Форум російських опозиціонерів у Варшаві: Фукуяма, Навальний та тінь Путіна
Четвертий за ліком форум Бориса Нємцова, який традиційно збирає російську опозиційну еліту, після Берліна й Праги – в цьому році завітав до Варшави. Основними ньюсмейкерами форуму в перший день його роботи стали американський політолог Френсіс Фукуяма та російський опозиціонер Олексій Навальний. Вони говорили про геополітичну картину світу, основні загрози для європейської та глобальної безпеки. А в епіцентрі, що зрозуміло, була сучасна Росія.
НЄМЦОВ, ПОПЄЛУШКО Й ОЧІКУВАННЯ ШВИДКИХ ЗМІН
На відкритті форуму Жанна Нємцова – донька лідера російської опозиції Бориса Нємцова, який був убитий у 2015 році в Москві, висловила думку, що смерть батька не була даремною, оскільки після цього в Росії припинилися політичні вбивства представників опозиції. Вона порівняла вбивство батька з загибеллю в комуністичній Польщі в 1984 році капелана опозиційної “Солідарності” Єжи Попєлушка. Це не залишилося непоміченим представниками польської влади. Глава МЗС Польщі Яцек Чапутович, який виступав після Нємцової, намагався провести цікаві паралелі: за п’ять років після смерті Попєлушка у Польщі розпочалися демократичні зміни, а зараз якраз минає п’ять років від смерті Нємцова… Він закликав звернути увагу на цю цікаву особливість, зазначивши, що зміни можуть бути швидшими, аніж на це можна сподіватися, як це сталося 30 років тому в комуністичній Польщі. Утім, “руку Путіна” Чапутович помітив і у Варшаві: він довго не міг підлаштувати собі мікрофон для виступу, жартуючи, що й тут Путін “міг попрацювати”.
АВТОРИТАРИЗМ І ПОПУЛІЗМ
Тим часом, Фукуяма під час своєї “лекції про свободу” звернув увагу на те, що зараз виросло нове покоління, яке ніколи не жило при комунізмі. Відтак, на жаль, воно сприймає демократію як щось очевидне, за що не потрібно боротися. Він наголосив, що світ зараз вступає в епоху, коли перед ним є цілий ряд небезпек. Першою він назвав появу і зміцнення авторитарних режимів у Росії та Китаї.
Росію Фукуяма схарактеризував як “авторитаризм під маскою демократії” і як державу, що перебуває у стані конфлікту із Заходом. При чому цей конфлікт не є відкритим, зауважив професор Стенфордського університету. Мета Путіна – максимально послабити суперника, і зараз він знайшов, як це зробити: використовуючи популістів й різноманітні антисистемні рухи в Європі. Відмінність між колишнім СРСР і сучасною Росією Фукуяма вбачає у тому, що, на відміну колишніх радянських керманичів, Путін готовий іти на ризики, які зараз ще складно передбачити. Політолог наголошує, що у Росії зараз ще менше ресурсів, ніж колись в СРСР, але Кремль компенсує це більшим ступенем ризикованості своїх дій.
На думку Фукуями, Путін усвідомлює, що не може “експортувати” за кордон російську систему цінностей, яка є просто непривабливою, а отже зосереджується на тому, щоб через техніки гібридної війни похитнути віру в себе західних демократій.
Утім, більшою загрозою за Росію Фукуяма все ж таки вважає технологічно розвинений і дуже амбіційний Китай. Він підкреслив, що авторитарний Пекін, на відміну від Москви, не є відверто агресивним, а діє значно обережніше: намагається контролювати всіх своїх громадян через сучасні технології, а вплив у світі насаджує завдяки різноманітним проектам, такими як “Шовковий шлях” тощо.
Іншою значною геополітичною загрозою для світу політолог назвав зростання популізму, яскравими прикладами чого є Велика Британія та США. Найбільшою загрозою популістів, які приходять до влади на Заході, є намагання руйнувати демократичні механізми у своїх країнах під гаслами, що їх нібито обрано легально на виборах і вони мають демократичний мандат на зміни. І під цим приводом вони руйнують верховенство права та незалежність судів у своїх країнах. Утім, протидія популізму, на його переконання є, і вона спостерігається там, де люди не бояться йти проти хворобливої системи. І такі приклади, як констатував політолог, були у Бірмі чи Україні, а сьогодні – у Гонконзі.
ІДЕОЛОГІЯ КРЕМЛЯ І СПАДЩИНА ПУТІНА
Під час обговорення актуальних проблем у Росії опозиціонер Навальний зробив реверанс у бік американського політолога, зазначивши, що вся ідеологія Кремля спирається на те, щоб довести: Фукуяма був неправий.
Торкаючись питання наступників Путіна, опозиціонер зазначив, що вже зараз є як мінімум два кандидати на його заміну – це чинні міністри оборони та закордонних справ РФ Сергій Шойгу та Сергій Лавров, які, в умовах блокування незалежних кандидатів, легко переможуть на виборах президента Росії. Утім, Путін може захотіти зберегти владу, наприклад – шляхом хитрої комбінації: об’єднавши Росію й Білорусь у конфедерацію і стати президентом нового державного утворення. Водночас, на заваді таким планам може стати лідер Білорусі Олександр Лукашенко, амбіції якого є не меншими, ніж у Путіна.
На переконання Навального, Путін як президент себе вже вичерпав, “кримська чи українська карта”, попри відчайдушні спроби утримати їх на порядку денному в Росії, вже не гуртує електорат навколо Путіна, його авторитет слабшає.
Водночас тактикою опозиції він назвав поєднання соціальної та політичної повістки, зосередження на проблемах всередині країни. Найбільшою зброєю опозиції він назвав довіру до себе з боку населення, яку влада не зможе забрати. Відтак, опозиція все робить відкрито, має прозору фінансову звітність.
Навальний підкреслив, що в Росії зараз немає жодної довіри до Путіна, а є інерція, коли люди просто довіряють чиновнику, за яким стоїть прапор і висить герб. Під час виступу опозиціонер дав визначення путінській ідентичності: “Це радянський патріотизм, ностальгія за тим, чого ніколи не існувало...”.
ІНТЕРНЕТ І ЗАГРОЗА
Навальний і Фукуяма звернули увагу на сучасні інформаційні технології, їхній вплив на владу та її збереження. Фукуяма відзначив, що його погляди за останні роки дещо змінилися, і поряд зі значними шансами, які відкривав перед світом Інтернет, зараз спостерігаються також значні загрози. З одного боку, як зауважив політолог, є, наприклад, Китай, який повністю контролює мережу в своїй країні, а з іншого боку – є країни Заходу, де Інтернет контролюють кілька гігантських приватних компаній. В обох випадках – це дуже погано, підсумував він.
У свою чергу, Навальний зауважив, що в Росії влада не контролює лише Інтернет і тому два останні роки веде відчайдушну боротьбу за контроль над ним. Він наголосив, що там, де російська владна машина не може заблокувати опозицію онлайн – вона приходить офлайн у масках додому і залякує представниками силових структур.
ПРО УКРАЇНУ ТА САНКЦІЇ
Навальний прямо каже, що він намагається уникати питання Криму й України, оскільки їх і без того багато в російському інформаційному просторі, у програмах пропагандистських ЗМІ. Він наголошує, що Кремль намагається зробити все можливе, аби сфокусувати увагу на Україні чи Грузії, щоб тільки пересічні росіяни не зосереджувалися на проблемах усередині країни. Але, на його переконання, так зробити не вдається: ефект Криму все менше впливає на пересічних росіян. На думку Навального, російська влада активно діє проти кримських татар, оскільки панічно їх боїться.
За словами Фукуями, найкраще, що можна зараз зробити для кримських татар – це повернути Крим Україні. Утім, він висловив жаль із приводу того, що навряд чи це здійсниться найближчим часом.
Торкаючись питання західних санкцій проти Росії, Навальний зауважив, що він не є прихильником секторальних санкцій, а виступає за поглиблення персональних санкцій проти близького оточення Путіна та кремлівських пропагандистів, типу Володимира Соловйова.
“Перебуваючи в Росії, вони всі кричать про жахливих русофобів у Європі, що ми повинні поставити консервативний, моральний заслін європейській аморальності, а в п’ятницю ввечері сідають у приватний літак і вилітають із своєю сім’єю в Європу. Ну, можна ж цих людей не впускати в Європу?”, – зауважив Навальний, підкреслюючи, що у Соловйова є елітна нерухомість в Італії, де він часто відпочиває.
На переконання російського опозиціонера, потрібно кількасот таких осіб внести в санкційні списки – і російський народ схвально на це відреагує.
Можна багато з чим погоджуватися у висловлюваннях Фукуями і Навального, але є з чим і подискутувати. Ну, хоча б у питаннях санкцій чи “кримського” питання в Росії. Секторальні санкції навіть дуже потрібні, адже надходження до федерального бюджету йдуть на мілітаризацію російської армії, що повертається у вигляді снарядів і сучасного озброєння проти української армії на Донбасі. Чим менше цих коштів лишається у результаті санкцій, тим гіпотетично менше має витратитися на гонку озброєнь у РФ. Натомість, складно оминати питання кримських татар у Криму, коли цей народ цілеспрямовано переслідується і штучним методом послідовно витісняється з півострова.
Юрій Банахевич, Варшава
Фото автора
