Червень в усіх сенсах може стати дуже гарячим місяцем у зоні бойових дій, враховуючи наближення вільнюського саміту НАТО, на який Україна покладає значні сподівання. Про те, що змінилося на фронті після підриву росіянами дамби Каховської ГЕС, якими мають бути гарантії безпеки для України з боку союзників, де і коли можна очікувати на контрнаступ ЗСУ та появу в повітряному просторі українських F-16 – в ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу розповів відомий польський експерт, екскомандувач сухопутних військ Польщі, колишній заступник міністра національної оборони країни Вальдемар Скшипчак.

ГАРАНТІЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНІ МАЄ НАДАТИ НАТО, А НЕ КІЛЬКА КРАЇН

- Пане генерале, колишній генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен в інтерв’ю The Guardian заявив: якщо на саміті у Вільнюсі НАТО не дасть Україні чітких перспектив членства і зрозумілих гарантій безпеки, то окремі країни Альянсу зможуть надати військову допомогу самостійно, включаючи і введення своїх військ на територію України. Cеред таких країн він назвав, зокрема, Польщу, країни Балтії. Як ви оцінюєте таку можливість?

- Питання наступне: під яким прапором ці війська мали б з’явитися в Україні? Чи це будуть миротворчі сили в межах якоїсь місії розмежування протиборчих сил під егідою ООН? Тоді треба прийняти відповідну резолюцію ООН, яка б дозволяла введення таких військ в Україну.

Чи під прапором НАТО? Якщо б якась група країн Альянсу прийняла таке рішення, то вони мають створити свою організаційну структуру, якої на сьогодні немає. Тобто немає якогось військового союзу, наприклад Польщі, країн Балтії, Румунії тощо, який міг би діяти в Україні. І навіть якби він був, то мусив би отримати на це згоду НАТО. Але чи Альянс буде готовий підтримати таке рішення? Як на мене, краще було би, якби таке рішення було прийнято всіма країнами НАТО.

На сьогодні є політична воля, і про це говорив генсек Столтенберг, що країни НАТО погоджуються на “зелене світло” щодо членства України в Альянсі.

По-друге, країни НАТО мають надати Україні гарантії безпеки. Я переконаний, що поділ країн Організації на групи сьогодні є необґрунтованим. Має бути консолідована позиція Альянсу, що ця військова місія має бути під прапором НАТО й Альянс має надати Україні гарантії безпеки.

Крім того, дуже ризиковано, щоб це зробили виключно кілька країн – Польща, Румунія, країни Балтії. Це дасть Путіну аргумент, що він не воює з НАТО, а має окремих ворогів усередині Альянсу. Тож реалізовуватиметься його сценарій, що йому не загрожує весь Альянс, а Польща, про яку він останнім часом багато говорив, і країни Балтії.

Тому я прихильник того, щоб такого роду дії відбувалися лише під егідою НАТО. По-друге, треба зробити все можливе, щоб Альянс на саміті у Вільнюсі надав гарантії політичної, але насамперед – військової безпеки Україні. Думаю, що це реально, не потрібно ділити НАТО.

- Як мали б виглядати ці гарантії безпеки НАТО?

- На саміті НАТО треба прийняти рішення, про яке Київ просить віддавна, – закрити повітряний простір над Україною. У такому разі Росія не зможе запускати на Україну ракети, там не зможуть літати їхні літаки. Якщо Росія продовжуватиме це робити, то НАТО має гарантувати безпеку повітряного простору Україні, направляючи до України свої повітряні сили для захисту українського неба. Альянс має відповідні можливості, щоб це гарантувати.

Другий крок: зробити Чорне море безпечним. Потрібно провести під егідою НАТО операцію з очищення моря від мін, що обмежує функціонування економіки України, а згодом відкрити українські порти. При цьому треба надіслати Росії чіткий сигнал: у випадку подальших їхніх агресивних дій у цьому регіоні НАТО направить свій контингент на захист свого партнера. Альянс має гарантувати своїми військами безпеку в Україні, що дасть змогу для подальшої відбудови і розвитку країни.

- Але серед країн НАТО є й такі, які не дуже прихильно ставляться до України, або відверто симпатизують Росії, наприклад¸ Угорщина. Як досягнути консенсусу, щоб весь Альянс дав гарантії, про які ви говорите?

- НАТО дало достатньо часу Угорщині, щоб вона отямилася. Якщо Угорщина є на боці Путіна, то їй треба показати “жовту картку” і сказати так: якщо ви не зміните позицію, то виходите з НАТО. Не може бути так, що Угорщина тероризує весь Альянс, потрібно перервати угорський шантаж у НАТО. Якщо Орбан хоче шантажувати НАТО, то Угорщину треба виключити з Альянсу. В цій Організації не може бути країн, які грають на боці обох сторін. НАТО є монолітною структурою, відкритою для тих, хто захищає демократію, свободу і мир. Треба чітко сказати: позиція Орбана шкодить єдності НАТО. Будапешту треба дати зрозуміти: або він з НАТО, або проти. У другому випадку така Угорщина не потрібна Альянсу, вона є для Організації політичним та економічним тягарем. Для країн, з такою позицією, як в Орбана, не може бути місця в Альянсі.

- Є також інші країни, які вагаються щодо активної підтримки України…

- Зараз не може бути жодних вагань, оскільки ця війна – за майбутнє всіх нас, за мир у цьому регіоні світу. Має бути одна позиція, оскільки не можна грати миром, а деякі країни, на жаль, це використовують у своїх інтересах.

ПІДРИВ КАХОВСЬКОЇ ГЕС НЕ ДАВ РОСІЯНАМ ПЕРЕВАГИ З ВІЙСЬКОВОЇ ТОЧКИ ЗОРУ

- Відразу після підриву дамби Каховської ГЕС уряди деяких західних країн і ряд провідних західних ЗМІ вагалися, хто це зробив – росіяни чи українці. Чому це викликало такі сумніви, чи це є свідченням, що російська пропаганда все ще залишається дієвою?

- Ви праві на 100%. Російська пропаганда і гроші російських олігархів, які все ще спонсорують ЗМІ на Заході, сіють ці сумніви. Але ніхто з військових не має сумніву, що це зробили росіяни.

У росіян давно було все готове. Вони ще торік розмістили там вибухівку, коли українська армія вела активну операцію на херсонському напрямку. Вони чекали на відповідний момент, оскільки бояться українського контрнаступу. Російська армія перелякалася українських дій на півночі – на Бахмутському і Харківському напрямках і на Запоріжжі, де українська армія атакує, хоча це ще не контрнаступ, а оперативне введення противника в оману.

- Якими мають бути політичні та військові наслідки для Росії від підриву дамби Каховської ГЕС?

- У політичному плані має відбутися тотальна ізоляція Росії на міжнародній арені за спричинення гуманітарної катастрофи. Має бути відповідна резолюція на рівні ООН, яка покладе на Росію відповідальність за це. Це нелюдський вчинок, але треба усвідомлювати, що вони завжди так діяли, навіть по відношенню до своїх громадян.

Натомість у військовому плані через підрив дамби складно буде переправлятися через Дніпро упродовж двох-трьох тижнів, адже має зменшитися потік води, мають висохнути береги. Росіяни перелякалися, оскільки думали, що українська армія перейшла у контрнаступ на кількох напрямках, відтак, підриваючи дамбу, захищали свої позиції із заходу, аби через Дніпро не пішли українські сили. Це був їхній військовий крок, оскільки частину сил з півдня росіяни до цього перекинули на Запоріжжя, побоюючись, що саме там буде напрям головного удару української армії. Натомість це ще не контрнаступ, а пошук слабких місць у російській обороні.

- Чи від підриву дамби росіяни отримали якусь перевагу у військовому плані на тривалу перспективу?

- Вони не отримали перевагу, а лише убезпечили ліве крило своїх військ, які перебувають у районі Запоріжжя. Росіяни побоювалися, що частина українських сил форсуватиме Дніпро і вдарить на угруповання, що дислокується в Запорізькій області, а також у напрямку Криму. Але, на мою думку, росіяни прорахувалися, оскільки цей напрямок не розглядався українським командуванням як головний. Головний напрямок – в іншому місці, де є більшість можливостей маневрувати і не треба форсувати Дніпро. Форсування Дніпра може бути надзвичайно складною справою. Той, хто форсував великі ріки, знає, наскільки це важко. Я форсував Одру, Варту, Віслу – це дуже складний організаційний процес. Крім того, зі знімків видно, як багато мін росіяни встановили на протилежному боці Дніпра.

ЧЕРЕЗ ДВА-ТРИ МІСЯЦІ УКРАЇНА МАТИМЕ ЛІТАКИ F-16

- Міноборони України і Генштаб ЗСУ переконують не робити зайвого ажіотажу навколо питання контрнаступу, підкреслюючи, що ворог і так зрозуміє, коли він розпочнеться…

- Саме так, він це відчує. Президент Зеленський дав українським військовим “зелене світло”, щоб провести контрнаступ, українська армія перебуває в готовності і чекає на сигнал від Головномандувача Залужного. Українське військове командування має кілька планів дій і найкраще знає, де це зробити, розуміючи, в якому місці російська армія є найслабшою і де має найбільші проблеми. Важливо успішно вдарити, аби розбити частину російської армії, і визволити частину території України.

- Нещодавно з’явилася інформація про те, що успішно формується повітряна коаліція літаків F-16. Якими, на вашу думку, будуть часові рамки підготовки українських пілотів і надання Україні винищувачів?

- На мою думку, підготовка українських пілотів триває вже давно, оскільки навчання пілота на F-16 має відбуватися упродовж двох років. Думаю, що Україна перебуває на етапі, коли українські пілоти вже майже готові використовувати F-16 у бою. Натомість зараз має бути лише прийнято рішення: з яких країн будуть літаки. США мають багато винищувачів цього типу в пустелі в Арізоні й можуть їх передати. На мою думку, через два-три місяці Україна матиме літаки F-16, оскільки українські пілоти, без сумніву, вже готові їх експлуатувати.

- Публічно озвучувалася також інформація про готовність Нідерландів передавати літаки F-16, а зовсім нещодавно – Австралії літаки F-18.

- Літаки F-18 є також дуже хорошими, їх використовує, наприклад, Фінляндія. Важливо те, щоб українські пілоти були готові їх обслуговувати і щоб ці літаки мали найновіше озброєння.

- На вашу думку, чи для початку вирішального контрнаступу ЗСУ треба почекати на отримання західних винищувачів?

- Ні. Українська армія вже готова і може здійснювати операції на тій техніці, яку отримала. Україна отримала МіГи-29 і дасть собі раду на першому етапі контрнаступу. Зараз має бути нанесено перший удар. Дуже важливо розуміти: НАТО і країни Заходу, які підтримують Україну, повірили Києву. Президент Зеленський пообіцяв, що битиме російську армію, а зараз настав час це показати. Перед самітом НАТО має статися щось, що покаже: Україна гідна довіри. І тут, повертаючись до вашого першого питання, чи НАТО буде й надалі консолідовано підтримувати Україну, треба сказати: настав час довести, що українська армія, завдяки значній підтримці Заходу, у змозі розбити частину російської армії в Україні. Це той аргумент, який Зеленський мусить покласти 11-12 липня на столі перед Столтенбергом у Вільнюсі. Дуже важливо, що на це також чекає український народ.

Юрій Банахевич

Фото: PAP, Newspix.pl, SUPER EXPRESS Agencja Wyborcza