Пандемія і «третій світ»: які небезпеки криються в некерованих країнах
За думками про карантин, ціни на гречку та антисептики українці майже випали з широкого інформаційного простору. Для багатьох найбільшою проблемою нещодавно було – потрапити в парк чи на гробки. А поза тим є ще величезна частина світу зовсім поряд, де теж вирує коронавірус, але там проблема не в кількості ШВЛ чи тестів: хиткий уклад життя взагалі зламано через всесвітній карантин.
І хоч Україну частенько називають країною третього світу, а ми себе вже не перший рік вважаємо зубожілими, насправді ми, на щастя, все ж у значно кращих умовах. Пандемія хоч і скрутила рогом нашу й без того недолугу економіку, наслідки карантину не матимуть такого гіркого післясмаку, як для деяких народів, що живуть південно-східніше України.
ЯК КОРОНАВІРУС ЗАНАПАСТИВ МІГРАНТІВ
ВВС нещодавно опублікувало повідомлення африканського журналіста Ісмаїла Ейнаше про халепу, в яку закинув коронавірус тисячі чорношкірих мігрантів. Обидва ключові маршрути міграції (через Сомалі–Аденську затоку–Ємен на Близький Схід та середземноморський шлях з Лівії у Європу) заблоковані. Якщо у січні до Ємену у пошуках кращої долі прибуло понад 11 000 африканців, то у квітні прорвалося всього 1725. І то шкодують. "Я тут близько трьох місяців. Коронавірус змінив усе. Я не можу продовжувати. Я не можу повернутися назад, тому що всі кордони закриті" – так прокоментував ситуацію, пише ВВС, 19-річний мігрант Міжнародній організації з міграції.
А як інакше – нещодавно ОАЄ та Саудівська Аравія вантажними літаками вивезли зі своїх територій близько 3000 мігрантів назад до Ефіопії, бо послуги покоївок-будівельників поки нікому не потрібні. У Джибуті сотні мігрантів покинуті торговцями людьми напризволяще – в країні, де спалах коронавірусного захворювання один з наймасовіших у Африці. В Середземному морі гуманітарні катери через карантинні обмеження не можуть рятувати нелегалів, що відпливають до Європи човнами з Лівії. Вони або безперешкодно гинуть у морі, або залишаються безправними у Лівії, де роками панує безлад і работоргівля.
Директор Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН Олександр Богомолов давно наголошує на проблемах так званих failed states, держав, що занепали або не відбулися. Від пандемії вони загострилися і матимуть непередбачувані наслідки. «Йдеться про Сирію, Ємен, Афганістан, Ірак, ряд країн Африки, де центральні уряди не керують країнами, не користуються довірою населення і забезпечення медичної безпеки неможливе, – говорить він. – Не йдеться про карантин та медобладнання, коли уряд в знесиленому стані й пускає всі ресурси на підтримку режиму».
У Сирії режим протягом останніх 10 років займається планомірним винищенням свого населення, наприклад, яка тут боротьба з епідемією? «Хоча так звані лідери угруповань у свій спосіб намагаються протидіяти. На територіях, підконтрольних озброєній опозиції, як нам відомо, йшлося навіть про заборону п’ятничних молитов, дотримання соціальної дистанції», – розповідає Богомолов.
Найбільш жахлива ситуація – у таборах біженців. Там, за словами сходознавця, щільність населення і санітарно-гігієнічні умови такі, що навіть за нормальної обстановки завжди висока ймовірність захворювань. «В Лівані кожен четвертий – біженець. Там економічний дефолт, політичний напівдефолт і революційна ситуація, що пригальмувала тільки через побоювання громадян підхопити коронавірус, – розповідає Богомолов. – Хіба що в Туреччині, що прийняла близько 3,5 млн сирійців, умови в таборах дещо кращі».
Навіть коли весь світ подолає епідемію, ці країни залишаться в зоні високого ризику спалахів і розповсюдження COVID-19. Нині майже заблокованої Африки це стосується найбільшою мірою, вважає сходознавець. «Мігранти завжди вважалися категорією небезпеки, – каже Олександр Богомолов. – В проблемних регіонах існуватиме потенційно небезпечний вибуховий матеріал, і серед розвинених країн точиться окрема дискусія, що треба виділяти якісь ресурси вже зараз, аби зарадити епідемії у країнах, які самі не ладні з нею впоратися».
НА ІНШОМУ БОЦІ – МИР ПІД ПИТАННЯМ ТА ГУМАНІТАРНІ БІДИ
У розпал пандемії Фонд ООН у галузі народонаселення за участю Avenir Health, Університету Джона Гопкінса (США) та Університету Вікторії (Австралія) опублікували аналіз, що прогнозував великі гуманітарні проблеми через економічну кризу, викликану пандемією. Збільшується кількість небажаних вагітностей, ранніх шлюбів, операцій на жіночих статевих органах, з якими ООН досі намагалася боротися.
