У Польщі в неділю зібрали 100% коштів на ударний безпілотний літальний апарат Bayraktar TB2 для потреб Збройних Cил України. Попри досягнення мети акції, збір коштів триватиме ще кілька днів.
В інтерв’ю власному кореспондентові Укрінформу ініціатор акції, відомий польський журналіст, cоціолог, головний редактор видання “Політична критика” Славомір Сєраковський розповів про деталі акції, а також що найбільше його вразило під час збору коштів та чи достатньою є допомога Заходу для України.
ЯКЩО BAYRAKTAR ЗСУ ПЕРЕДАДУТЬ БЕЗКОШТОВНО – ЗІБРАНІ ГРОШІ ВИТРАТИМО НА ГУМАНІТАРНУ ДОПОМОГУ УКРАЇНІ
- Славоміре, з випередженням на кілька днів в неділю успішно завершено збір коштів на польський Bayraktar для України. Що ти відчуваєш зараз?
- Всі навколо мене щасливі з цього приводу. Я теж дуже задоволений, що нам це вдалося зробити. Але я не розслабляюся, оскільки перед нами ще процес завершення всієї справи, зокрема, щоб цей безпілотник потрапив до української армії. Цим треба займатися і я на цьому зараз концентруюся.
- Чи є у тебе очікування, що турецький виробник передасть “польський Bayraktar” Україні безкоштовно, як у випадку з литовським безпілотником чи трьома безпілотниками фонду Сергія Притули?
- Є така надія, але не можна розраховувати, що буде саме так. Це залежить від доброї волі компанії Baykar Makina. Ми чули заяви власника цієї компанії і я розумію, що він дуже чутливий до теми суспільної згуртованості. Донині під враженням громадської активності ця компанія дійсно вирішувала передати Україні дрони безкоштовно. У такому випадку зібрані кошти могли би піти на гуманітарну допомогу Україні, й ми фактично подвоїли б нашу допомогу. Звичайно, це було б дуже добре, поляки були би задоволені, адже у зборі коштів на Bayraktar взяли участь понад 200 тис. людей. Це мало би величезний позитивний ефект у Польщі.
Утім, ми також готові до ситуації, якщо так не станеться. Тоді ми намагатимемося підписати угоду з однією з інституцій в Україні, яка у своєму статуті має положення про можливість закупівлі зброї, і передамо їй зібрані гроші.
- Ти згадав про спрямування коштів на гуманітарну допомогу у випадку безкоштовної передачі Україні турецького БПЛА. На що конкретно могли б піти ці кошти?
- Ми поки концентрувалися на тому, щоб зібрати ці кошти. Тому не хочеться забігати наперед, йдемо крок за кроком. Ми намагаємося діяти відповідально: не озвучувати надмірних очікувань від компанії Baykar Makina і не давати жодних обіцянок. Зараз розпочинається етап, коли треба буде реалізувати якийсь із сценаріїв. Перший з них передбачає, що ми витратимо ці кошти на закупівлю безпілотника. У випадку другого, якщо Baykar Makina передає дрон безкоштовно, ми віддаємо зібрані кошти на гуманітарну допомогу. Ми ще не думали про те, куди можемо перевести гроші. Але масштаби потреб України є настільки величезними, що не буде проблеми знайти відповідний напрям підтримки.
Я СИЛЬНО ХОТІВ НЕ ПІДВЕСТИ УКРАЇНЦІВ
- Чи під час збору коштів на Bayraktar у тебе були моменти сумнівів, що не вдасться зібрати всю суму?
- Щиро кажучи, я так сильно хотів не підвести українців, бачачи, як українські ЗМІ та українське суспільство цим цікавиться, що взагалі не думав у категоріях “зможемо” чи “не зможемо”. Всі думки крутилися навколо того, щоб зібрати якомога більше, зібрати кожні наступні 100 тис. злотих, і кого ще намовити, аби підтримав акцію. Я повністю сконцентрувався на наступному кроці, не маючи ані оптимізму, ані песимізму. Значна увага українських медіа зобов’язувала нас морально робити все можливе, що в наших силах, адже українці борються і чекають на нашу допомогу.
- Коли все розпочиналося, 28 червня, ти написав перший пост у Фейсбуці, де зазначив, що збір коштів розпочався практично випадково. Розкажи про це.
- У нас акція відбувалася трохи по-іншому, ніж у Литві. Там гроші збирав уряд, було кілька тижнів підготовки і всі литовці були з одного боку барикади. У Польщі це все було спонтанно, оскільки я не міг розраховувати на владу. Я журналіст з лівими поглядами, у нас всередині країни значний політичний конфлікт. Натомість я хотів, щоб ця акція була максимально аполітичною. Значною мірою мені це вдалося. Дуже багато людей з правого боку політичної сцени перевели кошти і не зважали на те, хто організатор акції.
Але повертаючись до запитання – дійсно я розпочав акцію трохи по-божевільному. Перед цим я прочитав у газеті, що компанія Baykar Makina після акції в Україні передала три безпілотники безкоштовно. Тоді я подумав, що не можна втратити такий шанс допомогти Україні. Треба спробувати – може бути так само.
У літаку на наукову конференцію у Стокгольмі я вперше в житті зайшов на інтернет-сторінку, де розміщуються краудфандингові акції, створив короткий опис і натиснув кнопку “почати”. І відразу зорієнтувався, що зробив щось не так: акція не активувалася і тому хотів її відключити. Я думав, що зробив це, але коли приземлився в аеропорту виявилося, що акція з’явилася на платформі, але вона не розпочалася. Мені почали писати люди, що не можуть перевести гроші. Тоді я сів в аеропорту і спробував її активувати, зрештою мені це вдалося. Я також помилився в сумі: не знаючи, що цей дрон такий дорогий, я спочатку визначив кінцевою метою акції зібрати 4,5 млн злотих (приблизно 1 млн доларів – авт.) і не міг її змінити. І лише після того, як я додзвонився до керівника краудфандингової платформи, він допоміг мені змінити суму на більшу. Тоді я вже зрозумів, що треба буде боротися з усіх сил, адже сума є астрономічною. Це перший найбільший збір коштів на зброю в Польщі з 1939 року.
- Хто підтримав акцію з відомих поляків?
- Практично всі відомі люди, до яких я звертався публічно, підтримали акцію. Так, приєдналися такі моральні авторитети як режисер Агнєшка Голланд, колишній польський омбудсман Адам Боднар. Якщо він це підтримав і навіть сам збирав кошти до своєї віртуальної скарбнички в рамках акції, то значить, ми все робимо добре. Десятки відомих осіб долучилися до акції: від найбільш популярних у Польщі акторів і режисерів, наприклад, лауреата кінопремії “Оскар” Павела Павліковського, і колишніх дисидентів, зокрема, Адама Міхніка, до відомих інфлюенсерів, які мають по кілька мільйонів підписників у соцмережах. Ці інфлюенсери могли побоюватися, що збір коштів на зброю може зашкодити їхньому іміджу, але вони вирішили допомогти. Це дуже неповторна ситуація, такого раніше ніколи не було.
ЯКЩО УРЯДИ КРАЇН ЄВРОПИ НЕ МОБІЛІЗУЮТЬСЯ СИЛЬНІШЕ ДЛЯ ДОПОМОГИ УКРАЇНІ, ТО МОБІЛІЗУЄТЬСЯ ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО
- Ти читав багато коментарів про акцію у соцмережах, на платформі по збору коштів, у ЗМІ. Які тебе найбільше вразили?
- Таких багато, але назву три, які мене вразили найбільше. Пан Яцек кілька днів тому перерахував на акцію 5 злотих (40 грн) зі своєї дуже скромної соціальної допомоги у розмірі 717 злотих, що дуже мало за польськими мірками. У коментарі чоловік написав, що він інвалід і не може перерахувати багато, але відчуває потребу допомогти. Цей коментар був одним із трьох тисяч і можна було його не помітити. Але ця історія викликала у мене таке зворушення, що вночі ми підготували окрему акцію по збору коштів для нього. Ми планували зібрати еквівалент трьох його місячних соціальних виплат – зібрали ці кошти за два дні.
Друга історія: у подружньої пари була 50-та річниця шлюбу і вони попросили замість подарунків робити перекази на акцію.
Третя історія: один чоловік дуже ретельно стежив за акцією, але, на жаль, помер не дочекавшись її звершення. Його родина попросила всіх перед похороном, аби замість купівлі квітів усі перевели кошти на Bayraktar.
Я можу розповісти десятки таких історій. Хочу ще звернути увагу на те, як білоруси активно підтримали збір коштів на безпілотник для України. З першого дня я запросив білорусів, які проживають у Польщі, щоб вони створили свою віртуальну скарбничку у рамках акції і в результаті вони зібрали найбільше коштів з усіх скарбничок. Це є свідченням того, що лукашенко є на боці путіна, але більшість білорусів – на боці України.
- Завершуючи нашу розмову, не можу не запитати, як ти оцінюєш, світ достатньо підтримує Україну в боротьбі з російською агресією чи він може робити набагато більше?
- Світ робить замало, зокрема у питанні надання військової допомоги. Я не приховую, що такою була моя мотивація по збору коштів на Bayraktar. Я вважаю, що Україна отримує менше зброї, ніж повинна, особливо від Західної Європи. Я не розумію цієї надмірної поваги до росії, тим більше, шо українці довели: росію можна перемогти. Україна бореться не лише за свою безпеку, але й безпеку всієї Європи. Значна частина нашого континенту неодноразово була жертвою росії. Як член Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP), одного з найбільших аналітичних центрів цієї країни, я написав багато критичних статей у Німеччині стосовно того, як німецький уряд зволікає з допомогою для України. Збором коштів на Bayraktar я хотів дати приклад: якщо уряди західної Європи не мобілізуються сильніше для допомоги Україні, то мобілізуємося ми як громадянське суспільство.
Розмову вів Юрій Банахевич
Фото: newspix.pl, Agencja FORUM