Письменник та журналіст із Латвії Імантс Лієпіньш приїздить в Україну з 2006 року. Нещодавно він упорядкував першу книгу про історію України, написану латиською мовою, і попри війну продовжує бувати у нашій країні й розповідати про неї світові правду.
В інтерв’ю Укрінформу латвійський журналіст розповів, як Латвія зміцнює свою безпеку на кордонах із росією та білоруссю, протидіє впливу рф та підтримує Україну.
ПРОПЛАЧЕНІЙ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ ТРЕБА ПРОТИДІЯТИ ПРАВДИВОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ
- Імантсе, Латвія, як і Україна, має кордон із росією та білоруссю. Ваша перевага в тому, що країна під «парасолькою» безпеки НАТО. Та чи є нині в латвійському суспільстві занепокоєння через це сусідство?
- Так, ми завжди знали, що агресія з боку росії була і вона можлива. росія кожні 8 років на когось нападає. Ми зараз під колективною безпекою НАТО, але в росії є можливість за три дні забрати територію Латвії, як вона це зробила із Харківщиною, Сумщиною та іншими областями України. Територія Латвії - як три області України, населення 2 млн осіб, 30% із якого - російськомовні. Поки колективна безпека НАТО спрацює, росія може окупувати нашу країну. Це песимістичний, найгірший сценарій, якого ми побоюємося. Ми також будуємо стіну на кордоні з росією та білоруссю.
Багато років через кордон переправляли контрабанду – алкоголь, цигарки, а також їхали в Європейський Союз нелегальні мігранти з В’єтнаму, Сирії, Афганістану та інших країн. Зараз є стіна, камери, патрульні гвинтокрили, і знищення контрабанди приведе до збільшення доходів бюджету з акцизу, а відтак стіна – це гарний бізнес для держави.
- Ви згадали про 30% російськомовних у вашій країні. Читала, що орієнтовно 25% населення Латвії – етнічні росіяни, а це немало. Чи фактор російського населення розглядається як загроза національній безпеці Латвії?
- 25% - це росіяни, а ще 5% це зросійщені білоруси, татари та інші люди, які прибули в Латвію в часи окупації (радянської – ред.). Наша поліція бачить, що вони роблять. На жаль, серед них були заклики знищити українців, були безглузді коментарі і були кримінальні справи через те, що спалили автомобілі біженцям із Маріуполя, які приїхали в Латвію після 24 лютого. Тобто є «вата», а є агресивна «вата».
- А як латвійці живуть в одній країні із цією «ватою»?
- Ми як демократичне суспільство думали, нехай вони живуть, працюють, але зараз бачимо, що ми їх інтегрували 30 років, а ця інтеграція не пройшла. Ми припинили ретрансляцію пропагандистських телеканалів у Латвії через пропаганду насильства, війни і заклики вбивати українців. Ми сміємося з «вати», і це нормальна реакція на дурість.
- Російські телеканали закрили, але чи потрапляє ще якимось шляхом в інформаційний простір Латвії російська пропаганда?
- На жаль, погана інформація завжди була і буде. Проти проплаченої пропаганди з росії треба подавати реальну інформацію, тобто те, як є насправді. Суспільство Латвії щодня уважно стежить за тим, що відбувається в Україні, а про путіна ми думаємо: «Щоб ти здох!»
ПРОРОСІЙСЬКІ ПАРТІЇ МАЙЖЕ ВТРАТИЛИ ПІДТРИМКУ В ЛАТВІЇ
- У Латвії умовою для набуття громадянства є знання латиської мови. Цікаво, чи багато у вашій країні росіян не мають громадянства і який їхній статус?
- Таких у Латвії 5% від усього населення. У них є паспорт негромадянина. Вони приїхали в країну під час радянської окупації. Громадянами Латвії у 1991 році були ті, хто мали громадянство до окупації, в 1940 році, і їхні діти. 500 тис. осіб із Казахстану, росії, білорусі стали негромадянами, і в них є паспорт негромадянина. Вони можуть жити і працювати в Латвії, за винятком посад державної служби, поліції, прикордонної служби, муніципальних депутатів і депутатів парламенту. Голосувати на виборах вони не можуть. Щоб отримати громадянство, треба прожити в Латвії 5 років, вивчити мінімум державної мови та знати базові факти з історії.
Негромадяни можуть їздити в росію без віз, працювати там і зустрічатися з рідними. Багато негромадян отримали такий статус через цю преференцію. Це їхній вибір, хоча в будь-який момент у них є можливість стати громадянами. Англійською мовою паспорт негромадянина звучить як «alien's passport», що означає «паспорт чужого». Вони не є громадянами Латвії та не є громадянами Європейського Союзу.
- Ви згадували про те, що росіяни агресивно поводяться щодо українських біженців. Акції проти війни в Україні вони проводили?
- Був лише один протест. Вони протестували проти росії під російським посольством. Соціологи наголошують, що росіяни в Латвії не спілкувалися з недемократичним режимом, російськими феесбешниками, і для них росія була чимось нормальним. Соціологи кажуть, що половина росіян у Латвії не розуміють, що відбувається і не знають, що думати про ситуацію на батьківщині. Їм треба виробити нову точку зору, а це дуже складно. Це як уявити, що члени твоєї сім’ї убивці та соціопати.
- А яка ситуація у містах, де більшість населення росіяни, наприклад, як у Даугавпілсі (80% росіян)? Там є місце латвійським цінностям чи все ж переважають російські наративи?
- Важко сказати, я там рідко буваю, раз на рік. Даугавпілс — то було єврейське місто, населення якого знищили під час Голокосту в роки Другої світової війни. Потім туди привезли працювати людей з росії.
Недалеко від російського кордону є багато росіян, які там проживають століттями. Вони, як жителі Донбасу, теж голосували б за «партію регіонів» та «опзж».
- У Латвії теж є проросійські партії, так? Цьогорічні вибори до Сейму показали, що у них суттєво знизився рівень підтримки.
- У нас є проросійські партії. Тільки одна з трьох таких партій зараз у парламенті. Це «Согласіє» – ніби як соціал-демократична, але «ватники». Друга – «Союз рускіх в Латвії» - і це відверті путіністи. Третя «Стабільність» – гопники, вона й пройшла до Сейму.
- А ця партія «Стабільність» спроможна заблокувати своїми голосами важливі парламентські рішення?
- Ні-ні. Це як «опозиційний блок» в Україні впродовж минулих 5 років. Тобто партія є, але влади в неї немає.
- На втрату проросійськими партіями підтримки вплинула війна в Україні чи це еволюція латвійського суспільства?
- На виборах Латвія не голосувала за популістів. Раніше було, що вони набирали багато відсотків, а зараз жодна партія популістів не набрала 5% (прохідний бар’єр – ред.). Зараз у Латвії народ голосує за нецікавих кандидатів. Обіцянки на виборах - не найгарячіша тема. Ні обличчя, ні зачіска, ні реклама не впливають на вибір. Важливо не що партія обіцяє, а що пропонує.
ПАМ’ЯТНИКА ПУШКІНУ В РИЗІ СКОРО НЕ БУДЕ
- Яка зараз ситуація у латвійських школах із вивченням російської мови? В Україні російську ще вивчають у деяких школах Одеської та Кіровоградської областей. У Житомирі, наприклад, із цього навчального року скасували її вивчення.
- Зараз триває реформа освіти. Конвенція про захист національних меншин дає право меншинам вчити рідну мову. У Латвії є українська школа, є польські, єврейські школи. Наприклад, в українській школі тільки 20% предметів українською мовою (українська мова, література та історія України), а 80% – латиською. Навчання в російській школі відбувається у такому ж форматі. Реформа передбачає, що в латвійських школах російська мова не буде третьою чи четвертою (іноземною – ред.) мовою взагалі. Двадцять років тому була пропозиція ліквідувати всі російські школи, що спровокувало великі протести росіян. П’ять років тому теж була така пропозиція, і протестів уже було мало.
