У Нью-Йорку на місцевих виборах до міської ради в одному з бруклінських округів переміг Арі Каган – російськомовний журналіст і політик, відомий своєю проукраїнською позицією і жорсткою критикою російської політики. Новообраний депутат міськради народився у Білорусі, закінчив ще в радянські часи факультет журналістики Львівського військово-політичного училища, але вже майже тридцять років живе зі своєю сім’єю в США. На депутатстві міського рівня він навряд чи зупиниться – схоже, його амбіції набагато крутіші…

Міська рада Нью-Йорка – законодавчий орган міста, куди входить 51 депутат. Відповідає за бюджет, земельні питання, контроль за діяльністю міських служб і багато іншого. На відміну від українських міськрад, його очолює не мер, а спікер, обраний депутатами. Міськрада покликана якраз урівноважувати владу мера, який представляє виконавчу гілку.

Новий склад міськради, а також новообраний мер заступають на роботу з 1 січня.

Розмовляємо з Арі в одному з ресторанчиків Брукліна, потім прогулюємося по його району, до мого співрозмовника постійно підходять якісь люди, впізнають його, щось запитують або просто вітають.

ДО МІСЬКРАДИ «ВІД УКРАЇНИ» ПРОЙШЛИ ДВОЄ: ДЕМОКРАТ І РЕСПУБЛІКАНКА

- У цій частині Брукліна багато російськомовних, це їхніми стараннями ти став депутатом?

- Не лише. Російськомовні виборці становлять десь 15 відсотків мого округу, решта – це афроамериканці, китайці, іспаномовні, італійці та інші... Загалом у моєму окрузі мешкає близько 162 тисяч чоловік.

Мене часто запитують, як так виходить, що такі різні люди проголосували за мене…

- Ось і я те саме запитую…

- Мене добре знають, адже я вже кілька десятиліть працюю для громад Південного Брукліна, допомагаю людям.

Під час епідемії я працював помічником місцевого депутата міськради Марка Трейгера.

У березні 2020 року закрили всі центри для літніх людей. Пенсіонери стали бояться виходити з дому, а деякі працівники за доглядом на дому перестали до них навідуватися, оскільки або захворіли самі, або теж боялися. І вийшло, що багато літніх людей залишилися вдома, грубо кажучи, без їжі. І не тому, що грошей немає, а тому, що хтось має купувати й доставляти їм продукти.

І ми вирішили з двох боків цю проблему – по-перше, місто відкрило програму GetFoodNYC, тобто «Отримай їжу», але для цього треба було реєструватися. А багато хто не вміє користуватися комп’ютером, Інтернетом, і ми з колегами з депутатського офісу зареєстрували тисячі людей на цю програму.

А, з іншого боку, ми стали організовувати масові роздачі їжі у всіх районах Південного Брукліна. Я схуд за час епідемії на 16 кг – бігав, роздавав коробки з продуктами, іноді приносив під двері квартир особливо нужденним літнім людям та інвалідам.

Більш як половина народу втратили роботу, оскільки бізнеси закрилися. У сотень тисяч людей у Нью-Йорку не було оформлено допомогу з безробіття. Щоб оформити її, потрібно було додзвонитися куди слід, а тоді це було неможливо. Вебсайт департаменту праці штату Нью-Йорк обвалився. І я займався тим, що індивідуально, у кожному випадку оформляв людям допомогу. Це зайняло кілька місяців, іноді допомогу отримували в серпні минулого року по 7 тисяч доларів – за весь період. Плюс мене зробили відповідальним за всі заклади охорони здоров’я в районі…

- А ти вже зустрічався з новообраними депутатами?

- З дуже багатьма зустрічався, але не з усіма.

Їх 51, і я вже знайомий особисто й спілкувався ось так, як із тобою, з 35 десь.

У міськраді з України є ще Інна Вернікова, виїхала дитиною з Чернівців. У мене округ 47, а в неї – 48, сусідній. Я її знаю вже років десять.

Вона пройшла від Республіканської партії. Усього в міськраді буде 5 республіканців з 51, решта 46 – демократи.

З ДЕРЖАВ, ЯКІ З’ЯВИЛИСЯ ПІСЛЯ РОЗПАДУ СРСР, МЕНІ ДО ДУШІ НАЙБЛИЖЧА УКРАЇНА

- Наскільки розумію, твоя популярність у російськомовному середовищі Нью-Йорка пов’язана з журналістикою?

- Я більшу частину життя працював тут у газетах, потім мене запросили на телебачення, і я їм так сподобався, що з 2000 року щотижня веду свою передачу. Називається «У нас в Америці». Розповідаю про політику, про соціальні проблеми, гості цікаві в мене бувають.

- А що тебе пов’язує з Україною?

- Я живу в Америці й є патріотом Америки. Тут мене звуть Арі, але, як ти здогадуєшся, там я був Аркадій.

І в Ізраїлі в мене кілька десятків родичів, найближчих причому.

З держав, які з’явилися після розпаду СРСР, мені до душі найближча, звичайно, Україна. Хоча я родом з Білорусі, й дуже люблю деруни та журавлинний сік. І берізки всі ці... Бажаю лише добра народові Білорусі, та оскільки я волелюбна людина, дуже люблю свободу, демократію, то мені особливо близька саме Україна.

Як у тому анекдоті: що, у них кожні п’ять років новий президент? Ось у нас тридцять років – один і той самий: або Лукашенко, або Путін... А мені подобається «кожні п’ять років новий президент».

Безумовно, мої симпатії – на боці народу України, я засуджую агресію Росії в східній Україні, окупацію Криму й щовечора засуджую Соловйова (російський пропагандист, – ред.)... Це неможливо, просто ганьба... По російському державному телебаченню замість того, щоб розповідати про життя народу Росії, про ситуацію у Воронежі, Хабаровську або у Владивостоку, щовечора він розказує про «нацистів» і «неонацистів» в Україні.

Він мені про Львів розповідає, де я ходив у формі курсанта військово-політичного училища, що там, мовляв, на кожному розі так звані «бендерівці» (так вони кажуть: не «бандерівці», а «бендерівці») на всіх нападають.

Я не можу цю нісенітницю витримати... Це така пропаганда, що Геббельс просто відпочиває.

Вони розповідають, що в Україні російською говорити не можна, – що за маячня взагалі!..

Не розумію, чому українцям забороняють любити свою країну, свою мову, свою культуру, свою історію.

За що Путін ненавидить Україну? За те, що вона хоче жити сама, вибирати свій шлях розвитку, з ким їй дружити, обирати собі керівників.

- А що ти думаєш про ситуацію в Білорусі, про лідера опозиції Світлану Тихановську?

- Ну, вона хоч не така божевільна, як Ходорковський, який бозна-чому повернувся в Росію, і його мало не вбили там... Вона хоч не повернулася назад до Мінська.

І Навальний через дурість повернувся... Що він хотів довести? Подивився б на Ходорковського…

Правда, я не можу сказати, що сильно симпатизую Навальному. Його погляди на питання України такі самі, як у Путіна.

...Я – єврей і дуже люблю єврейську культуру та історію. Але чому я маю відмовляти будь-якому іншому народові в праві на самовизначення, на любов до своєї культури, тим більше такої, як українська?!

- Ти знаєш їдиш?

- Трохи. Я працював у єврейській газеті «Форвертс», яка виходила також на їдиш. Бабуся і дідусь мої розмовляли дома на їдиш.

...І ще одна історія, пов’язана з тим, що я симпатизую Україні. Коли я працював два роки помічником конгресмена США Майкла Макмена, який нині є окружним прокурором на Стейтен-Айленді, він організовував фестиваль національної їжі. Каже, у нас будуть там турецькі страви, пакистанські, домовився також із російським рестораном, кошерна їжа буде... А я йому кажу: потрібна українська кухня. І зателефонував Оксані, яка керувала кафе «Шинок», і вона привезла українські страви... А кафе «Оазис» (ним керують євреї з Баку) привезли кавказькі чалахачі... Що ти дивишся на мене, ніби ніколи в житті не бачив чалахачі? Це баранина така на кісточці.

Я постійно намагаюся довести, що “великий і могутній” Радянський Союз розпався, його немає, але деякі навіть тут, в Америці, хочуть його відтворити за підтримки, звичайно, російського консульства.

«А ЯК ТАМ В АМЕРИЦІ? – «МИ ТУДИ ЩЕ НЕ ХОДИЛИ»

- Невже досі тут є такі настрої?

- На жаль, чимало російськомовних американців іноді дивляться по телевізору пропаганду. Й у своїх головах вони ще сюди не переїхали. «А як там в Америці?» – «Ми туди ще не ходили»...

Деякі вірять у цю пропаганду…

І з грузинами я, до речі, теж дуже дружу.

Коли Путін після окупації частини Грузії заборонив імпорт грузинських товарів і почав кампанію депортації грузинів з Росії, я ось що зробив. На свою телепередачу, яку дивляться сотні тисяч людей в Америці й Канаді, купив «Боржомі», вино «Хванчкара», поставив два фужери й кажу: дивіться, що потрібно робити – піднімаєте тост за вільну Грузію й випиваєте відмінне, найкраще грузинське вино. І запиваєте дуже корисним «Боржомі». Купуйте грузинське... Усе, що ви купите з Грузії – це підтримка народу Грузії.

У нас із дружиною прекрасний медовий місяць був у Грузії, в Кобулеті, Бакуріані, Тбілісі…

Що за нісенітницю вони несуть узагалі по телебаченню? І тільки тому, що грузини хочуть бути вільними, незалежними від Росії, люблять свою культуру…

- Хто ти за гороскопом?

- Водолій, воду ллю весь час, ти ж бачиш. (Сміється). 29 січня народився.

А якщо серйозно, я дуже проукраїнськи налаштований, так і напиши... Я публічна особа, весь час на виду, і багато хто знає мою позицію.

НА БЕЗДОМНИХ ВИТРАЧАЄМО ПОНАД $5 МЛРД НА РІК, А ЇХНЯ КІЛЬКІСТЬ ЗРОСТАЄ В ГЕОМЕТРИЧНІЙ ПРОГРЕСІЇ

- Нью-йоркці на виборах голосували не лише за членів міськради, а й також за мера міста. Мером обрано афроамериканця Еріка Адамса, який з 1 січня замінить нинішнього Білла де Блазіо, котрий відбув два терміни й не міг балотуватися. Яка твоя думка про новообраного мера?

- Я про нього гарної думки, дуже гарної... Вважаю, Нью-Йорк зараз у жахливому стані. Не тільки через епідемію. Епідемія, звичайно, негативно позначилася, але це тому, що мер у нас жахливий. Це стосується і злочинності, й гір сміття, і кількості бездомних. В Америці ніхто їх не вивозить за двадцятий кілометр…

- А що новий мер збирається з ними робити, організовувати притулки?

- Ой, ти хоч раз бував у цих притулках? Я – бував, це жах. Те, що їх весь час будують і будують, викликаючи роздратування в місцевого населення, – це ж проблему взагалі ніяк не вирішує, а створює нові.

Розв’язання проблеми бездомних – не в будівництві нових нічліжок.

По-перше, потрібно зробити так, аби причин появи бездомних було менше. Тобто, щоб люди не втрачали квартири. Потрібні програми допомоги з оплати житла, а також лікування психічних захворювань, алкоголізму та наркоманії, допомоги з працевлаштування, соціального захисту.

Ми витрачаємо на наш департамент роботи з бездомними в рік понад 5 мільярдів доларів. Для порівняння – кілька років тому було 3 млрд. Ми збільшуємо майже на мільярд за рік витрати на роботу з бездомними, а їхня кількість зростає в геометричній прогресії.

Усі ці нічліжки – тимчасовий захід. Це, знаєш, як кров пішла – заклеїли, але вона з іншого місця піде. Вирішить проблему будівництво доступного житла, використання навіть нинішніх програм підтримки незаможних…

Новий мер також підтримуватиме поліцію, аби жителі дотримувалися закону... Розвиватиме програми для молоді, щоб забезпечувати їм майбутнє і робочі місця, у тому числі ремісничі курси, заняття спортом, наприклад баскетболом і бейсболом, культурні заходи.

Ось нинішній депутат міськради, з яким я працював, Марк Трегер, в одній зі шкіл створив кулінарний технікум. І все місто на вухах стоїть, як це він таке видатне придумав, що старшокласників навчають куховарити. Він і сам, до речі, любить готувати…

Я його дуже поважаю, у нього коріння теж із України, хоча він народився тут. Його батьки приїхали з Могилева-Подільського. Очолює Комітет міськради з освіти й учитель за професією.

- А ти в який комітет збираєшся?

- Хочу очолити Комітет з економічного розвитку. Це допоможе і моєму округу, і всьому місту.

І хочу бути членом ще трьох комітетів: з громадського житла, з питань літніх людей і, можливо, у справах парків.

У мене в окрузі й узагалі в Південному Брукліні більш як 30 відсотків – люди віком за шістдесят. Що стосується парків, то я хочу відновити зруйнований бордвок Брайтона та Коні-Айленда. Там такі цвяхи стирчать... І хочу впорядкувати пляжі. Розділити, дати в приватні руки, щоб там пропонували послуги, як в Одесі чи як у Флориді давним-давно зроблено. По-перше, це бізнес, ми заробимо, місто отримає гроші.

Ідеться про послуги для відвідувачів пляжу – парасольки, усілякі зручності, окуляри, ласти – усе, що хочете. Не хочете – не беріть. Наприклад, пляжі Коні-Айленда і Брайтона в середньому за рік відвідує півтора мільйона чоловік. І що ми їм пропонуємо? Нічого, взагалі нічого, сидіть на голому піску! Ну що це таке? Цілковите неподобство.

У нас усі рятувальники в місті о шостій годині йдуть додому. Тобто після шести штраф 250 доларів, якщо ти купаєшся в океані без рятувальників, і це помічає паркова служба. А я хочу, щоб місто отримувало гроші й на ці гроші найняло рятувальників ще на дві години – до восьмої вечора.

Хочу, щоб на лавках дозволили ставити таблички: у пам’ять про покійну бабусю чи дідуся…

- Як у Центральному парку?

- Авжеж. А гроші щоб ішли на благоустрій пляжів, місць для переодягання, на все, що завгодно. А то кажуть, немає грошей. Ось вам гроші, без підвищення податків. У нас лавок, слава Богу, вистачить у місті на всіх...

ЩОДО КОВІДУ Я ПРИХИЛЬНИК УСІХ ЗАХОДІВ, АЛЕ МАЄ БУТИ ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД

- Щодо боротьби з епідемією, Нью-Йорк досить м’яко ставиться до карантинних обмежень. Маски бажані, але водночас немає жорсткої вимоги їх усюди носити. Жорсткі вимоги стосуються тільки вакцинації: усі підприємства міста мають зобов’язати своїх працівників зробити щеплення. Чи ти підтримуєш таку лінію?

- Я є прихильником вакцинації, масок, дезінфекції, інших заходів безпеки. Але не є прихильником того, як нинішній мер це робить. Адже все повинно мати здоровий глузд. Візьмімо, наприклад, пожежні служби. Рівень вакцинації серед пожежників – 70 відсотків, інші щотижня мають приносити результати тестів.

Раптом в один прекрасний день він заявляє: хто не вакцинований – того звільнено! У нас в окрузі відразу закрили два пожежних депо.

Зараз у в’язниці на Райкерс-Айленді він запровадив зобов’язалівку для охоронців. Там їх і так не вистачає, ніхто не хоче йти працювати у в’язниці. Адже нині всі права в ув’язнених, і жодних прав у охоронців... Карцер уже скасували, і зараз деякі ультраліберали закликають відпустити всіх, хто вже сидить. А там сидять не дрібні злодюжки, а здебільшого вбивці, ґвалтівники, учасники збройних пограбувань, серйозні злочинці – усього залишилося 5400 осіб. Для міста Нью-Йорка хіба це цифра?

А всіх решту давно випустили. І цих теж закликають відпустити. Куди відпускати? Тут і так злочинність така, що люди бояться по вулицях ходити. Унаслідок цього охоронців стало ще менше. Тому мер підписав указ – запровадити не восьмигодинну зміну, а дванадцятигодинну. Це хіба вихід? Охоронцям у в’язниці дванадцять годин працювати?!

...Що стосується масок, то, звичайно, у ліфтах, у транспорті, у лікарнях – їх треба обов’язково надівати. А на вулиці, у парках, на стадіонах – навіщо?

Дуже сподіваюся, що новий мер наведе лад зі злочинністю – адже він колишній поліцейський, капітан поліції. Нью-Йорк – єдине місто в усьому світі, де поліцейським заборонено працювати в цивільному одязі, навіть слідчим і оперативним працівникам.

Ерік Адамс уже пообіцяв усе відновити, як було раніше, і йому навіть погрожують: прийшла група з руху Black Lives Matter («Життя чорношкірих важливі») і сказали, що якщо він це зробить, вони спалять усе місто.

- Невже його звинуватили в расизмі?

- У тому-то й справа, що сам він чорношкірий, і звинуватити його в расизмі не можуть…

У нього зовсім інший підхід до багатьох соціальних проблем. Він будуватиме доступне житло для незаможних жителів, перебудовуватиме зачинені через пандемію, порожні готелі. Відновить програми для обдарованих дітей, які наш нинішній мер узяв і закрив...

- А що ти думаєш про міграційну політику в місті? У Нью-Йорку багато нелегалів, чи потрібно з цим боротися по-твоєму? Чи нехай собі живуть?

- У Нью-Йорку в принципі недокументованих іммігрантів ніхто не чіпає, їх не передають федеральній владі, за ними активно не ганяються, у школах у дітей не запитують імміграційний статус їхніх батьків.

- Їм навіть права на водіння автомобіля дають, наскільки знаю?

- Авжеж, дають водійські права.

Так і потрібно це все залишити, я проти будь-яких репресій. Міськрада навіть ухвалила закон, щоправда, він стосується лише легальних іммігрантів, про те, що власники грінкарт можуть голосувати на муніципальних виборах.

У НОВОМУ СКЛАДІ МІСЬКРАДИ БІЛЬШІСТЬ - ЖІНКИ

- А в плані расовому, яке співвідношення зараз білих і чорних у новому складі міськради?

- Тут узагалі багато рекордів... З-поміж 51 члена – 30 жінок, більшість... Ніколи такого не було. З них три жінки республіканки і 27 демократок.

Усі дуже різні, це буде найбільш різношерстий склад міськради Нью-Йорка за всю його історію. Наймолодший за віком з усіх попередніх... Уперше двоє російськомовних – демократ і республіканка. Група афроамериканських, іспаномовних і азіатських депутатів цього разу буде найбільша, у них там близько 25 осіб. Фактично половина.

Хоча багато районів, переважно з афроамериканським населенням, проголосували за білих. Найчисленніша громада в моєму окрузі – афроамериканці, друга – китайці, російськомовні жителі – на третьому місці.

- А в яких відносинах мер із міськрадою? Чи приходить він на засідання?

- Ні, мер не приходить на засідання. Міськрада незалежна від нього. Принаймні намагається зображати якусь незалежність. Депутати дуже часто критикують нинішнього мера де Блазіо.

- Вони можуть накласти вето на його рішення?

- Ні, не можуть. Це він має право вето на рішення міськради. Щоб подолати вето, за це мають проголосувати дві третини складу.

...Єдиний податок, яким управляє міськрада Нью-Йорка, – це податок на нерухомість, усі інші податки визначає легіслатура (законодавчий орган) штату Нью-Йорк, що неправильно. Ми не можемо ані знизити, ані підвищити прибутковий податок. Нічого не можемо зробити з податками на продаж... Але можемо лобіювати наші інтереси, звертатися до легіслатури з проханням щось змінити. Іноді це працює.

ЧИМАЛО ЛЮДЕЙ НЕЗАДОВОЛЕНІ ДЕМОКРАТАМИ, ТОМУ Я ПОВИНЕН ДОМАГАТИСЯ ЗМІН

- Нині при владі в країні демократи – президент, більшість у Конгресі... Я вже не кажу про Нью-Йорк, де демократи переважають завжди. Як, за твоїми відчуттями, чи задоволені люди роботою влади?

- Цього року якраз дуже багато хто був розлючений на демократів: бензин – 5 доларів за галон скоро буде, інфляція скажена, бездомні повсюди, сміття навалом, злочинці ходять-бродять відкрито, люди бояться на вулицю вийти.

Хто винен? Демократи, бо вони при владі. Тому, мовляв, давайте проти них голосувати.

А я демократ, тобто для мене єдиний спосіб виграти вибори – це, перше, працювати, допомагати людям і покращувати якість життя в Південному Брукліні й усьому місті, друге – критикувати ті рішення, з якими я не згоден, і домагатися змін.

*  *  *

Після нашої бесіди Арі Каган побіг на мітинг протесту проти збройного насильства і стрілянини в бруклінському комплексі «Мальборо», який субсидується з міського бюджету. Видно було, що до нього з великою повагою ставляться і поліцейські, й місцеві чорношкірі та іспаномовні мешканці, прислухаються до нього, сприймають як лідера. І стало зрозуміло, чому він переміг на виборах.

Володимир Ільченко, Нью-Йорк

Фото автора та з відкритих джерел