Неприємності будуть пов'язані з карантином та недовиконанням вже діючих міжнародних програм. За прогнозом, 6 місяців карантину можуть привести до того, що 47 мільйонів жінок у країнах з низьким і середнім рівнем доходу опиняться без доступу до сучасних контрацептивів, що призведе, зокрема, до 7 мільйонів додаткових небажаних вагітностей і до 13 млн дитячих шлюбів протягом десятиліття. Явища, з якими намагалися воювати в ООН, будуть найближчим часом не в пріоритеті, на них економитимуть.
За словами сходознавця, сталі традиційні культури не можуть бути реформовані просто за рахунок зовнішніх вливань, але грантові програми створюють певну атмосферу і стають містком для переходу в інший світ для тих, хто хоче врятуватися від традицій. «Важко сказати, наскільки вони були успішні, та гадаю, без них було б зовсім погано. Але програми будуть призупинені і все зміниться не в кращий бік», – резюмує він.
Зате політичні експерти-міжнародники висловлюють несміливу надію, що після недавнього падіння нафтового ринку в країн, що нафту видобувають, зменшиться ресурсів на участь у дороговартісних воєнних конфліктах. Так, на думку німецького ділового видання Handelsblatt, Саудівська Аравія вже переходить в режим жорсткої економії й навіть урізає на сотні мільярдів доларів розрекламовану програму Vision 2030 (програма по зменшенню нафтозалежності економіки), збільшує розмір ПДВ для громадян і позбавляє деякі категорії субсидій тощо.
Та видатки на військові потреби скорочені не будуть, вважає Сергій Данилов, заступник директора Центру близькосхідних досліджень: Іран, країни Перської затоки продовжують закупівлю зброї. «Економічна ситуація може вплинути хіба на інтенсивність бойових дій – аби підтримувати таку, яка була минулого року в Ємені, потрібні значні ресурси», – пояснює експерт. Але питання про припинення бойових дій не стоїть – ні пандемія, ні режим економії на це не впливають. «Більш того – сторони розглядають цей період як слушну нагоду покінчити з супротивником – саудити з іранцями, наприклад, з якими, як вони вважають, воюють у тому ж Ємені (не стільки з повстанцями-хуситами, як із групами, фінансованими і озброєними Іраном), – говорить Данилов. – Тобто можливі навіть загострення».
ДАЛІ – ПРИВІД ЗАКРИТИ КОРДОНИ
Якщо прогнозувати ймовірність зміни стародавніх традицій чи розвиток воєнних дій досить складно, то певні тенденції у питанні мігрантів вимальовуються. На думку Олександра Богомолова, багато чого може змінитися у світовому ставленні до міграційних процесів. Наразі всі країни ще діють у рамках Конвенції ООН щодо статусу біженців, до якої приєдналася свого часу і Україна. Її основний принцип у поділі всіх мігрантів на дві категорії: економічних і політичних. Першу групу прийнято визнавати нелегалами, а другу – біженцями, що зазнали політичних переслідувань або переслідувань на підставі етнічної чи релігійної ідентичності. «Країни, які ми називаємо цивілізованими, переважно є підписантами цієї Конвенції. А, наприклад, Туреччина – ні, але саме вона прийняла сирійців значно більше, ніж ті країни-підписанти разом взяті», – розповідає Богомолов.
Чи не кожен з мігрантів намагається видати себе за біженця, хоча економічна група – найчисельніша. Країнам Європи, хоч вголос вони не зізнаються, це давно, схоже, набридло, а зараз з’явився чудовий привід не приймати нікого взагалі. «Що насправді відповідає очікуванням багатьох у цих країнах. Не знаю, чи взагалі виживе ця система надання притулку – наразі спостерігаємо її де факто занепад. Де юре можна отримати притулок у Європі хоч завтра, на практиці все зупинилося», – прогнозує Богомолов. У цій сфері, на його думку, будуть якісь нові рішення. Активізуються політпартії, які стовідсотково наполягатимуть на зміні правил (вони вже досить популярні).
Трохи більш гостинним може здатися інший маршрут міграції – на Близький Схід. Туди віддавна проклали стежку африканські заробітчани, багаті країни Перської затоки приймають їх легально в якості експатів. Але геть не через гуманні мотиви. «Це питання вигоди. В арабських країнах добре працює калькулятор: якщо утримання цих контингентів переважить користь від них, людей позбудуться вмить. Бачив, як одного разу вчинила влада емірату Дубай з групою «бешкетників» пакистанського походження. Величезну групу пакистанців спакували за тиждень і відправили на батьківщину», – пригадує Олександр Вікторович.
Тобто, якщо виникне проблема з поширенням COVID-19, її швидко вирішать. А вона дуже ймовірна. За словами сходознавця, умови життя чорноробів-експатів в арабських країнах такі, що про гігієну й соціальну відстань не йдеться. Більшість працюють на будівництві, живуть у бараках. «Людей тримають в умовах, що нагадують концтабори, і не уявляю, у який спосіб забезпечують їх медичне обслуговування, я ніколи не бачив там якихось медиків. Зате бачив фури з загонами, якими їх возять на роботу – вони дуже нагадують транспорт для худоби», – розповідає директор інституту. На цьому фоні чартери, які присилають за українськими робітниками фіни та британці, виглядають мало не казково.
