Як терористи і злочинці «оновлюють» російську владу

Цьогорічні вибори до Держдуми РФ ще задовго до безпосереднього голосування на дільницях вже стали найбільш скандальними та фактично нелегітимними. Тож, окрім традиційних масштабних фальсифікацій та порушень, варто очікувати безпрецедентного «оновлення» російського політикуму, адже до влади з дозволу Кремля тепер йдуть не просто злодії в законі, а й військові злочинці, які особисто брали участь у окупації Криму та захопленні частини українського Донбасу.

Представники такого собі «Союзу добровольців Донбасу», російської громадської організації, яку створили ще у 2015 році за підтримки колишнього куратора українського напрямку та помічника Путіна Владислава Суркова, мають бути в усіх законодавчих органах влади – від муніципалітетів до Держдуми. Таку позицію відстоює, зокрема й партія Путіна «Єдина Росія», яка скріпила свої заяви навіть відповідною угодою з представниками цього союзу, а фактично – терористами.

Тож, хто ймовірно «оновить» російську владу вже після 19 вересня? Один із фігурантів та претендентів на звання депутата Держдуми – Олександр Бородай, знакова фігура для російської пропаганди, слова якого вже навіть розбирають на цитати. Бородай брав активну участь в анексії Росією Криму.

У мемуарах одного з сепаратистів під назвою «85 днів Слов’янська» Бородай говорить про те, що він передав загону Стрєлкова «сотні тисяч доларів» перед анексією Криму і початком подій на Донбасі.

А ще колишній «прем’єр-міністр» так званої ДНР і глава «Союзу добровольців Донбасу», виявляється, дуже «скромна» людина, адже в декларації за 2020 рік вказав нульовий дохід. Очевидно, Бородай трохи призабув і про купівлю нерухомості в Москві, і позашляховик Lexus GX 460, витрати на які складають близько 15 млн рублів. Окрім цього, у власності Олександра Бородая зараз знаходиться дві земельні ділянки в Московській і Ростовській областях, а також дві квартири (загальною площею 205 кв. метрів) та два нежитлових приміщення в Москві (загальною площею 168 кв. метрів). В одному зі своїх інтерв’ю Бородай відверто зізнається, що «конфліктний час – це завжди гарний час для мого бізнесу». Тож, підтримка нестабільної ситуації в регіоні йому лише на руку.

Як і його друзям, серед яких – бізнесмен Костянтин Малофєєв, який виконував неофіційні доручення Кремля на Донбасі, а також бізнесмен та «господар» приватної військової компанії «Вагнер» Євген Пригожин.

Серед претендентів на російський депутатський мандат – і Віктор Водолацький, член ради при президенті РФ у справах козацтва, козачий генерал. Тривалий час він був отаманом «Всевеликого війська Донського», саме ці козаки активно допомагали окуповувати Донбас гібридними силами РФ у 2014 році. Цього року Водолацький ініціював створення «кращого в Росії» кадетського корпусу на Донбасі, де діти буду навчатися військовій справі. Не виключено, що ці діти в майбутньому будуть залучатися до проведення бойових дій і захоплення територій інших держав, як це було в Україні.

Звична справа для російських політиків – і приховування статків, мабуть, для того, щоб на фоні зубожіння населення мати хоч трохи придатний вигляд для представника народу. У 2020 році комісія Держдуми з питань контролю за достовірністю відомостей про доходи депутатів виявила, що депутат від «Єдиної Росії» Андрій Козенко протягом кількох років намагався приховувати дані й подавав неповну інформацію про свої доходи. Декларації Козенка за 2016, 2017 і 2018 роки подавалися «під копірку», нічим не відрізняючись. Та за часи депутатства в Держдумі Росії від Криму доходи Андрія Козенка за рік виросли більш ніж на 700 тисяч рублів і на 2020 рік становили 4,5 млн рублів. Також у власності депутата – земельна ділянка під індивідуальне житлове будівництво площею 800 кв. метрів і житловий будинок, площа якого становить 411,1 м². Окрім того, в безоплатному користуванні Козенка – квартири 71,8 м² та 168,9 м².

Відомий багатьма скандальними витівками і ще один депутат та кандидат Андрій Турчак, член «Єдиної Росії» і перший заступник голови Ради Федерації Федеральних зборів РФ. Найчастіше Турчака згадують у зв’язку з нападом на Олега Кашина, російського політичного журналіста. У 2010 році в Москві Кашина жорстоко побили арматурою, що було пов’язано з висвітленням діяльності Турчака, який на той момент був губернатором Псковської області. Політичній кар’єрі Турчака сприяло дзюдо: батько Турчака познайомився з Путіним на тренуваннях. А вже в середині 1990-х Турчак став заступником у партії «Росія – наш дім», зараз він володіє компанією, яка отримує оборонні замовлення. Андрій Турчак став гендиректором однієї з фірм батька ще у 20 років, а з 27 років – членом Ради Федерації від Ненецького автономного округу, до якого він, звичайно ж, не мав ніякого відношення. У 2009 році він був призначений губернатором Псковської області. Зайнявши цю посаду в 33 роки, Турчак став одним із наймолодших губернаторів Росії. Андрій Турчак також активно приховує свої статки, як і інші кандидати в депутати. У 2013 році були опубліковані відомості, згідно з якими, крім зазначеної в декларації нерухомості, сім’ї губернатора належать незадекларовані 60% будинку в Франції вартістю 1 млн 270 тис. євро.

Рупор Кремля – депутат Держдуми і член комітету у справах СНД Артем Туров теж не лишається поза увагою і без діла. На початку вересня Туров за традицією брав участь у засіданні парламентських зборів Союзу Білорусі й Росії, яке стало вже 65-м. Звичайно ж, його промова була про необхідність створення так званої «Союзної держави». Неодноразово Туров висловлювався і про потребу та механізми участі жителів Донбасу у виборах в РФ. А ось колишнього азербайджанського дипломата Ісфандіяра Вагабзаде Туров вимагає покарати за «різкі» висловлювання на адресу Росії. Саме такі особистості були і будуть представляти інтереси російського народу в парламенті країни. Але чи до інтересів простого громадянина їм? Відповідь очевидна – куди важливіші власні амбіції та гаманець.

Сучасний стан і виборчий процес у Росії швидше схожі не на конкуренцію влади та опозиції, яка також умовна, бо й вона керується та узгоджується Кремлем, а на протистояння влади і суспільства. Ні для кого не секрет, що в Росії склалася жандармська система управління державою, де влада будується на тотальному контролі за політичною, економічною й соціальною сферами життя громадян. Поліцейським дається більше прав, ніж обов’язків, а в разі перевищень ними своїх повноважень система стане на захист правоохоронця.

А той факт, що практично 60-70% росіян належать до категорії бідних та таких, які залежать від дотацій і підтримки держави, дозволяє режиму управляти ними. На цьому ґрунті Путін і вибудовує «поворотний тоталітаризм», намагається в нових умовах зберегти архаїчну і нездатну до розвитку систему панування. Цієї ж системи дотримується Кремль, здійснюючи й нинішній транзит влади.

Тарас Попович

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства