НАТО 2021 – увага на Південний фланг Європи

У новому 2021 році увага Північноатлантичного Альянсу практично вперше буде зосереджена на його південному фланзі. Після російської агресії проти України, анексії Криму та окупації частини наших східних територій питання відновлення стійкої оборони своїх членів в Східній Європі вийшло на перший план порядку денного Альянсу.

Протягом минулої п’ятирічки основна увага як Брюсселя, так і Вашингтона була спрямована на Балтійський напрям. Саме тут було визначено головну «ахілесову п’яту» в системі оборони НАТО – т.зв. «Сувалкський коридор» – 100-кілометрову ділянку польсько-литовського кордону між Білоруссю та російськім анклавом в Калінінграді, який активно мілітаризується. В регіоні розгорталася відповідна військова інфраструктура та відпрацьовувалися питання взаємодії союзних військ. Зокрема, за рішенням Ради НАТО з 2016 року у трьох країнах Балтії  та Польщі розгорнуті передові багатонаціональні контингенти союзних військ рівня «батальйон». З 2019 року створено два штаби багатонаціональних сил дивізійного рівня, які в загрозливий період повинні перебирати на себе командування всіма силами союзників в регіоні для створення ефективної оборони.

Протягом всього цього часу під нові виклики підлаштовувалася і логістична структура НАТО в Європі. Фактично відбулося певне повернення до реалій часів «холодної війни», коли транспортна інфраструктура Західної Європи була пристосована під прийняття великих мас американських військ і техніки. Квінтесенцією цих зусиль мали стати найбільші за останні 25 років навчання «Defender Europe 2020», в рамках яких, зокрема, планувалося відпрацювати перекид на європейський ТВД десятків тисяч військ з континентальної частини США разом з технікою, з їх подальшим переміщенням в район вищезгаданого «Сувалкського коридору». Свої корективи вніс коронавірус, масштаб навчань довелося значно скоротити, але все одно було відпрацьовано цілий ряд питань бойової підготовки, що було зроблено вперше. Це і відпрацювання форсування водної перешкоди великими підрозділами рівня батальйон-бригада на території Польщі, і наведення з території Естонії американських стратегічних бомбардувальників В-52 по цілях на російській території, та ряд інших заходів.

Але також треба сказати, що весь цей час не менш важливий для безпеки Альянсу, а України й поготів, Чорноморський регіон залишався ніби в тіні. Хоча агресивна поведінка Росії тут виражена набагато більше, адже  Кремль проводить активну мілітаризацію захопленого півострова, заважає мирному судноплавству та господарській діяльності не тільки України, але й інших країн регіону. І цьому є декілька причин: відсутність безпосереднього кордону між НАТО та Росією в Чорному морі, режим проток та позиція Туреччини, яка раніше досить нервово сприймала військову присутність своїх колег (особливо американців) в Чорному морі та ряд інших. Хоча певні кроки все ж проводилися: посилювалися спроможності своїх країн-членів в регіоні, в першу чергу Румунії та Болгарії, зокрема ПВО та ПРО, адже Росія активно насичувала своє угруповання в Криму крилатими ракетами різних класів. Також практично постійною стала присутність кораблів НАТО в Чорному морі на ротаційній основі.

Ще у 2019 році колишній командувач військ США в Європі Глен Годжес заявив, що Чорноморський регіон є найбільш вірогідним театром зіткнення НАТО та Росії в перспективі до 20 років. Тому саме сюди треба звернути основну увагу та переспрямувати зусилля Євроатлантичної спільноти. В подальшому політика НАТО та США в Чорноморському регіоні ставала все більш активною та наступальною. Було активізовано польоти розвідувальної авіації, зокрема і безпілотної, у 2020 році відбулися демонстраційні прольоти над Чорним морем стратегічної бомбардувальної авіації ВПС США.

На Львівському безпековому форумі в кінці 2020 року згаданий вище Глен Годжес заявив, що НАТО і США повинні показати важливість Чорноморського регіону для Заходу: "Чорноморський регіон став полем конкуренції між Заходом і Сходом. Якщо ми будемо конкурувати одночасно в дипломатичній, інформаційній, економічній сферах, а не тільки у військовій, то такі змагання можуть запобігти більшим конфліктам. Ми покажемо, що для нас важливий розвиток регіону. Якщо ж ми так не зробимо, це буде означати тільки одне: робіть, що завгодно, ми не будемо реагувати".

І здається, що Захід почув відставного американського генерала. Все вказує на те, що в прийдешньому році Альянс повернеться обличчям до свого Південного флангу. Про це свідчать плани оперативної і бойової підготовки військової структури НАТО та його членів. Головним елементом в системі військових навчань альянтів цього року має стати стратегічні маневри «Defender Europe 2021», які передбачають відпрацювання питання стратегічного перекиду американських військ з континентальної частини США на південно-європейський театр з загальною задачею забезпечити безпеку та оборону своїх союзників в Чорноморському регіоні.

І важливу роль в цьому новому підході відведено балканським членам Альянсу. Основні заходи бойової підготовки сплановані на території нових членів Альянсу: Албанії, Хорватії, Північної Македонії та Чорногорії. Ряд заходів заплановані на території Боснії і Герцеговини, а також на американській базі «Бондстіл» у Косово. Перекид американських військ планується здійснювати повітряним та морським шляхом через Грецію та порти на Адріатичному морі, в основному, в Албанії. Основні заходи в ході маневрів планується проводити на полігонах Слунь в Хорватії, Криволак в Північній Македонії та Маньяка в БіГ. Разом з військами союзників по НАТО на півдні Європи в навчаннях візьмуть участь 82-а повітряно-десантна дивізія США, перекидання якої з американської бази Форт-Брегг буде здійснюватися військово-транспортною авіацією. Також на Балкани буде перекинута 173-а повітряно-десантна бригада США, яка дислокована в Італії та  53-а піхотна бригада Національної гвардії зі штату Флорида.

Окрему увагу в ході навчань планується приділити питанню перекиду союзних військ з адріатичного до чорноморського узбережжя. На сьогодні це одне з найбільш проблемних логістичних питань ефективного розгортання та оперування військ НАТО в регіоні. 900-кілометровий шлях проходить у високогірних районах через територію напіввизнаного Косова та буде непростим завданням для американських військових. В перспективі покращити ситуацію має розвиток перспективного залізничного маршруту від албанського порту Дуррес до болгарського Бургаса, розвиток якого планується в рамках загальної політики Європейського союзу з розвитку транспортної інфраструктури балканського регіону. Крім суто торговельно-економічного аспекту цей шлях треба оцінювати і з військово-стратегічного боку. Цей маршрут є зручним для здійснення стратегічних перекидів в чорноморський регіон поза режимом турецьких проток. Цілком ймовірно, що найближчим часом увага нової американської адміністрації буде прикута до питання забезпечення безпеки своїх союзників в чорноморському регіоні і такий шлях потенційно буде грати в цій політиці важливу роль.

В реалізації наведених планів, які повинні суттєво посилити військові спроможності НАТО на його Південному фланзі, експерти також вбачають ряд потенційних негативних моментів. По-перше, це незрозумілість політики нового чорногорського уряду, який багато хто вважає про-сербським, а отже і антизахідним. Нова  урядова коаліція, яка знаходиться в протистоянні з діючим президентом країни Міло Джукановичем хоч і заявляє про незмінність державного курсу, але не схоже що її дії будуть сприяти посиленню позицій країни в Альянсі. Буквально на початку цього року уряд Здравко Кривокапича намагався відправити у відставку командування національних збройних сил: начальника Генерального штабу генерал-майора Драгутіна Дакіча та командувача армії генерал-майора Райко Пешича. Також продовжується скандал навколо єдиного в країні військового полігону Синяєвина, де регулярно блокується проведення бойової підготовки та стрільб чорногорськими військовими. Невдоволення виказують ніби як місцеві мешканці, які висувають військовим претензії екологічного характеру. Але не можна виключати тут і слід тих, хто найбільше противився набуттю Чорногорією членства в НАТО, їх кремлівські вуха явно визирають за екологічним шумовинням. До речі, ряд заходів в рамках «Defender Europe 2021» передбачається провести саме на полігоні Синяєвина. Отже, чекаємо на ексцеси.

Іншим проблемним моментом може стати позиція Сербії, єдиної країни в регіоні, яка офіційно не бере участь у навчаннях «Defender Europe 2021». Не можна виключати, що на противагу політиці НАТО Росія буде намагатися схилити сербських військових до участі в навчаннях «Захід-2021», які будуть проходити, у тому числі,  на території Білорусі. Минулого року Сербія ухилилася від участі у спільних навчаннях «Слов’янське братерство» які проходили  у вересні в Білорусі та є складовою щорічних стратегічних командних навчань ЗС РФ, до яких відноситься і «Захід-2021». Цього року це може не спрацювати. Більш того, на початку цього року міністр оборони Сербії  в інтерв’ю балканській студії російського пропагандистського каналу «Спутнік» заявив, що в 2021 році Сербія і Росія проведуть рекордну кількість спільних заходів: "Я очікую, що у нас може бути 100 спільних заходів, включаючи військові навчання, і це стане вінцем нашої співпраці, яке росте з кожним роком, що, я думаю, добре, враховуючи наші історичні та у всіх інших відносинах зв'язку. Я думаю, що ця співпраця сприяє зміцненню нашої армії, зміцненню наших можливостей, звичайно, маючи на увазі, що велика частина наявної у нас техніки або радянського, тобто російського виробництва, або югославського виробництва, заснованого на виробництві з Росії". Отже Росія і далі буде розігрувати свою сербську карту для дестабілізації Балкан. Чи виграє від цього сама Сербія – питання риторичне.

Ігор Левченко

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства