«Вагнер» і компанія. Найманці тоталітарного режиму

«В останні роки Росія вивела практику застосування приватних військових компаній на новий рівень, продемонструвавши, що вони можуть виконувати наступальні завдання та фактично становити кістяк окупаційної армії».

«Росія намагається поєднувати традиційні військові та спеціальні засоби з відповідною діяльністю ПВК, найманців, місцевих колабораціоністських сил та інших парамілітарних груп, таких як «казаки». Усі ці підрозділи інтегровані в спільний розвідувально-інформаційний простір і діють під безпосереднім контролем вищого військового керівництва РФ, за єдиним задумом. Сучасна російська військова теорія визначає такий підхід як «інтегроване угруповання військ (сил)».

«Кремль продовжить застосовувати цей високоефективний гібридний підхід для використання сил у подальших військових конфліктах та в регіонах, які розглядаються як зона національних інтересів Росії. Таким чином, Росія здатна застосувати таке «інтегроване угруповання сил» проти інших суверенних держав, навіть європейських країн».

«Так звана «приватна військова компанія Вагнера» є найбільш показовим  прикладом застосування Росією таких збройних формувань. Насправді це – позаштатний військовий підрозділ головного управління Генерального штабу Збройних сил Росії, який перебуває повністю під контролем вищого військово-політичного керівництва Росії». 

На майданчику Організації з безпеки та співробітництва, куди входять 57 країн Європи, Центральної Азії та Північної Америки, ці та інші заяви пролунали вперше.

Так, тема регулювання діяльності приватних військових компаній (ПВК) порушувалася в рамках ОБСЄ і раніше. Однак вперше міжнародне співтовариство було поінформоване фахово та з деталями про деструктивне й гібридне використання Кремлем ПВК для бойових дій за кордоном.

Це відбулося в середу, 17 червня,  під час онлайн-засідання Форуму безпекового співробітництва ОБСЄ, у якому нині головує Україна.  

Основним доповідачем став представник Головного управління розвідки МО України Вадим Скібіцький, який провів комплексну презентацію щодо ПВК та їхньої ролі в сучасних воєнних конфліктах. З окремою доповіддю від імені української делегації в ОБСЄ виступив також представник СБУ Микола Безроднов, який зробив окремий акцент на так званій «ПВК Вагнера» – як найяскравішому прикладі застосування Росією таких формувань.  

«ПВК ВАГНЕРА» – ПОЗАШТАТНИЙ ПІДРОЗДІЛ РОСІЙСЬКИХ ОРГАНІВ

Микола Безроднов, СБУ:

- Гібридна агресія, яку Російська Федерація здійснює щодо демократичних країн світу, зокрема проти України, включає в себе воєнні дії, а також інформаційну, політичну та економічну діяльність. При цьому керівництво РФ публічно заперечує наявність військових підрозділів країни-агресора на території інших держав. У випадку розкриття їх приналежності, в інформаційному просторі поширюються підготовлені заздалегідь «легенди прикриття»: військові «у відпустці», «заблукали», «добровольці», «приватна військова компанія» тощо.

Так звана «приватна військова компанія Вагнера» є найбільш показовим прикладом застосування Росією таких збройних формувань. Насправді – це позаштатний військовий підрозділ головного управління Генерального штабу Збройних сил Росії, який перебуває повністю під контролем російського вищого військово-політичного керівництва.

Основна відмінність між цими збройних формуваннями, які використовує Російська Федерація, та справжніми приватними військовими компаніями (Blackwater) полягає в тому, що такої компанії офіційно не існує (її немає в реєстрі юридичних осіб ні в Російській Федерації, ні в будь-якій іншій країні). Більше того, організаційно-штатна структура «ПВК Вагнера» повністю відповідає структурі штатних підрозділів ГРУ (структура передової тактичної групи – 6 рот, посилених танковими взводами, артилерією, мінометами, реактивною системою залпового вогню, протиповітряною обороною, снайперами, засобами радіоелектронної боротьби та ін.). У логістичних цілях також використовуються військово-транспортна авіація та судна ВМС РФ.

Так звана «група Вагнера» як позаштатний підрозділ ГРУ РФ розпочала свою діяльність на сході України наприкінці травня 2014 року ​​ (збиття літака Іл-76 ВПС України, штурм аеропорту «Луганськ», участь у бойових діях поблизу Дебальцевого, Санжарівки, Уткіного). При цьому Службою безпеки України виявлено, що багато громадян РФ, які з травня 2014 року були членами «ПВК Вагнера», в'їхали до АР Крим через поромну переправу Кавказ–Керч у лютому 2014 року.

Приватна військова компанія «Вагнер» після виконання завдань на території України в серпні 2015 року була виведена з української території й у кількості 1350 осіб перекинута до Сирії на підтримку диктаторського режиму Асада. Згодом постійний контингент приватної військової компанії «Вагнер» був збільшений до майже 3 тис. осіб.

 Після скорочення польових операцій у Сирії частина підрозділів ПВК «Вагнер» (від 1 до 4 рот, залежно від потреб окремого періоду часу) була перекинута для підтримки режимів африканських країн, які є у сфері геополітичного інтересу Кремля (Судан, ЦАР, Лівія та інші).

Регулярні ротації особового складу із Сирії до африканських країн здійснює, зокрема, «223-й льотний загін» Міністерства оборони Росії. При цьому в цілях  прикриття персоналу видаються окремі закордонні паспорти.  До речі, закордонні паспорти, видані членам ПВК «Вагнер», як і офіцерам ГРУ «Петрову» та «Боширову», котрі здійснили терористичну атаку в Солсбері, відрізняються лише останніми цифрами в номері.

Для прихованого фінансування «ПВК Вагнера» безпосередньо з державного бюджету Росії – використовуються структури, що належать Євгену Пригожину. Його офіційні компанії отримують багатомільярдні державні прибутки від Міністерства оборони РФ, а виручені засоби використовуються для фінансової підтримки підрозділів «групи Вагнера».

ПВК ЯК ІНСТРУМЕНТ МОСКВИ ДЛЯ ВІЙСЬКОВОГО ВПЛИВУ ЗА КОРДОНОМ

Вадим Скібіцький, ГУР МО України:

- Використання приватних військових компаній у сучасному світі демонструє необхідність регулювання цього питання на міжнародному рівні. Ми стали очевидцями активного використання приватних військових компаній у протидії міжнародному піратству, а також їхньої участі в зонах конфліктів – в Афганістані, Іраку, Лівії, Сирії та інших гарячих точках світу.

На жаль, в Україні є власний досвід, пов’язаний з ПВК. Ідеться про використання Росією військових формувань під час окупації Кримського півострова та збройної агресії на сході України.

У багатьох країнах законодавство щодо приватних військових компаній є неповним. При цьому деякі країни створюють приватні військові компанії взагалі без будь-якого правового підґрунтя. Передусім ідеться про нашого геополітичного супротивника – Російську Федерацію.

Незважаючи на значною мірою незаконний статус ПВК в Росії, такі компанії де-факто існують і діють в інтересах Кремля, зокрема проти України. Деякі з цих формувань маскуються під громадські організації або ж військово-патріотичні клуби. 

Донедавна військові компанії вважалися неурядовими підрядниками, які надають послуги з професійного консультування, підтримки та охорони. Однак Москва застосовує ПВК як економічно доцільний інструмент для здійснення військового впливу за кордоном, який не несе істотних внутрішньополітичних ризиків для російського режиму. При цьому в разі потреби Москва має змогу публічно дистанціюватися від таких дій.

В останні роки Росія вивела практику застосування приватних військових компаній на новий рівень, продемонструвавши, що вони можуть виконувати наступальні завдання та фактично становити кістяк окупаційної армії. 

«СЛОВ’ЯНСЬКИЙ КОРПУС» ЯК ПРОТОТИП «ПВК ВАГНЕРА»

Росія розпочала приватні військові операції із застосування компанії «Слов’янський корпус» у Сирії. Приватна військова компанія Slavonic Corps була зареєстрована у Гонконзі у 2013 році як дочірня філія іншої російської ПВК Moran Security Group. Вона створювалася для виконання домовленостей з сирійським урядом про захист активів режиму Асада, таких, як нафтогазові об’єкти. Оскільки лідери Moran Security Group хотіли уникнути санкцій та репутаційних втрат через взаємодію з Асадом, то Slavonic Corps був створений як проксісила, але також, водночас, як «пілотний проєкт», щоб намацати ґрунт.

«Слов’янський корпус» став першою в Росії й багато в чому експериментальною приватною військовою компанією «нового типу», якій було доручено виконання завдань, що зазвичай виконують армії, як наприклад, лобові атаки та бойові операції – на відміну від західних ПВК, котрі головним чином виконують допоміжні та тренувальні завдання.

Після першого невдалого досвіду з використання приватних військових компаній Росія зробила висновки та використала кейс «Слов’янського корпусу» для подальшого створення більш ефективного недержавного військового формування – ПВК «Вагнер».

ОКУПАЦІЯ КРИМУ, «ВАГНЕРІВЦІ», «ЄНОТИ» ТА ІНШІ

Під час силового захоплення Криму в 2014 році російські приватні військові компанії перебували на стадії формування і ще не могли використовуватися як прикриття для так званої «самооборони Криму», «казаків» та інших проросійських радикальних груп і формувань. При цьому вони вже застосовувалися разом із силами спеціальних операцій та підрозділами ВДВ Збройних сил РФ за одним задумом та під одним управлінням.

Російська збройна агресія на сході України продемонструвала важливість ПВК для РФ. На першому етапі їхнім основним завданням було розпалювання та подальша дестабілізація ситуації, провокування переходу від політичного протистояння до фази прямого насильства та воєнних дій.

Зі збільшенням завдань зростала й чисельність особового складу в приватних військових компаніях. З травня 2014 року ПВК «Вагнер», яка була залучена на сході України, зросла з 250 до 1500 чоловік. Ця компанія брала участь у терористичній та диверсійній діяльності, спрямованій проти Збройних Сил України.

Підтверджено факти участі ПВК «Вагнер» у бою за Луганський аеропорт (квітень-вересень 2014 р.), у районах Санжарівки (січень 2015 р.) та Вергулівки (лютий 2015 р.). Близько 250 членів ПВК «Вагнер» брали участь у бойових діях поблизу Дебальцевого з 14 січня по 20 лютого 2015 року.

Крім того, на сході України були присутні й інші російські приватні військові компанії. Зареєстрована в Санкт-Петербурзі ПВК «МАР» брала участь у різних логістичних та допоміжних операціях із забезпечення насамперед доставки вантажів, включаючи боєприпаси та військову техніку.

Ще одна російська ПВК «Е.Н.О.Т. корп.» займалася проведенням як бойових, так і небойових дій. Зокрема, ідеться про забезпечення збройної підтримки російських так званих «гуманітарних конвоїв» (14 місій). «Е.Н.О.Т. корп.» брала участь у бойових діях поблизу Чорнухиного (Луганська область) та Дебальцевого (Донецька область).

Москва використовує ПВК для набору, тренування та оснащення найманців, збільшуючи їхню гібридну експансію в Україні та в усьому світі.

Бойовики ПВК проходять підготовку на військовому полігоні в Молькіному (поблизу міста Краснодара) – місці тренування для 10-ї окремої бригади спецпризначення та ПВК «Вагнер».

Російські ПВК, як правило, набирають бійців із Росії та з країн колишнього Радянського Союзу. Багато найманців було завербовано з тимчасово окупованих територій України – Донбасу та Криму. 

КОНЦЕПЦІЯ ІНТЕГРОВАНОГО УГРУПОВАННЯ  

Росія намагається поєднувати традиційні військові та спеціальні засоби з відповідною діяльністю ПВК, найманців, місцевих колабораціоністських сил та інших парамілітарних груп.

Усі ці підрозділи інтегровані в спільний розвідувально-інформаційний простір і діють під безпосереднім контролем вищого військового керівництва РФ. Сучасна російська військова теорія визначає такий підхід як «інтегроване угруповання військ (сил)». Приклади застосувань можна було спостерігати в Україні, Сирії та Лівії.

Бойовий досвід участі ПВК в Україні та Сирії дає Кремлю можливість використовувати цей інструмент для проєкції свого військового впливу в інших регіонах.

Росія здатна застосувати таке «інтегроване угруповання сил» проти інших суверенних держав, навіть європейських країн. Практику застосування такого підходу можна буде спостерігати у вересні під час стратегічних командно-штабних навчань «КАВКАЗ-2020».

Російські ПВК розвиваються швидко й сьогодні виглядають майже так само, як і підрозділи збройних сил. Насправді це – дешеві регулярні сили, які не мають державного соціального захисту. Є ознаки того, що Москва не збирається зменшувати використання ПВК упродовж найближчих кількох років.

На сьогодні російські ПВК швидко зростають, розширюючи свою присутність та нарощуючи вплив. Крім того, стають фінансово дедалі сильнішими й отримують все більше коштів із прихованих урядових та неурядових джерел. У майбутньому Кремль розширюватиме використання таких проксісил для реалізації своїх інтересів, підриваючи міжнародну стабільність.

*  *  *

Міжнародне співтовариство має віднайти способи протидії гібридним арміям під прикриттям ПВК.

Існує нагальна потреба в заснуванні міжнародного органу, який би встановлював уніфіковані правила та забезпечував жорсткий контроль за діяльністю ПВК.

Доцільним вважається – визначити ПВК у міжнародному праві, включаючи Римський статут.

Усі країни мають рішуче виступити проти найманства. Міжнародну конвенцію про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців ратифікували лише 35 країн. При цьому вона не здатна відповісти на сучасні виклики.

І нарешті, вільний світ має посилити тиск на Росію й інші країни, які ведуть гібридні війни з використанням ПВК та інших парамілітарних організацій.

Василь Короткий, Відень