Євроатлантична визначеність, африканські посередники та кремлівська соціопатія

Група африканських миротворців на чолі з президентом ПАР Сірілом Рамафосою побувала у Москві та Петербурзі. Путін продовжив трансляцію власного збоченого погляду на оточуючий світ. Лукашенко зайнявся ядерним самолюбуванням за допомоги російської телепропагандистки Скабєєвої.

Минулий тиждень зробив достатньо зрозумілим перспективи швидкого вступу України до НАТО. Президент США Джозеф Байден наголосив, що він не підтримує прискорення євроатлантичної інтеграції нашої держави, підкресливши її необхідність відповідати всім вимогам НАТО до нових членів. Позиція Вашингтону у цьому питанні є ключовою. Генеральний секретар Альянсу Єнс Столтенберг, якого зараз намагаються переконати продовжити понадстрокове виконання своїх обов’язків, анонсував створення Ради НАТО – Україна та довготривалий пакет допомоги. За великим рахунком, причин для демаршів у офіційного Києва немає, адже військово-технічна допомога Заходу не припиняється. Щоправда, логічним для України виглядає посилення внутрішньої стійкості, а не демонстрація можливого незадоволення діями партнерів.

У Києві та Петербурзі побувала африканська делегація на чолі з президентом ПАР Сірілом Рамафосою, озброєна «10 пунктами» мирного плану, який скептично зустріли як Володимир Зеленський, так і Владімір Путін. Під час перебування представників Чорного континенту в Україні її столицю намагалися обстріляти «Калібрами» та «Кинджалами», проте сили ППО спрацювали на «відмінно». Пропозиції країн, гостро зацікавлених у постачанні українського зерна та російських добрив, складно назвати реалістичними, зокрема, дивує наявність серед них ідеї щодо призупинення ордера Міжнародного кримінального суду на арешт Путіна. З високою долею вірогідності можна сказати, що мирну пропозицію писали під диктовку Пекіна, який свої ініціативи узгоджував з Москвою.

Путін використав візит африканських миротворців, щоб показати світові примірник російсько-українського Стамбульське комюніке та звинуватити  українське політичне керівництво у торпедуванні мирних домовленостей. У Кремлі добре усвідомлюють, що війна йде не лише за території, але і за сприйняття ситуації світовими центрами впливу. Тому господар Кремля минулого тижня витратив немало власного часу, щоб публічно довести, що на російську економіку не вплинули санкції Заходу, Зеленський є «поганим євреєм», який просуває неонацистів та сказати «хрін вам» у відповідь на пропозицію про скорочення арсеналів ядерної зброї Росією та Заходом. Путін все глибше занурюється у мул ненависті та ксенофобії, демонструючи цей процес всьому світу.

 Офіційний васал Кремля, самопроголошений президент Білорусі, Олександр Лукашенко вирішив продовжити «ядерну тему» у компанії з телепропагандисткою з «Россия-1» Ольгою Скабєєвою. Лукашенко завзято розповідав про потужну ядерну зброю, яку росіяни розміщують на території Білорусі, наче і не відчував, що його реальні можливості з управління державою у центрі Європи все більше нагадують шагреневу шкіру. «Радгоспна геополітика» Лукашенка може, звісно, потішити його самого, проте перетворює мільйони білорусів на заручників політичної гри Кремля.

Євген МАГДА, Інститут світової політики

Перше фото: ОП