УКРАЇНЦЯМ РАДІ, ТА ПЛР-ТЕСТИ НЕ ПУСКАЮТЬ
Чи торкнеться зміна політики щодо мігрантів-чужинців наших заробітчан? Все-таки є ризик, що ультраправі сіятимуть паростки ксенофобії, а іноземці сприйматимуться як потенційні носії хвороб тощо. Національно-радикальні погляди зазвичай поділяють не більш як 10% населення, у будь-якої ксенофобії є межі, впевнений Андрій Бузаров, міжнародний оглядач і політичний аналітик. «Але протягом останніх 5 років навіть на рівні політиків лунали досить жорсткі заяви щодо мігрантів в США, у Франції, Нідерландах. Зараз ці тенденції посиляться, – вважає експерт. – Політпартії, пов’язані з антимігрантськими настроями, використають тему заради політичних вигод, і, ймовірно, наростять свою підтримку». В результаті в ЄС та США політика може стати ще більш жорсткою не лише щодо мігрантів, а щодо пересування людей через кордони взагалі. «Думаю, зміняться правила пересування в межах Шенгену і ЄС», – говорить Бузаров.
Українські робітники, як і всі, відчують це на собі. На думку Бузарова, їх запрошуватимуть у необхідних кількостях і не більше. Робітників квотуватимуть за сферами – порахували, скільки потрібно для сезонних робіт, запросили і крапка. «Звісно, українці стоять на щабель вище від африканських мігрантів, що претендують на притулок та соцвиплати, а не на роботу. Хоч ми не в усіх сферах конкурентоздатні, покриваємо лише галузі, в яких себе зарекомендували (будівельники, айтішники тощо)», – говорить Андрій Бузаров.
На щастя, українців досі вважають кваліфікованою і працьовитою робочою силою, чого не скажеш про представників інших бідних країн, говорить і Юлія Осмоловська, експертка з міжнародних питань. Тому деякі країни навіть робитимуть певні винятки з правил, аби отримати наших заробітчан на сезонні роботи. Можливо лиш, потреба в їх кількості зменшиться, бо через закриття бізнесу рівень безробіття на Заході також зріс.
А ще можуть залучити додаткові механізми моніторингу тих, хто прибуває з регіонів підвищеного ризику. «Це країни, де епідеміологічна ситуація буде розцінена як небезпечна і де заходи протидії пандемії не вважатимуться відповідними високим європейським стандартам. І в цьому може бути небезпека для нас: якщо зроблять скринінг, оцінку нашої ситуації, то українці, дуже ймовірно, опиняться в групі ризику», – вважає Осмоловська. Хоча б тому, що коли попросять зробити ПЛР-тест, стане зрозуміло, що в Україні з цим складнощі й якість тестування сумнівна, пояснює експертка. Відповідно, перетин кордону для українців ускладниться. «А мова ж йде навіть про "COVID-паспорт" для подорожі до ЄС. Отут і може відбуватися певна дискримінація», – говорить Юлія Осмоловська.
Останнім часом різні структури ЄС підтримують в Україні багато гуманітарних проєктів, грантових і стипендіальних програм. Для дрібних фермерів, жінок-підприємців, внутрішніх переселенців тощо. Є ризик, що в режимі економії частково ці програми згорнуть. «Менш пріоритетні напрямки будуть переглядатися на користь національних економік», – говорить Осмоловська. Співпрацю у глобальних проєктах повністю згорнути не можуть – ЄС все ж бачить в Україні партнера у сільському господарстві, експорті-імпорті, переконаний Бузаров. «Скорочення видатків, думаю, стосуватиметься питань, пов’язаних з освітою, обміну досвідом студентами, стипендіями. В таких ситуаціях традиційно під секвестр потрапляють не економічні, а гуманітарні проєкти», – говорить оглядач.
З іншого боку, оскільки механізм планування, розподілу коштів в ЄС досить тривалий і бюрократичний, а плановий бюджет приймається на 7 років, можна очікувати переформатування цих програм протягом 2-3 років, але ще не завтра, вважає Осмоловська.
Хоч як сутужно було б економікам через пандемію, видатки на участь у конфлікті на Сході України РФ не скоротить, каже вона. «За даними віце-прем’єр-міністра Олексія Рєзнікова, війна на Донбасі коштує РФ близько 5 млрд доларів щорічно. Росії буде досить складно проводити цю кампанію, але, по-перше, росіяни ніколи в цьому не зізнаються, навіть коли буде дуже скрутно, – аналізує Осмоловська. – По-друге, ці кампанії – частина великого геополітичного іміджу для РФ і відносяться до категорії пріоритетних. Більш пріоритетних, ніж для Саудівської Аравії її кампанії, наприклад». Не варто чекати, що Росія скоротить видатки на військові дії, але, за словами експертки, вона може стати більш схильною до перемовин у найближче півріччя, і для України назріває сприятливий момент. «Багато залежатиме від дій української дипломатії», – говорить Осмоловська.
Тетяна Негода. Київ
Перше фото: Muhammed Said/Anadolu Agency
