Міжнародний арбітраж, створений відповідно до Конвенції ООН з морського права, провів у Гаазі слухання у справі Україна проти Росії щодо затримання у листопаді 2018 року українських військових кораблів і моряків у Керченській протоці. Упродовж чотирьох днів сторони озвучували свої аргументи. Першою, 11 жовтня, слово мала РФ, яка заперечує юрисдикцію арбітражу в Гаазі за позовом України. Наступного дня, 12 жовтня, виступала українська сторона. Україна закликала арбітраж визнати свою юрисдикцію у справі про затримання українських моряків і негайно перейти до її розгляду по суті.

Відкритим було лише вступне слово, зроблене агентами кожної зі сторін у перші два дні. Другий раунд дебатів, 14-15 жовтня, проходив повністю у закритому режимі. Ці слухання у Гаазі стосувалися попередніх заперечень, поданих російською стороною, і через коронавірус проходили у гібридному форматі.

Отже, що озвучили сторони в Гаазі? Коли очікується рішення по юрисдикції? Та яких компенсацій вимагатиме Україна? Про це в ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу розповіла директор департаменту міжнародного права МЗС України, глава делегації, агент України Оксана Золотарьова.

НАЙЕМОЦІЙНІШИЙ МОМЕНТ СЛУХАНЬ

- Ваш виступ був дуже сильним, особливо, коли ви зачитали імена 24 моряків. Як відреагувала російська сторона? І який момент особисто для вас був найемоційнішим?

- Напевно, найемоційнішим був момент саме тоді, коли лунали прізвища моряків. Коли ти їх називаєш, то обличчя моряків одразу стоять перед очима. Я була безпосередньо залучена у цій справі від самого початку. Я сама збирала всі ці докази, брала участь у дуже багатьох опитуваннях свідків, тих же моряків. Ми виїжджали з юридичною командою на кораблі, як тільки вони були повернені в Україну, і все це було перед очима.

І ти стоїш і розумієш, що ти та твоя команда захищаєте не тільки юридичні теорії, а й те, що ці юридичні теорії мають дуже великий вплив на життя людей: і на самих моряків, і на їхніх рідних, друзів, і так само на представників Військово-морських сил. Я пам’ятаю, як після захоплення та затримання всі були в шоці. Я добре пам’ятаю, як ми просиналися у тому жахітті, поки наші моряки не повернулися додому.

- Ви сказали, що особисто бачили українські військові кораблі, які у листопаді 2019 року РФ передала Україні. Як відомо, «Бердянськ», «Нікополь» та «Яни Капу» повернулися у жалюгідному стані. Чи правда, що не було навіть унітазів?

- Унітази були, але до них не було жодного обладнання, яке б давало змогу їх використовувати, зокрема труб. Була знята вся радіолокаційна техніка, всі прилади. Зброї немає, немає шлангів для пожежогасіння, зняті всі розетки, вимикачі, дзеркала.

На «Яни Капу» було багато інструментів для ремонту. Всі з них, які можна було повиймати, – повиймали. Весь метал, який, на їхню думку, був цінним. І коли ти йшов по цій «Яни Капу», було видно, як вони зчищали фарбу для того, щоб подивитися, який там метал усередині.

Забрали абсолютно всі речі військовослужбовців, які їхали передислоковуватися на деякий час у Бердянськ, і брали з собою, зокрема, ті ж капці.

Винесли все, що становило цінність і що можна було відкрутити.

- Президент Володимир Зеленський тоді заявив, що Україна вимагатиме від РФ повернути те, що зникло. Чи вимагатиме Україна компенсацій за понівечені кораблі?

- Це питання буде у компенсаціях. Зараз Росія, звичайно, знайде собі мільйон відмовок про те, як це не повернути, тому що вона використовує кораблі, їхнє обладнання як докази у кримінальному провадженні.

- А от власне щодо цього кримінального провадження. На українських моряків у Росії було відкрито кримінальну справу. Що це означає для них?

- Те, що Росія порушила справу та досі її не закрила, є одним з елементів позову України. Ми заявляємо, що кримінальне переслідування моряків, оскільки вони є екіпажем корабля, якраз і становить порушення імунітету військових кораблів. Адже військовий корабель і його екіпаж став елементом кримінального правопорушення.

- За яким фактом у РФ порушили цю кримінальну справу?

- Незаконний перетин державного кордону. Однак, ми говорили про те, що росіяни знали, що ідуть наші кораблі.

Проте наша справа стосується саме моменту, коли були захоплені та затримані кораблі й що з ними відбувалося далі. Саме ці дії щодо захоплення та затримання і становлять порушення імунітету військових кораблів. А той факт, що росіяни продовжили цю справу вже після того, як міжнародний трибунал з морського права виніс рішення, на нашу думку, є погіршенням ситуації та погіршенням спору, і так само є окремою нашою позивною вимогою проти росіян.

СЛУХАННЯ ЗА ЗАКРИТИМИ ДВЕРИМА

- Відкритим було лише вступне слово кожної зі сторін. Чому слухання були закритими? Про що на них ішлося?

- Це стандартна практика арбітражних трибуналів – проводити свої слухання за закритими дверима. Звісно, коли перейдемо до розгляду справи по суті, ми вже будемо просити про те, щоб більші частини виступів були відкритими. На юридичних частинах це робиться, зокрема, для того, аби арбітраж і сторони приділяли увагу юридичним аргументам, а не політичним гаслам і політичним висловлюванням, що може більше зацікавити публіку.

- Тобто ніякої суперсекретної інформації під час закритих частин не озвучувалося?

- Ніякої суперсекретної інформації не озвучувалося. Подачі сторін по юрисдикції, від яких усі відштовхувалися у своїх промовах, зараз опубліковані. Так, дійсно, арбітраж має правила щодо конфіденційності, що кожна сторона може позначити деякі документи конфіденційними, але зараз це не розглядалося.

- Розкажіть, як ви готувалися до цього процесу?

- Ми до цього процесу готувалися не один місяць. Ми проводили зустрічі з юридичними командами, починаючи з лютого. Як тільки були визначені дати, ми почали думати над структурами свого виступу, над тим, хто, що і як буде говорити. Сюди ми приїхали за три дні до початку слухань, і в нас був організований такий собі штаб, в якому ми дійсно майже жили. І тут я б хотіла відзначити роль представників Військово-морських сил, які були з нами, відповідно до указу президента Володимира Зеленського. Вони були з нами майже весь час, окрім великих юридичних «зубодробилок», і дійсно дуже нам допомагали і під час підготовки до проведення слухань, і коли нам потрібна була допомога саме спеціалістів із Військово-морських сил щодо навігації, у приладах, як вони функціонують.

- Якими були головні акценти у промовах росіян?

- Головний акцент у них був про те, що це була військова діяльність і наші моряки є порушниками державного кордону, і отже РФ мала повне право їх затримати. Другий їхній аргумент стосувався того, що наші кораблі, як мінімум два з них – «Бердянськ» і «Яни Капу», були затримані у територіальному морі, тому на них не розповсюджується імунітет військових кораблів. І далі – вже юридичні нудні аргументи щодо того, чи має обов’язкову силу наказ міжнародного трибуналу з морського права та чи виконала Україна всі обов’язкові етапи досудового врегулювання спору.

- Як на це відреагувала Україна?

- Ми намагалися переконати арбітражний трибунал у тому, що діяльність, яку тоді проводили українські моряки, за своєю суттю не мала нічого спільного з військовою діяльністю. Незважаючи на те, що вона здійснювалася військово-морськими силами. Вони просто переходили з однієї точки в іншу. Це так само, як, наприклад, зустріти на вулиці військового, який іде з частини до свого гуртожитку. Він не здійснює жодної військової діяльності.

Ми казали про те, що Росія проти наших військових кораблів не здійснювала військової діяльності. Те, що вони робили – це класика застосування правоохоронних механізмів для того, щоб затримати та кримінально переслідувати.

Що стосується питання, де саме були затримані кораблі, то ми підкріплюємо свою позицію свідченнями наших моряків, які кажуть про те, що вони були затримані в зоні поза 12-ти милями. Росія не навела жодного факту. Вона лише голослівно казала про те, що вони затримали їх у 12-мильній зоні. Ми знаємо, що «Нікополь» було затримано у районі 19-ти миль. Інші два кораблі так само не перетнули 12-ти мильну зону.

Інші юридичні аргументи РФ є новелами в юридичному світі та не підкріплені нічим.

Ми намагалися пояснити, що рішення міжнародного трибуналу з морського права є обов'язковими до негайного виконання, і що саме про це написано у Конвенції ООН з морського права.

Ми говорили про те, що погіршення спору так само становить елемент нашого спору за цією Конвенцією, та про те, що ми виконали всі необхідні досудові передумови виконання спору.

І, звичайно, ми говорили про те, що міжнародний трибунал з морського права у Гамбурзі визнав свою попередню юрисдикцію та видав обов’язковий наказ, який було тоді прийнято 19 голосами проти 1.

МАСКУВАННЯ РОСІЄЮ ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ МІЖНАРОДНИХ СУДІВ

- Міжнародний трибунал з морського права у травні 2019 року зобов'язав Росію негайно звільнити всіх моряків і дати їм змогу повернутися в Україну, а також повернути кораблі. РФ проігнорувала це рішення. Але 7 вересня між Україною та Росією відбувся обмін у форматі 35 на 35, під час якого, зокрема, були звільнені 24 полонені моряки. Тож фактично РФ виконала рішення, але у, так би мовити, свій спосіб, маскуючи, що це лише обмін. Однак присутність російської сторони у будівлі Палацу миру в Гаазі говорить сама за себе. Але чи може РФ не виконувати рішення міжнародних судів? Як її зобов’язати до виконання?

- Ви дуже правильно сказали, що Росія приховує та замасковує свої виконання рішень. Це відбулося з нами, а також зі справою Нідерландів проти РФ щодо захоплення судна Arctic Sunrise. Тут важливим елементом, на мою думку, є внутрішня ситуація в РФ, оскільки Росія не тільки перед усім світом, а й перед своєю внутрішньою аудиторією заявляє про те, що вони, начебто, не визнають рішення суду. І далі їм потрібно зберегти своє ж обличчя перед самими собою та своїми громадянами, підтримуючи оцей наратив про те, наскільки вони є супердержавою чи суперімперією, яка не підкоряється.

- Тобто вони надалі виконуватимуть рішення, але намагатимуться їх маскувати?

- Маскуватимуть, так. Вони грають у свою гру, і очевидно, що їм треба грати на два фронти – і на міжнародний, і на внутрішній. Оскільки невиконання рішень таких інстанцій – це дуже серйозно для міжнародного співтовариства.

- Яке покарання передбачено державі, яка не виконує рішень? Чи можуть бути запроваджені санкції?

- Санкції, так. Це може бути додатковим механізмом тиску на державу. Якщо рішення проти держави стосуються якихось матеріальних втрат, то існують примусові механізми виконання рішень на території інших держав. Проте нашою головною метою є не те, аби змусити Росію платити, а отримати рішення, аби на весь світ від міжнародної судової інстанції, незалежної та високопрофесійної, пролунало твердження про те, що Росія порушує міжнародне право.

КОМПЕНСАЦІЇ МОРЯКАМ

- Пані Оксано, в Гамбурзі у травні 2019 року трибунал зобов'язав Росію негайно звільнити всіх моряків. Тоді йшлося про заходи, яких треба терміново вжити. Зараз перейшли безпосередньо до самого процесу. Уявімо, що через пів року, як очікується, буде рішення, і воно буде на користь України, тобто арбітраж визнає свою юрисдикцію і потім буде розгляд справи по суті. Що це означає для нас? Скільки можуть тривати слухання по суті? І коли розглядатиметься питання компенсацій?

- Для нас це означатиме, що Росія може подати свій контрмеморандум у відповідь на наш меморандум, який ми подали минулого року. Арбітражний трибунал встановить час, який, на його думку, необхідний Росії для цієї подачі. Я думаю, що це буде близько пів року. Після того арбітраж прийматиме рішення, чи потрібен ще один раунд письмовий, чи вони готові одразу перейти до усних слухань. Орієнтовно це рік від моменту, коли буде винесено рішення по юрисдикції. Потім усні слухання, і зазвичай практика арбітражних трибуналів говорить про те, що вони спочатку розглядають справу по суті, а потім уже переходять до розгляду питання збитків і компенсацій. Оптимістично можна оцінювати, що рішення буде десь у 2023 році.

- Коли розглядатиметься питання компенсацій, то чого вимагатиме Україна?

- Ми про це думаємо. Компенсації мають бути передусім морякам, і мають розраховуватися відповідно до встановлених стандартів компенсацій. Це шкода кораблям; це шкода, яка була завдана Військово-морським силам тим, що вони не могли експлуатувати три військових кораблі протягом тривалого часу, коли ті були захоплені та були на ремонті; всі супутні витрати – забрати кораблі, перевезти кораблі.

- Скільки годин на день тривали слухання у Палаці миру?

- По три години. Кожна сторона мала по три години часу на виступ.

- Розкажіть про команду. Скільки людей залучено?

- Слухання були у гібридному форматі, й тому не всі змогли бути безпосередньо у самій залі, де проводилися слухання. У залі перебувало 8 людей від кожної сторони. Наша делегація сформована президентом України. Ми діяли відповідно до доручення міністра закордонних справ. Я очолювала делегацію на цих слуханнях. Так само були представники міністерства закордонних справ, представники Військово-морських сил та наші юридичні радники.

ДРУГИЙ РАУНД ПИСЬМОВИХ ПОЯСНЕНЬ У МІЖНАРОДНОМУ СУДІ ООН

- Це не єдина справа, якою ви займаєтеся. Росія намагається переписати історію. Тож фактично всі процеси, які відбуваються в Гаазі – це для нашого майбутнього, доказ того, що Росія агресор і пішла війною в Україну. Днями у справі Україна проти Росії Міжнародний суд ООН призначив другий раунд письмових пояснень. Відповідне рішення було опубліковане на сайті суду. Що це означає?

- У міністерства закордонних справ є мандат на справи щодо порушення багатосторонніх міжнародних конвенцій проти РФ. Це передусім справа, яка розглядається в Міжнародному суді ООН і стосується застосування та тлумачення міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму і міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Ви пам’ятаєте, як відбувалися слухання, і ми так само проходили цей шлях.

Щодо юрисдикції, то суд 2019 року розглядав питання наявності юрисдикції та встановив, що у нього наявна повністю юрисдикція розглядати цю справу. Тепер росіяни у серпні цього року подали свій контрмеморандум, вони розтягували свою подачу, посилаючись на коронавірус, кілька разів переносилися подачі. І тепер буквально днями Міжнародний суд ООН видав наказ, яким встановив подальші процедурні етапи розгляду справи. Ми маємо подати свою відповідь на російський контрмеморандум у строк до квітня 2022 року, а росіяни – відповідно до грудня 2022 року. І після цієї подачі вже будуть усні слухання.

- Коли вони можуть бути?

- Це залежатиме від того, яка буде навантаженість на Міжнародний суд ООН. Подачі дуже великі: і наша, і контрмеморандум росіян. Суду буде потрібен час, щоб ознайомитися із цими документами перед тим, як почнуться усні слухання. Тобто 2023 рік.

- Що для вас особисто означає участь у цих процесах? Чи були ті, хто не вірив в успіх і відмовляв?

- Так, дійсно, казали, що це шалена ідея, і не те щоб відмовляли, але навіть у нашій пресі подекуди можна було побачити, що Україна нічого не виграє. Однак, потім ще приємніше, коли виграються питання як щодо юрисдикції у Міжнародному суді ООН, так і рішення міжнародного трибуналу з морського права про те, що все ж таки правда на нашому боці.

Ірина Драбок, Гаага

Фото: Ірина Драбок, Софія Шовікова