Україна-Ізраїль: безвіз нібито не скасують. Але…
За даними Державної прикордонної служби, з початку року на територію Ізраїлю під надуманими приводами (чи й зовсім без пояснень) відмовилися впустити понад 640 українців. Натомість Україна за цей період відмовила у в’їзді лише 162 ізраїльтянам. Причому, майже усі ці відмови пов’язані із тим, що візитери з Ізраїлю порушили правила перетину кордону – зокрема, не мали достатньо грошей для перебування на території нашої країни чи не могли чітко відповісти на запитання про мету і маршрут поїздки. Приміром, серед тих, кого не впустили в Україну, була група молодих ізраїльських арабів, котрі приїхали до нас, як з’ясувалося, винятково для сексуальних розваг, бо “чули про красу українок”...
Загалом, як повідомив народний депутат, керівник групи з міжпарламентських зв'язків із Державою Ізраїль Георгій Логвинський, ізраїльтяни останнім часом повертають додому кожного п’ятого українця. При цьому багатьох наших співвітчизників годинами “маринують” в аеропорту, дозволяючи пересування його територією лише в супроводі силовиків. А потім – нібито за порушення правил перетину кордону і потенційну загрозу безпеці країни – забороняють в’їзд на ізраїльську територію на 10 років чи й пожиттєво!
Як і чому розганявся “маховик скандалу”?
Інформація про випадки безпідставної відмови українцям у перетині ізраїльського кордону з’являлася і раніше. Але торік кількість таких відмов зросла в рази – до майже 8 тисяч випадків. Увага до цієї проблеми особливо загострилася після того, як 15 лютого цього року в аеропорту Тель-Авіва “Бен-Гуріон” п’ять годин утримували 140 українців. Людей затримали без пояснень, відібравши паспорти та майже обмеживши доступ до всіх “вигод”. Такий демарш нібито став “відповіддю” на затримання в аеропорту Києва 35 ізраїльтян: хоча українські прикордонники відмовили їм у в'їзді на законних підставах – через порушення міжнародних правил перетину держкордону. Після втручання в ситуацію ізраїльських дипломатів та українських парламентаріїв, усіх ізраїльтян пропустили на територію України під "особисту гарантію нардепа Георгія Логвинського". Ізраїль натомість відпустив затриманих українців. Але після цього подібні інциденти в аеропорту Тель-Авіва фактично стали “сумним правилом”.
Зрештою, в останній день лютого терпець українській стороні урвався – у вітчизняному МЗС заявили про ймовірність скасування безвізового режиму з Ізраїлем: якщо на кордоні цієї країни й далі брутально порушуватимуть права наших туристів.
"Надалі ми оцінюватимемо масштаб і характер порушень прав українців закордоном та ступінь готовності країн боротися із випадками порушення законодавства. Якщо іноземні уряди не будуть належним чином ставитися до боротьби з нелегальним наймом і прийомом на роботу українських громадян, якщо правами українських туристів і мандрівників нехтуватимуть, ми переглядатимемо умови поїздок, в тому числі і доцільність збереження безвізового режиму для громадян тих країн, де права наших співвітчизників систематично порушуються", – заявила у цьому зв’язку речниця вітчизняного зовнішньополітичного відомства Катерина Зеленко. Відповідну ноту, за її словами, передали до МЗС Ізраїлю.
Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос вважає правильним такий крок вітчизняної дипломатії. “Адже Україна вкотре продемонструвала, що є повноправним суб’єктом міжнародних відносин і готова активно відстоювати права та інтереси своїх громадян – незважаючи на зацікавленість у збереженні добрих взаємин із важливими стратегічними партнерами, до яких, безумовно, належить і Держава Ізраїль. На щастя, уже немає відчуття, що дії нашої дипломатії спрямовані на догоджання усім партнерам і намагання пом’якшувати реакцію на недружні вихватки стосовно наших громадян”, – констатує експерт. За його оцінками, наша держава й так доволі довго “заплющувала очі” на незначні порушення з боку гостей із розвинутих країн – кількість відмов їм у в’їзді була мінімальною. Це стосується, зокрема, й Ізраїлю. Україна фактично не застосовувала подібних заходів до громадян цієї країни. Коли ж Київ, реагуючи на численні утиски ізраїльською стороною своїх громадян, почав прискіпливіше перевіряти наших гостей, це викликало невдоволення. Тож згадані вже події 15 лютого із затриманням пасажирів цілого літака в Ізраїлі пояснили нібито “дзеркальним кроком у відповідь”.
Про зближення позицій наразі не йдеться
Станом на 6 березня сторони, як-то кажуть, залишаються “при своїх”: судячи з офіційної інформації (точніше, її відсутності), за майже тиждень після направлення нашим МЗС офіційної ноти українська й ізраїльська позиції так і не зблизилися. Більше того, за цей період зафіксовано десятки нових випадків упередженого ставлення ізраїльтян до наших співвітчизників, які прибувають до близькосхідної країни через її головну повітряну гавань. Кожного українця там розглядають як потенційного нелегального трудового мігранта. Причому, жертвами ситуації стали навіть деякі наші високопосадовці. Зокрема, ізраїльським прикордонникам, може, здалося, що міністр освіти й науки України Лілія Гриневич вирішила незаконно підзаробити на прибиранні помешкань ізраїльтян (чи не дай Боже – попрацювати в одному із популярних стрип-клубів Тель-Авіва)? Урядовицю впустили в країну лише після втручання керівництва канцелярії ізраїльського МВС. Також службовцям аеропорту “здалося”, що й народний депутат Георгій Логвинський, який їхав на зустріч у Кнесеті, “прибрехав” про мету візиту: бо насправді, певно, збирався, влаштуватися різноробом на будівництві в Хайфі. Постраждали від “надмірної уваги” з боку працівників ізраїльського летовища і члени столичної делегації на чолі з Віталієм Кличком. Хоча затримувати самого колишнього чемпіона-важковаговика ізраїльтяни не ризикнули.
При цьому, як зазначають деякі експерти, влада Ізраїлю майже нічого не робить для того, аби врегулювати питання – вочевидь, вирішивши і далі йти “шляхом найменшого спротиву”. Замість того, щоб боротися з нелегальним працевлаштуванням іноземців, що стало для невеличкої, але багатої країни значною проблемою, там вирішили просто не впускати на свою територію українців – причому, без жодних перевірок, намагаючись “стригти усіх нас під один гребінець”.
“Насправді нинішня “активізація” ізраїльських спеціальних і контрольних служб може бути пов’язана не стільки з проблемою нелегальної трудової міграції, скільки із загостренням внутрішньої ситуації у зв’язку із наближенням призначених на 9 квітня дострокових парламентських виборів, від яких залежить формування кабінету міністрів. Міністр внутрішніх справ Ізраїлю і вся команда чинного прем’єра Беньяміна Нетаньягу, яка має доволі невизначені виборчі перспективи, хочуть продемонструвати громадянам “готовність відстоювати їхні інтереси і особливо піклуватися про їхню безпеку”, – вважає Ігор Семиволос. За його прогнозами, після виборів ситуація має поліпшитись. Утім, інші експерти застерігають від однобічних оцінок останніх подій і наголошують: звинувачувати в інцидентах винятково ізраїльську сторону не можна. Адже, як не прикро, ситуацію спровокували саме наші співвітчизники. “Чимало українців, вирушаючи до Ізраїлю нібито з туристичною метою, залишаються там як нелегальні заробітчани, – нагадує співпрезидент Асоціації єврейських організацій та общин України Йосиф Зісельс. – За різними підрахунками, без офіційного оформлення у близькосхідній державі працюють до 50 тисяч наших громадян. При цьому вони мають можливість знайти високооплачувану роботу в цій країні офіційно. Та для цього потрібно пройти певний шлях, докласти додаткових зусиль, витратити час, аби оформитись на роботу через спеціальні агентства. Але люди часто-густо воліють діяти інакше: їдуть в «гості» і залишаються в Ізраїлі”. Це, звісно ж, турбує тамтешню владу. Адже вона, з-поміж іншого, відчуває тиск з боку профспілок, які скаржаться, що через нелегалів (в тому числі і наших співвітчизників), роботодавці знижують “планку” заробітної плати. І цим користуються не надто законослухняні ізраїльтяни, котрі заощаджують на залученні таких працівників.
Водночас українських експертів непокоїть, що дрібні ізраїльські чиновники та службовці так ревно сприйняли запропоновані їм “правила гри”. Як наслідок – доволі часто навіть ті українські бізнесмени, туристи й паломники, яким вдається переконати працівників ізраїльського аеропорту у тому, що вони “не верблюди” і перспектива стати нелегальним мігрантом їх не цікавить, потерпають від зневажливого ставлення до себе. Зокрема, керівництво летовища часто створює для українців штучні проблеми при проходженні прикордонного контролю (виникають черги через недостатню кількість перепускних пунктів для обслуговування пасажирів із Києва). Наші співвітчизники стикаються із випадками психологічного тиску під час співбесід. Йосиф Зісельс погоджується, що ставлення ізраїльських службовців до наших співвітчизників залишає бажати кращого. “Вони, принаймні, мали б створити належні умови для багатогодинного перебування людей. В аеропорту, приміром, немає пристосованих для цього приміщень. Та й поводяться з українцями часто не дуже чемно”.
Чи дійде до скасування безвізу? Шляхи врегулювання конфлікту
Експерти одностайні: незважаючи на доволі рішучі заяви української сторони, які пролунали наприкінці лютого, до скасування безвізового режиму між нашими країнами все ж не дійде. Адже цей крок, з-поміж іншого, може зашкодити іміджу обох держав на міжнародній арені. Ізраїльтяни особливо зацікавлені у збереженні туристичного потоку з України. І саме цей аргумент свого часу був визначальним при ухваленні владою близькосхідної держави рішення про безвіз для наших співвітчизників. Не поспішатиме “рубати з плеча” й українська сторона. І її останні заяви варто розцінювати, швидше, як рішучий заклик до перемовин. Досягнення порозуміння і справді неможливе без розмови “на рівних” за столом переговорів. Перш ніж домовлятися про майбутнє, варто з’ясувати, що ж каталізувало “аеропортно-дипломатичне” протистояння.
“Ізраїльське МВС запропонувало тимчасовий вихід із ситуації, що склалася, – розповідає Йосиф Зісельс, – йдеться про обов’язкову вимогу щодо отримання кожним мандрівником з України виклику від родичів чи знайомих, які б гарантували повернення візитерів на Батьківщину. Зрозуміло, що не всі зможуть одержати такі запрошення, тож існує ризик, що це знову перейде у незаконну площину – люди намагатимуться домовлятися про отримання викликів через посередників або купувати такі запрошення...” Отже, і це питання потребуватиме додаткового вивчення. Водночас предметна розмова, вочевидь, можлива лише після квітневих виборів в Ізраїлі і завершення президентських виборчих перегонів в Україні.
“Щоправда, і тоді варто розраховувати лише про проміжне рішення, – вважає Йосиф Зісельс, – рано чи пізно конфлікт може знову загостритися. Адже його головною причиною є низький рівень зарплат в Україні і високий – в Ізраїлі. Чим швидше зменшуватиметься ця різниця, тим більше шансів остаточно розв’язати проблему”.
Владислав Обух, Київ
