Три події світу. Гібридне перемир’я на Донбасі, «Люблінський трикутник» та Вагнер за партитурою Лукашенка
Литва, Польща та Україна оголосили про створення «Люблінського трикутника». У Білорусі затримано казкову кількість бойовиків ЧВК «Вагнер».
На жаль, проголошення перемир’я у донбаських реаліях не означає повного припинення вогню. Прикро не лише те, що за словами путінського прессекретаря Дмітрія Пєскова, Росія не може виступати гарантом перемир’я, оскільки не є учасником відповідних відносин, але і численні вправи з казуїстики українських посадовців на цю тему. СММ ОБСЄ зафіксувала протягом минулого тижня понад сотню випадків порушення режиму припинення вогню, щоправда, це не спричинило бойові втрати в лавах українських військових. Це перемир’я все більше нагадую затишшя перед бурею, про комплексний характер якої публічно розповів і голова СЗР Валерій Кондратюк.
Тим часом у складі української делегації у Тристоронній контактній групі сталася заміна. Місце її голови вже вдруге у кар’єрі залишив Леонід Кучма, на заміну якому Володимир Зеленський покликав першого українського президента Леоніда Кравчука. Той ще до офіційної зустрічі з колегами по делегації роздав низку інтерв’ю, демонструючи готовність до компромісів. Проте за половою численних заяв потрібно шукати раціональне зерно офіційної позиції, адже політична відповідальність за врегулювання лежить на Зеленському. Поки що очевидно, наскільки професійно балакучий Кравчук помітно контрастує з Кучмою, який не надто тішив медіа відвертими розповідями про ТКГ. Не менш цікаво, що перший президент добрих 25 років перебуває у політичній орбіті Віктора Медведчука, офіційного кума Володимира Путіна, який буквально вчора демонстративно вирушив на територію окупованого Росією Криму.
У Москві не обмежилися показовими заявами Пєскова, були і інші прояви менш публічної активності. Скажімо, головний редактор «Еха Москви» Алєксєй Венедіктов в інтерв’ю Дмитру Гордону наголосив, що шеф президентського офісу Зеленського Андрій Єрмак є агентом російського впливу. Враховуючи міцні контакти Венедіктова з відставленим «сірим кардиналом Кремля» Владиславом Сурковим, така заява випадковою не виглядає. Зауважу, що нинішній куратор відносин з Україною Дмітрій Козак офіційно надіслав своєму німецькому колезі Яну Геккеру листа, у якому доводить неефективність формату консультацій зовнішньополітичних радників лідерів Нормандської четвірки. Путін та його команда, схоже, намагаються залишитися з Україною сам-на-сам у питанні вирішення конфлікту на Донбасі, створюючи для цього сприятливі умови як у Києві, так і Берліні та Парижі.
У символічному для трьох країн Любліні (справа не лише в унії, яка дала старт Речі Посполитій, але і місці базування ПолЛитУкрБриг – унікального військового підрозділу з вже 5-річною історією) міністри закордонних справ Литви, Польщі та України оголосили про створення «Люблінського трикутника» - нового формату співпраці. Її основні вектори – військова та військово-технічна сфери, економіка та енергетика, зокрема, диверсифікація маршрутів постачання енергоресурсів, протидія гібридній активності Росії. На порядку денному, зокрема, прагнення не допустити завершення будівництва газопроводу NordStream2, у чому вже опосередковану підтримку пообіцяли у Вашингтоні устами Майка Помпео. Держсекретар США також підтвердив, що підтримує ідею збільшення асигнувань на військову допомогу Україні. Зі свого боку, «Люблінський трикутник» запросив на зустріч у Києві міністра закордонних справ Білорусі Владзіміра Макея, і цей жест видається доволі символічним.
Річ у тому, що минулого тижня в Білорусі було затримано 33 бойовики ЧВК «Вагнер», більшість з яких не лише воювали на Донбасі, але і залишили за собою криваві сліди у Лівії та Сирії. Представники білоруської влади наголосили, що затримані є лише частиною групи з двох сотень людей, які прибули до Білорусі, де 9 серпня мають пройти президентські вибори. Зауважу, що передвиборча кампанія у сусідів не проходить у тональності всезагального «одобрямса», опозиційна кандидатка Світлана Тихановська збирає доволі численні мітинги на власну підтримку в різних містах країни. Кульмінацією на сьогодні стало зібрання на мінській площі Бангалор, куди прийшли біля 50 тисяч людей. Затримання «вагнеровців» спричинило спробу російських спецслужб спочатку вкинути версію про «український слід», а після її спростування –інтенсивне інформаційне розпорошення, «війну версій», заперечення очевидного – практично повний арсенал сучасної гібридної війни. До нього я б відніс і візит до Києва незареєстрованого кандидата в президенти Білорусі Валерія Цепкала, який в ефірі українського ТБ так і не зміг сказати, кому належить Крим, проте запевнив, що Росія цього разу Лукашенка не підтримує.
Євген МАГДА, Інститут світової політики
