Досить обговорювати “хороших рускіх”. Давайте обговоримо “поганих українців”
Згідно з цим законом, в Кримінальному Кодексі України з’явилася стаття 111–1 — Колабораційна діяльність.
Відтоді публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України або публічні заклики громадянином України до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України — вважаються злочином і караються позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років.
Зараз Служба безпеки України напружено працює над виявленням колаборантів в Україні, в тому числі, і на окупованих територіях. Однак, як виявляється, колаборанти дуже комфортно себе почувають і за кордоном. Тим більше, маючи на руках українські паспорти і здійснюючи кримінальний злочин, шляхом заперечення збройної агресії проти України, вони залюбки користуються високим статусом громадянина України в країнах так ненависного їм “Заходу”.
Однак, інформація про це вже активно потрапляє до соціальних мереж. Варто просто “прогулятися” соціальною мережею Facebook, та заглянути у Facebook-групи українців за кордоном.
Днями на сторінці “Робота для Українців в Канаді” з’явився допис саме про такий випадок. Спочатку на сторінці Фейсбук-групи з’явився пост від Тетяни Гомзіної про потребу в допомозі, нібито, від сім’ї, яка втікає з окупованих регіонів і сподівається на підтримку, яку весь світ надає українцям.
Однак, пильні українці змогли скористатися засобами OSINT та, не тільки, викрили у пошукачах притулку колаборантів, але й знайшли купу доказів їх злочинів проти України.
Профілі Юрія Беняшевського та Тетяни Гомзіної були проаналізовані і твітер-користувачами. Знайшлися навіть ті, хто знав пару особисто ще по життю у Криму і підтвердив їх прихильне відношення до анексії півострова Росією. Не дуже зрозуміло тільки, чому вони почали шукати нової долі, тільки вже знов з українськими паспортами.
Однак, як виявилося, справжнім розсадником українських колаборантів є Відень, де російська розвідка почуває себе найбільш комфортно. Про це я вже писав у своїх минулих публікаціях, героїнею яких стала громадянка України, колишня депутатка Луганської міської ради Олена Федченко, яка на замовлення «Координаційної ради організацій російських співвітчизників в Австрії» (КСОРС) виступала перед службовцями австрійської поліції, показуючи їм вже давно розвінчані фейки.
Після публікації про цей випадок мої профілі були атаковані російськими ботами, яким вдалося змусити адміністрацію відеохостингів видалити відео з виступом Федченко. Однак, колеги з Цензор.НЕТ розмістили відео з нею в одній з головних ролей на власному сайті.
11 жовтня 2022 року українці Відня опублікували в Facebook-групі “Віденський фронт” ряд відео, про конфлікт, який виник між українською волонтерською спільнотою, яка проживає в Австрії, та громадянкою України, яка прийшла до українського посольства у Відні для отримання адміністративних послуг.
Українці Відня впізнали у відвідувачці посольства Ярославу Сидоренко, громадянку України, яку легко можна знайти на сайті “Миротворець”. Причину конфлікту, який виник між Ярославою Сидоренко та відвідувачами посольства легко зрозуміти, переглянувши відео перепалки, зняті на смартфон.
В процесі бесіди Ярослава Сидоренко намагається довести, що майже 400 українських дітей загинули не від російських ракет і снарядів, а тому що “слов’янські народи стравили між собою американці”. Як стало відомо пізніше від джерел в українській спільноті у Відні, Сидоренко приходила оформити довіреності на продаж майна у Полтавській області, яке вона успадкувала після смерті родича. Очевидно, проросійська позиція не заважає їй виводити гроші з України.
Однак, Ярослава Сидоренко не просто підтримує і розповсюджує тези російської пропаганди. Після кількох простих маніпуляцій інструментарієм OSINT про неї вдається встановити дуже багато цікавого.
Діяльність пані Ярослави у Відні є дуже строкатою, однак здебільшого вона займається пропагандою “руського міра”. З 2016-го року російські пропагандистські ресурси пов’язують Ярославу Сидоренко з австрійською проросійською пропагандистською організацією “Комітет за мир на Україні” (Komitee für Frieden in der Ukraine), про який я також раніше писав. Даний комітет щедро фінансував той самий фонд «Русский мир» та у 2015 році очолив австрійський політик Альфред Альмедер.
Особливий подив викликає те, що Сидоренко називає своїх співвітчизників “укрофашисти”, розмахує російськими прапорами, однак потім приходить до “укрофашистів” оформляти документи для отримання коштів з України.
Інший ресурс називає Ярославу Сидоренко активісткою Російсько-австрійського діалогу, яка входить до Робоча група гуманітарної допомоги Донбасу Народного комітету миру в Україні у Відні.
“Комітет за мир на Україні” (Komitee für Frieden in der Ukraine), активісткою якого представляють Ярославу Сидоренко, має власний сайт. На головній сторінці цього сайту також знаходимо згадку про активістку на ім’я Ярослава. Однак, тут вона фігурує як Jaroslava Healer.
Однак, чи та сама це Ярослава, або це інша жінка. На щастя, можна швидко знайти профіль на Facebook особи на ім’я Slava Healer. Профіль на Фейсбуці є закритим, однак, на щастя, жінка в пілотці, що протестує проти США та НАТО, яку зображено на фото обкладинки профілю, вдягнена так само, як і Ярослава Сидоренко, яка прийшла в українське посольство отримувати документи як громадянка України.
Крім того, інструменти розпізнавання обличь говорять, що фотографія Ярослави Сидоренко, що зберігається на сайті “Миротворець” та фотографія Фейсбук-профілю Slava Healer у пілотці та з радянською символікою співпадають майже стовідсотково.
На світлині профілю біля ніг Сидоренко стоїть пропагандистський плакат, на якому натівський солдат, нібито, піднімає на своєму багнеті маленьку дівчинку.
Подальший пошук присутності Ярослави Сидоренко в соціальних мережах під псевдонімом Slava Healer відкриває “скриньку Пандори”, від якої стає огидно. Ось, наприклад, Сидоренко коментує відкриття залізничної гілки Кримського мосту в грудні 2019 року.
А ось, ще у 2017 році Сидоренко коментує запрошення на дні російського кіно в посольстві Росії в Австрії, яке вона дуже часто відвідує.
В Twitter можна побачити кілька скріншотів з постів Ярослави Сидоренко, про її відвідини російського посольства у Відні.
Як виявилося, Сидоренко встигає не тільки у Відні, але і у Болгарії, де також працює розгалужена мережа агентури російських спецслужб у Європі. На світлинах вона рекламує організацію “ОПЛОТ България” разом з Мирославою Дімітровою.
На Фейсбуці Сидоренко не тільки підтримує Болгарію, але й висловлюється щодо інших \країн, наприклад про Данію.
Або про Ізраїль..
У соцмережах можна знайти світлини з профілю Сидоренко, якими діляться інші люди. Наприклад, активна участь в мітингах на підтримку Володимира Путіна… І, обов’язково, в улюбленій пілотці!
Щороку на початку травня Ярослава Сидоренко долучається до організації мітингів у зв’язку з трагедією в Одесі 2 травня 2014 року. Вона постійно виступає і допомагає австрійським ліворадикальним та російським спікерам.
Людина, яка тримає в руках мегафон поруч з Ярославою Сидоренко, доки чоловік в шапці виголошує свою промову, — це російський пропагандист Патрік Поппель (Patrick Poppel), про якого навіть є окрема стаття в Wikipedia. Його навіть внесли у європейський список фейкових спостерігачів на, так званих, виборах в ЛДНР та Абхазії, що свідчить про його близькість до російських спецслужб.
Тим більше цікаво було натрапити на відео, де Патрік Поппель та Ярослава Сидоренко спільно відкривають у Відні бар під назвою “Москва”.
Найбільш цікавим є те, що хоч відео здебільшого німецькою мовою, але на тайм-коді 4:11 Сидоренко в бесіді говорить про Патріка Поппеля “я его политическая коллега”. На мій особистий погляд, це може свідчити про те, що обидва вони заробляють значні кошти на проведенні активних заходів, які замовляє і оплачує російська розвідка в Австрії.
Однак, доки Ярослава Сидоренко не отримає вирок українського суду за корабораціонізм, або доки СБУ хоча б не порушить проти неї кримінальну справу за фактами викладеними в цій статті, вона має повне право отримувати адміністративні послуги в українському посольстві у Відні як громадянка України. Навіть, якщо вона буде ходити в посольство загорнута в російський прапор…
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама