися протягом останніх років до Мексики, де робоча сила коштує суттєво менше, проте Штати наростили торгівлю, підвищили ефективність праці та збільшили ринки збуту завдяки вільній торгівлі.
Тим не менш, об’єктивні підрахунки та заклики партнерів на Трампа не подіяли і він оголосив про початок перегляду умов НАФТА. Ні Мексиці, ні Канаді ця затія з першого ж дня не припала до душі, однак ніхто не очікував на те, що буде далі.
А відбулося те, що й завжди, – Трамп пішов ва-банк, знехтувавши інтересами давніх союзників та усталеними підходами й традиціями дипломатії. Вже перші ж пропозиції американської сторони, висловлені більше року тому, містили неприйнятні як для Канади, так і для Мексики аспекти та явно не обіцяли легких і дружніх перемовин.
Прикметно, що оригінальна НАФТА свого часу наразилася на серйозну критику саме в Канаді, ставши головною темою парламентських виборів 1993 року. Канадській стороні тоді вдалося переконати США додати два розділи про екологію та права робітників. Однак, в 2017-у претензії до договору вже виникли у Вашингтоні.
СПІЛЬНА ДРУЖБА ПРОТИ США
Ще до офіційного початку перемовин Канада і Мексика домовилися діяти узгоджено, розуміючи, що окремо неодмінно програють “американському слону”. Тим паче, й інтереси у Мехіко та Оттави були схожі – максимально зберегти статус кво. Щоправда, США очікувано зосередили свій основний удар на Мексиці, з якою мають досить значний торговельний дефіцит. Натомість, Канаді Штати продають більше, ніж купляють у неї, а подібний рівень життя потенційно робив перемовини легшими.
Користуючись своєю історичною близькістю до США, Канада підтримувала переговорну позицію Мексики, відхиляючи найбільш невигідні для Мехіко пропозиції офіційного Вашингтона. Перемовини більше року досить повільно просувалися і не обіцяли швидкого завершення, аж поки раптово Трамп не оголосив про погодження із Мексикою тексту нової двосторонньої угоди про вільну торгівлю. Канаді теж запропонували приєднатися, “якщо вона має таке бажання”, – заявив торговий представник США Роберт Лайтхайзер.
І тут Канада опинилася у вкрай незручній ситуації, вимушена змагатися супроти часу, адже нова угода має бути внесена до Конгресу щонайпізніше 30 вересня, аби встигнути пройти всі обов’язкові етапи та бути підписаною до 1 грудня – коли влада у Мексиці зміниться. Христя Фріланд, яку ця інформація явно застала зненацька, мусила скасувати свій візит до України та Франції й негайно вирушити до Вашингтона.
КАМЕНІ СПОТИКАННЯ КАНАДСЬКО-АМЕРИКАНСЬКИХ ВІДНОСИН
Якщо у торгівлі з Мексикою США найбільше дратували правила автовиробництва, для Канади принциповими були дещо інші питання. Згідно з інформацією ЗМІ, найзапекліші дискусії точаться зараз між канадцями й американцями в таких питаннях, як: державні субсидії агропромисловості, механізм вирішення суперечок, патенти на фармацевтичну продукцію, політика щодо культурної сфери, термін дії угоди та мінімальний неоподатковуваний мінімум товарів, що завозяться в Канаду.
І якщо для США більшість із цих позицій мають винятково комерційний характер, для Канади, з огляду на значно менший розмір її економіки, ставки суттєво вищі.
ЩО СТОЇТЬ НА КОНУ
Канадські журналісти нещодавно підрахували, що найбільш популярний у США автомобіль Toyota RAV4, який виробляється на заводі у провінції Онтаріо, для зборки потребує деталей із десятка різних підприємств, розташованих у трьох країнах. Таким чином, розрив НАФТА та наступне обкладання Америкою митами канадських автомобілів, на що погрожує піти Трамп, суттєво здорожчить транспортні засоби для мешканців США і матиме катастрофічні наслідки для автомоділебудівництва Північної Америки.
Річ у тім, що за майже три десятки років, які існує НАФТА, автоконцерни виробили дуже складні й вкрай ефективні ланцюжки постачання. Кожен автомобіль, що збирається на території однієї з трьох країн-членів НАФТА, в процесі збору кілька разів перетинає міжнародні кордони. Це можливо завдяки повній відсутності тарифів та паперової тяганини. За оцінками експертів, повернення у автомобілебудуванні та на митниці паперового документообігу здорожчить кожен транспортний засіб щонайменше на 1000 дол.
Трамп нині вимагає збільшити вміст деталей, виготовлених на території США, у автомобілях, що імпортуються до країни безмитно. Із певними коригуваннями, але цю переговорну позицію він, схоже, досяг.
Дійсно принципове для Канади питання – це механізм вирішення суперечок, прописаний у 19-й главі НАФТА. Він віддає юрисдикцію над вирішенням суперечок стосовно антидемпінгових мит та інших тарифів спеціальним екстратериторіальним судовим панелями із десяти осіб, а не національним судам. США вважають, що це порушує їхній суверенітет, а Канада розуміє, що без цих органів, до складу яких входить по 5 представників із кожної залученої до суперечки держави, відстоювати свої інтереси перед Америкою буде значно важче і довше.
Не хочуть канадці також віддавати на поталу “ворогу” свою культурну сферу. Якщо в США фільми, книги, музика та інша культурна продукція вважається таким само товаром як, приміром, метал, то в Канаді їх вбачають, передусім, засобами збереження автентичності. Через це стосовно культурної продукції у Канаді діють потужні протекціоністські механізми, скасування яких вимагає США. Розуміючи, що у п’ятнадцятеро більший медіаринок США миттєво поглине канадський, Джастін Трюдо пообіцяв не підписувати оновлену НАФТА без розділу про захист культурної складової та механізму вирішення суперечок.
Дратує американців і так звана система “контролю пропозиції” у Канаді, що лімітує кількість молокопродуктів, м’яса птиці та яєць на ринку. Ця система дає Канаді змогу штучно підтримувати високі, вигідні виробникам, ціни на цю продукції, водночас уникаючи необхідності надання їм державних дотацій. Штати перманентно стикаються із проблемою перевиробництва молока, тому із заздрістю позирають на канадський ринок.
НОВИЙ ПІДХІД ДО ПЕРЕМОВИН
Хоча Канада вимушена формувати свою позицію дуже швидко з огляду на брак часу, вона на всіх етапах намагається залучати якомога ширше коло зацікавлених сторін. У нещодавньому інтерв'ю Джеррі Даяс, президент профспілки Unifor, що представляє інтереси понад 300 тисяч працівників галузі машинобудування Канади, відзначив велику увагу, яку центральний уряд приділяє узгодженню позиції з профспілками. Його слова підтримав і президент Конгресу робітників Канади Хасан Юсуф. Джастін Трюдо також регулярно інформує керівництво регіонів про хід перемовин і консультується з членами спеціальної ради, до складу якої входять представники приватних компаній. Все це з єдиною метою – отримати найвигіднішу та найбільш прогресивну торговельну угоду, члени якої на трьох ділитимуть понад 20% світового ВВП і торгуватимуть товарами й послугами на 1,2 трлн дол.
* * *
Після дуже напружених перемовин, що тривали практично безперервно з минулого вівторка до п’ятниці, сторони на кілька днів розійшлися для узгодження позицій, однак у середу продовжили дискусію, яку домовилися вести за закритими дверима. Якщо протягом найближчих днів погодити бодай попередній текст нової угоди не вдасться – Канада залишиться за бортом, що, за оцінками експертів, матиме нищівні, хоч і не фатальні наслідки для економіки країни. Утім, НАФТА уособлює собою значно більше, ніж просто торговельну угоду. Вона стала прикладом успішної економічної співпраці, вигідної усім сторонам. Якщо в Північній Америці не стане НАФТА – дезінтеграція регіону, а з ним і решти світу, продовжиться.
Максим Наливайко, Оттава
Фото на першій сторінці: THE CANADIAN PRESS / Sean Kilpatrick
