Однією з реакцій міжнародної спільноти на повномасштабне вторгнення росії стало створення Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування порушень в Україні, підтримане більшістю членів Ради ООН з прав людини на початку березня. На Комісію покладено розслідування порушень прав людини та гуманітарного права в під час російської агресії проти нашої країни, а її доповідь слугуватиме офіційним документом ООН.

У жовтні Комісія представила Генеральній асамблеї ООН попередній звіт, в якому зафіксувала велику кількість російських злочинів у Київській, Чернігівській, Сумській та Харківській областях у лютому і березні. На початку ж грудня члени Комісії здійснили десятий візит до України, у фокусі якого, з-поміж іншого, були російські ракетні обстріли цивільної інфраструктури та вплив війни на дітей.

Про роботу Комісії та результати її візиту до України Укрінформ поспілкувався з однією з трьох членів Комісії Ясмінкою Джумхур, яка також обіймає посаду Уповноваженої з прав людини Боснії та Герцеговини. 

У БЕРЕЗНІ КОМІСІЯ ООН ОПРИЛЮДНИТЬ КОМПЛЕКСНИЙ ЗВІТ ЩОДО ПОРУШЕНЬ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ЗЛОЧИНИ РФ В УКРАЇНІ

- У жовтні Комісія представила звіт про численні військові злочини, порушення гуманітарного права та міжнародного права. Це стосувалося лише півночі України та перших двох місяців агресії проти України. Наскільки просунулася ваша команда на сьогодні?

- Комісія з розслідування порушень в Україні була створена на підставі резолюції Ради з прав людини в березні цього року, а відповідно до другої резолюції в травні Раду попросили зосередитися на подіях у районах Києва, Чернігова, Харкова, і Сумської області наприкінці лютого та в березні 2022 року. Це означає, що, певним чином, на початку нашого мандату нашим пріоритетом було проведення розслідувань порушень прав людини, порушень гуманітарного права та інших пов’язаних злочинів на основі березневої постанови. І тому наша перша доповідь, подана Генеральній асамблеї ООН, була зосереджена переважно на цих чотирьох регіонах.

- Але ваш мандат не обмежується лише цими регіонами.

- Точно ні. Як я вже казала, згідно з березневою резолюцією, наш мандат дуже широкий, і тому в нашій першій доповіді ми представили спостереження та висновки, що стосуються передусім цих чотирьох регіонів. Але, як ви знаєте, наш остаточний звіт буде подано до Ради з прав людини в березні наступного року, і цей звіт буде вичерпним звітом про всі наші висновки щодо порушень гуманітарного права та порушень прав людини та іншими пов’язаними злочинами.

- Чи варто очікувати ще такого ж звіту, як у жовтні?

- Безумовно. Ви знаєте, що минулого тижня ми, комісари, завершили чергову поїздку Україною. Під час цієї місії ми відвідали Одесу. Особливу увагу ми приділили злочинам, пов’язаним із Херсонською областю, та відвідали Київ. На пресконференції на завершення нашого візиту ми представили деякі попередні спостереження в рамках нашої місії. Водночас наші слідчі також наразі проводять розслідування, а це означає, що вся інформація, яку ми зібрали і яка буде зібрана протягом наступних двох місяців, буде включена в комплексний звіт, що буде опубліковано в березні.

ОБСТРІЛИ ІНФРАСТРУКТУРИ ВПЛИВАЮТЬ НА РЕАЛІЗАЦІЮ ПРАВ НАСЕЛЕННЯ В УСІХ СФЕРАХ

- Ваш минулий тиждень був зосереджений головним чином на обстрілах цивільної інфраструктури – енергетичної та транспортної інфраструктури. Це також буде завдання на наступні два місяці?

- Наша місія в Україні не ставила пріоритетних завдань, і ми збирали докази щодо всіх типів злочинів, включаючи посягання на особисту недоторканність, включно зі злочинами, пов’язаними з руйнуванням інфраструктури тощо. Ці події зосереджують нашу увагу на деяких конкретних питаннях, враховуючи, що з жовтня основною метою атак була інфраструктура, яка опосередковано впливає на життя всього населення та реалізацію його прав у всіх сферах. Тому ми збирали докази щодо цього, і тому одна частина нашої презентації під час пресконференції стосувалася саме отриманих даних щодо таких атак та їхніх наслідків.

