Зміна канцлера в Австрії: чому пішов Курц і хто такий Шалленберг?

"З метою розв’язання патової ситуація я хочу звільнити місце, щоб запобігти хаосу та забезпечити стабільність", – саме такими словами оголосив про свою відставку федеральний канцлер Австрії Себастіан Курц, на той момент ще найпопулярніший політик країни.

І ця заява, зроблена суботнім вечором на поспіхом скликаній пресконференції, мала ефект справжньої політичної бомби. Так, розслідування антикорупційної прокуратури проти Курца та осіб із його оточення вже запустило маховик урядової кризи, однак мало хто очікував добровільне і таке швидке прощання з канцелярією на Бальхаусплатц. Адже ще добою раніше, на іншій спеціальній пресконференції, лідер Австрійської народної партії демонстрував свою впевненість і не давав жодних підстав подумати про його відставку.

То ж що сталося за ці 24 години і чому впливовий канцлер вирішив піти з посади? Якою була причина урядової кризи? Чи дійсно Курц пішов? Хто прийшов йому на заміну?

ПЕРЕРВАНИЙ ПОЛІТ ЗІРКИ

Упродовж останніх майже десяти років Себастіан Курц був беззаперечною зіркою австрійської політики з вражаючою кар’єрою: у неповних 25 років лідер партійної "молодіжки" став держсекретарем з питань інтеграції, через два роки – главою МЗС, а в 31 рік – головою уряду, наймолодшим в історії Австрії. Очоливши весною 2017 року одного з політичних грандів країни – Австрійську народну партію, яка на той час переживала історичний спад популярності, політичний вундеркінд спромігся двічі перемогти з нею на виборах.

Останні чотири роки, з піврічною перервою у 2019 році, коли в країні був перехідний уряд, молодий політик успішно керував країною і, здавалося, нічого не зупинить його підйом. Навіть потужна криза два роки тому, так званий "Ібіца-гейт", коли гучно оскандалився його партнер по коаліції, лідер правих популістів Гайнц-Крістіан Штрахе, не вплинула на популярність самого Курца. Більше того, на дострокових виборах 29 вересня 2019 року він лише покращив результат очолюваних ним "народників".

Його позиції не ослабила і пандемія коронавірусу: як демонстрували вересневі опитування, він залишався найпопулярнішим політиком Австрії – якби канцлера в країні могли обирати, то Курц без сумніву переміг би, обігнавши за голосами найближчого конкурента у два рази. З рейтингом минулих виборів на першому місці залишалася і очолювана ним Австрійська народна партія.

І це при тому, що станом на вересень навколо Курца вже добряче захмарювалося і на нього падала велика тінь зловживань та маніпуляцій, у тому числі з використанням грошей платників податків, а також просування на "хлібні" посади своїх довірених людей. Низка його соратників, включаючи міністра фінансів Гернота Блюмеля та ексгенсекретаря Мінфіну, керівника державного холдингу ÖBAG Томаса Шміда, потрапили в корупційні скандали,  та й сам він із травня фігурує як обвинувачений у справі щодо надання ним неправдивих свідчень у парламентській слідчій комісії, яка займається "Ібіца-гейт".

Приводом для розслідування прокуратури у справах економічних та корупційних злочинів (WKStA) стали висловлювання канцлера Курца на цій комісії у червні 2020 року, коли його запитували, чи не причетний він до призначення роком раніше свого знайомого Томаса Шміда головою правління холдингу ÖBAG, що керує частками Республіки Австрія у низці компаній на суму у близько 23 млрд євро. Тоді у своїх відповідях Себастіан Курц заявив, що був лише поінформований про призначення, але жодним чином на нього не впливав.

Втім наприкінці березня цього року в австрійських ЗМІ було опубліковано листування з телефона Томаса Шміда, який раніше потрапив на радари антикорупційної прокуратури. І з цього листування, зокрема, випливала активна участь Курца у процесі призначення Шміда керівником ÖBAG – це й дало WKStA підстави запідозрити канцлера у неправдивих свідченнях у парламенті. Прокурори не змогли самі поговорити з Курцем через його статус, однак на початку вересня глава уряду був опитаний суддею у цій справі.

Водночас, ці близько 300 тисяч SMS-повідомлень із телефону Шміда, доступ до яких отримала прокуратура, стосувалися не лише ÖBAG, а й проливали світло на багато інших внутрішньополітичних процесів у країні, до яких був причетний впливовий багаторічний генсекретар міністерства фінансів. У тому числі, вони стосувалися і років злету Себастіана Курца, на той момент ще молодого міністра закордонних справ. І саме це листування  й лягло в основу іншої справи антикорупційної прокуратури – про використання Мінфіном у 2016-2018 роках коштів платників для оплати тенденційних публікацій та маніпулятивних соцопитувань у ЗМІ на користь Курца.

Обшуки у цій справі у людей з оточення канцлера відбулися 6 жовтня у головному офісі Австрійської народної партії, міністерстві фінансів, а також у канцелярії федерального канцлера. Серед підозрюваних у злочинному зловживанні довірою та корупції – сам Себастіан, кілька його соратників, двоє соціологів та медіагрупа "Österreich".

Через три дні канцлер Курц виступив із заявою про складання повноважень, хоча й продовжуючи спростовувати всі висунуті проти нього "хибні" обвинувачення.

ТЕМНИЙ БІК КУРЦА

Справа про фінансування з коштів платників податків маніпулятивних опитувань та тенденційних статей на користь Курца з метою сприяння його приходу до влади – спочатку на чолі Австрійської народної партії, а потім і уряду – має не лише можливий кримінальний аспект. Та й сума там, особливо за мірками української корупції, не особливо велика (за замовні опитування Мінфін сплатив за фіктивними рахунками-фактурами, як нібито за надані послуги досліджень, майже 600 тис. євро, а загалом витрати на цю "кампанію Курца" можуть становити до 2 млн євро). Набагато більший ефект на багатьох мала моральна сторона: вилучене листування продемонструвало темну сторону ввічливого молодого політика та цинічне поводження його оточення, головний пріоритет та завдання якого – прихід до влади.

У листуванні з телефона тодішнього генсека Мінфіну обговорюються не лише заходи проти конкурентів, але й проти керівництва власної партії. Зокрема, там йдеться про намагання саботувати виділення фінансів на введення в Австрії повного шкільного дня та післяобіднього догляду за дітьми, що просував тодішній лідер Австрійської народної партії Райнгольд Міттерленер (на зміну якому і прийшов Курц). Присутні й зневажливі та образливі висловлювання в бік однопартійців: Курц називає лідера партії Міттерленера "придурком", а Томас Шмід регіональних босів – "старими ідіотами".

ЗЕЛЕНИЙ УЛЬТИМАТУМ І ТИСК РЕГІОНАЛЬНИХ ПАРТІЙНИХ БОСІВ

На тлі медійного та суспільного резонансу нової справи проти Курца майже відразу послідувала різка реакція з боку партнера "народників" по коаліції – партії "Зелених". Лідер цієї політичної сили, віцеканцлер Вернер Коглер заявив 7 жовтня, що "дієздатність федерального канцлера поставлено під сумнів" та заявив про початок наступного дня консультацій із лідерами опозиційних парламентських партій.

Курц у цей час, 7 та 8 жовтня, в окремих заявах відкидав усі висунуті проти нього обвинувачення та заявляв про намір залишатися на посаді та про продовження коаліції із "Зеленими". На його сторону також стали міністри від Австрійської народної партії, які заявили, що участь партії у цьому уряді буде лише виключно за умов керівництва ним Себастіана Курца. 

Водночас, вже 8 жовтня, після переговорів з опозицією, лідер "Зелених" перейшов на ще жорсткішу позицію та заявив, що "нинішній канцлер не має права на посаду". Фактично він висунув ультиматум – "народники" мають призначити когось іншого замість Курца.

Ультиматум "Зелених" прозвучав під час порушення опозицією у парламенті Австрії питання щодо вотуму недовіри канцлеру Курцу. Голосування було заплановано на вівторок, 12 жовтня, і голоси "зелених" депутатів там мали б вирішальну роль.

Тож рішення про відставку Себастіана Курца, оголошене ввечері 9 жовтня, приймалося на тлі побоювань створення "Зеленими" нової коаліції з опозицією (або ж, у разі невдачі, проведення дострокових виборів). В оточенні Курца переконують, що він прийняв це рішення сам – "як державник" з метою уникнення кризи в країні, однак впливові австрійські ЗМІ Der Standard та Die Presse також повідомляють, що вирішальну роль тут могли зіграти регіональні партійні боси.

