Російський гібридний сценарій окупації Білорусі: наступний крок – референдум

Після підписання союзних програм, а фактично повного поглинання Білорусі Росією, про хоч якусь демократію чи політичну незалежність РБ уже не йдеться. Питання стоїть хіба що про те, як швидко Путін здійснить повний аншлюс Білорусі та перетворить її на частину РФ.

Експерти сходяться до думки, що Путін повністю зламав Лукашенка і підпорядкував його своїм особистим інтересам. Про те, що Росія де-факто здійснила аншлюс Білорусі, днями заявив і міністр оборони України Олексій Резніков. За його словами, Україна розуміє ризики, які виникли у зв’язку із цим, і готується захищати свої кордони. Так, під координацією РНБО вже відпрацьовано алгоритм взаємодії усіх силових структур на випадок можливої гібридної атаки мігрантами з території Білорусі. Армія буде готовою виконати свою частину роботи, якщо рівень загрози зростатиме – наголосив очільник Міноборони, відповідаючи на запитання в рамках Години запитань до уряду у Верховній Раді.

Черговим пунктом плану гібридного захоплення Білорусі має стати і вже запланований та анонсований Мінськом референдум, головним пунктом якого стане питання про «оновлення» білоруської конституції. За попередніми даними, він має відбутися 27 лютого 2022 року – відповідний указ нелегітимного білоруського президента вже готується. Нагадаємо, що ідея підготувати проєкт нової Конституції у Лукашенка з’явилася після масових протестів у 2020 році, пов’язаних із фальсифікаціями на виборах президента.

Щоправда, оприлюднений проєкт змін до конституції Білорусі не містить значного перерозподілу владних повноважень від президента до парламенту та Кабміну, як про це анонсувалося раніше. У новій Конституції ніби-то планували прописати обмеження на кількість президентських термінів – не більше двох термінів. Натомість Лукашенко вже був незмінним президентом аж п’ять термінів підряд. Шоста сумнівна спроба володарювання, яка триває зараз, далася йому нелегко. Як відомо, легітимність нинішнього шостого терміну не визнається Європейським Союзом, США, Великобританією, Україною та низкою інших держав.

Втім, внесення змін та прийняття оновленої конституції не означає, що Лукашенко піде з посади. У Росії за схожих обставин обнулили президентські терміни Путіна, що дозволяє йому залишатися при владі до 2036 року. Тож Лукашенко, очевидно, теж вирішив скористатися такою ж схемою пролонгації свого правління, а заодно й узаконити своє нелегітимне перебування при владі. І якщо раніше білоруський диктатор заявляв, що піде з посади президента після ухвалення нової Конституції, то останнім часом про таку можливість він уже не говорить. Тож у разі ухвалення нової конституції він зможе розраховувати ще на два терміни обрання, а це ще 10 років можливої диктатури й занепаду країни.

         У «новій» білоруській конституції, швидше за все, не буде статті про нейтралітет країни, яка існує до сьогодні. Та й про який нейтралітет може йти мова, коли нелегітимний білоруський президент вже у відкриту перейшов до погроз і звинувачень Заходу та нагнітанні гібридних планів, очевидно, розроблених Кремлем. На жаль, для режиму Лукашенка все менше і менше лишається простору для самостійності й вибору, та все більше приводів давати Москві дедалі більше обіцянок і все глибше занурюватися в аншлюс Кремля.

Той факт, що Мінськ став частиною проєкту союзної держави, повністю змінив геополітичну конфігурацію, та й прагнення країни до нейтралітету остаточно закінчилося. Лукашенко натомість усе частіше й відвертіше демонструє свою прихильність та відданість Москві, включаючись у її стратегічні пріоритети. Тому в умовах зростаючого протистояння Росії та Заходу роздуми про нейтралітет для Мінська – уже абсолютно неможливі. Після придушення протестів у Білорусі, викликаних фальсифікацією виборів президента, білоруський диктатор Лукашенко різко змінив риторику на виключно дружню стосовно Росії, яка його підтримала. На тлі нарощування Росією військ на кордоні з Україною, яке викликає занепокоєння як Києва, так і західних партнерів, Лукашенко категорично заявив, що підтримає РФ.

Змінилася і риторика Мінська щодо України – тепер режим Лукашенка бачить лише «недружні відносини» між нашими країнами. Вкотре звинувачення у «недружності» прозвучало нещодавно через начебто зосередження військових сил на українсько-білоруському кордоні. У Мінську навіть пригрозили можливим локальним конфліктом. Щоправда, там, мабуть, забули, що у створенні та шантажі міграційною кризою, від якої тепер треба захищатися країнам ЄС, роль та ціль обох диктаторів – і Лукашенка, і Путіна, очевидна. Ображений невизнанням та санкційним стримуванням, самопроголошений президент Білорусі ще з літа взявся до створення й загострення нової міграційної кризи в ЄС. Тепер же, фактично остаточно потрапивши до пастки імперських задумів Кремля після підписання так званих дорожніх карт союзної держави, шляхів відступу у нього практично не лишилося. Тому Путін зусиллями Лукашенка і влаштував міграційну війну з ЄС, застосовуючи перевірені гібридні методи та стверджуючи, за звичкою, що «іх там нєт».

І не лише риторика, а й дії самопроголошеного президента Білорусі – теж на межі «дружніх», бо інакше як варто розцінювати активну роздачу українцям громадянства Білорусі. Про це він демонстративно заявив під час так званої «Великої розмови» – зустрічі з представниками громадськості, медійної та експертної спільноти. Відповідний указ було підписано раніше, згідно з яким громадянство країни надано 448 українцям. Раніше диктатор уже надав громадянство Білорусі 248 громадянам України. Щоправда й позбутися громадянства у Білорусі тепер теж дуже просто, адже за ще одним указом Лукашенка про зміну закону «Про громадянство Республіки Білорусь», громадянства позбавляють, якщо влада визнає людину «екстремістом». Закон стосується саме не корінних білорусів, а людей, які набули громадянство республіки протягом життя. А потрапити під категорію «екстреміст» і в Білорусі, й у Росії тепер абсолютно реально кожному – варто лише думати, говорити чи писати те, що не подобається владі.

У властивій йому манері спілкування Лукашенково продовжує маніпулювати й темою Криму. Офіційо так і не визнаючи анексію українського півострова, він все ж заявив про те, що Крим «де-факто був російським», а після невизнаного Україною та міжнародною спільнотою референдуму став таким і де-юре. І навіть повідомив для російських пропагандистів про свої наміри відвідати Крим разом зі своїм кремлівським «босом» Путіним. Українська позиція – не реагувати на слова Лукашенка про його намір відвідати окупований Росією Крим, бо, враховуючи його балакучість, білоруський диктатор здатен на ще багато провокативних заяв на догоду Москві. Україна реагуватиме на дії самопроголошено президента Білорусі, й у разі визнання Білоруссю незаконної окупації півострова по українсько-білоруським стосункам буде завдано непоправного удару. Так прокоментував слова Лукашенка міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.

Тож, у Білорусі далі розгортається повзучий російський гібридний сценарій окупації. За планом Кремля, наступний крок – референдум, який якщо навіть і надасть парламенту Білорусі більше повноважень, та репресивна машина все ж повністю залишиться в руках Лукашенка, який беззаперечно буде виконувати вказівки Путіна.

Тарас Попович

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства