Шпигунський скандал в Болгарії

30 жовтня Болгарія видворила з країни першого секретаря посольства Росії в Софії, звинувативши його в скупці секретних відомостей. У вересні за звинуваченням у шпигунстві затримали лідера болгарського руху «Русофіли» та його колег. Про ці резонансні випадки стало відомо, але вони – лише невелика частина дій «русского мира» в Болгарії, що просуває і російські наративи, і російські інтереси.

«ВИЗВОЛИТЕЛІ ЄВРОПИ»

9 вересня у столиці Болгарії відкрилася виставка «Крихкий світ на порозі війни», присвячена «75-річчю визволення Східної Європи від нацизму». Експозиція представляла матеріали з музеїв та архівів РФ, що демонструють, як бійці Червоної армії звільняли від фашизму країни Східної Європи, допомагали місцевому населенню. До будівлі Російського культурно-інформаційного центру, де проходила виставка, протестувальники прийшли з транспарантами. Вони нагадали і про лиходійства Сталіна, і про те, що слідом за нацизмом в країну прийшли сталінізм, комунізм, а тепер – путінізм не дає нормально розвиватися націонал-демократичного руху в країні. Саме терор і утиски з боку комуністичного режиму дають болгарським історикам право говорити про те, що він згубно впливав на розвиток Болгарії, як і низки інших країн Східної Європи.

За кілька днів до початку експозиції, яку організували російські дипломати і місцеві прихильники «русского мира», її різко засудили і в МЗС Болгарії. На думку болгарських дипломатів, «щити Радянської армії принесли народам Центральної та Східної Європи півстоліття репресій, ...деформований економічний розвиток і відірваність від динаміки процесів, що відбуваються у розвинених європейських державах».

Саме після цієї виставки, в організації якої допомагали місцеві члени проросійського руху «Русофіли», урвався терпець і у болгарських спецслужб. Того ж дня лідер «Русофілів» Ніколай Малінов, один з секретарів руху Юрій Борисов і 14 інших його учасників були затримані або викликані на допит. Ніколая Малінова, зокрема, звинуватили у шпигунстві на користь Москви і відмиванні коштів.

У болгарському суспільстві відреагували по-різному. Хтось вітав, хтось критикував, а хтось нагадав, що в країні залишаються куди більш серйозні гравці з просування російських інтересів в болгарській економіці, ухвалення рішень у державних інститутах, ніж Малінов.

«Мало хто сумнівається в тому, що у Москви є налагоджена мережа агентів в Болгарії, яка безперервно веде масовану гібридну війну і продавлює в країні російські економічні та геополітичні інтереси...Ніколай Малінов – лише вершина айсберга російських інтересів в Болгарії», – впевнена Албена Бъчварова, редакторка рубрики «Політика» відомого в країні видання Сlubz.

«ТВОРЦІ» БОЛГАРІЇ

Ніколая Малінова, окрім іншого, підозрюють у тісних особистих зв'язках з російським медіамагнатом Костянтином Малофєєвим, якому заборонений в'їзд в ЄС і США через його участь у дестабілізації на сході України.

«Нехай ми поки не можемо впоратися з військовими блоками, які нам нав'язують, але ніхто не заважає нам видавати книги, нагадувати про те, що таке Друга світова війна, про те, хто нас звільнив, влаштовувати фестивалі, концерти, зльоти. Це дало плоди – в останньому музичному фестивалі брали участь 34-35 тисяч дітей. У нас більше 200 кабінетів в дитячих садах. Ми видаємо книги. Масштаб нашої роботи – 240 організацій, 35 тисяч чоловік, організованих через культурно-масову роботу. Оскільки своїх ЗМІ у нас немає, ми доводимо інформацію до дітей і дорослих безпосередньо», – каже Ніколай Малінов в інтерв'ю «Российской газете» вже після затримання.

