Чому українські міста досі так суттєво відрізняються від європейських?

Українці дивляться ТБ, шоу про подорожі в YouTube й просто розглядають красиві картинки в Мережі про те, як там у них? У цивілізованих і прогресивних країнах. У левовій частці європейських країн, виходячи на міські вулиці, ми дивуємося порядку — ось чистий тротуар, ось дорога, ось автівки припарковані так, що не заважають нікому, ось смуга громадського транспорту, ось чисті фасади. Все чітко та зрозуміло. Структурованість вуличного простору європейських міст одразу ж ілюструє порядок, про який ми, українці, досі мріємо.

ЯК У НАС

У чому проблема українських вулиць? Чому простір настільки неупорядкований? Окрім державницького апарату, на стан вулиць також впливають і пересічні люди (вони ж користувачі), і правила — закони та підзаконні акти, згідно з якими проектується та ремонтується простір українських вулиць.

Більша частина норм (правил) із проектування міських вулиць — досі є відгомоном радянських стандартів. Зокрема, це стосується Державних будівельних норм, деяких законів України та постанов Кабінету Міністрів. Вони не відповідають сучасним потребам українських громадян. І на що я особливо хотів би звернути увагу – ці "правила і норми" майже не захищають людей з обмеженими фізичними можливостями. Вони ніби не помічають їх у житті міста.

Чому я так докладно зупиняюсь на цих документах? Справа в тому, що саме законодавча база регулює розміщення світлофорів, пішохідних переходів, вимоги до проектування перехресть, острівків безпеки тощо. Також відсутність сучасних правил проектування вулиць і є причиною великої кількості смертей українців на зупинках громадського транспорту, жахливих кондиціонерів і балконів на фасадах історичних будівель, забруднених багнюкою тротуарів, величезних калюж після дощу, великої кількості небезпечних підземних переходів.

Ось приклад. Якщо в законі не прописати норми про правильне розміщення дощових лотків і їх очищення, то тротуари й надалі будуть басейнами для калюж. Це особливо важливо взимку. Коли сніг тане, він перетворюється на калюжу. Вода з калюжі не може стекти, бо лотків для водовідведення або немає за проектом, або вони забиті брудом/листям/сміттям.

В українських містах досі все незрозуміло. Відсутня чітка структура вуличного простору і, як наслідок, маємо буденність, як на фото:

ЯК ЗА КОРДОНОМ

У Сполучених Штатах Америки є NACTO — американська Асоціація транспорту. Її керівник — Енріке Пеньялоса, колишній мер Боготи. За три роки він перетворив столицю Колумбії на місто-мрію. Організація, яку він очолює, розробляє та впроваджує довідник із дизайну (у широкому розумінні цього слова) міських вулиць. Це документ, що затверджує основні правила для проектування всіх типів вулиць. Довідник є універсальним документом і впроваджується в життя муніципалітетами всіх міст. 

Сфера впливу документа — дороги, тротуари, велодоріжки, перехрестя, лінії громадського транспорту. Мета — зробити вулиці безпечними для пересування, захистити пішоходів, забезпечити комфортні умови експлуатації громадського транспорту. Вбачається й економічна доцільність: якщо вулиці зручні для пішоходів, то бізнес на перших поверхах зароблятиме значно більше, а отже, більше зароблятиме і місто.

Якщо всі тротуари, дороги, пішохідні переходи та перехрестя будуть побудовані за однаковими правилами, то одразу ж місто стане комфортнішим для всіх груп населення, незалежно від району. Бо якість тротуару в спальному районі не повинна поступатися якості тротуару в центрі міста. Тим більше, у спальних районах зазвичай проживає більше населення, ніж у центрі. 

Іншим важливим прикладом впорядкування міського простору є дизайн-код. Це інструмент, що дає можливість упорядкувати вивіски, балкони, літні майданчики кафе, територію пляжів, кондиціонери тощо.

Дизайн-код може бути кількох видів, залежно від фокусу. Наприклад, дизайн-код для фасадів в історичному центрі міста захистить їх від невігластва непорядних підприємств чи мешканців.

ЩО ТРЕБА ЗРОБИТИ

Будь-яке місто будується за правилами. Вони або є, або відсутні, або не діють. Правила точно потрібні. Першочергово їх треба оновити, спираючись на світовий досвід у цій сфері. Нам узагалі дуже пощастило, оскільки більшість правил є універсальними, вони вже написані та протестовані. Україні треба лише їх впровадити, робити це краще на рівні вищої юридичної сили. У результаті можемо отримати закон або кодифікацію нормативно-правових актів про впорядкування простору вулиць із зазначенням критеріїв оцінки та структур, відповідальних за належну їх експлуатацію.

ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ: МИ САМІ ВИННІ

Ми бачимо Європу – хтось у поїздках-відрядженнях, хтось по телевізору чи у світовій Мережі. Поводимося там і ми, і місцеве населення зовсім інакше. Є кілька аспектів, що регулюють такий тип поведінки:

Рівень колективної відповідальності. Українські туристи в Європі не дозволяють собі такої поведінки, яка, ймовірно, може бути не схвалена навколишніми. 

Вірогідність притягнення до юридичної відповідальності. В Європі копів усі бояться. В Україні реформа не вдалась. Значна кількість поліцейських сама себе дискредитує. Тому велика кількість громадян скоріше буде сперечатися з ними та сваритися, аніж послухає.

Працює проектування поведінки за допомогою інженерних та архітектурних рішень. В європейських містах справді більше смітників і пішохідних переходів. Тому сама можливість насмітити чи порушити правила менша, ніж у нас.

Але завжди треба починати з себе. Якщо в радіусі 2 метрів немає смітника, то це не привід викидати сміття на тротуар. Якщо ви палите в авто, то не маєте права викидати недопалок із вікна. Якщо ви купили авто і залишаєте його на газоні в центрі міста за 5 метрів від входу до офісу, то це не означає, що вам хтось зобов'язаний побудувати паркінг біля входу до власного офісу та здавати його безкоштовно в оренду.

Звичайний француз, іспанець чи німець без проблем пройде кілька кварталів від паркінгу до офісу та взагалі не куритиме в громадських місцях.

Українці, давайте починати реформи з себе та своїх повсякденних звичок. А паралельно – бути активним суспільством і вимагати від влади тих законодавчих змін і практичних кроків, що необхідно реалізувати заради досягнення  позитивних змін. Тоді результат побачимо вже завтра, дивлячись одне на одного на українських вулицях.

Олександр Горенюк,  урбаніст

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства