Сучасна утопія або мрія про ідеальний світ
Навіть у найважчі часи своєї історії людство не припиняло мріяти. Можна сперечатися про економічну ефективність утопічних картин майбутнього, яких, починаючи з Томаса Мора, було задосить, проте ще нікому не вдалося зупинити пошук ідеалу. Це стосується й окремих лідерів, і цілих країн, і всього людства. Якщо ви хочете, щоб щось сталося, його спочатку треба помислити. У нинішні непрості часи – як воно мало б бути в ідеалі?
Наприклад, умовна Німеччина мала б найбільше підтримувати умовну Польщу (тобто Захід підтримувати Схід), розуміючи значення завершення європейського проєкту для майбутнього людства. Проте і «Північний потік-2», і криза мігрантів, і нав’язування власного бачення соціальних цінностей неготовим до цього суспільствам свідчать, що вірність генам Гольштейн-Ґотторпських важливіша, аніж стратегічне бачення спільного майбутнього. Наслідком цього є феєрична помилка загравання з Росією, що просто знущається з ЄС, який стрімко втрачає геополітичну вагу. Тим часом разюча неспроможність європейських демократій впоратись із найбільшими викликами сьогодення є наслідком не «зайвого» розширення ЄС, а, навпаки, зупинення цього процесу. Якщо при підйомі на гору ви зупинитеся на півшляху, то побачите лише скелі, а не сяйні горизонти з її вершини. Втрата ідеї об’єднаної Європи має наслідком і ті самі «локдауни для невакцинованих», які викликають тільки ще більший супротив, і неспроможність забезпечити справедливий розподіл вакцин, і створення потужних каналів перетікання політичної корупції зі Сходу на Захід. Шрьодер та інші колишні очільники європейських урядів у Роснєфті, Газпромі та в інших «хлібних» місцях уособлюють саме такий канал. В ідеалі ж розширення Європи мало б завершитися включенням України, Балкан, Закавказзя й Туреччини на противагу Євразійській імперії, яку невтомно будує Росія. Про це Караганов роками відкрито говорить, але втрата слуху в європейських столицях – просто феноменальна.
Особлива роль у сучасному неідеальному світі належить США. Наразі байдуже, чи саме такою бачили її творці ліберального світоустрою після Другої світової війни, але минуле століття стало американським. Знаєте, як уже в наші дні російські дипломати й «інтелектуали» доводять, що ера ліберальних цінностей відходить у минуле? Вони говорять: «З чого зрозуміло, що саме США є найбільшою світовою потугою? Вони програли всі війни після 1945 року – у Кореї, В’єтнамі, Іраку, Афганістані, зазнали репутаційних втрат у Лівії та в Сирії, не спромоглися поставити під контроль Північну Корею та Іран, зробили вселенського масштабу помилку, інвестуючи трильйони доларів у Китай. США приписують собі перемогу в Холодній війні, але вона, імовірніше, є наслідком втрати «руля та вітрил» керівництвом СРСР, ніж зусиль Заходу».
Ми можемо додати: США діяли нерішуче, коли відбувалася окупація Криму та вторгнення на Донбас, хоча Хартія стратегічного партнерства на той час уже існувала. Так, поки що їм вдається захистити Ізраїль і Тайвань, хоча і там, і там ситуація залишається вкрай напруженою. В ідеалі мали би бути рішучі, кардинальні кроки щодо зупинення ескалації навколо України шляхом надання гарантій безпеки, справжньої зброї та навіть розміщення військового контингенту; протидія створенню Євразійської імперії через взаємодію, а не конфронтацію з Китаєм та іншими країнами Азії; рішуча зміна архітектури міжнародної безпеки через реформу РБ ООН і цілого ряду інших міжнародних інституцій. Але головне – розроблення нової глобальної ідеології, у центрі якої стояла б не вигода, а інтереси всього людства, не максимізація прибутків, а справедливий розподіл суспільних благ, викорінення катастрофічної нерівності між 1% надбагатих і всіма іншими. Першочергова концентрація на американських інтересах добре працює всередині країни, але погано ззовні. Мікроскопічні кроки на кшталт введення 15% податку на прибутки великих корпорацій не розв’язують проблеми, як і висловлення стурбованості кожен раз, коли Путін робить черговий крок до розколу та паплюження іміджу Заходу.
Світ, у якому заможні країни накопичують вакцин утричі більше необхідного, колють бустерні дози в той час, як у деяких бідних вакцинація й не починалася – це реальність, яка повністю нівелює зусилля щодо приборкання пандемії. Не дивно, що попри високі відсотки вакцинації – Німеччина, Австрія, Нідерланди, Чехія, Хорватія та інші повертають локдауни й вимагають ще більшої вакцинації, яка, як і попередній раунд, матиме лише частковий вплив на покращення ситуації. В ідеальному світі робили б скоординовані, добре опрацьовані спеціалістами кроки, які б мали не політичне, а фахове підґрунтя. Нонсенсом із погляду суспільного блага є ізоляція невакцинованих – життя їм збережуть, але вірус це не зупинить.
В ідеальному світі новий глобальний лідер має визначатися не внаслідок світової війни, а шляхом висунення, обґрунтування та відстоювання принципів, які відповідають сучасному етапові розвитку людства. Глобалізація виробничих ланцюгів, торгівлі та технологій має привести до глобалізації ідей. Але сьогодні, на жаль, це утопія.
Сергій Корсунський
Український тиждень
реклама