Місія NASA знайшла приховані озера під льодами Антарктиди
Про це повідомляє Укрінформ з посиланням на Science Alert.
«Відкриття цих взаємопов'язаних систем озер на кордоні крижаного дна, які переміщують воду, з усіма цими впливами на гляціологію, мікробіологію та океанографію — це було великим відкриттям місії ICESat… Використовувати ICESat-2 — це все одно що надягти окуляри після використання ICESat, дані мають таку високу точність, що ми дійсно можемо почати картувати кордони озера на поверхні», — сказав гляціолог Метью Зігфрід з Колорадської гірської школи.
Як зазначається, у новому дослідженні Зігфрід разом з колегами зібрав дані альтиметрії з ICESat-2 і початкової місії ICESat, а також вимірювання, зроблені з CryoSat-2, супутника для спостереження за льодом, який експлуатує Європейське космічне агентство (ESA).
Поєднуючи дані, що охоплюють період з 2003 по 2020 рік, дослідники можуть відстежувати активні підльодовикові озера у часових масштабах, менших за повторюваний цикл ICESat-2 (91-денний проміжок, перш ніж він зможе знову спостерігати за тим самим регіоном).
«Деформація поверхні через активне заповнення і осушення підлідних озер забезпечує одне з небагатьох вікон в ці водні системи. В іншому випадку ці системи приховані під шаром льоду на глибині до 4 км і залишаються одним з основних фізичних факторів невизначеності щодо прогнозів майбутньої динаміки льодовикового покриву», — пишуть дослідники у своїй статті.
Як зазначається, науковці отримали більш детальний огляд діяльності і обриси відомих підльодовикових озер в Антарктиді, з яких понад 130 вже задокументовано. Крім того, аналіз виявив дві аномалії, схожі на приховані озера, які раніше не були виявлені.
Ці потенційно активні озера, які отримали імена Підльодовикове озеро Нижній Конвей (LSLC) і Підльодовикове озеро Нижній Мерсер (LSLM), розташовані поруч з раніше виявленими озерами і, можливо, були пропущені початковою місією ICESat, яка почалася у 2003 році.
Вважається, що набагато нижче льодовикового покриву в Західній Антарктиді вода, що стікає з підльодовикових озер, в кінцевому підсумку потрапляє в океан, хоча цей шлях набагато важче візуалізувати.
«Це процеси, які відбуваються в Антарктиді, про які ми б не здогадувалися, якби у нас не було супутникових даних… Ми щосили намагаємося отримати хороші прогнози про майбутнє Антарктиди, і такі інструменти, як ICESat-2, допомагають нам спостерігати в масштабі процесу», — розповіла гляціолог Хелен Фрікер з Інституту океанографії Скріппса.