Латвійський письменник Отто Озволс стверджує, що людина, яка вчить зараз російську мову, прирікає себе обслуговувати російських туристів і працювати в банках, які відмивають кримінальні гроші з росії. Це некваліфікована робота на мінімальну зарплату. Витрачати час на вивчення російської мови – це означає знищити свої перспективи в майбутньому. Я не дозволю своєму сину вчити російську літературу та мову.
Із 6 до 9 класу в російських школах є предмети російською мовою, із 10 до 12 класу – тільки латиською. Вища освіта провадиться латиською. Усі централізовані екзамени теж латиською. Результати екзаменів дуже важливі, щоби була можливість здобути вищу освіту за державні кошти.
- В Україні після 24 лютого почався процес дерусифікації назв вулиць, демонтаж пам’ятників російським діячам. Із того, що знаю, в Латвії теж є такі назви. Яка нині ситуація у вас, чи плануєте перейменовувати вулиці?
- Зараз у нас тривають дебати. Все вирішують на місцевому рівні, це не буде централізовано. На рівні держави було лише рішення знести останні пам’ятники, які залишилися з радянських часів. До 15 листопада всі радянські пам’ятники були знесені. Радянські назви вулиць були змінені у 1991 році. У Латвії є вулиці Пушкіна, Тургенєва, у восьми містах є вулиця москви.
- А пам’ятники Пушкіну є у вас?
- Є один у Ризі, але скоро його не буде. Треба запросити до нас Жадана (усміхається – ред.). Коли я чую від людей, що Пушкін – це великий поет, то розумію, що вони просто не читали Тараса Шевченка.
«ПІСЛЯ ДОНЕЦЬКОГО АЕРОПОРТУ МЕНІ НІЧОГО НЕ СТРАШНО»
- У липні в Ризі представили першу книгу про українську історію латиською мовою «Ukrainas vesture / Історія України», укладач і один з авторів якої ви. Про що ви писали? Як аудиторія сприйняла цю книгу?
- У нас 13 авторів, кожен писав про період історії, який він знає. Я писав про період, який бачив сам. Це події в Україні, починаючи з 2010 року. На жаль, я не був в Україні під час Помаранчевої революції. Я був за часів Януковича - як спостерігач на виборчих дільницях, був на Майдані, у Криму в процесі анексії, на Донбасі, і зокрема в Донецьку. Був також у перший день, коли почалася битва за Донецький аеропорт. Я опинився в кущах поруч із терористами, там було більш як 10 журналістів. П’ять хвилин тривала стрілянина, потім ми бігли за якимись гаражами, знову стрілянина, а далі український снайпер почав убивати терористів, але по журналістах не стріляв. Тобто у мене була можливість розповідати про історію України того періоду, що я бачив. Серед авторів цієї книги є і журналіст Укрінформу Олег Кудрін, і Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.
Книгу купують. У Латвії така традиція, що коли книгу, яка вийшла тиражем 1000 примірників, розкупили, тоді друкують ще тисячу і так далі. Ми ще плануємо публічні лекції у бібліотеках. Зараз треба робити для України реальні речі, а не говорити. Більшість людей у Латвії збирають допомогу для України. Зараз наше найважливіше завдання – допомогти Україні перемогти.
- Ви розповідали, що стали очевидцем «прильоту» в Запоріжжі. Тепер приїхали в Житомир, який теж багато разів обстрілювали. Імантсе, скажіть, вам не страшно їхати в країну, де триває війна?
- Я був біля Донецького аеропорту, і після того ні ракета, ні терористи, ні сепаратисти, ні русня мені не страшні.
- Ви добре розмовляєте українською мовою. Де її вивчили?
- У процесі живого спілкування. Моя проблема в тому, що жодну мову не зміг вчити академічно. Я не бачу сенсу вчити російську, жодного разу не був у росії, бо майбутнє - за українською мовою.
Ірина Чириця, Житомир
Фото Олега Кудріна