Пандемія коронавірусу спричинила «технічну перерву» в роботі ОБСЄ – міжнародній організації, практично долученій до мирного врегулювання російсько-українського воєнного конфлікту. Зокрема, щотижня саме на засіданнях двох директивних органів організації – Постійної ради та Форуму безпекового співробітництва (ФБС) – ведуться дипломатичні баталії щодо російської агресії проти України.

Після тривалих дискусій в ОБСЄ було ухвалено рішення про переведення засідань цих органів у віртуальний простір – з використанням Zoom. Про особливості роботи ОБСЄ та місце нашої держави в ній розмовляємо з постійним представником України при міжнародних організаціях у Відні Євгенієм Цимбалюком.

«ТЕХНІЧНА ПЕРЕРВА» ТРИВАЛА НЕДОВГО

- Євгенію Вікторовичу, через пандемію коронавірусу базовані у Відні міжнародні організації, зокрема ОБСЄ, перейшли на роботу в дистанційному режимі. З кінця квітня розпочалися онлайн-засідання Постійної ради та Форуму безпекового співробітництва ОБСЄ. Як проходить робота місії в умовах коронакризи?

- Я дуже задоволений, що буквально на початку запровадження карантину нам удалося ухвалити, тоді ще в режимі «фізичного» засідання, продовження мандату Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні та схвалити її бюджет. Тому зараз ми спокійні щодо цього питання, щонайменше до квітня 2021 року.

Після цього Постійна рада, Форум безпекового співробітництва та інші органи ОБСЄ пішли на таку собі «технічну перерву» під час коронавірусу.

Для нашої місії це стало певним викликом – як доносити позицію України й щотижня привертати увагу до порушень з боку РФ, що ми постійно робили під час засідань. У цій ситуації ми вирішили розпочати випуск своєрідного дайджесту – політичного огляду подій, у якому давали свої оцінки та розміщували заклики до країн-партнерів з нашими очікуваннями від них.

Загалом було випущено декілька таких дайджестів – як щотижневих випусків, так і окремих тематичних добірок матеріалів щодо найважливіших подій у контексті російсько-українського конфлікту. І це дало нам можливість не зменшувати рівень уваги до російської агресії та окупації.

Згодом стало зрозуміло, що обмежувальні заходи завершаться не скоро. Тож було вирішено проводити віртуальні засідання директивних органів ОБСЄ.

Перше засідання Постійної ради в режимі онлайн відбулося 23 квітня і стало своєрідним тестом. Тижнем пізніше відбулося й засідання ФБС, на якому саме розпочала головувати Україна. 

ГОЛОВУВАННЯ У ФБС ПОСИЛИТЬ УВАГУ ДО УКРАЇНИ

- Так, вітаю з цим історичним головуванням, адже вперше Україна головує у ФБС і вперше це відбувається в онлайн-режимі. Які можливості воно відкриває?

- Головування на Форумі безпекового співробітництва дає нам можливість активніше впливати на порядок денний цього органу. Ми можемо пропонувати більше тем, які є важливими саме для України. Безпека в регіоні Чорного і Азовського морів, гібридні загрози та сучасні методи ведення війни, діяльності приватних військових компаній (зокрема сумнозвісної російської «ПВК Вагнера») – ці та інші питання стоять на порядку денному нашого головування на Форумі, поруч з уже традиційним підходом щодо висвітленням російської агресії на Донбасі.

Також ми пропонуємо частину своїх спікерів – ключових доповідачів на засіданнях. Вони, звичайно, представлятимуть тему в цілому, в інтересах усієї ОБСЄ, але за приклади братиметься ситуація в Україні.

Таким чином, увага до українського питання буде подвоєна, а може, і потроєна. Відповідно удвічі-тричі зросте й тиск на делегацію РФ у ОБСЄ.

- Чи можете розповісти, хто очікується зі спікерів?

- Ми розпочали з того, що на засіданні-відкритті в нас був найвищий рівень – міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба та його заступник Єгор Божок. Таким чином, ми продемонстрували важливість для нас проблематики ОБСЄ загалом, і Форуму безпекового співробітництва зокрема. Адже багато країн під час свого головування обмежувалися лише рівнем заступника міністра.

З теми звичайних озброєнь та протимінної діяльності вже виступив 13 травня заступник міністра оборони Анатолій Петренко. Під час спільного засідання Постради та ФБС, присвяченого виконанню резолюції РБ ООН «Жінки, мир, безпека», також виступить заступник міністра одного з українських міністерств. Будуть засідання, на які ми запросимо представників Президента України.

 Крім того, запрошуватимемо й представників академічних кіл. Зокрема, ми раді, що на нашу пропозицію взяти участь у одній з дискусій відгукнувся відомий британський політолог, експерт з питань безпеки Джеймс Шерр.

ВІРТУАЛЬНИЙ ВІЗИТ ОРГАНІЗУВАТИ АЖ НІЯК НЕ ЛЕГШЕ

- Готувати онлайн-засідання й ці віртуальні візити ключових спікерів – легше, ніж «фізичні»?

- У дипломатії я вже 27 років і був причетний до підготовки багатьох міністерських та президентських візитів. Тож запевняю, що провести віртуальний візит – з точки зору віддачі та докладених зусиль – не менш відповідально й важко, ніж звичайний візит. Єдине, чим не займаємося, – це резервуванням готелів для делегації.

Російська делегація, до речі, взагалі не бажала відновити обговорення російсько-українського конфлікту, який вона називає «внутрішньою кризою в Україні». Думаю, РФ воліла б тримати цю паузу якомога довше, посилаючись на різні процедурні моменти, заперечуючи можливість проведення засідань директивних органів ОБСЄ в онлайн-режимі.

- Як саме проходять онлайн-засідання?

- Перше засідання Постійної ради нагадувало просування по мінному полю. Хтось не знав, що натискати, у когось не було звуку, ще хтось не мав перекладу. Нині ці проблеми майже не виникають.

Віртуальні засідання тривають довше, ніж «фізичні». Це пов’язано, зокрема, з тим, що коли делегація бере слово, то відео- й аудіосигнали можуть не відразу надходити. Крім того, більше часу займає процес надання слова та погодження рішень.

- З одного боку, ви як головуючий на засіданнях маєте демонструвати неупередженість, а з другого – постійно стикаєтеся з антиукраїнськими провокаціями та маніпуляціями, до яких вдається російська делегація. Як вам працюється в цій новій ролі?

- Мушу сказати, що для мене бути головою ФБС – нелегко. По-перше, великих зусиль потребує координація діяльності всіх делегацій, секретаріату ОБСЄ, опрацювання порядку денного, вирішення пов’язаних із Zoom технічних питань. По-друге, мені важко працювати в моральному плані, адже маю бути чесним брокером.

Спробую пояснити, про що йдеться.

Я як головуючий відкриваю засідання Форуму та надаю слово делегаціям для загальних виступів. Від імені національної делегації України виступає мій заступник або хтось інший з дипломатів. Українська делегація підвищує рівень уваги до конфлікту, спричиненого Росією, та детально інформує про всі пов’язані з російською агресію військово-політичні моменти.

Традиційно бере слово російська делегація. Але представник РФ, реагуючи на виступ української делегації, звертається до мене як до головуючого, вдаючись до різних маніпуляцій щодо України. Але я не можу позбавити будь-яку делегацію права висловитися. І змушений все це слухати й лише потім передаю слово українській делегації для реакції на російський випад.

РОСІЯ ВДАЄТЬСЯ ДО ЛАЙОК І ОБРАЗ

- Одним із пунктів порядку денного щотижневих засідань Постради є «Триваюча агресія Росії проти України та нелегальна окупація Криму». Саме за цим пунктом виступають українська місія та інші делегації – крім Росії. Вона може порушити це питання, лише взявши слово з якогось іншого пункту порядку денного. Чи свідчить це про ізоляцію російської делегації на засіданнях?

- Російська делегація справді перебуває в повній ізоляції на цих засіданнях, а жодна з делегацій не підтримує запропонований нею пункт порядку денного та не виступає з нього. Хіба що ми змушені брати слово у відповідь для чергового спростування якихось абсолютно неправдивих тверджень та розвінчування маніпуляцій.

Росіяни декларативно заявляли про прагнення зробити спільний пункт порядку денного, сподіваючись, що ми погодимося викинути з нього слова «російська агресія» та «окупація», але, звичайно, українська делегація не таке ніколи не погодиться.

Загалом делегація РФ на засіданнях традиційно виступає в руслі наративу «настамнєт», розповідаючи нісенітниці про те, як українські військові воюють зі своїм народом та обстрілюють об’єкти цивільної інфраструктури.

Російська військова присутність триває, Спеціальна моніторингова місія у своїх звітах постійно наводить дані щодо розташування російської техніки на окупованій території. Наприклад, в останньому тижневому звіті спостерігачі ОБСЄ зафіксували змонтовану на вантажівці установку радіоелектронної боротьби RP-377UVM2. Ця сучасна російська система була зареєстрована на Донбасі вперше.

Російська делегація, звичайно, починає нервувати й інколи вдається до прямих образ учасників засідання. Нещодавно посол РФ заявив щось таке: «Ми бачимо, що ніхто нічого не розуміє. Таке враження, що доба коронавірусу відбилася не лише на загальному здоров’ї, а й безпосередньо на мізках дипломатів, які беруть участь у дискусіях з нами».

Такі заяви є неприйнятними. Але іноземні дипломати вже не дивуються Росії. Згадайте, як на засіданні РБ ООН заступник керівника місії РФ кричав послові Великої Британії: «На меня смотри, не отворачивайся!»… На останньому засіданні Постійної ради ОБСЄ російський постпред взагалі мати гнув на адресу своїх помічників, можливо, не усвідомлюючи, що мікрофон уже працює.

Ми добре розуміємо, що часто це – намагання через образи спровокувати на якісь неконтрольовані емоції. Усі все добре бачать.

Російська Федерація залишається наодинці під час засідань, вони – в ізоляції.

«КРИЗА В ТА НАВКОЛО УКРАЇНИ» – КОЛИСЬ ЦЕ ЗВУЧАЛО ЯК НАШ УСПІХ

- Керівництво, окремі установи та представники ОБСЄ, коли говорять про розпочату Росією війну на Донбасі, окупацію Криму, використовують формулювання «криза в та навколо України». Але ж воно, м’яко кажучи, хибне. Звідки це прагнення уникати згадки про російську агресію?

- Слід добре розуміти, що являє собою ОБСЄ і наскільки консервативною є ця організація. Узгодивши один раз формулювання, його складно змінити надалі.

Водночас за часів мого попередника формулювання «криза в та навколо України» було вже неабияким кроком уперед. На той час Росія казала: «Яка ще криза навколо України? Це – внутрішня криза в Україні». І це була її категорична позиція. Шляхом тривалих переговорів українській делегації вдалося показати, що ця криза, хоча і має місце на території України, але спровокована ззовні, і тому тут фігурує «навколо».

Зараз, коли ми вже довели, що на Донбасі присутні російські формування та озброєння, що джерелом кризи є саме РФ, наші партнери говорять про російсько-український конфлікт. Але було б дивно очікувати, що секретаріат ОБСЄ відразу заговорить про міжнародний збройний конфлікт, ініційований РФ.

До речі, діючим головою Форуму безпекового співробітництва нині є міністр закордонних справ України. І під час відкриття українського головування у своєму виступі він чітко заявив про російську агресію. Важливо, що це була не просто констатація факту, а й що це пролунало від імені діючого голови одного з директивних органів ОБСЄ.

Національні делегації дедалі частіше підтримують нашу позицію. Швейцарія на одному із засідань Постійної ради сказала, що на Сході України – ніякий не заморожений конфлікт, а справжня гаряча війна. Це тоді викликало бурхливу реакцію в російського посла, який заявив, що не очікував такого від нейтральної Швейцарії.

США, Велика Британія, Канада, а також місія ЄС використовують формулювання, які чітко вказують на російську участь у війні. Ми також вдячні за слова підтримки з боку Туреччини, Норвегії, Грузії, Боснії і Герцеговини, безумовно, Албанії, яка нині головує в ОБСЄ, та інших країн.

ОБСЄ – МАЙДАНЧИК ДЛЯ ПРИВЕРНЕННЯ УВАГИ ДО АГРЕСІЇ РФ

- В Україні досить скептично ставляться до ОБСЄ та її здатності відновити мир. Що ви думаєте з цього приводу?

- Власне, ОБСЄ не є міжнародною організацією, оскільки в неї немає свого статуту, затвердженого й зареєстрованого в ООН. Питання юридичної правосуб’єктності ОБСЄ порушувалося в різні часи різними делегаціями, але консенсусу з цього приводу не було.

Фактично ОБСЄ юридично була й залишається політичним форумом. І тому вимагати від неї чітких рішень та їх виконання не можна. Це не Рада Безпеки ООН, рішення якої підлягають безумовному виконанню.

Крім того, рішення мають бути консенсусні, тобто схвалюватися всіма країнами, а зрозуміло, що принаймні одна країна – РФ – блокуватиме всі українські ініціативи.

Тому рішення ОБСЄ переважно загальні, рамкові. Та навіть у такому «узагальненому» вигляді вони нерідко є важливими й цінними для нас. Наприклад, це стосується розміщення Спеціальної моніторингової місії в Україні, а також місії спостерігачів ОБСЄ на двох російських пунктах пропуску «Гуково» і «Донецьк». Чи повністю ми задоволені затвердженими мандатами цих місій? Звісно, ні. Але добре, що ці рішення ухвалено. У нас взагалі не було б жодної постійної міжнародної присутності в районі конфлікту, якби не СММ.

Є й інші приклади. Торік на засіданні Ради міністрів у Братиславі практично вдалося погодити рішення щодо протидії тортурам. Але в останній момент, як завжди, втрутилася РФ. Її не влаштувала згадка про протидію тортурам в умовах окупації, хоча конкретно Росія чи територія України навіть не згадувалися. Та навіть таке формулювання не влаштувало РФ. У підсумку рішення не було ухвалене.

ОБСЄ залишається важливим політичним майданчиком для обговорення безпекових питань. Для нас безпосередньо – чи не найкращим місцем привернення уваги міжнародних партнерів до злочинів російської агресії та окупації. Завдяки цьому формуються позиції держав. Це і допомога Україні, й санкції проти РФ. Недооцінювати цього не можна. 

ВИБОРИ В ОРДЛО: СПОЧАТКУ БЕЗПЕКА

- Щодо можливості місцевих виборів на ОРДЛО, до спостереження за якими підключатимуть і структури ОБСЄ… Раніше була інформація, що вони можуть пройти ледь не восени. Чи можливо це?

- Мали місце неоднозначні трактування заяв українського керівництва, нерідко російська сторона ці питання просто висмикує з контексту.

 Під час останньої віртуальної зустрічі міністрів закордонних справ у нормандському форматі міністр Кулеба чітко підтвердив: «Спочатку безпека». Тобто насамперед потрібно створити безпекові умови, аби можна було вирішувати політичні питання.

Думаю, нині не можна говорити про якісь конкретні часові рамки. Рішення ухвалюватиметься на найвищому політичному рівні й буде обумовлене практичними кроками на місцях, пов’язаними передусім із безпекою. 

- Дотична до російської агресії тема – збиття малайзійського «Боїнга» над окупованим Донбасом. У березні в Нідерландах стартував судовий процес у цій справі. Порушуєте цю тему у своїй роботі?

- Звичайно. Привертаємо увагу як до самого збиття літака, так і до судового процесу. Тут, знову ж таки, російська делегація залишається в ізоляції, а її маніпулятивні заклики до країн-учасниць «не політизувати» тему лише підтверджують це.

НА ПЕРЕДОВІЙ ДИПЛОМАТИЧНОГО ФРОНТУ

- Чи є щось таке, що найбільше запам’яталося в роботі на нинішній посаді постійного представника?

- Їдучи сюди, я був готовий до багатьох речей. Але очікувати на баталії, які ведуться на передовій дипломатичного фронту у Відні, – це одне, а брати в них безпосередню участь – зовсім інше.

Засідання проходять щотижня. По середах – Форуму безпекового співробітництва, по четвергах – Постійної ради. Звичайно, зі столиці надходить інформаційна підтримка, але «на передовій» – ти сам. Маємо постійно координувати дії з делегаціями партнерів, визначати порядок денний – аби він був «український». І щотижня вступаємо в дипломатичне зіткнення, маємо по кілька виступів про російську агресію і тимчасову окупацію, протидіємо просуванню наративів російської сторони. Якщо російська делегація видасть якийсь фейк, неправду чи маніпуляцію, то оперативно реагуємо.

Цей досвід для мене є трішки новий – представляти свою країну на цій лінії постійного дипломатичного зіткнення з РФ у ОБСЄ. Боротися та протидіяти тим чи іншим аспектам впливу Росії доводилося в моїй дипломатичній кар’єрі практично завжди. Але сьогодні відповідальність – дуже велика, не завжди легко психологічно.

- Пандемія коронавірусу вже викликала сплеск активності «футурологів», які прогнозують її наслідки для всього світу. Дехто каже, що світ уже не буде таким, як раніше. Що ви думаєте з цього приводу?

- Відповім на це запитання з позитивної точки зору.

Ми побачили, що є й плюси роботи на відстані, і є можливості додаткового використання віртуального простору. Можливо, з’явиться розуміння того, що надалі не буде потреби в проведенні якихось засідань в рамках ООН чи ОБСЄ, звозити всіх до Нью-Йорка чи Відня.

Є можливість для всіх нас стати більш мобільними, а отже – більш гнучкими та швидшими в реагуванні на виклики. Тому, на мою думку, цей досвід, пов’язаний з пандемією COVID-19, зробить міжнародні організації міцнішими з точки зору реагування на кризи й виклики.

ДЛЯ УКРАЇНИ НІЧОГО СУТТЄВО НЕ ЗМІНИТЬСЯ

- Чи не зміниться конфігурація сил через цю пандемію, зокрема через економічні наслідки для кожної окремої країни?

- З погляду геополітики можна говорити багато. Та я б не хотів займатися якимись спекуляціями.

Єдине, що я хотів би відзначити: намагання деяких політиків у РФ оголосити, що ЄС мертвий, що його вбив коронавірус, – це, м’яко кажучи, сильне перебільшення. Євросоюз вийде з цієї ситуації ще міцнішим.

Якихось визначальних змін з геополітичної точки зору для України я не очікую. Наше майбутнє – у ЄС і НАТО, у дружніх, чи бодай мирних відносинах із сусідами. Сподіваюся, ця ситуація відкриє нові можливості, а наша стратегічна мета, безперечно, залишиться незмінною.

Василь Короткий, Відень

Фото автора