Політична криза у Молдові: Тимчасова коаліція чи двовладдя?
Протягом кількох останніх днів увага світової спільноти небезпідставно прикута до подій, що відбуваються в Молдові. Інформації заповнили сторінки всіх, без винятку, світових ЗМІ. А новини з сусідньої з Україною держави розлітаються, як прийнято говорити, зі швидкістю блискавки. Ніхто не міг припустити, що події в країні розвиватимуться з такою стрімкою швидкістю, а все, що відбувається в Молдові, починаючи з п'ятниці, 7 червня, по праву можна назвати найсильнішим за останні роки політичним потрясінням. Навіть «аферу століття» з розкраданням мільярдів доларів банківської системи країни, як і «елітне полювання», влаштоване в 2012 році високопоставленими чиновниками на чолі з тодішнім генпрокурором в одному з лісових заповідників, під час якої був убитий бізнесмен Сорін Пачу, затьмарила політична та конституційна криза, що вибухнула.
Що ж насправді відбувається в країні, де всього кілька днів тому нічого не віщувало такого розвитку ситуації?
МОНОТОННИЙ ПРОЛОГ
Як відомо, 24 лютого в Молдові пройшли чергові парламентські вибори. Їх підсумки були дещо несподіваними, але не катастрофічними для країни. Хоча вже те, що більшість голосів набрала соціалістична партія, яку підтримує проросійський президент Ігор Додон, було «першим дзвіночком». Крім соціалістів, які отримали 35 мандатів з 101, до парламенту потрапили також демократи з 30-ма депутатськими місцями і політичний блок «ACUM» (до його складу входять партії «Дія та солідарність» і «Платформа «Гідність і правда») – у блоку 26 мандатів. Дві останні партії відомі своїми проєвропейськими позиціями.
Вперше до парламенту потрапила партія «Шора», що отримала 7 мандатів і, також вперше, парламентські крісла отримали три незалежні кандидати. Через кілька днів, 9 березня, Конституційний суд результати виборів затвердив.
Отже, трьох найбільших парламентських гравців – проросійських соціалістів, проєвропейських демократів і блок «ACUM» чекала звичайна, рутинна, на перший погляд, процедура: сісти за стіл переговорів і домовитися про створення парламентської коаліції, без якої неможливо ні обрання керівництва парламенту, ні затвердження нового складу уряду. Але «склеїти» коаліцію, на жаль, не вийшло.
ПРИСТРАСТІ ПО КОАЛІЦІЇ
Політичний блок «ACUM», що стоїть на позиціях «боротьби з олігархічною владою» вести переговори з демократами категорично відмовився, наполягаючи на тому, що саме керівник Демпартії Влад Плахотнюк є головним «загарбником держави», який, за заявами лідерів блоку, «підім'яв під себе» всі державні структури, включаючи правову систему.
Аналогічну заяву зробили і соціалісти, підкресливши ще в квітні, що вони готові тільки до одного варіанта: або коаліція з блоком «ACUM», або дострокові вибори. Президенту Ігорю Додону,я кий активно включився в політичну гру, ситуацію «розрулити» так і не вдалося. Згодом президент заявив, що його місія завершена (він двічі зустрічався з керівниками парламентських фракцій), і тепер формування (або НЕ формування) парламентської коаліції залежало виключно від самих партій.
В ситуації, що тоді склалася, ініціативу політичного блоку «ACUM», який прагне взяти керівництво країною в свої руки (у блоку всього 26 мандатів), зустріли і Демпартія, і соціалісти багнетами, а багато хто вважав цю ініціативу політичною авантюрою. «ACUM» запропонував іншим партіям затвердити уряд меншості на чолі з головою партії «Дія і солідарність» Майєю Санду і обрати спікером парламенту Андрія Нестазе (лідер партії «Платформа «Гідність і правда»).
На той момент досить несмілива спроба переговорів між соціалістами і блоком «ACUM» все ж таки була, але жодних результатів не принесла. Представники блоку відкинули пропозиції соціалістів надати їм пост спікера, голів міноборони, МЗС, МВС і Служби інформації і безпеки, а також розширити повноваження президента.
Ситуація «зависла» майже на два місяці. Країна жила своїм життям, а політичні партії час від часу запрошували один одного на переговори, «торгувалися» не поспішаючи (благо, зарплата справно «капала» в кишені), але знайти, як прийнято говорити, консенсус, на жаль, не сталося.
Однак час на місці не стоїть. Стрімко наближався час «че», коли повинен був закінчитися відведений Конституцією тримісячний термін для формування коаліції і затвердження нового уряду. Країна приготувалася до здавалося б вже неминучих дострокових виборів.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ ГРІМ
Далі «поїзд покотився без гальм». Після покритого «таємницею» мовчання трьох парламентських фракцій з моменту визнання виборів (9 березня) та проведення першого засідання парламенту (21 березня), так і не спромоглися сісти за стіл переговорів протягом трьох місяців, партії раптом жваво кинулись умовляти один одного. Зустрічаючись по три рази на день. Соціалісти запрошували «АCUM», потім «АCUM» соціалістів, потім демократи і тих, і інших. Громадяни країни не встигали стежити, хто з ким, де і про що домовляється. У першому раунді або у другому.
А час «йшов», і «грім серед ясного неба» таки вибухнув. Конституційний суд Молдови ухвалив 7 червня вердикт про те, що відведений термін (90 днів) для формування коаліції і, що найголовніше, затвердження уряду, закінчується якраз опівночі у п'ятницю, того ж 7 червня.
Це рішення стало для молдавських політиків холодним душем, так як, за їхніми підрахунками, цей термін мав закінчуватися не 7, а 9 червня. Багато хто вважав, що термін закінчується 21 червня, якщо вести відлік від першого засідання парламенту.
У цьому зв'язку доречно дати повний текст статті 85 Конституції Республіки Молдова. Пункт 1 цієї статті Основного закону говорить: «У випадку неможливості формування Уряду або блокування протягом трьох місяців прийняття законів, Президент Республіки Молдова після консультацій з парламентськими фракціями має право розпустити Парламент». Ключові слова в пункті – «три місяці», на думку експертів, юридично ніяк не можуть прирівнюватися до 90 днів. І «Президент має право» розпустити парламент, за змістом не може тлумачитись, як «зобов'язаний» розпустити. І тільки після консультацій з парламентськими фракціями.
Після вердикту Конституційного суду, молдавських політиків з парламентських фракцій немов підмінили. Демократи вивели на вулиці кілька тисяч осіб, які вимагали «не допустити дострокових виборів».
На тлі протестів демократів, депутати від політичного блоку «ACUM» увійшли в будівлю парламенту, запросивши туди і соціалістів – для проведення переговорів щодо створення коаліції. Соціалісти на переговори оперативно відгукнулися і також прибули в будівлю парламенту. Засиділися депутати далеко за північ. Заяв для журналістів не було.
Проте, один з керівників блоку «ACUM» – Майя Санду і представник соціалістів Іон Чебан в унісон заявили, що всі деталі будуть оприлюднені в суботу, 8 червня. До того ж, вони заявили, що вердикт Конституційного суду не зовсім законний, так як час для формування коаліції ще є.
Вранці 8 червня на екстрено скликаному засіданні парламенту журналістам оприлюднили інформацію про те, що сформована тимчасова коаліція між Партією соціалістів і політичним блоком «ACUM». Це стало шоком для переважної більшості політиків і експертів. Ніхто не очікував такого коаліційного єднання між кардинально протилежними з ідеологічної точки зору політичними партіями – проєвропейськими «акумовцями» і проросійськими соціалістами. Однак, факт.
