Як українці отримують тимчасовий притулок у Франції

Франція приймає українців, які рятуються від війни з Росією. Сказала, що прийме 100 тисяч. І десятки тисяч вже є. Як дістатися? Що обіцяють? Де селять і чи годують? Які враження від прийому? Укрінформ спілкувався з біженцями і працівниками центру первинного прийому шукачів притулку з України у Страсбурзі.

НА ВАС ЧЕКАЮТЬ

Франція – одна з найзаможніших країн ЄС, і багато хто з українців, хто виїхав через війну, обирає її для тимчасового перебування саме за цим критерієм. Хтось приїздить саме сюди, тому що тут є родичі або друзі. А хтось, приїхавши до родичів і друзів, навпаки вирішує звідси поїхати.

На одній із центральних площ міста у будинку муніципалітету з величезною залою розмістився центр прийому та попередньої реєстрації прибулих із України. Ще донедавна тут був розташований головний міський Covid-центр, де робили тести, щеплення, оформлювали довідки і сертифікати. Але як тема російської війни проти України витіснила тему ковіду з інформаційного поля Франції, так само сталося і у житті.

Тепер підхід до будівлі огороджений металевими конструкціями, поза ними над трьома рядами стільців, де збирається черга, від дощу і сонця натягнуті тенти. Спеціальна охорона перевіряє наявність українських паспортів перед тим, як дозволити зайняти місце під тентом, щоб далі потрапити всередину. Обов’язково є волонтер, який дає пам’ятку з інформацією про центр і порадами щодо перших кроків. Велику допомогу надає місцева Асоціація PromoUkraїna.

До речі, про волонтерів. Вони дуже допомагають, особливо з перекладом. Це буде й українка з діаспори, і студентка з Мінська, і поважного віку французька алжирка, яка вивчила російську в молодості в радянському університеті. А поки ми розмовляли з тими у черзі, хто не проти спілкуватися, підійшла пара французів, де жінка говорила російською. Вони прийшли сюди вперше – пропонувати свою допомогу. 

Центр працює щоденно, зазначено, що з 9-ї до 12-ї та з 14-ї до 17-ї. Але як довелося побачити на власні очі, і під час перерви, і після 17-ї людей приймали.

Українцям дістатися Франції — як і будь-якої іншої країни Європи — зараз не дуже складно, якщо український кордон вже перетнутий. Майже у всіх країнах проїзд залізницею для українських громадян є безкоштовним.

У невеличкій черзі з 10 осіб розговорилися з жінкою з Дніпра, яка розповіла, що зі Львова волонтери автобусом відправили її до польського  Пшемишля. А там на вокзалі вона у касі показала український паспорт і сказала, що їй до Страсбурга, бо сюди вже прибули знайомі. Отримала безкоштовний квиток, у якому детально були розписані всі подальші пересадки – лишень встигай з потяга на потяг пересісти. Вона дуже вдячна всім волонтерам, які допомагали на вокзалах.

Інша жінка приїхала у Страсбург до сестри. Але сидячи тут у черзі, вже вкотре поперед себе пропускає інших – вона ніяк не наважиться на рішення залишитися саме у Франції, попри наявність близької родички. Говорить, що не зможе вивчити мову – а без цього як? Все згадує розмову з чеськими волонтерами, які радили їхати в їхню країну. На користь Чехії жінка говорить про близькість української і чеської мов, “лише алфавіт латинський”. А ще говорить, що дуже хоче повернутися додому в Україну. І знов пропускає поперед себе родину з дитячим візочком.

Родин із дітьми багато. Часто з чоловіками. Чоловіки спілкуватися не налаштовані.

Як повідомили працівники центру, в день через їхній прийом та реєстрацію проходять близько ста наших людей і сімей.

Після 20 хвилин очікування у черзі заходимо всередину.

ЯК ЗУСТРІЧАЮТЬ УКРАЇНЦІВ?

Реєстрація в центрі – це перший етап оформлення статусу тимчасового притулку.  Представник префектури перевіряє український паспорт і переконується, що людина виїхала з України не раніше 24 лютого 2022 року. Зазначена дата виїзду — умова, яка надає право на тимчасовий притулок.

Пройшовши перевірку паспорту, українці заповнюють формуляр, реєструються в загальній базі та отримують запрошення у визначену дату і час на прийом у префектуру, де й буде остаточно вирішуватися питання про надання українському біженцю тимчасового притулку у Франції. Станом на зараз очікування між попередньою реєстрацією у центрі та призначеним рандеву в префектурі — два тижні.

Але… У ці два тижні ви вже не залишитися ні без даху над головою, ні без їжі, ні без медичної допомоги – і все це безкоштовно. Ви навіть отримаєте змогу майже безкоштовного проїзду в міському транспорті Страсбурга, заплативши 5,8 євро за місяць, тоді як лише одна поїздка протягом години коштує 1,8 євро.

Усіма цими питаннями опікується асоціація Foyer Notre-Dame. До її працівників вже своя, трохи довша черга, оскільки тут проводять співбесіди, під час яких разом з офіційними перекладачами з’ясовуються конкретні потреби прохачів допомоги.

Якщо вам нема де зупинитися, Notre-Dame надасть вам термінове житло, в якому організоване триразове харчування. У день, коли писався цей репортаж, українці отримували таке житло в одному з великих хостелів. Якщо тимчасове житло розташоване далеко за містом, вас туди відвезуть, на рандеву у префектуру привезуть, – все це робиться в координації з соціальним працівником. 

Одразу в центрі прийому співробітники Notre-Dame запитають, чи потрібна вам медична допомога? Тут же на місці є окрема зона – пункт Червоного Хреста, де лікарі можуть надати терапевтичну допомогу, скоригувати тиск, зняти біль, дати заспокійливе або збити температуру. Можна звернутися до психолога, також є педіатр.

Волонтери Червоного Хреста також допомагають у питаннях встановлення зв’язку з родинами та возз’єднання сімей.

Крім того, від Notre-Dame українці одразу отримують документ, з яким разом із паспортом надалі безкоштовно можна звертатися до лікарів у міських медичних закладах чи кабінетах.

З тим же документом і паспортом можна звернутися за карткою на проїзд в офіс компанії міського транспорту, що також розташована у центрі міста. Там проїзну картку з фото (скан якого можуть зробити з паспорта) видадуть одразу. І такою нагодою краще скористатися, адже контролі в транспорті часті, контролери суворі, а штрафи за проїзд “зайцем” високі. 

Стосовно грошової допомоги, яку надає Франція українським громадянам в рамках тимчасового захисту і дозволу на проживання, то це питання остаточно вирішується на рандеву в префектурі. Згідно з наявною інформацією, допомога сім’ям визначається від кількості її членів: 1 особа — 6,80 євро в день, 2 особи — 10,20 євро день, 3 особи — 13,60 євро в день, 4 особи — 17,00 євро в день і так далі. Але кожний дорослий отримує ще 7,40 євро в день. Так само в префектурі надається дозвіл на працевлаштування. Судячи з листування українців у чатах взаємодопомоги, з цими питаннями проблем не виникає, обидва дозволи дають одразу. Також після отримання в префектурі тимчасового дозволу на проживання (а це 6 місяців з правом автоматичного поновлення), Notre-Dame для тих, кому це необхідно, допомагає з пошуком житла на довший період після житла термінового.

Тимчасовий притулок у Франції також надає українським біженцям право на безкоштовну школу і садочки для дітей.

До речі, у центрі первинного прийому облаштована дитяча зона, де малі із задоволенням проводять час, поки батьки зайняті паперовими справами чи просто чекають у черзі. Крім того, в окремому місці є необхідне для найменших – пеленальний столик, набори памперсів різних розмірів, пелюшки, серветки, засоби гігієни, – все безкоштовне.

Утім, як і вода, кава, чай, сік, йогурти, печиво, канапки, яблука і солодощі у зоні, відведеній під буфет. І якщо хтось приїде з собачкою, то для пухнастого теж передбачений перекус.

Окремо хочеться ще раз сказати про волонтерів. Їх не треба шукати чи просити допомогти, вони самі підходять і пропонують підтримку. Вони відповідають на всі запитання, які виникають у наших людей, розповідають про особливості місцевого життя, надають поради та інформацію, в яких закладах можна отримати безкоштовне харчування, речі чи предмети побуту, додають у групи в соцмережах, де українці, які втекли від війни, перебувають на постійному зв’язку з волонтерами, і можуть отримати їхні консультації і попросити допомоги, зокрема з перекладом.

Чуйність волонтерів вражає. І, відверто кажучи, неприємно було спостерігати, зокрема, за випадком, як одна наша мадам із претензією і дуже незадоволеним виглядом заявила: “Що, мені треба ЩЕ ТУДИ йти? Мені сказали, що мені тут повинні це дати!”. І бідна зніяковіла дівчина-волонтер, наче виправдовуючись, знов намагалася лагідно пояснити невдоволеній тітці, що тут їй ніхто нічого не винен, і що коли в її інтересах треба кудись піти, то таки йти треба.

До речі, лише українським втікачам від війни сьогодні Франція надала всі перераховані привілеї. На що шукачі притулку з інших країн, наприклад, сирійці, обурюються – бо їм у день звернення не надають ні житла, ні харчування, ніякої іншої допомоги, хоч живи на вулиці в наметі, поки у твоїй справі префектура не прийме рішення.

КУДИ ДАЛІ?

Отже, поспілкувавшись з  Notre-Dame, ті з українців, яким житло потрібне терміново, отримують адресу, куди необхідно одразу поїхати і зареєструватися, щоб можна було ефективно оперувати кількістю вільних місць для розселення, що залишилися. Ночувати теж треба у наданому місці, інакше стане зрозумілим, що у вас такої нагальної потреби не було, і тоді це тимчасове житло нададуть іншим.

Отримавши роздруківку з локацією, зі Страсбурга трамваєм, який із Франції переїжджає на територію Німеччини, їдемо у визначений хостел, що розташований на самому кордоні двох держав. Це триповерхова будівля з великою кількістю кімнат по кожній стороні довжелезних коридорів.

Направлених туди українців у хостелі вже чекають. Ставлення дуже приязне. Знов реєстрація, питають про Covid-сертифікат, якщо немає — роблять експрес-тест. Показують, де розташований ресторан, часи його роботи на сніданок, обід і вечерю, проводять до кімнати.

Кімнати різні, найменша — на чотири особи. Схоже на двомісний номер, до якого ще занесли двоповерхове ліжко. У кімнаті свій душ і окремий туалет, чотири металевих шафки для речей, маленький столик і стілець. Чисто.

Зазирнули у ресторан, якраз час обіду. Їжа гаряча, вибір із кількох страв, салати, булочки. На роздачі працівники накладають порції, посуд гарний, чисто. В залі прийому їжі – автомат з напоями – вода, чай, кава. Судячи з того, що їдять із задоволенням — ще й смачно.

Вхід до хостелу відкритий цілодобово, з урахуванням його віддаленості це добре — можна допізна насолоджуватися прогулянкою центром міста і повернутися останнім трамваєм.

Тут біженці можуть перебувати від двох днів до тижня, поки їм не знайдуть житло на більш тривалий термін в інших, часто більш віддалених від Страсбурга місцях. Їхнє подальше життя у Франції залежатиме від того, як вони розпорядяться можливостями, що їм дає ця країна.

А сюди, у хостел на березі Рейну, знов заселять новоприбулих українців. Для яких кожного нового дня ця історія буде починатися заново.

Олена Милосердова, Страсбург

Фото автора