Електромагнітна зброя-3: в України є шанс

Розробка електронної зброї активно ведеться у багатьох країнах світу, про що писалося в двох попередніх публікаціях циклу – “Електронна зброя: новий гравець майбутньої війни”, а також “Електронна зброя-2: THOR проти “Алабуги”. Є цікаві напрацювання й в українських учених. “Харківське науково-виробниче підприємство "Інститут електромагнітних досліджень" розробило і вже багато років постачає до десятка країн світу широкий спектр компонентів електромагнітної зброї. Треба не так багато зусиль для того, щоб вітчизняні електромагнітні комплекси озброєнь поповнили арсенали українського війська. Електромагнітна зброя реально може стати зброєю стримування агресора. 

ЯК ХАРКІВ’ЯНИ ДОПОМАГАЮТЬ ОЗБРОЮВАТИСЯ ІНШИМ

Завдяки напрацюванням ентузіастів з Харківського науково-виробничого підприємства "Інститут електромагнітних досліджень" Україна увійшла до числа світових розробників та постачальників компонентів зброї ЕМІ. Зокрема, Інститут розробив і налагодив серійне виробництво та пропонує на міжнародному ринку ряд складових елементів електромагнітної зброї. Це, зокрема, надпотужні імпульсні генератори електромагнітного випромінювання різних типів та джерела живлення до них, які вже тривалий час виробляються серійно. Ці українські вироби постачаються до десятка країн Світу, дозволяючи іноземним державам суттєво просуватись у створенні власних зразків електромагнітної зброї.

Спеціалізоване видання Defense Express неодноразово на своїх шпальтах розповідало про роботи, що ведуться в Інституті та публікувало інтерв’ю з його керівником, намагаючись донести до воєнно-політичного керівництва країни думку про необхідність використання наявного потенціалу Інституту електромагнітних досліджень в інтересах підвищення обороноздатності України.

У Харкові не лише зберегли радянські напрацювання в сфері створення електромагнітної зброї, а й змогли суттєво просунутись на цьому шляху та вийти з окремими зразками на міжнародний ринок. У 2020 році журналісти видання побували в цьому закритому закладі й стали першими представниками ЗМІ, хто зміг побачити лабораторії, цехи та випробувальну базу Інституту на власні очі.

Відповідаючи на запитання кореспондента Defense Express, як далеко в Інституті електромагнітних досліджень просунулись у питаннях створення зразків електромагнітної зброї та розширення географії поставок, його директор Юрій Ткач зазначив: "Просування дуже істотне. Воно пов'язане з тим, що у нас за час, що минув, рівень технологічно підвищується. Число зарубіжних замовників безперервно зростає. Я конкретно за умовами укладання контрактів не можу називати їх, але, насправді, це країни і Південно-Східної Азії, й європейські країни, і Близький Схід. Делегації безперервно у нас із цих країн присутні, ведуть переговори. І ці переговори закінчуються конкретними контрактами".

Юрій Ткач наголосив і на дуже суттєвому просуванні в фундаментальних дослідженнях. "Зростає не лише рівень технологічний, а й рівень фундаментального наукового забезпечення в цій галузі. Тобто, ми не тільки залізо робимо, але й розвиваємо певні наукові напрямки", – додав директор Інституту.

Зокрема в Інституті електромагнітних досліджень зараз працюють за такими основними напрямками:

● розробка і створення потужних імпульсних джерел живлення з високою питомою щільністю енергії, що використовують магнітокумулятивні генератори, ємнісні й індуктивні накопичувачі і т.д.;

● розробка і створення надпотужних імпульсних генераторів мікрохвильового випромінювання гігаватного рівня, що працюють у різних частотних діапазонах;

● розробка і створення антенних систем (в тому числі й фазованих), призначених для роботи в гігаватному діапазоні потужностей;

● розробка і створення потужних імпульсних компактних джерел пучків заряджених частинок і їх компонентів, призначених для роботи в складі комплексів, що містять потужні імпульсні мікрохвильові генератори;

● розробка стендової бази для проведення досліджень в області електромагнітної сумісності та проведення експериментальних досліджень в цій області, а також вивчення хаотизації радіоелектронної апаратури під впливом зовнішніх імпульсних сигналів складної форми;

● розробка нових підходів до генерування потужного мікрохвильового випромінювання, заснованих на використанні хімічних реакцій і розробка на їх основі об'ємних генераторів мікрохвильового випромінювання;

● проведення досліджень і створення пристроїв для генерування і випромінювання потужних імпульсів електромагнітного випромінювання в ґрунті.

Інститут здійснює також ряд перспективних робіт, серед яких – створення засобів ураження, заснованих на використанні вибухових джерел сильних імпульсних струмів мегаамперного діапазону, що проходять у землі.

Вибухомагнітний генератор (ВМГ) імпульсів високої напруги є одним із серійних продуктів Інституту електромагнітних досліджень / Фото: Інститут електромагнітних досліджень

Крім того, Інститут провів попередні дослідження зі створення заряджених аерозольних утворень, електричний потенціал яких досягає 1 ÷ 1,2 млн вольт, а накопичення заряду в них супроводжується довгими (завдовжки до декількох метрів) іскровими розрядами. Такими зарядженими аерозольними утвореннями можливо ефективно вражати цілі, що проходять крізь них. Крім того, згадані заряджені аерозольні утворення служать об'ємними джерелами потужного імпульсного електромагнітного випромінювання.

Цей напрямок є досить перспективним у процесі створення боєприпасів для ефективного ураження цілей найрізноманітніших видів. Фактично, мова йде про створення об'ємних джерел потужного електромагнітного випромінювання, в яких також для його генерації можна використовувати хімічні реакції.

Крім того, харків’яни беруть участь у створенні ряду систем озброєнь, які матимуть вирішальне значення на сучасному полі бою. До таких систем, наприклад, можна віднести систему боротьби з БПЛА, що буде здатна вражати цілі рої ворожих дронів, або систему прикриття важливих об’єктів від масованого ракетного удару.

Серед країн-замовників електромагнітних компонентів розробки та виробництва Інституту – в більшості, високорозвинені в технологічному відношенні країни. Це говорить про рівень напрацювань українських розробників. Можна говорити про те, що Інститут електромагнітних досліджень є наразі ключовим науковим та виробничим осередком в Україні, що має компетенції в сфері створення та виробництва зброї ЕМІ.

2014 РІК МІГ СТАТИ ПРОРИВНИМ

Однак, незважаючи на це, про перспективи появи нових зразків електромагнітної зброї в українському війську говорити поки що зарано. З самого початку своєї діяльності представники Інституту неодноразово звертали увагу керівництва міністерства оборони і ряду державних органів України на потенційну можливість отримати суттєвий козир у забезпеченні обороноздатності країни у вигляді зброї ЕМІ.

У 2014 році після початку гібридної агресії РФ проти України директор ТОВ "Інститут електромагнітних досліджень" професор Юрій Ткач висунув пропозицію "провести відповідні організаційні заходи щодо концентрації наявних сил і можливостей для створення електромагнітного зброї" і таким чином організувати замкнений цикл виробництва зброї ЕМІ. Це трохи привернуло увагу керівництва МОУ до проблеми, але відсутність достатнього фінансування та наявність великої кількості проблем із забезпеченням війська традиційними видами ОВТ на практиці не призвели до якихось зрушень у цій сфері, хоча на той час уже було ухвалено ряд організаційних рішень, які навіть були закріплені відповідним рішенням РНБО України.

У 2016 році, сподіваючись на актуалізацію для ЗСУ теми отримання у розпорядження власної зброї ЕМІ, в Інституті запропонували для цього організувати процес прикомандирування співробітників науково-дослідних організацій МО України, зокрема, Центрального науково-дослідного інституту ОВТ ЗСУ, в організації, що працюють у сфері розробки нових видів озброєнь. Це мало б дозволити вирішити проблему підготовки кадрів для них, а також забезпечити коригування виконання робіт в інтересах військового відомства.

Однак віз з електромагнітною зброєю для ЗСУ, яка реально може стати зброєю стримування агресора, й донині стоїть на місці.

Коментуючи поточну ситуацію, директор Інституту Юрій Ткач зазначив, що, незважаючи на суттєвий прогрес за останніх шість років, як у сфері розробок, так і у справі просування продукції Інституту на міжнародному ринку, зброя електромагнітного імпульсу все ще не є пріоритетною для ЗСУ. "На жаль, тут далі розмов справа не йде. Я думаю, з двох причин. Перша – це досить дорогі речі. А по-друге, це приватна точка зору: мені здається, що у наших внутрішніх споживачів ще якось не з'явилася внутрішня переконаність у необхідності мати такі засоби".

ЩО РОБИТИ?

Суттєвого успіху в справі створення власної української електромагнітної зброї стримування можна було б досягти, якби було прийнято відповідну програму і це було б забезпечено Державним оборонним замовленням. Є сподівання на те, що керівництво України нарешті зверне увагу на таку можливість. Бо досі робота Інституту електромагнітних досліджень забезпечується лише надходженнями від іноземних замовників.

"Нашою особливістю є те, що ми від теорії до кінцевого результату, який проходить випробування в збройних силах конкретних країн-замовників, пройшли на гроші цих самих замовників. А замовники у нас, як правило – не просто компанії, а установи, які, так чи інакше, працюють з міністерствами оборони, зі збройними силами своїх країн", – говорить Юрій Ткач.

І одна з головних проблем полягає в тому, що в Україні такої зацікавленої установи немає... Тут сильним рішенням могло б стати створення в Україні аналогу американського Агентства передових оборонних дослідницьких проєктів (Defense Advanced Research Projects Agency, або скорочено DARPA), про що в Україні вже багато років говорять.

Ще однією суттєвою проблемою в цій сфері є відсутність полігонної бази для здійснення випробувань зброї ЕМІ. На її створення також потрібні гроші – й немалі. Для обладнання такого полігону потрібно виділити окрему територію та закупити ряд специфічних приладів і засобів захисту.

Тестування електромагнітної хвилі / Фото: Getty Images

Крім того, повинно здійснюватись наукове забезпечення використання цього принципово нового виду зброї: слід визначити основні цілі, критерії їх ураження, відпрацювати технічне завдання для розробника, визначити особливості застосування на полі бою. Подібну роль, на думку представників Інституту електромагнітних досліджень, міг би відігравати ЦНДІ ОВТ ЗСУ.

Крім того, вже зараз треба думати і про захищеність від зброї ЕМІ власних компонентів електронних систем військового і цивільного призначення й їх елементної бази, особливо – з огляду на суттєве просування РФ у сфері створення електромагнітної зброї.

"Для використання наявного потенціалу необхідно провести відповідні організаційні заходи щодо концентрації наявних сил і можливостей для створення електромагнітного зброї. Природно, що ці роботи повинні бути профінансовані в відповідному обсязі державою", – резюмував Юрій Ткач, говорячи про те, що мало б забезпечити нарешті появу в України власної електромагнітної зброї.

Допоки ж виглядає так, що головною причиною відсутності в арсеналі ЗСУ електромагнітної зброї (це при наявності всіх можливостей!) є відсутність державної політики і неготовність воєнно-політичного керівництва країни усвідомлено дивитись у стратегічну перспективу. Неготовність враховувати не лише наявні напрацювання вітчизняних науковців та виробничників, а й сучасні тренди розвитку військової справи, з огляду на те, що передові країни вже роблять ставку на застосування зброї на нових фізичних принципах. А електромагнітна зброя, що відноситься саме до таких видів зброї, могла б стати і зброєю стримування, яка нашій країні конче потрібна.

І нехай COVID-19 не стане цьому перешкодою...

Валерій Рябих, головний редактор видання «Українські технології: Українські приватні оборонні підприємства», Defense Express

Перша частина огляду: «Електромагнітна зброя: новий гравець майбутньої війни»
Друга частина: "Електромагнітна зброя-2: THOR проти «Алабуги»"