За інформацією цих видань, керівники земельних осередків партії після перших повідомлень про обшуки стали на сторону Курца, однак поступово їх беззаперечна підтримка стала танути. Дізнавшись більше про матеріали розслідування, вони дійшли висновку, що висунуті обвинувачення є серйозними, розслідування триватиме ще довго і поки неясно, чим завершиться, а тому Курц буде постійно залишатися під ударом. Як стверджується, після переговорів між собою 9 жовтня губернатори федеральних земель від Австрійської народної партії укріпилися у думці, що Курцу треба відступити в сторону і передали йому відповідне бачення. При цьому, для "збереження обличчя" він мав обов’язково залишитися головою партії та стати очільником фракції.

Нібито саме впливові регіональні функціонери і були авторами ідеї про Александера Шалленберга як нового канцлера – соратника Курца, але не з найближчого оточення, з державницькою позицією і відомого на міжнародному рівні.

ЗАКУЛІСНИЙ КАНЦЛЕР ІЗ НЕВІДОМИМИ ПЕРСПЕКТИВАМИ

Оголошуючи про відставку з посади канцлера, Курц повідомив відразу, що як голова найбільшої партії запропонує федеральному президенту свого наступника – на той час главу МЗС Александера Шалленберга, який є його багаторічним та вірним соратником. Кандидатура кадрового дипломата, незаплямованого скандалами і неактивного у партійному плані задовольнила "Зелених", і вже у понеділок, 11 жовтня, президент Александер Ван дер Беллен привів до присяги нового канцлера Шалленберга, як і призначив на звільнене ним місце очільника МЗС посла у Франції Міхаеля Лінгарта.

Сам же Себастіан Курц залишається головою Австрійської народної партії. Крім того, він стане депутатом, очоливши фракцію "народників" у Національній раді. Таким чином, його відставку можна вважати лише частковою – Курц все одно стоятиме  біля керма влади, будучи таким собі "закулісним канцлером". Цьому сприятиме і те, що Шаллеберг має спільні погляди на більшість політичних питань із Курцем, є його давнім соратником і фактично завдячує йому кар’єрою.

Водночас, новий депутатський статус Курца дає йому навіть бонус у вигляді імунітету від кримінального переслідування, включаючи проведення обшуків. Злі опозиційні язики вже заявили, що саме це й було метою "відставки" Курца – втекти в парламент, щоб сховатися за депутатською недоторканістю від розслідувань антикорупційної прокуратури. Щоправда, в Австрійській народній партії заявили, що ексканцлер ініціюватиме зняття з себе недоторканості, аби прокуратура могла безперешкодно працювати, а ексканцлер доводити свою невинуватість. Але сказати – не зробити, тож час покаже.

Подальша ж політична кар’єра Себастіана Курца залежатиме, передусім, від того, як розвиватиметься далі ситуація навколо розслідувань антикорупційної прокуратури проти нього та його оточення. У випадку їх інтенсифікації чи появи нових епізодів – повернення в крісло канцлера буде малоймовірним.

Про те, що це йому не світить у наступні два роки, вже поспішили заявити "зелені" партнери по коаліції. Очільниця парламентської фракції "Зелених" Зігрід Маурер 10 жовтня виключила повернення Курца на посаду очільника уряду у нинішньому законодавчому періоді, який триватиме до 2023 року.

Крім того, важливим фактором буде позиція керівництва земельних осередків партії, особливо, якщо інформація у ЗМІ, щодо їх впливу на рішення Курца про відставку, відповідає дійсності. І тут мова йде не лише про те, стане Себастіан знову канцлером чи ні, а й про те, чи залишатиметься він взагалі на посаді керівника партії. Адже "токсичний" Курц (у разі якщо населення саме так сприйме всю нинішню ситуацію і Курцу не вдасться виставити себе жертвою конкурентів) тягнутиме за собою і рейтинги партії. Поки ж перше опитування після скандалу показує, що рейтинг Австрійської народної партії різко просів.

Вже зараз один із регіональних босів партії, губернатор Штирії Герман Шютценгофер публічно заявив, що не очікує повернення Курца у найближчому майбутньому на посаду канцлера, як і очолювання ним списку партії на наступних виборах. За його словами, у фокусі має бути Шалленберг, якого він не вважає "маріонеткою чи шаховою фігурою, яку совають вперед і назад".

Сам новий канцлер Александер Шалленберг у своїй першій після призначення заяві дав чітко зрозуміти, що він на стороні Курца і вважає висунуті проти того обвинувачення хибними. Повідомляючи про продовження програми коаліційного уряду між "народниками" та "Зеленими", він також заявив, що "само собою зрозуміло" дуже тісно співпрацюватиме з Себастіаном Курцем як головою Австрійської народної партії, яка має найбільше представництво у парламенті.