- Чи можна, виходячи з ваших висновків, виходячи з логіки терору ракетними ударами і російської пропаганди, говорити про зміну парадигми від «невибіркових атак», як зазначено у вашій доповіді, що охоплює перші місяці війни, до цілеспрямованих ударів по критично важливій інфраструктурі України?

- Коли ми говоримо про такі атаки, ми не повинні забувати, що вони мають кілька вимірів, а це означає, що коли ви оцінюєте їхній вплив, слід враховувати всі елементи, включно з безпековим та військовим аспектами. Тому зрозуміло, що я не можу зробити висновок і дати вам негайну відповідь щодо цього. Це обов’язково буде в нашому звіті, тому що ми аналізуємо всі ці аспекти та вплив таких атак на основі отриманої інформації. На даний момент ми можемо сказати, що те, що ми побачили і що можна підтвердити, серйозно впливає на життя людей.

Коли ми, наприклад, говоримо про дітей, – окрім нападів на особисту недоторканість, що також погіршує їхні життя, – відбувається подальше порушення здійснення їхнього права на освіту не лише через фізичне знищення шкіл, а й тому, що вони не можуть відвідувати школи онлайн через руйнування інфраструктури, в тому числі систем електропостачання, що не дає змоги використовувати цей метод навчання.

З іншого боку, коли ми говоримо, наприклад, про доступ до медичних послуг, частина населення має обмежений доступ через зруйновану транспортну інфраструктуру, якщо вони, наприклад, живуть далеко від медичних закладів. Особливо це проблематично для людей із хронічними захворюваннями або для тих, хто потребує невідкладної медичної допомоги.

Я можу навести багато інших прикладів того, як руйнування інфраструктури може вплинути на життя людей. Це стає особливо серйозною проблемою, коли така ситуація відбувається взимку, оскільки атаки впливають як на забезпечення електроенергією, так і на систему опалення.

Діти заслуговують на краще життя, і вони страждають. Існує серйозне занепокоєння щодо майбутніх поколінь. Я хотіла б акцентувати увагу на питанні впливу на психічне здоров’я людей, про яке говорилося під час нашої пресконференції. Ми усвідомлюємо важливість привернення уваги до того, як тривалі періоди страждань можуть мати суттєвий негативний вплив на психічне здоров'я населення. Тому дуже важливо створити програми підтримки людей, зосередивши особливу увагу на тих, хто перебуває у вразливих ситуаціях, а саме дітях, жінках, які постраждали від сексуального насильства під час конфлікту, та людях похилого віку. Це має бути одним із пріоритетів, коли ми говоримо про правозахисний вимір.

ПРОБЛЕМА ДОСТУПУ ДО ІНФОРМАЦІЇ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ ЗАЛИШАЄТЬСЯ

- Я хочу розширити наші географічні рамки і запитати, як ви отримуєте дані про порушення в Маріуполі, Мелітополі, Сєвєродонецьку та інших місцях, які нещодавно окупувала росія. Чи змінилося ставлення росії до Комісії?

- Резолюція зобов’язує нас спілкуватися з усіма сторонами, які володіють інформацією про порушення, що включає спілкування з обома сторонами, залученими в конфлікт. Ми налагодили співпрацю та комунікацію з владою України з різних питань та різних аспектів. Водночас ми намагалися, але не змогли налагодити таку співпрацю з російською владою. Така співпраця важлива, оскільки в глобальних інтересах з’ясувати правду про те, що сталося. Але коли ми говоримо про інформацію з тимчасово окупованих територій, то зібрати докази дуже важко, тому що ми не маємо доступу до цієї території. Інші організації – теж у такій ситуації.

Однак щодо вашого запитання про Маріуполь – ми здатні отримувати інформацію з інших джерел. Дуже важливо зазначити, що ми завжди намагаємося отримати інформацію з перших рук, тобто безпосередньо опитуємо тих, хто вижив, та свідків, а також використовуємо інші види доказів, такі як відеоматеріали чи документи, фотографії. Ми намагаємося робити все можливе в цих умовах, але, чесно кажучи, коли ми говоримо про тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей, у нас все ще є проблема повноцінного доступу до інформації там.

- Чи проводить Комісія розслідування на окупованих з 2014 року територіях, як-от частини Донецької та Луганської областей і Крим?

- Так, як ми вже сказали, наш мандат охоплює всю територію України, а також ми проводимо розслідування на територіях інших держав, якщо ми віримо, що можемо отримати докази та інші матеріали, пов’язані з конфліктом в Україні.

МИ СПІЛКУЄМОСЯ З БІЖЕНЦЯМИ ЗА КОРДОНОМ, ОСКІЛЬКИ БАГАТО З НИХ Є СВІДКАМИ ПОРУШЕНЬ

- Ви використовуєте дані, які вам надає українська влада про ці території? І чи можете ви пояснити, як ви перевіряєте докази та дані?

- Є кілька каналів, за якими ми отримуємо інформацію. Відкриті джерела є одним із них, і ми використовуємо їх, щоб почати розслідування. Ми також використовуємо інформацію від інших партнерів, зокрема, держав, які постраждали від конфлікту, агенцій ООН, груп громадянського суспільства, міжнародних організацій та інших держав-сторін, тому що ми не повинні забувати, що велика кількість українських біженців зараз перебуває в інших країнах і для нас дуже важлива співпраця з усіма, хто може надати нам інформацію.

Але врешті-решт, щоб зробити висновок про порушення, ми завжди підтверджуємо його, ґрунтуючись на більше ніж одному джерелі та на основі різних джерел.

- Тобто ви також спілкуєтеся з українськими біженцями за кордоном?

- Так, ми з ними спілкуємося, оскільки багато з них є свідками порушень, які могли бути скоєні на території України. Нещодавно слідчі Комісії відвідали Естонію та Грузію, щоб поговорити з українськими біженцями, які там проживають.

У ЗВІТІ КОМІСІЇ ОБОВ’ЯЗКОВО МАЄ БУТИ ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПОРУШЕННЯ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

- Що представить Комісія у своєму комплексному звіті, який має бути оприлюднений в березні наступного року?

- У нашому звіті обов’язково має бути інформація про всі завдання, покладені на нас резолюцією, тобто ми маємо подавати інформацію про порушення міжнародного гуманітарного права, в тому числі й порушення, пов’язані з війною, тому що гуманітарне право має пряме відношення до неї.

Друга частина – це порушення, пов’язані з правами людини та інші види порушень. Ми представимо інформацію про порушення особистої недоторканності, тобто інформацію про вбивства, тортури, жорстоке поводження, сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом; порушення щодо окремих груп – дітей, людей похилого віку: вплив війни на здійснення таких прав, як-от економічних та соціальних прав, права на освіту.

Існує також питання, пов’язане з впливом на навколишнє середовище, оскільки використання різної зброї в такому масштабі за короткий період має серйозний вплив на природу, і його ширші наслідки для зміни клімату також можна розглянути.

Коли ми говоримо про дітей, існує питання переміщення дітей з території України на територію росії.

Одним із ключових питань, яке є важливим не лише для Комісії, а й для всієї міжнародної спільноти, є притягнення до відповідальності. Як нам відомо, велика увага приділяється кримінальній відповідальності, яка є важливою для притягнення ймовірних підозрюваних до правосуддя. Багато з них перебувають за межами України, але їх все одно можуть судити заочно.

Водночас не варто забувати про важливість іншого виду відповідальності – несудової. Це важливо, коли ми говоримо про жертви. Як ми зазначали в нашому звіті, Комісія орієнтується на інтереси жертв та дотримується принципу «не нашкодь» у роботі з жертвами та свідками. Але зараз ми намагаємося поставити питання про те, наскільки важливо їх підтримувати та повернути їм їхню гідність. Відновлення їхніх прав – це не лише питання компенсації. Тут розглядається ширше значення відновлення їхніх прав, яке також включає питання майна, втраченого через руйнування, гарантій неповторення таких порушень і, нарешті, компенсації.

Крім того, жертви мають бути визнані, тому ми ставимо питання про створення реєстру жертв. У нашому звіті ми будемо надавати рекомендації, і це, зрештою, наше головне завдання, виходячи з резолюції.

На основі тієї інформації, яку ми отримали, і наскільки це було можливо, ми виклали в [жовтневому] звіті інформацію про тих, хто винен у порушеннях, які сталися на території України. Але заради завершення нашого завдання ми маємо впевнитися, що ми володіємо інформацією і маємо повний доступ до всієї території. Ми не повинні забувати, що зараз наш мандат триває вже десятий місяць, але ці місяці також включають період створення Секретаріату та створення можливості виконувати справжню роботу, передбачену нашим мандатом.

Але врешті-решт, щоб зробити висновок про порушення, ми завжди наполягаємо на підтвердженні початкового твердження, зробленого кимось, через різні типи джерел.

- Чи обговорювали ви з українськими офіційними особами пропозицію Комісії щодо створення реєстру жертв?

- Є кілька питань, які ми обговорювали з владою. Було визнано важливість координації та процесу консультацій. Я завжди кажу, що мають бути участь і партнерство. Тобто влада в будь-якій ситуації має забезпечити участь тих, кого конкретна ситуація особливо торкається, і в конкретних випадках, якщо буде розроблятися певна стратегія стосовно потерпілих і свідків, вони мають бути залучені до цього. Партнерство – це, насамперед, між різними інституціями, тому що постраждалі завжди вимагають мультидисциплінарного підходу. А крім того, є ще й партнерство з громадянським суспільством – не лише неурядовими організаціями, а й науковими колами, ЗМІ та іншими сторонами.

ЧЕРЕЗ КООРДИНАЦІЮ З ОФІСОМ ПРОКУРОРА МКС ТА У СПІЛКУВАННІ З ГЕНПРОКУРОРОМ УКРАЇНИ МИ НАМАГАЄМОСЯ ЗРОБИТИ ВСЕ МОЖЛИВЕ

- Повертаючись до відповідальності. Чи може звіт Комісії бути використаний Міжнародним кримінальним судом? Чи сумісний він з його стандартами? Чи можна було б його використати у Міжнародному трибуналі, за який виступає Україна?

- Ми кілька разів заявляли, що важливо налагодити координацію між різними механізмами. Також у нашому підході ми доклали зусиль, щоб максимально налагодити координацію на рівні комісарів та керівників установ. Через нашу координацію з Офісом прокурора МКС та у спілкуванні з генеральним прокурором України ми дійсно намагаємося зробити все можливе, щоб це забезпечити.

Коли ми говоримо про те, наскільки наш звіт може бути використаний іншими сторонами, –  без сумніву, частина інформації з нашого звіту буде корисною для багатьох сторін. Проте я хотіла би зазначити, що в наших мандатах немає повторюваності. Між нашим мандатом і мандатом інших є великий рівень взаємодоповнюваності. Ми повинні чітко розуміти: ми не є судовим органом і тому не використовуємо однакові інструменти. Наші мандати різні, і ми не конкуруємо з іншими.

- Ваш остаточний звіт має бути поданий наступного березня. Зважаючи на те, що війна навряд чи закінчиться до закінчення вашого мандату, чи бачите ви політичну волю міжнародної спільноти, щоб Комісія продовжила свою роботу після цього?

- Ми, як члени Комісії, дійсно намагалися якнайкраще виконувати свій мандат, дотримуючись обох резолюцій. Але рішення про продовження нашого мандату залежить від Ради з прав людини та держав-учасниць.

- Чи можуть зібрані Комісією докази свідчити про систематичність порушень з боку російської сторони? Чи є війна росії проти України та українців геноцидом?

- Це питання завжди складне, особливо тому, що люди, які переживають страждання, вимагають справедливості та відповідальності. Для них дуже важко зрозуміти різницю між різними видами злочинних діянь. Ця різниця між кримінальними діяннями проглядається лише в законі. Наприклад, коли ми говоримо про відмінність між військовим злочином, злочином проти людяності та геноцидом – ці три види злочинів мають різні елементи. Якщо ці елементи відсутні, неможливо підтвердити, що таке порушення було скоєно.

Було б добре обговорити це питання з національними правовими органами. Дуже важливо створити розуміння відмінностей між цими трьома типами злочинних діянь, щоб люди розуміли, у чому полягають елементи цих злочинних діянь. Я пропоную поставити питання генеральній прокуратурі України, судовій та іншим інстанціям, щоб люди знали, що є складом таких злочинів.

Ґрунтуючись на поточних зібраних нами доказах, ми дійшли висновку у своїй доповіді Генеральній Асамблеї ООН у жовтні, що в Україні скоюються військові злочини, порушуються права людини та міжнародне гуманітарне право, і що російські збройні сили несуть відповідальність за переважну більшість виявлених порушень.

І в цьому звіті, виходячи з наявних доказів, ми не могли дійти висновку, що це геноцид.

Іван Косякін, Київ