НАПЕРЕДОДНІ ДВОВЛАДДЯ
Під коаліційною угодою підписалися 60 депутатів, один із членів блоку відмовився ставити свій підпис. Відбувалося все в знеструмленому залі засідань Парламенту, без світла і з вимкненими мікрофонами, так як технічний персонал працювати у цей день відмовився. Однак це не завадило створеній «у сутінках» коаліції провести засідання, обрати спікера, ним стала лідер Партії соціалістів Зінаїда Гречаний, затвердити уряд під керівництвом Майї Санду (блок «ACUM»). А трохи пізніше новий уряд у присутності президента Ігоря Додона приніс присягу.
І тут пролунав другий «грім»: Конституційний суд виніс вердикт про незаконність обрання Гречаний спікером і Санду прем'єром, а також про незаконність всіх прийнятих у цей і подальші дні рішень, постанов та законодавчих актів парламенту.
Струна напруженості в Молдові почала стрімко натягатися. Практично, були закладені основи двовладдя.
Демократична партія вустами свого лідера Влада Плахотнюка назвала рішення парламенту «державним переворотом», з усіх куточків країни автобуси організовано повезли людей в столицю і блокували входи практично у всі держустанови: Конституційний суд, уряд, Міноборони, МВС.
Мітингувальники в Молдові
Наступним рішенням Конституційний суд усунув Ігоря Додона від посади президента (за відмову підписати указ про розпуск парламенту), призначивши тимчасово виконуючим обов'язки глави держави заступника голови Демпартії, чинного прем'єра Павла Філіпа, який тут же підписав указ про розпуск парламенту і призначення дати (6 вересня) дострокових парламентських виборів.
Додон, у свою чергу, назвав ці події «відчайдушною спробою Демпартії узурпувати владу в країні».
ВІЙНА КОМПРОМАТІВ
Народ з цікавістю стежив за цією «війною світів», як назвав її один із блогерів, так як вже в неділю і понеділок представники різних ЗМІ стрімко почали публікувати компромат: аудіо і відеозаписи, інформацію, «одкровення». Було оприлюднено відео на президента Ігоря Додона, який під час розмови з лідером Демпартії Владом Плахотнюком нібито підтвердив факт зовнішнього фінансування (до 700 тисяч доларів на місяць) Партії соціалістів. Гроші партія одержувала з Росії. А згідно з молдавським законодавством, категорично заборонено фінансування партій з-за кордону. При цьому залишається загадкою, чому це відео було оприлюднено лише зараз, хоча подібні дії, якщо вони мають під собою доказову базу, повинні розслідуватися відповідними структурами.
Забігаючи наперед, слід зазначити, що Генеральна прокуратура Молдови порушила кримінальну справу за цим фактом. В оприлюдненому прес-релізі наголошується, що «в ході слідства прокурори почали серію дій, спрямованих на об'єктивне розслідування обставин справи, включаючи вилучення доказів і допит осіб».
Більше того, лідер демократів Влад Плахотнюк заявив, що Додон проводив переговори з Демпартією, висунувши умову, згідно з якою соціалісти погодилися на коаліцію з демократами за кількох умов, головна з яких – федералізація Республіки Молдова.
Сам президент цей факт спростував, заявивши, у свою чергу, що на федералізації наполягав сам Влад Плахотнюк за умови, що в Росії закриють заведені на нього кримінальні справи.
Щодо фінансування Росією Партії соціалістів Додон заявив, що його слова були «вирвані з контексту». Як би там не було, але «осад залишився». Причому не з найприємніших. Спецпредставник президента Росії Дмитро Козак, який відвідав напередодні Молдову, заявив в інтерв'ю російським ЗМІ, що під час зустрічей з парламентськими партіями питання федералізації взагалі не обговорювалося. Це питання, за словами Козака, порушив сам Влад Плахотнюк. До речі, напередодні формування коаліції Молдову відвідали Єврокомісар Хан і один із представників американської адміністрації Бред Фріден.
