Битва за історію: Росія атакує, Польща захищається, Україна отримує рикошетом

Росія розпочала другу хвилю офензиви проти Польщі у сфері історичної політики. Якщо предметом першої була відповідальність сторін за початок Другої світової війни (детальніше - тут), то друга зосереджується на фінальному етапі війни й її спадщині. На лінії вогню між Москвою і Варшавою опинилася також й Україна.

“ТЕПЛА ВАННА” ДЛЯ ПУТІНА В ІЗРАЇЛІ

Президент Росії Володимир Путін в інтересах утвердження пропаганди Кремля про визначну роль Червоної армії у перемозі над фашизмом і визволення поневолених народів Європи від німецьких загарбників – не хоче оминути жодної нагоди, аби про це сказати в 75-річчя завершення Другої світової війни. Перша така можливість у цьому році випадає вже зараз: 27 січня 1945 року Червона армія визволила нацистський концтабір Освенцим. Однак, як на зло для Путіна, колишній гітлерівський табір смерті географічно розташований на території Польщі, яка має зовсім інше бачення ролі та участі Радянського союзу в початковій фазі війни, і для якої слово “визволення” Червоною армією пишеться у лапках. У Варшаві переконані, що звільнення польських сіл та міст, насправді, принесло інше – комуністичне поневолення, економічну стагнацію і страждання людей на довгі десятиліття.

Був би найбільший нацистський концтабір розташований на території Чехії, то не було б жодних проблем: Путін домовився б зі своїм чеським другом Мілошем Земаном і 27 січня володар Кремля, без сумніву, був би над Влтавою. Але в Польщу – ні. Путін на ворожу територію не поїде. Однак, йому потрібні схвальні овації й гарна телекартинка для своїх співгромадян. У Польщі на це йому годі було й сподіватися, атмосферу “теплої ванни” йому там ніхто не міг би забезпечити. Тому Росія використала усі свої можливості, щоб організувати альтернативний офіційний захід, дарма що далеко від Освенцима, – Світовий форум Голокосту в Ізраїлі. Інститут “Яд ва-Шем” проводить його в Єрусалимі 23 січня, за чотири дні до такого ж заходу в Польщі. Зрозуміло, що організація двох аналогічних міжнародних заходів упродовж чотирьох днів – це доволі дивна ситуація. Але дивною вона є лише на перший погляд. Ексклюзивно для президента Росії створено комфортну ситуацію, за якої він матиме можливість виступити і не наразитися на критику з боку інших, добре підібраних організаторами спікерів. Допоміг йому в цьому наближений до Кремля російський бізнесмен єврейського походження В’ячеслав Кантор. Як президент Європейського єврейського конгресу, а з минулого року – голова Ради фундації “Яд ва-Шем”, він мав значний вплив на підготовку Світового форуму Голокосту в Єрусалимі. Кантор зробив усе можливе, аби Путін став головною зіркою події в Єрусалимі. Зрозуміло, що він також, за наполяганням Кремля, може стояти за рішенням “Яд ва-Шем” не допустити до слова в Ізраїлі президента Польщі Анджея Дуду. Польський лідер хотів їхати в Ізраїль, але в ранзі виступаючого на форумі, а йому в цьому було відмовлено. З цього приводу він має цілком обґрунтовані претензії: чому там має виступати, наприклад, президент Франції Емманюель Макрон, а не може президент країни, на території якої був розташований концтабір Аушвіц-Біркенау, а під час Голокосту загинуло найбільше саме польських євреїв?

ВИЗВОЛЕННЯ ОСВЕНЦИМА І НАМАГАННЯ ВАРШАВИ МІНІМІЗУВАТИ ВТРАТИ

Польща за кілька днів до проведення форуму в Єрусалимі робила відчайдушні спроби мінімізувати іміджеві втрати від проведення альтернативного заходу з визволення концтабору Освенцим. В очікуванні на чергові звинувачення з боку Москви в антисемітизмі та, фактично, ледь в не співпраці з Гітлером напередодні Другої світової війни, Варшава вдалася до кількох превентивних кроків. Кілька днів тому у канцелярії президента Польщі створено кризовий штаб за участі експертів та істориків, завданням якого було негайне реагування на брехню Путіна та Кремля в історичній площині на адресу Польщі. Крім того, упродовж кількох останніх днів у польській та світовій пресі, зокрема американській та ізраїльській, з’явилися інтерв’ю та платні статті президента Дуди й прем’єр-міністра Матеуша Моравецького, в яких вони намагалися розвінчувати міфи російської пропаганди на тему війни.

Водночас, Польща зробила спробу, зрештою – трохи наївну, аби переконати Путіна не робити гострих антипольських випадів у Єрусалимі. Зокрема, МЗС Польщі публічно закликало президента Росії “не використовувати пам’ять про жертви Голокосту для політичних ігор”. Cхожа риторика спостерігалася й у президента Дуди. В його канцелярії нещодавно підкреслювали, що під час свого виступу в Освенцимі 27 січня президент Польщі “не полемізуватиме з президентом Путіним”, а виступ стосуватиметься “пам’яті й поваги”. Але в цьому “історичному” протистоянні тон задає Москва, а тому Варшава, очевидно, змушена буде переглянути свою “миротворчу” риторику стосовно Москви.

Ще поки що невідомо, якою буде промова Дуди в Аушвіц-Біркенау 27 січня, але зрозуміло, що навряд чи він не використає нагоди відповісти на промову Путіна в Єрусалимі щодо “неприпустимості фальсифікації історії та перегляду результатів Другої світової війни”. Відповідний фон Дуда готує вже зараз: публікацію президента Польщі з нагоди 75-річчя визволення концтабору в Освенцимі найближчим часом має бути надруковано у "The Washington Post", "Die Welt" i "Le Figaro". Польська світова інформаційна кампанія під назвою "The truth that must not die" (Правда, яка не повинна померти), котру розгорнуто в останні дні, спрямована на те, щоб показати: Росія та її керівництво зараз намагається переписати історію на свій лад, фальсифікуючи перебіг та наслідки війни. Варшава очікує на солідарність Європи і її частково отримує. Президент Литви Гітанас Науседа два дні тому публічно відмовився їхати до Єрусалима, водночас підтвердивши свій візит в Аушвіц-Біркенау. Це викликало щире захоплення у Польщі.

Лукавством буде сказати, що не має значення рівень делегацій та хто приїжджає на аналогічні події до Єрусалима та Освенцима. Представництво світових делегацій у Польщі буде ширшим, ніж в Ізраїлі, але в Єрусалимі рівень делегацій є дещо вищим. До Польщі не приїде, наприклад, президент Франції, представництво США буде на нижчому рівні, а рівень делегації ЄС буде менше репрезентативним, ніж в Ізраїлі. Це дуже здивувало польську громадську думку, а в пресі навіть з’явився обґрунтований закид: хто входить до ЄС – Польща чи Ізраїль?

ЧЕРГОВІ СПРОБИ МОСКВИ ПОСВАРИТИ ВАРШАВУ З КИЄВОМ

У російсько-польське “історичне” протистояння Росія майстерно намагається вплести український контекст, аби посварити Варшаву з Києвом. Зокрема, в нещодавно оприлюднених міністерством оборони Росії розсекречених документах про визволення Червоною армією Варшави в 1945 році у Москві натякнули, що під час Варшавського повстання Армія Крайова “знищила українців та євреїв, які залишилися в місті”. Фактично, не наводячи більш конкретних даних, російська сторона грає на емоціях, намагаючись використати непрості українсько-польські відносини в історичній площині. Це відбувається на фоні потепління відносин Києва з Варшавою після скасування в листопаді минулого року заборони на проведення пошуково-ексгумаційних робіт в Україні. А для того, щоб у нікого не викликало сумніву, що ведеться цілеспрямована робота в цьому напрямку, відносини Польщі з Україною було атаковано вдруге. Свідченням цього стало підступне знищення під час різдвяних свят понівеченого в 2015 році надмогильного пам’ятника воякам УПА на горі Монастир поблизу Перемишля. Розрахунок простий: знищити крихкий доробок нормалізації двосторонніх відносин, а завдання максимум – зірвати приїзд до Аушвіц-Біркенау президента України Володимира Зеленського. На це звернули увагу посольство України в Польщі, а також МЗС Польщі. Польська дипломатія вказує на провокацію, що спрямована на підрив добросусідських відносин. Залишається сподіватися, що Варшава зробить усе можливе, щоб знайти і покарати винних, а також вкотре довести очевидне – стежки цього контрольованого “народного гніву” ведуть до Москви.

Приїзд президента України до Аушвіц-Біркенау 27 січня є хорошим знаком для подальшої нормалізації відносин Києва і Варшави в історичній площині й демонстрацією солідарності з Польщею, яка їй зараз дуже потрібна. Україні цей стан дуже знайомий, оскільки ми самі потребували та й сьогодні усе ще потребуємо солідарності й підтримки з боку союзників у світлі російської агресії. Візит Зеленського і його зустріч із Дудою буде також хорошою нагодою “звірити годинники” і констатувати, що загрозою для відносин між країнами є дії північного сусіда.

Юрій Банахевич, Варшава

Перше фото: DPA