Словаччина: привид ходить по Європі – привид популізму

Шість партій, які перемогли на виборах у Словаччині, тепер бозна-як мають уживатися в одному парламенті. Приголомшливу більшість здобула партія, яка зробила собі ім’я на обіцянках здолати корупцію і служити народові. Втім, вона не зможе створити уряд без союзників. Але її популістські ідеї доволі контрастують з планами ймовірних партнерів. І це на тлі поразки всіх трьох політсил, від яких у владі перебувають нинішні, відповідно, - спікер, прем’єр-міністр та президент країни.

Вибори закінчено – що далі

Нагадаємо, що 29 лютого виборах до Національної ради (парламенту) Словаччини, перше місце отримала опозиційна партія з дещо дивною назвою OĽaNO ("Звичайні люди і незалежні особистості"), яка стрімко збільшила рейтинг перед самісіньким голосуванням. «Звичайні» отримали 25,03% голосів, або 53 із 150 депутатських мандатів. Для формування уряду їм потрібна коаліція, але з огляду на великий відрив від потенційних партнерів OLaNO, ймовірно, отримає посаду прем'єр-міністра.

Чинна наразі «партія влади», лівоцентристська SMER-sociálna demokracia, яка керувала державою з 2006 року з перервою в 2010-2012 роках отримала друге місце з результатом 18,29%, що дає їй 38 мандатів. Але, ймовірніше, опиниться в опозиції, оскільки її партнери зі старої урядовій коаліції не подолали виборчий бар'єр.

Наступні місця посіли антимігрантська партія «Ми – родина» (Sme Rodina) - 8,24% (17 мандатів) та ультранаціоналісти з «Народної партії - Наша Словаччина» (Ľudová strana – Naše Slovensko, L'SNS) з 7,97%, теж 17 місць. Цю партію в країні називають фашистською і проросійською водночас – і нікого це поєднання вже не дивує.

Замикають список парламентських партій лібертаріансько-євроскептична "Свобода і солідарність"(Sloboda a Solidarita) - 6,22%, 13 місць - та ліберально-консервативна партія екс-президента Андрея Кіски "Для людей" (ZA ĽUDÍ) - 5,77%, 12 місць.

Із 3,16% голосів в новий парламент не пройшла теж проросійська Словацька національна партія (Slovenská národná strana, SNS), яка мала на виборах 2016 року 8,6% і була партнером в урядовій коаліції, ба більше – її висуванець Андрій Данко був спікером парламенту і виступав проти політики ЄС щодо Росії. Влітку 2018 року SNS заблокувала оновлення стратегії безпеки і оборони Словаччини через пункти, де Росія схарактеризована як агресивна країна.

Поза парламентом залишилися обидві угорські партії: «Міст» (Híd) та «Угорський форум» (Magyar Fórum) - такого ще ніколи не було в історії Словаччини, де угорці становлять близько 10% населення. На це одразу відреагував переможець виборів - засновник і лідер OLľaNO Ігор Матович пообіцяв, що захисником прав угорської меншини буде його партія, нагадавши, що вона в своєму списку провела до Національної ради кількох етнічних угорців.

Сенсацією стала поразка блоку президентських партій: лівоцентристської "Прогресивної Словаччини" (Progresívne Slovensko) та ліберальної "Разом" (SPOLU – Občianska demokracia). Адже блок був створений за підтримки чинного президента Зузанни Чапутової, обраної торік з чималим піднесенням і сподіваннями на майбутнє. Блокові забракало лічених 926 голосів - він набрав 6,97%, а треба було 7%. Жодне опитування, а також екзит-пол не ставили під сумнів входження соратників Чапутової до парламенту та нової коаліції з 9-10 відсотками.

Матович вже оголосив, яку коаліцію хоче сформувати. Каже, що готовий до союзу з усіма партіями, крім попередньої влади і ультраправих, і хотів би отримати конституційну більшість, необхідну для зміни Конституції і перезапуску судової системи. Це означає, що в коаліцію мають увійти чотири з шести партій, які пройшли до парламенту.

Але як поєднати в одній команді популістську "Ми - родина" з правоконсервативною "Для людей" і лібертаріанською "Свободою і солідарністю" (остання взагалі йшла під гаслами радикального скорочення податків)? Лідер Smer-SD Роберт Фіцо вже заявив, що повернення його партії до влади можливо вже через два роки - тобто в результаті позачергових виборів.

Знайомтеся: звичайні люди – у лапках і без

«Звичайні люди і незалежні особистості» (Obyčajní Ľudia a nezávislé osobnosti, OĽaNO) - консервативна антикорупційна партія «за все добре, проти всього поганого» - показує добрий результат уже четверті вибори поспіль. На виборах до парламенту 2010 року вона висунула 4 депутатів за списками партії «Свобода і солідарність», і всі вони здобули перемогу. На виборах 2012 року партія здобула 8% голосів і 16 місць, у 2026-му – 11% і 19 місць. У 2014-му та 2019-му роках були доволі вдалі для неї вибори до Європарламенту: 7,5 і 5,25 відсотків, відповідно.

І ось «квантовий стрибок» - 53 депутатські мандати.

На сайті політсили із кожним партійцем з виборчого списку зробили коротеньке, «звичайне», неформальне інтерв’ю та майже домашнє відео… на телефон та ще й на на тлі чогось буденного-буденного: «як у всіх» - жодних ознак матеріального успіху або державної статечності.

Утім, сам виборчий список збитий із знанням партійно-штабної справи: збалансовано сфери діяльності кандидатів, регіони, які вони представляють, жінок чоловіків, молодь і досвідчених. Ось приміром кілька імен з верхньої частини.

• Номером 1 поставили Марію Шофранко, 49 років, вчительку.
• Ярослав Над, 38 років. Тіньовий міністр оборони. Працював у Міністерстві оборони, в дипломатичних структурах з НАТО та ЄС. Бореться з корупцією та непрозорістю в оборонному секторі.
• Лукаш Киселиця, 42 роки. У поліції зробив кар’єру від патрульного до слідчого з особливо тяжких злочинів, зокрема економічних.
• Анна Заборська, 71 рік, лікар, голова Християнського союзу, обстоює захист жінок та дітей від насильства, права родини та батьків на виховання, інтереси переслідуваних християн, ненароджених дітей та соціально незахищених.
• Міхал Шипош, 37 років. Активіст боротьби проти азартних ігор. В OĽaNO вже вісім років.
• Кароль Кучера, 45 років, голова Національного тенісного центру, замолоду мав високі місця в світових спортивних рейтингах.
• Йожеф Прочко, 54 роки. Комік, артист, актор, модератор та режисер. Популяризатор пам'яток національної культури, навіть створив історичний музей у рідному селі. Саме він веде усі «звичайні» відеоінтерв’ю співпартійців.
• Ян Міцовський, 65 років, фаховий лісник, борець з корупцією в лісовій галузі, природоохоронець, популяризатор знань про ліс та природокористування. Уже був депутатом національного парламенту в 2012-2016 рр.
• Зіта Плештинська, 58 років, архітектор, мер села у Пряшівському краї. У 2004-2009 роках була обрана до Європарламенту. Обстоює усунення регіональних нерівностей.

Сам голова OĽaNO і, ймовірно, наступний прем’єр-міністр - 46-річний Ігор Матович акцентований як борець проти корупції. «Кілька років я борюся проти політиків, які служать не людям, а мафії та олігархам. Я борюся з корупцією, щоб зі своєю командою зрізати всі щупальця. Я йду за кожним злодієм, і ти можеш розраховувати на те, що я продовжую це робити».

І не шукайте його прізвище згори списку. Лідер партії стоїть у ньому… останнім – під номером 150. Особисто йому це нічим не загрожує, як лідер переможців він потрапить до парламенту з будь-якої позиції, але ж як красиво.

Чи коректно, як це вже роблять, порівнювати «Звичайних людей» із «Слугами народу» в Україні? Лише до певної міри – адже OĽaNO проводить уже четверті вибори до парламенту, тож не мусила набирати кандидатів «за оголошенням». А з огляду на те, що антикорупційна команда Матовича фільмувала на Кіпрі та у Франції маєтки тих посадовців, яких звинувачує у незаконному збагаченні, його варто порівнювати, радше з росіянином Олексієм Навальним та його «Фондом боротьби із корупцією» в РФ.

Щодо прогнозів зовнішньополітичного курсу Словаччини, зокрема, щодо України, то ще в 2014 році Матович брав участь в потестних пікетах під російським посольством. Імовірним кандидатом на пост глави МЗС вважають Томаша Валашека - висуванця партії «Для людей», колишнього посла Словаччини при НАТО, який добре знає ситуацію в Україні.

Можливість призначення технічного прем'єра навіть не розглядається. ЗМІ і експерти одностайні в тому, що лідер партії, яка перемогла, матиме ключовий вплив на політику уряду, тому йому не варто ховатися від відповідальності за зіц-персоною.

Хоча саме з Матовичем все може піти не за сценарієм. Наприклад, він хоч і заявив про готовність очолити уряд, але додав, що не збирається переїжджати до Братислави з рідної Трнави, до того ж не буде користуватися охороною.

Екскурсія по різних популізмах

За останні роки Європа познайомилася з багатьма зразками так званих антиелітних (або антисистемних, або антиієрархічних, або «мережевих» як маркетинг) політичних рухів і проектів.

Італійська «5 зірок», польська «Кукіз-15», Австрійська партія свободи (FPÖ), Альтернатива для Німеччини (АдН), – це ті, які у найбільших європейських країнах отримали можливість – або впритул наблизилися до неї - впливати на курс країни.

Партія Брекзиту – не миттям, так катанням, навіть не перебуваючи при владі – домоглася виходу Британії з Європейського Союзу.

Правляча у Франції «Вперед, республіко!» (La République en marche!) – вважається соціал-ліберальною. Тодішній кандидат у президенти, екс-міністр економіки, фінансів і цифрових справ Еммануель Макрон оголосив про її створення в 2016 році. Макрон раніше - з 2006 по 2009 рік - був членом Соціалістичної партії, але «Вперед!» позиціонується ним як прогресивістська, ні ліва, ні права.

Французьку «Вперед, республіко» часто порівнюють з іспанською «Сьюдаданос» («Громадяни»). Ті теж позиціонують себе як партія, що пропонує суміш соціал-демократії і соціал-лібералізму, але це не заважає підтримувати уряд консервативної Народної партії. Тож партія розглядається, радше, як «права відповідь» лівопопулістській партії «Подемос», яка також звертається до молодіжної аудиторії та гасел всенародної мобілізації проти корупції, еліт, несправедливості тощо.

Власне, вже в кожній країні є більші або менші за впливом політичні сили, до яких ЗМІ небезпідставно ліплять лейбл «популістських». Ознака – не тільки обіцянка швидко і рішуче вирішити проблеми, які найбільше дошкуляють середньому виборцеві (і які, зрозуміло, «старі партії» не вирішували впродовж десятиріч – і не збираються, бо загрузли в корупції). Ознака й у демонстративній відмові від професійної політики з партійними вертикалями, офісами, місцевими осередками, багаторічною кар’єрою з нижчих посад до керівних.

У дослідженні англійської «Гардіан» видно як за останні два десятиліття зросли виборчі успіхи партій із цими ознаками – чим темніше забарвлення країни на мапі, тим більший успіх. У країнах з обведеним кордоном популісти входять до уряду – і, до речі, Словаччина обведена одною з перших, втім, між Польщею та Угорщиною постає як «світла пляма». А як її тепер перефарбовувати – побачимо.

Неухильно зростають всі різновиди популістів: і ліві (повільніше), і праві (швидше), і навіть «other», до якого, власне, належить і нинішній переможець словацьких виборів.

Що ми все про Європу, давайте про США

Американці спростили весь процес: навіщо плодити багато популістських партій, коли достатньо обрати одного популіста на вищу посаду. За цим винятком тамтешній політичній еліті досі вдавалося зберігти «традиційні цінності», принаймні на федеральному рівні. Але на рівні штатів… Чудові люди заселили колись «Новий світ»: вони не ховаються за мудровані назви.

Ось «Популістська партія Меріленда» - не в сенсі, що її опоненти так затаврували, а офіційно: "Populist Party of Maryland". Проводить ідеї популізму як альтернативу лібералізму демократів і консерватизму республіканців. Виступає за зниження податків для трудящих і народний капіталізм, проти «хвилі корпоративної злочинності» і… (хто вгадає?)… корупції.

Ось Міннесота. Grassroots Party – усталений переклад «Партія простих людей», але «Grassroots» це більше, ніж звичайні люди: це «коріння трави» - непомітна потужна сила, на якій усе тримається, яка живить увесь харчовий ланцюг; сказати б «сіль землі». Створена для боротьби… з забороною наркотиків. Ідеологія - народна демократія. Виступає за зниження податків, легалізацію марихуани і гашишу, на захист цивільних прав та свободи віросповідання.

А ось партія під назвою «Бісова оренда зависока» (Rent Is Too Damn High Party). Обстоює зниження плати за наймання житла в Нью-Йорку, а також зниження податків і надання податкових пільг для жителів передмість, збільшення витрат на освіту, захоплення незайнятих житлових будинків, реформування судової системи, проти скорочення витрат на обслуговування людей похилого віку. Підтримує відновлення сімейних цінностей і, водночас, не проти захисту прав ЛГБТ.

* * *

То що тепер: більше популізмів – хороших та різних? Чи й надалі закріпиться за цим словом нинішній негативний сенс: щось між шахрайством та балабольством… Або прагнення «порубати» одвічні елітно-корпоративно-бюрократично-тіньові схематози колись принесе свої плоди. Поки що нікому з антисистемників таке не вдалося. Але ось, скажімо, свіжа словацька спроба – хто ж проти, щоб усе обіцяне вдалося. Тим більше, в нас спільний кордон.

Олександр Волинський, Київ