У неділю на багатотисячному мітингу прихильники Демпартії і самі її лідери вимагали відставки Ігоря Додона, називаючи його зрадником національних інтересів Молдови. Але якщо в п'ятницю, 7 червня, прихильники демократів виступали категорично проти дострокових виборів, то вже в неділю учасники мітингу також завзято наполягали на дострокових виборах. Сумним «штрихом» минулих протестів на сходах президентури залишилися лежати вмираючі індики, яких невідомо навіщо учасники мітингу принесли з собою, а потім безжально кинули вмирати на сходах без води і їжі на 30-градусній спеці.
У понеділок відбулося засідання нового уряду, що пройшло в будівлі парламенту, так як будівля уряду заблокована поліцією і протестувальниками. Представники тимчасової коаліції заявляють, що блокування державних установ – це спроба узурпації влади з боку Демократичної партії. До речі, узурпація влади, згідно з Конституцією, розцінюється як найтяжчий злочин проти держави.
Між тим, від зовнішніх партнерів Молдови почали надходити досить обнадійливі для парламентської коаліції заяви. Євросоюз заявив про готовність працювати з новим молдавським урядом. З окремою заявою виступили ще п'ять країн Європи – ФРН, Франція, Велика Британія, Польща і Швеція. В оприлюдненій спільній заяві відзначається, що в нинішній конституційній кризі вони підтримують парламент Молдови як представника молдавського народу і як найбільш відповідне місце для обговорення всіх політичних питань, у тому числі спірних. До перелічених держав приєдналася і Румунія. Підтримку затвердженому уряду Майї Санду висловила і найбільша в Європарламенті Європейська Народна партія. Новий уряд Молдови визнали і Росія, і США.
В самій Молдові свою підтримку новому уряду висловила Громадянська платформа Форуму «Східного партнерства» (до складу платформи входять 86 неурядових організацій), південь Молдови і окремі органи місцевого публічного управління.
На тлі повідомлень, що надходять в підтримку нового уряду, демократи несподівано змінили тональність і запросили представників тимчасової парламентської коаліції на переговори щодо виходу з політичної кризи.
Відповідь коаліції, як мовиться, не змусила себе довго чекати. Її представники заявили на спільному брифінгу, що «переговори можна буде провести лише після звільнення Демпартією державних установ», запросивши депутатів від Демпартії на роботу в парламент в якості опозиції.
Новий прем'єр Молдови Майя Санду заявила на спеціально скликаному брифінгу, що «демократів чекають на засіданні парламенту, де можна відкрито обговорювати всі питання». За словами Санду, в Молдові є функціональний парламент, обраний народом, і саме на засіданнях парламенту потрібно обговорювати всі питання, а не на закритих переговорах. Прем'єр звернулася і до державних службовців із закликом не виконувати незаконні накази і підкоритися законно обраному уряду країни. Коментуючи питання про порушення Генпрокуратурою кримінальної справи про незаконне фінансування з-за кордону Партії соціалістів, Санду задалася риторичним питанням, «чому Генпрокуратура не реагувала раніше, під час виборчої кампанії, на численні запити про зовнішнє фінансування партій».
Президент Ігор Додон, зі свого боку, заявив, що скасує указ, підписаний Павлом Філіпом, про призначення дати дострокових виборів, так як він був підписаний з порушенням положень Конституції, тобто без попередніх консультацій з парламентськими фракціями. Що, власне, і зробив у вівторок окремим Указом, оголосивши, що рішення Конституційного суду є не що інше, як «посягання на національну безпеку Молдови».
Істотною підмогою новому уряду Майї Санду стала і заява технічного персоналу Парламенту, який висловив готовність працювати з новим урядом і приступив до виконання своїх службових обов'язків у повному складі. Парламент став повністю функціональним...
(Далі буде)
Зінаїда Гурська, Кишинів
Фото автора
