Сортування відходів: Україна може відтворити успіх Німеччини

Змінити своє ставлення до сортування й дотримуватись простих правил не так вже й важко. У цьому переконались українці – і ті, які роками живуть за правилами Німеччини, і ті, кого витіснила закордон війна. Як змінювати країну покроково, від усвідомлення відповідальності – до звички й стилю життя з мінімумом шкоди від відходів? Чого бракує українцям у цій справі?

Розібратись з сортуванням – легко. Як це роблять німці

37-річний Артем з 2014-го року воював добровольцем на Сході, проте наразі, за станом здоров’я, проживає в Гамбурзі. Харків’янин розібрався з сортуванням швидко, – проблем майже не виникало, попри те, що спочатку багато чого було не зрозуміло.

В землях Німеччини кількість та колір баків для відсортованого сміття може відрізнятись, як і сам розподіл. Переїжджаючи, можна трішки заплутатись й не відразу розуміти, в яку урну піде складний за багатошаровою структурою тетрапак, в яку можна викидати залишки їжі, а в яку бляшані банки. Окрім цього, для скла існує кілька видів баків, підписаних інструкцією для правильного сортування. Звичайно, є й свої мінуси. В деяких землях, наприклад, в Баварії в коричневі урни викидають рештки їжі.

Є проблеми: інколи сміття можуть забирати не вчасно. В спекотні місяці такі баки можуть перетворитись на суцільний жах, – каже Артем.

В багатоквартирному домі харків’янина є баки лише для «загального» сміття, паперу/картону та пластику, а для того аби викинути щось інше, потрібно трішки прогулятись. Викидати скло та пластик брудними, із залишками їжі – заборонено, все потрібно обов’язково мити, – наголошує Артем. За регулярне виставлення на дорогу баків з відколами для комунальних машин, відповідає окремий працівник, проте під’їзд жителі прибирають самі, за розкладом.

Небезпечних відходів, наприклад, батарейок чи ламп розжарення можна позбутись в спеціальних пунктах прийому. Знайти такі пункти легко – вони є в багатьох продуктових магазинах. (до речі, в Україні це теж приживається, довелося бачити, зокрема, в супермаркеті «Сільпо». Ред.)

Побутову техніку, великі меблі потрібно везти на спеціальні звалища і платити чималі гроші за утилізацію, проте й з цією проблемою німці легко справились. Існують сайти, де можна безкоштовно забрати речі, попит має і аналог нашого OLX – eBay. Іншим варіантом є барахолки, натуральні блошині ринки, де продають не тільки дрібні речі, а й меблі, побутове приладдя, одяг… Все – за дрібні гроші. Часто, поруч з будинками на вулицях можна побачити коробки з книгами, меблі, побутову техніку, іграшки. Такі знахідки дуже полюбили наші біженці й з азартом тягнуть в необлаштовані кімнати інколи геть нові, але не потрібні минулим власникам речі. Такий варіант позбутися непотрібного вельми популярний серед німців, але ти маєш повідомити місцеву адміністрацію про цю «процедуру» й тільки тоді можна виставляти, – додає Артем.

Сортування може бути не тільки обов’язком, а й корисною звичкою та грою для дітей і дорослих.

4 роки тому українка Аліна Баришева приїхала до свого хлопця в Німеччину, де й зіштовхнулась з сортуванням сміття. Наразі вона проживає в Штутгарті, земля Баден-Вюртемберг.

Для мене це був шок, такий клопіт й плутанина, що й куди «відправляти», це дуже сильно дратувало, але потім, коли хлопець мені пояснив, яку користь несе такий розподіл, я почала ставитися до цього усвідомлено і сприймала це як гру, – зізнається Аліна.

В родині Аліни заведено так:

• для пластику (сміттєвий контейнер «нарядили» жовтим мішком)
• для загального сміття – чорний пакет
• для паперу Аліна придбала окреме відро, і коли воно наповнюється, папір подрібнюють за допомогою шредеру аби не хвилюватись за приватну інформацію на паперах, а також компактніше пакувати.
• для біологічних відходів Аліна використовує паперові пакети.

Біля будинку стоять баки, в які родина викидає усі рештки. Українка вважає, що кожна людина має в першу чергу почати з себе. Коли Аліна жила в Дніпрі, біля її будинку встановили кілька баків: скло, загальне сміття, пластик, але більшість людей не дотримувалися цього сортування і викидали сміття як заманеться.

В українській школі молодша сестричка Аліни Беришевої вивчає предмет «Я досліджую світ». Діти разом з учителем обговорюють теми екології та її збереження. Після поїздки в гості, до Німеччини, сестричка Маша попросила маму сортувати сміття!, – радіє Аліна, попри те, що на 100% сортування не вдається, дівчинка вже не купує пакет в магазині, а приходить з багаторазовим мішечком.

Вже на момент покупки товару кожен з нас має подумати як й куди викинути упаковку. І ще. Ми маємо не лише інформувати, стосовно правильного розподілу, але й відновити довіру. Адже більшість людей в Україні переконані: як би вони не сортували сміття, його все одно скинуть в одну спільну купу.

Я була б щаслива, якби в Україні навчилися сортувати відходи, – каже Аліна, – сподіваюся це стане реальністю! Було б приємно приїхати додому та побачити такі зміни. Все ж таки, прагнучи доєднатися до Європи треба навчитися відповідати їй навіть у таких, здавалося б, «дрібницях».

Здати пляшки в Німеччині надзвичайно легко. Автомати – приймачі знаходяться поруч з продуктовими магазинами. В середньому, за пляшку в охайному й чистому вигляді можна отримати 25 центів, а 50 центів – за особливу, з товстого пластику тару. За здані пляшки можна отримати чек, яким можна скористатись для розрахунку на касі магазину.

Звісно, німці теж, часом, й нехтують правилами сортування відходів. І тут включається система штрафування. Про сортування сміття інформують волонтери, цьому навчають на спеціальних курсах. Втім, головне, впевнені багато українців, аби пощастило з сусідами. А буває, що сміттєві баки підписані прізвищами їхніх власників, тож знайшовши «зайве» в баках утримувачі будинків можуть попередити, для початку.

Пані Альона живе в землі Північна Рейн-Вестфалія рік. І вона встигла зіткнутись з ситуацією, коли було оштрафовано весь будинок. Явіть собі: твоя родина сортує відходи і миє брудні від їжі пакунки, але дехто з сусідів не дотримуються порядку. – Нам повідомили, що хтось викидав біологічне сміття в пакетах, які не були призначені для цього. При щомісячній оплаті квартири з нас додаткових грошей не взяли, це могло бути «застереження» від відповідального за утримання будинку – каже Альона. Я бачу різницю в менталітеті, – додає українка, є штрафи й вони значні. Простіше набути звичку, ніж постійно платити. А в Україні достатній контроль відсутній.

На думку Альони, в українських містах потрібно вивозити сміття частіше, а також – організувати розподіл сміття на робочих місцях теж. Альона працювала на підприємствах Німеччини й України й відчула цю суттєву різницю. – В Києві у нас було все для того аби правильно сортувати сміття, але я не раз бачила на власні очі, як люди навмисно «плутали» баки. Втім, багато моїх друзів, свідомо ставляться до сортування, це стало чимось «модним», проте старшим людям поки це не так цікаво, – додає Альона.

Сортують відходи жителі, утилізація – обов’язок місцевої влади

У Баварії, як і по всій країні, утилізація відходів є обов’язковою, за це відповідальні міські округи та райони. Державні корпорації забезпечують регулярний прийом сміття та його утилізацію.

Візьмемо до прикладу підприємство «Zweckverband für Abfallwirtschaft Kempten» (ZAK), яке займається сміттям з 1990 року й має в межах своєї відповідальності чимало німецьких міст. ZAK пропонує приватні та комерційні консультації щодо сортування та утилізації відходів, приймання вторинної сировини, великогабаритних відходів, збір органічних решток, та багато іншого. А ще підприємство пояснює, як мінімізувати відходи на етапі купівлі продуктів, матеріалів; які речі та матеріали підлягають переробці, куди відвозити непотрібне. ZAK навіть випускає журнал, де кожен може розібратись, в який контейнер чи в який пункт збору піде його сміття. І така деталь: підприємство саме поставляє баки стандартного розміру безкоштовно, проте у споживача є можливість, в разі потреби, купити більші ємності.

На сайті ZAK кожен може отримати інформацію про свою вулицю, а саме, коли і з яким наповнення забиратимуть баки для утилізації. Також тут можна підрахувати витрати. Наприклад, обираючи три стандартних баки для паперу, біосміття, а також залишкового сміття (для окремих видів сміття, такого як текстиль, послід тварин, забруднений папір, предмети гігієни, старі фотографії, порцеляна, скло, тощо) житель заплатить 21 євро на місяць або 253 євро на рік.

З містечка Ліндау з 25 547 тисячами жителів за 2021 рік ZAK отримала 6 мільйонів 463 тисячі євро. Звісно, частина грошей йде на витрати з переробки, проте варто враховувати, що є ще багато додаткових платних замовлень на утилізацію токсичних чи великогабаритних відходів.

Загалом компанія обслуговує 309 000 тисяч жителів в різних містах Німеччини. Але в цих містах може працювати і декілька подібних структур, які взаємодіють між собою. Наприклад, при ZAK є 39 громадських, або державних пунктів утилізації та 555 сміттєзбірних пунктів від приватних компаній.

А тепер – про Україну

Наприклад, у місті Ніжин Чернігівськоїобласті, що налічує 60 тисяч жителів, ще з 2017 року займаються проблемою сортування сміття. На вулицях та в школах стоять баки для паперу, скла, пластику. Працює 6 дільниць по сортуванню, існують також компанії, які забирають токсичні, небезпечні, великогабаритні відходи. Місто готується до інвестиційної пропозиції – будівництво заводу з переробки відходів ТОВ «Німецько-Українське Підприємство Браун Індастріал Технолоджі». Це підприємство перероблятиме відходи різних видів – на тепло та електричну енергію, органічні добрива, іншу вторинну сировину.

Одеситка Серафима Федорова вже кілька років сортує вдома сміття та віддає його на переробку. Вона впевнена в тому, що в України є всі шанси стати чистою й екологічною, – Україна має перейняти з країн, що давно сортують сміття – все, весь досвід! – переконує Серафима. – До сортування мене наштовхнуло просте бажання допомогти нашій планеті впоратися з переробкою відходів, бо викинути скляну банку до загального смітника, і знати, що вона буде розкладатися 1000 років моя совість мені аж ніяк не дозволяє.

- Насправді, наші люди цілком свідомі, але проблема полягає у відсутності не лише достатньої кількості сміттєпереробних заводів, але й елементарних баків для сортування в кожному кварталі. Наприклад, баки для пластику і алюмінієвих банок є майже в кожному дворі Одеси, і люди їх заповнюють доверху без проблем, проте баків для скла, картону, харчових відходів надзвичайно мало і зрозуміло, що далеко не кожна людина буде їхати за декілька кілометрів, щоб викинути ці відходи належним чином. Мені, наприклад, доводиться деякі види пластику і поліетилену викидати до загального смітника, адже найближчий пункт прийому аж за 25 кілометрів! Гадаю, що в нашу державу повинні зайти іноземні компанії і налагодити цю галузь хоч в деяких містах, адже в нашій країні, у зв‘язку з війною ще довго не буде на це грошей, вірю в те, що через декілька років держава зможе ретельніше зайнятися цим питанням і створити свої державні установи з переробки сміття, – додає Серафима.

Додамо від себе, що сортування і переробка сміття це не лише витрати, але й колосальні доходи від продажу продуктів переробки. Це реальний бізнес, в якому за створення належних умов, були б зацікавлені інвестори.

Україна має величезний потенціал у сортуванні і переробці відходів, наші громадяни готові й прагнуть до змін. Більшість тих українців, хто приїде додому по перемозі, привезуть свої здобуті звички додому, але державі треба гарантувати відповідне задачам законодавство, а місцевій владі – необхідно забезпечити людей необхідними умовами.

Юлія Топчій, Київ