Драма в Празькому граді

Чимало демократичних країн світу переживають останнім часом політичні кризи. Кожна власну, але зі спільною ознакою – відсутністю переконливого переможця за результатами виборів, президентських чи парламентських, і тому непростим процесом формування влади. Свіжий приклад – Чеська Республіка.

Вибори в Чехії, на відміну від більшості інших країн, проходять два дні – у другій половині дня п’ятниці та першій половині дня суботи. Цього року вони відбулися 8-9 жовтня. Виборча комісія в країні, де з 8 млн громадян із правом голосу цим правом скористалися трохи більше 65%, працювала дуже оперативно, й остаточні результати були відомі вже ввечері суботи.

Мірою підрахунку голосів на сайті комісії постійно мінялися дані, а з ними – й ситуація.

Якщо перші години здавалося, що переможцем перегонів, як і прогнозувалося, буде владний рух ANO прем’єра Андрея Бабіша, то ближче до вечора стало зрозуміло, що їх обійшла коаліція SPOLU («Разом»), яка об’єднує 3 демократичні партії. Обійшла з відривом у… цілих 0,67%.

Ще одна коаліція партій – «Пірати та Старости» опинилась на 3 місці. На четвертому розташувалася партія «Свобода й пряма демократія».

Отже, в нижню палату парламенту потрапили 4 політсили, а не 7, як прогнозувалось. Уперше в історії республіки за бортом опинилися соціал-демократи, які після «бархатної революції» 1990 року 5 разів очолювали уряд, а також комуністи. Лідери обох партій уже заявили, що йдуть у відставку.

УСІ ПРОТИ ОДНОГО

Андрей Бабіш мужньо визнав поразку ще до завершення підрахунку голосів. Він вийшов зі своєю командою до журналістів, привітав конкурентів із перемогою. При цьому Бабіш зауважив, що всі партії йшли на вибори проти нього та використовували всі доступні способи, аби його очорнити – від Pandora papers (згідно з якими, у родини прем’єра-мільярдера знайшлася неврахована вілла у Франції) до його сина (якого він, мовляв, намагався сховати в анексованому Криму з метою уникнути розслідування в справі зловживання коштами Євросоюзу).

Перемогу конкурентів він визнав. Проте це зовсім не означає, що Бабіш не розраховує знову очолити уряд. «ANO не є продуктом одноразового вживання», – заявив прем’єр. І в нього є для таких заяв досить солідні підстави.

Справа в тім, що в новій нижній палаті парламенту ANO має 72 крісла, тоді як SPOLU – 71. Це пояснюється тим, що, по-перше, найсильнішою окремою партією в Палаті депутатів залишається ANO, а по-друге, мандати розраховуються за результатами в окремих регіонах залежно від їх розміру – продукт змін до закону о виборах, схвалених навесні цього року. (Цікаво, що Бабіш активно критикував це нововведення, але саме завдяки йому він має тепер перевагу).

Проблема, однак, у тому, що шукати партнерів по коаліції Бабішу буде непросто. Партії, які утримували його рух при владі, – соціал-демократи та комуністи – залишаються наразі поза великою політикою. Навіть якщо б «Свобода й пряма демократія» погодилася співпрацювати, цим двом усе одне не вистачило б голосів для більшості.

Тим часом дві коаліції – SPOLU і «Пірати та Старости» – таку більшість утворити можуть. Вони несподівано провели першу зустріч уже через кілька годин після оприлюднення результатів, задекларували бажання створити уряд і підписали папірець, яким зобов’язуються не домовлятися ні з ким іншим.

Тим часом Бабіш зовсім не збирається здаватися. Якщо раніше він заявляв, що в разі, якщо опиниться в опозиції, піде з політики, тепер різко передумав. «Ви можете мені сто разів говорити, щоб я повернувся до Словаччини (до батьківщини – авт.), але я прем'єр-міністр Чехії, я – гордий чех і просто так не здамся. Тому в мене для вас погані новини: я залишуся тут», – пригрозив він у своєму відеочаті «Чау».

Козир Бабіша – його багаторічне «партнерство» з президентом республіки Мілошем Земаном.

ЗЕМАН

Пост президента у парламентській країні є достатньо «декоративним», однак у питанні призначення прем’єра та надання мандату на формування нового уряду саме його голос є вирішальним.

Цим конституційним правом Мілош Земан скористався на користь Бабіша після попередніх виборів: у 2017 році довірив керування країною ANO попри те, що це був уряд меншості, а через рік – після того, як Бабішу було висловлено недовіру, – знову, але за умови, що той знайде партнерів по коаліції.

Цього разу Земан ще до виборів заявив, що створювати новий уряд довірить лідеру найсильнішій партії, але в жодному разі – не коаліції, адже ті лише «дурять народ».

Утім, Петр Фіала, голова громадянських демократів (ODS) і лідер SPOLU, вже заявив, що планована ним коаліція із загалом 5 партій матиме 109 місць з 200, отже він очікує, що президент доручить саме йому формування уряду.

Але першим лідером політичної партії, з яким Земан зустрівся після виборів, уже в неділю, став, звісно, Бабіш.

Першим і поки що єдиним. Та й не відомо, чи зустрілися вони взагалі. Адже за кілька хвилин після того, як прем’єр залишив заміський президентський палац у Ланах (причому, не як завжди, через пресу, а через задній вихід), через той же задній вихід виїхала у супроводі чорних машин карета швидкої допомоги. Вона доставила главу держави до Центрального військового госпіталю в Празі.

Земан, якому 2 тижні тому виповнилося 77 років, удруге за місяць опинився в лікарні. До цього він провів там усередині вересня 8 днів, удвічі більше, ніж зазвичай під час таких перевірок, і після цього жодного разу не з’являвся на публіці, навіть голосував удома. Стан його здоров’я, і так далеко не кращий (а з січня Земан і пересувається на інвалідному візку), значно погіршився останнім часом.

Лікар Мирослав Заворал вийшов до преси та заявив, що президент госпіталізований у відділення інтенсивної терапії через «ускладнення, які супроводжують хронічну хворобу». Однак, називати діагноз не став, бо це йому не дозволив його пацієнт. Водночас, експерти активно обговорюють ситуацію і дедалі частіше лунають слова про те, що Земан через «його образ життя» страждає не лише на діабет, а й на цироз печінки, має проблему з нирками та й загалом буває… не зовсім адекватним.

ВЛАДНИЙ ПАТ

Стан здоров’я лідера нації серйозно хвилює не лише пересічних громадян, а й політиків. Усі роздратовані, що Празький град місяцями тримає все в таємниці. Люди не хочуть (а мабуть, і хочуть) знати точний діагноз, вони прагнуть знати, чи може їхній президент виконувати свої функції.

Наразі ситуація не просто неприємна сама по собі, але й загрожує політичною кризою. За останніми даними, Земан може провести у лікарні 3 тижні. Звісно, приймати політиків і «диригувати» коаліційними переговорами він міг би й там. Але викликає сумнів, що буде в кондиції це робити.

Відповідно до основного закону, якщо президент не скликав засідання нової Палати депутатів раніше, вона збирається на 30-й день після дня виборів. Тобто 8 листопада.

Нового прем'єр-міністра глава держави може призначити лише після 20 жовтня, коли закінчиться мандат старого уряду.

У разі, якщо президент не зможе виконати свої конституційні повноваження через стан здоров’я, депутати й сенатори (члени верхньої палати парламенту) можуть простою більшістю голосів його цих повноважень позбавити, скориставшись статтею 66 Конституції. Тоді повноваження щодо призначення нового прем'єр-міністра переходять до нового голови парламенту.

Сенатори почали говорити про позбавлення Земана повноважень ще навесні, щоправда, тоді це стосувалося не його здоров’я, а позиції в дипломатичній «війні» з Росією. Але якось усе зійшло нанівець. Зараз лунають інші аргументи, більш об’єктивні.

У Конституції прописано, що усунення президента від влади є крайнім варіантом і він може оскаржити це в Конституційному суді.

Чи дійде до такого розвитку, невідомо. Наразі зрозуміло лише те, що Чехію чекають кілька тижнів політичної невизначеності.

Ольга Танасійчук

Перше фото: Lukas Kabon, АА