Задзеркалля сербських неонацистів, або Хто платить, той і замовляє музику

Учора біля нашого посольства в Белграді вкотре відбувся шабаш сербських неонацистів із «Сербської акції» – організації, визнаної ультранаціоналістичною і фашистською, яка підтримує організатора масових вбивств мусульман в Сребрениці (див. тут). 

Що ж хочуть місцеві нацики і фашики від України?

«Лише» визнати Крим російським, “прибрати руки від російської мови”, зберегти пам’ятники визволителям. 

Традиційно почнемо розбирати цю купу брехні з кінця.

Всім відомо, що пам’ятник генералу Ватутіну – визволителю Києва – спокійно стоїть у центрі української столиці, отже щось не склалося у мізках сербських псевдопатріотів. Або ж вони погано володіють інформацією, користуючись виключно московською пропагандою?

З протестами проти утисків російської мови теж якось не складається, оскільки в Україні її ні руками, ні в якийсь інший спосіб не чіпають. Може б якось пройшлися мовні псевдозахисники з Белграду вулицями Києва, Одеси, Львова та інших міст України, де легко пересвідчитися, що російською мовою вільно спілкуються громадяни й гості. За її використання нікого не карає “злобна рука українських націоналістів”, і це при тому, що Крим і Донбас окуповані російськими загарбниками. Отже є підстава в українців ненавидіти російського окупанта за захоплені землі, тисячі вбитих захисників нашої держави.

Ну, і про Крим. Гасло “Крим – це Росія, Косово – це Сербія” звучить якось шизофренічно. Адже Косово не визнане Україною як незалежна держава, а Крим став тимчасово окупованим внаслідок військової агресії московітів і спроб його приєднання. Отже, за логікою сербських нацистів: якщо Косово – сербське, то Крим – український! Але яка логіка може бути в головах зомбованої московською пропагандою групки людей перед нашою амбасадою?

Чому ж тоді нацики з Белграду знаходяться у задзеркаллі? Чому сербські неонацисти звинувачують Україну в неонацизмі? Адже за правилами математики – “мінус на мінус дає плюс”. Таким чином, не в неонацизмі сербські нацики і фашики звинувачують Україну, а в його відсутності.

Не за справедливість вони стоять, а за гроші російських кураторів. Та й акція наприкінці року мабуть пов’язана не з декларацією ГА ООН “Про боротьбу з героїзацією нацизму”. Вочевидь наприкінці фінансового року треба відзвітувати перед московськими кураторами про відпрацювання виділених російським агресором на подібні шабаші грантів!

P.S. Як може здогадатися мій читач, наведена картинка насправді знайшла своє відображення на російському сайті “Русская вєсна», для якого вона, вочевидь, і створювалася, як і для інших проросійських видань Сербії та Росії. Щоправда, там для власного загалу немає ані слова про неонацистів з «Сербської акції», йдеться лишень про представників «патріотичних і ветеранських об’єднань».

Отже, голосування проти резолюції ГА ООН “Про боротьбу з героїзацією нацизму”, ініціатором якої виступає найбільший спонсор неонацистських організацій Європи – Росія, є виправданим рішенням України й США.

І на самий на останок: наскільки російські пропагандисти вільно почуваються у багатостраждальній Сербії, демонструє калька сербською “Далье рук” з російської “Руки прочь”. Таке собі відчуття справжнього ініціатора цього шабаша.

Володимир Цибульник, кандидат історичних наук

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства