Минулого тижня у Брюсселі пройшло традиційне свято коміксів. Бельгія є однією з країн Європи, де цей жанр є особливо популярним, навіть культовим. А герої коміксів хлопчик Тентен та казкові смурфіки вже по праву увійшли у світову культурну спадщину.

Цього року на брюссельському святі коміксів можна було почути й український голос. Іван Рябчій, перекладач, виконавчий директор фестивалю «Анна Київська», представив проект із перекладу з французької на українську та видання в Україні альбому коміксів про пригоди Тентена у країні Совєтів.

Автор коміксів – бельгійський художник Ерже (Жорж Проспер Ремі, 1907-1983) показав європейцям жах радянської репресивної машини, зокрема, й конфіскацію жита в українських селян.

Про значення, яке бельгійський альбом коміксів має для сучасної України, про протидію засобами мистецтва спробам російського агресора вкрасти українську історію, а також про сильних українок Іван Рябчій розповів у інтерв'ю власному кореспонденту Укрінформу.

ТЕНТЕН ДОПОМАГАЄ УКРАЇНСЬКИМ СЕЛЯНАМ ЗБЕРЕГТИ ЖИТО ВІД КОНФІСКАЦІЇ

- Іване, яке значення для сучасної України має бельгійський комікс про пригоди Тентена у країні Совєтів, виданий ще у 1930 році?

- Має величезне значення! Адже сам по собі Тентен – це головний герой світу коміксів ще до того часу, коли вони набули величезної популярності й поширення у США. Тобто, це перший європейський герой коміксів. І його історія починається з книжки про подорож саме до країни Рад або Совєтів.

Там, у тій країні, Тентен бачить, як у селян експропріюють жито, і він допомагає людям у такій ситуації. У коміксах напряму не вказано, у якій частині колишнього Радянського Союзу відбуваються події. Але йдеться про регіон, що наближений до кордону з Польщею. Відтак, це Україна.

- Альбом коміксів побачив світ у Бельгії у 1930 році. А в які роки Тентен, в уяві автора, відвідав колишній СРСР?

- Йдеться про 1920-1923 роки, тобто ще до Голодомору. Але ми всі розуміємо, про що йдеться. До слова, цей альбом під тиском колишнього СРСР навіть у Бельгії був заборонений. Він не перевидавався, став бібліографічною рідкістю.

- Чи існує якесь пояснення щодо такої долі цієї збірки?

- Просто керівництво Бельгії не хотіло псувати стосунки з Радянським Союзом. Альбом, який піднімав чутливі проблеми міжнародного рівня, почав перевидаватися вже після розвалу «совка». До речі, минулого року вийшла кольорова версія коміксів. Адже оригінал альбому про Тентена у країні Совєтів є чорно-білим.

Загалом, як відомо, у Радянському Союзі культури коміксів не було. У 20-ті роки деякі художники створювали течії, які були дуже наближені до жанру коміксів. Але унаслідок репресій більшість із цих художників загинули. Тому далі комікси у СРСР не розвивалися, на відміну від європейських країн.

ТЕНТЕН ЗАВЖДИ ПЕРЕМАГАЄ, АДЖЕ ВІН – СУПЕРГЕРОЙ

- Яким чином автор альбому Ерже дізнавався про життя в СРСР, щоб потім висвітлити його у своїх коміксах?

- Цікаво, що сам автор Ерже ніколи не відвідував Радянський Союз. Він, як і Жуль Верн, не подорожував. Але автор використав матеріали, свідчення іноземних кореспондентів, що бували у Радянському Союзі. Це все були відкриті джерела.

- На фестивалі коміксів у Брюсселі під час лекції про Тентена та історію України ви демонстрували відомий український кінофільм «Поводир». Який тут є зв'язок?

- Так, це фільм українського режисера Олеся Саніна, який у 2014 році номінувався на премію «Оскар». Фільм про розстріл кобзарів. Але в основі його сюжету також є історія американського репортера, який, як і герой коміксів Тентен, прибуває потягом до країни Рад. Відтак, тут можна відслідкувати точний зв'язок із сюжетом коміксів. На жаль, історія цього американського журналіста є трагічною – його вбивають. У той час, як Тентен, як супергерой коміксів, завжди виходить переможцем, незважаючи на протидію агентів радянського ГПУ. Тобто, ці комікси є далеко не дитячою історією.

ОНОМАТОПЕЯ ВИМАГАЄ СЛОВНИКА

- Розкажіть про вашу роботу щодо перекладу бельгійського альбому коміксів з французької на українську мову. Напевно, були у цьому свої  особливості?

- Перекласти Тентена – це одна з моїх багаторічних мрій. Ми розпочали таку роботу саме з цього альбому. Для нас цей вибір був очевидним і важливим. Але бельгійців довелося трохи переконувати, адже вони пропонували спочатку перекласти інші збірки.

Редактором українського тексту є відомий український поет Юрко Позаяк. Сам текст потребує дуже великої роботи.

У Бельгії видано багато словників лексики Тентена. Для бельгійців це дуже важливо. Так само, як в Україні є багато словників лексики Тараса Шевченка. Тому робота над перекладом була надзвичайно складною. Кожне слово є важливим. Дуже велике значення має якомога більш точне передання ономатопеї (слова, що є результатом звуконаслідування – ред.). Не існує словників ономатопеї. Вигуки, звуки – це дуже складно. Це питання стосується не лише української мови, а й багатьох інших. При цьому в коміксах на кожній сторінці зустрічаються десятки таких прикладів.

Не знаю, чи вдалося мені впоратися з цим завданням. Побачимо, коли альбом буде виданий.

- Коли виходить українська книжка про бельгійського хлопчика Тентена у країні Совєтів?

- Дуже сподіваюся, що ця книжка побачить світ у грудні.

- Як технічно ви брали малюнки у бельгійських правовласників цих коміксів?

- Надсилаються відповідні форми з малюнками, але з порожніми так званими бульбашками, які треба заповнювати українським текстом перекладу. При чому ще треба створити спеціальний шрифт. Зараз художник цим спеціально займається.

- Чи буде український альбом кольоровим?

- Ні, чорно-білим. Все відповідатиме оригіналу автора Ерже. Адже кольорова версія цих коміксів не вважається оригінальною та серійною. Відтак, нам не дозволили друкувати з кольорового варіанту.

«АННА КИЇВСЬКА» ЯК ЗБРОЯ КУЛЬТУРНОЇ ДИПЛОМАТІЇ

- Ви є виконавчим директором міжнародного мистецько-історичного фестивалю «Анна Київська» (Anne de Kiev). Очевидно, що питання королеви Франції вже набуло неабиякого політичного забарвлення, особливо на тлі намагань російського агресора привласнити українську історію...

- Наш фестиваль, який створювався як суто культурна ініціатива, нині перетворився на зброю культурної дипломатії України. Адже, коли Путін сказав президенту Франції Макрону, що Анна – це російська принцеса, то французький лідер відповів – ні, яка ж вона російська?

Ми свого часу зробили переклад найкращої і найдокладнішої книги про Анну, автором якої є французький історик Філіп Делорм. Звичайно, Макрон чітко усвідомлює, що Анна була саме київською, а не ніякою московською. Та й Москви тоді ще не було.

Ми також «витягнули» на світ божий доньку Анни Київської – Едігну, яка є святою у Німеччині, зокрема, в Баварії. Для українців – це маловідома історія. Тому на цьогорічному фестивалі ми презентували виставу за поемою Олександра Ірванця «Едігна – донька Генріха І та Анни Київської».

У цьому ж контексті можна говорити про Катерину Таїландську. Це була українська дівчина Катя Десницька, яка на початку 20-го століття вийшла заміж за спадкового принца Таїланду та стала принцесою. При цьому в Росії також стверджують, що Катерина – це росіянка. Але насправді вона – українка.

Таким чином, безсумнівно, наш фестиваль набув певного політичного забарвлення, хоча він є суто культурною акцією гендерної спрямованості, що розповідає про сильних жінок.  За допомогою фестивалю ми хочемо показати, що Україна – це країна, де традиційно поважають права та гідність жінок, де вони завжди були сильними та волелюбними, на відміну від деяких інших країн. Ми наголошуємо, що Україна завжди була і залишається невід’ємною частиною європейської культури.

Андрій Лавренюк, Брюссель

Фото автора