Він також розповідає про те, що «русофільство» – це невід'ємна ознака сучасного болгарського суспільства, де 80% – «сердцем с Россией» в силу історичних подій, зокрема «освобождений Россией Болгарии из-под турецкого гнета», православної релігійної приналежності, лексичної схожості мов і використання кирилиці. «У нас спільний цивілізаційний код, однакове розуміння добра і зла, загальне православ'я і традиційні цінності. Росія ніколи не обмежувала права місцевого населення. Росія у 1870-х роках прийшла, звільнила Болгарію, створила державу, академію наук, армію, флот – і пішла», – каже Малінов.

Треба нагадати, що не просто так пішла. Росія намагалася зберегти свій вплив і проросійські сили навіть пішли на державний переворот. У 1885 році відносини між Болгарією та Росією були розірвані. У 1886 році Болгарія остаточно вийшла з-під контролю Росії і стала союзницею Порти. У Першу світову війну Болгарія виступала на боці ворогів Росії.

І у Другій світовій війні Болгарія підтримувала Німеччину, навесні 1941 року приєдналася до Берлінського пакту. 5 вересня 1944-го Москва оголосила війну Болгарії, а в ніч з 8 на 9 вересня в країні стався військовий переворот (до 1989 року його на радянський манер називали «соціалістичною революцією»), після якого Болгарія потрапила під повний радянський вплив і будівництво соціалізму, який відкинув країну у розвитку, порівняно з західними сусідами, на довгі роки. У Болгарії про це пам'ятають і твердження про порятунок і звільнення країни від нацизму сприймають зовсім не так райдужно, як у Москві.

ПОЛІТИЧНІ ТА ЕНЕРГЕТИЧНІ ІНТЕРЕСИ

Історична, релігійна та мовна складові – незмінні «помічники» у дружбі з Росією. Вони ж стають згодом «зброєю» у війні проти своїх вчорашніх товаришів. Але у Росії є і не гуманітарні інтереси.

На відміну від усіх інших пострадянських республік, до яких Болгарія історично так і не приєдналася, попри старання і запрошення Москви, нині ця країна – член ЄС і НАТО. Відповідно, її голос для Кремля особливо важливий при голосуваннях, де ухвалення рішення передбачає одноголосну підтримку.

Важлива країна для Москви і в глобальних енергетичних проєктах. Відомо, що енергоносії, нарівні з торгово-економічною вигодою, – давні провідники ідей «русского мира». Тим більше, що Болгарія, після Туреччини, стала ключовою у проєкті «Турецький потік», на який у Кремлі покладають великі надії у питанні поставок газу в Південно-Східну Європу в обхід України. У Москві довго шукали маршрут, за яким після території Туреччини поверне заповітна труба. Зрештою, не вдаючись в подробиці методів і форм (про що написано і можна написати не одну статтю), Росії вдалося втягнути Софію в цей проєкт. Близько тижня тому, за участю прем'єр-міністра Болгарії, був даний старт будівництву інфраструктури для прокачування газу по другій гілці "Турецького потоку". При тому, що на початку вересня, приблизно під час виникнення шпигунського скандалу, у Москви виникли проблеми з вибором підрядника, оскільки з цього питання йдуть судові розгляди, які обіцяють затягнуться на роки.

Росія розраховує через турецьку трубу завоювати всю Південно-Східну Європу і не тільки. Спочатку дешевим (що спірне твердження) газом, а потім і всім, що до нього додається – політичним та економічним тиском, втручанням у внутрішні справи тощо.

Втім, в енергетичній сфері Болгарія здійснила відчутний удар по Росії – знизила імпорт російського газу цього року майже на 15%, збільшивши закупівлю з альтернативних джерел.

Є враження, що у Софії готові позбавитися тісних уз дружби з Росією. Чи вдасться болгарам вистояти, залежить як від них самих, так і від братів «за дружбу з РФ». Серед них нині активну участь проявляє Чеська Республіка, де було викрито мережу російських агентів, що здійснювали хакерські атаки на цілі в Чехії та інших країнах. І хоч чеський президент Мілош Земан, давній друг Москви, порадив викриття припинити, маховик запущено. В Європі все більше готових відмовитися від нестерпної і часто задушливої дружби з Росією.

Тодор Колєв, Софія