ЩО ВІДОМО ПРО ШАЛЛЕНБЕРГА

Александеру Шалленбергу 52 роки. У нього четверо дітей, розлучений. Народився в сім’ї кадрового дипломата, зростав у місцях відрядження батька-посла. Родина має аристократичне походження і якби зараз в Австрії були дозволені титули, то Шалленберг був би графом.

Шалленберг – юрист за освітою, у системі МЗС працює з 1997 року. Головна сфера діяльності – Євросоюз. З 2006 року працював речником при двох міністрах закордонних справ від Австрійської народної партії. Коли ж відомство очолив у 2013 році молодий Себастіан Курц, Шалленберг став відповідати у МЗС за європейський напрямок та стратегічне зовнішньополітичне планування.

У подальшому Шалленберг – незмінний головний спеціаліст Курца у сфері зовнішньої політики. Саме він відповідав за формування зовнішньополітичної частини в коаліційній угоді  між "народниками" та правопопулістською Партією свободи Австрії у 2017 році. Співрозмовницею Шалленберга на переговорах від правих популістів тоді була Карін Кнайссль, яка пізніше й очолила МЗС. Сам же Шалленберг залишився працювати у канцелярії Курца, куруючи напрямок ЄС. 

Коли в Австрії у червні 2019 року сталася державна криза через "Ібіца-гейт", Шалленберг увійшов до перехідного уряду технократів на чолі з Брігіттою Бірляйн. Залишився він на цій посаді і через півроку, коли після перемоги на виборах Курц сформував новий уряд.  При цьому саме Шалленберг був одним із розробників нинішньої урядової програми між Австрійською народною партією та "Зеленими", відповідаючи за зовнішньополітичну частину.

Ставши канцлером, під час свого виступу у парламенті 12 жовтня Шалленберг запевнив у продовженні виконання цієї коаліційної угоди. Також, і це не здивувало, він запевнив у незмінності зовнішньополітичного курсу Австрії.

Новий канцлер Австрії є відомим проєвропейським політиком. І підтвердженням великого значення ЄС для Австрії стане й те, що його перша закордонна поїздка на новій посаді буде саме у Брюссель – для зустрічей із керівництвом Євросоюзу.

Крім того, Шаллеберг підтримує розвиток більш тісних відносин між США та Австрією і Євросоюзом загалом. Вважається, що саме завдяки йому в нинішню урядову програму коаліції між Австрійською народною партією і "Зеленими" ввійшло формулювання про "розширення стратегічного партнерства зі Сполученими Штатами Америки".

Традиційно для політики Австрії Шалленберг виступає за продовження діалогу між Євросоюзом та Росією, незважаючи на існуючі розбіжності. За його словами, ЄС має вести щодо Росії двосторонню політику: "показувати межі" там, де це потрібно, і вести діалог – там, де це можливо.

Для українців же Александер Шалленберг став відомим, передусім, після участі на саміті Кримської платформи 23 серпня у Києві. Участь нейтральної Австрії у цьому заході, який викликав різке засудження з боку Росії, була сміливим кроком і демонструвала чітку підтримку України. У Києві глава МЗС Австрії досить різко (за австрійськими мірками) висловився, заявивши, що незаконна анексія Росією Криму стала "дуже тривожною спробою переписати сучасну історію" і "це пряма загроза міжнародному порядку, заснованому на правилах", порівнявши дії РФ із "законом джунглів". Наголосивши, що Крим – український, Шалленберг також запевнив, що "Україна може розраховувати на подальшу підтримку Австрією її незалежності, суверенітету і територіальної цілісності".

***

За день до заяви Себастіана Курца, в розпал урядової кризи, федеральний президент Австрії Александер Ван дер Беллен заявив у своєму зверненні щодо ситуації у країні наступне:

"Те, що ми зараз спостерігаємо, може бути урядовою кризою уряду, але точно не державною кризою. Тому що держава та система управління працюють. Ми це бачимо зараз. Основи нашої правової держави непорушні. Розподіл влади між виконавчою, законодавчою та судовою гілками працює. І останні кілька днів це показали. І це проявиться найближчими днями. Наша демократія оснащена для всіх можливих ситуацій, включаючи цю".

І це виявилося справді так, австрійська демократія в черговий раз продемонструвала свою зрілість та стійкість. І це також хороший приклад для наслідування Україною.

Василь Короткий, Відень.