Літній сезон прем’єрської “Гри престолів” у Великобританії

Після відставки британської прем’єрки Терези Мей 24 травня настала основна інтрига для британського істеблішменту, а саме - хто очолить після неї Консервативну партію і стане новим прем’єр-міністром Великої Британії. Це питання вирішиться на виборах, які відбудуться 22 липня, де 160 тис. членів партії обиратимуть свого лідера. В умовах політичної кризи, пов’язаної з Брекзитом, новий лідер мусить визначити остаточні умови виходу Сполученого Королівства з ЄС, вирішивши основну дипломатичну дилему останніх 3 років. Нині є два основних кандидати на посаду лідера Консервативної партії: колишній мер Лондона, керівник Форін-офісу у Кабінеті Мей Борис Джонсон та нинішній міністр закордонних справ Джеремі Гант (Хант). Відразу після того, як Тереза Мей оголосила про свою відставку, розпочалася запекла боротьба висловлювань, коли Джонсон заявив, що “ми залишимо ЄС 31 жовтня, з угодою чи без неї”, а Гант сказав, що Брекзит без угоди є самогубством. Стартові позиції обох кандидатів є виграшними, проте ключову роль у виборах матиме бажання самих політиків брати відповідальність за майбутнє своєї країни.

Епатажний мер та хрещений батько жорсткого Брекзиту

Як всередині країни, так і поза межами Британських островів, фігура колишнього одіозного мера Лондона Бориса Джонсона доволі відома. Свідченням цього є хоча б постійні порівняння біловолосого і вічно розхристаного британця з президентом США Дональдом Трампом, що вже стали дещо заїждженим штампом. Крім дещо “неполіткоректних” заяв, епатажної поведінки та любові до Твіттера, Джонсона з Трампом також ріднять доволі консервативні політичні позиції та недовіра до сучасної системи міжнародних відносин.

Так, у переддень голосувань за Брексіт, Борис Джонсон зчинив “фурор” в політичному житті Британії. Нагадаємо, що Джеймс Камерон (теж однокурсник Джонсона по Оксфорду), тодішній прем’єр міністр вирішив закріпити свій, як він вважав, зовнішньополітичний успіх — дуже вигідну торговельну угоду між Об’єднаним Королівством та ЄС - референдумом, щоб остаточно “закрити” питання торгових відносин острівного королівства та Європейського союзу. І звернувся за підтримкою до найрейтинговішого та найпопулярнішого політика Консервативної партії — свого старого “партійного товариша” Бориса Джонсона.

Однак Джонсон зробив неочікуваний маневр, і підтримав існуючий маргінальний до того рух за вихід Британії з ЄС. З таким харизматичним та популярним політиком на стороні Брексіту, рефередум з формального інструменту підтримки торгової угоди перетворився на величезний геополітичний виклик. Перед яким, як нам всім відомо, Джеймсу Кемерону встояти не вдалося.

Але і Борису Джонсону прем’єрська булава в результаті “не обломилась”. Причому це сталося внаслідок просто хрестоматійної “зради” - близький соратник Джонсона Майкл Гоув сам висунув свою кандидатуру в очільники Консервативної партії. Борис Джонсон, дивлячись на це, навіть не став висуватися. В уряді Терези Мей, яку хвилі партійної боротьби винесли на політичну вершину, він зайняв пост міністра закордонних справ. Що не завадило йому де-факто очолити внутрішньопартійну опозицію до Мей.

Міністр зі стажем та незмінний соратник

Джеремі Хант, чинний очільник міністерства закордонних справ Великої Британії своєю кар’єрою та поведінкою доволі сильно контрастує зі своїм головним опонентом. Виважений та спокійний син командуючого Королівським Військово-морським флотом, знавець японської мови, що одружений на китаянці, Джеремі Гант з 2005 року “не вилазив” з урядових посад.

Майже одразу після старту політичної кар’єри від очолив так зване “тіньове“ міністерство зі справ людей з обмеженими можливостями (британська опозиція традиційно створює власні неформальні “урядові” структури — Авт.). В 2007 він став “тіньовим” міністром культури, а у 2010 — вже реальним міністром молоді, культури, спорту та ЗМІ. В 2012 він разом із Джонсоном приймав Олімпіаду в Лондоні, але одразу по завершенню змагань залишив пост на користь аналогічної посади в міністерстві охорони здоров’я та соціального захисту. Потім перебрався в МЗС... Взагалі Ганта характеризують як “найлояльнішого” по відношенню до Мей міністра, і саме в цьому, вочевидь, слід шукати мотиви британської прем’єрки в постійній підтримці Ганта.

Міцний горішок Джонсон проти гнучкого брекзитівця Ганта

Цьогорічні вибори лідера консерваторів мають певні інновації. Наприклад для того, щоб перемогти у першому турі потрібно було пройти бар’єр у 17 голосів від однопартійців-депутатів, у другому – 33. Це було пов’язано з кількістю кандидатів, яких було аж 10. Самі виборчі перегони розпочалися 10 червня, коли треба було мати як мінімум 8 номінацій від своїх колег по партії. В інших аспектах вибори проходять за традиційною процедурою, коли Комітет номінує претендентів на посаду лідера партії, згодом якщо номінацій більше ніж дві, то проводяться вичерпні голосування. Вичерпні голосування провели 13, 18, 19 та 20 червня, після чого залишилися лише два потенційних керманичі торі, а саме, Джонсон (160 голосів з 313) та Гант (77).

Обидва кандидати є важковаговиками британської політики, проте Джонсон нині є фаворитом перегонів: за опитуванням 20 червня серед 1170 членів Консервативної партії він отримав майже 62 %. Схожі тенденції спостерігаються й за даними букмекерів станом на 27 червня, де Гант має 16,7%, а Джонсон – 84,6 %. У Ганта більше політичного досвіду перебування на різних посадах у Кабінеті: міністр культури, ЗМІ та спорту, міністр охорони здоров’я, а Джонсон, в свою чергу є більш харизматичним та непередбачуваним. Достатньо важливою є підтримка останнього з боку рядових консерваторів.

Щоправда, не варто забувати й про чинник дебатів, які є незмінною складовою політичної боротьби Британії. На з’їзді Консервативної партії 22 червня в Бірмінгемі відбулися перші публічні інтерв’ю між кандидатами, де стало зрозуміло, що Джонсон продовжує залишатися лідером перегонів, незважаючи на скандал зі своєю співмешканкою Керрі Саймондс за день до цього. 21 червня до будинку Джонсона приїхала поліція, коли сусіди почули крики сварки. Модератор з’їзду в Бірмінгемі декілька разів запитував кандидата, що ж сталося, проте Борис так і не відповів на нього, сказавши, що “люди не бажають чути про подібні речі”.

Ганту було відверто важче протидіяти Джонсону, хоч і вдалося перетягнути деяку частину прихильників на свій бік через скандал. Міністр закордонних справ залишався на попередніх позиціях, говорячи про те, що варто “чекати катастрофу”, якщо оберуть “неправильну особу” для перемовин з Брюсселем. Загалом обидва кандидати на посаду головного консерватора країни мають багато спільного, проте Гант позиціонує себе як більш гнучкого брекзитівця, ніж безкомпромісний міцний горішок Джонсон. При цьому найбільш вірогідним залишається сценарій, коли новим прем’єр-міністром Великої Британії, принаймні до наступних парламентських виборів 2022 р. стане Борис Джонсон.

Григорій Нестеренко, Єгор Брайлян, Київ