Зерновий ва-банк, компенсація для Путіна та дуплет для Білорусі
Путін вчергове промимрив маячню про агресивні плани Польщі щодо України, а в Москві затримали «за екстремізм» Ігоря Гіркіна (Стрєлкова). «Вагнерівці» перетворюються на компонент дестабілізації Балто-Чорноморського регіону.
Схильність Кремля прагнути бути істиною в останній інстанції не є новиною для всіх, хто цікавиться сучасною політикою. Проте припинення участі Росії у зерновій угоді, укладеній рік тому Росією та Україною з ООН та Туреччиною, супроводжується військовими та політичними діями, які важко назвати адекватними. Рашисти не лише піддають варварським обстрілам Одесу та інші причорноморські міста, намагаючись зруйнувати портову інфраструктуру, але і підривають позиції Реджепа Ердогана, для якого посередництво між Росією та Україною – важлива частина власного іміджу. Російські ракетні обстріли знищують не лише споруди Одеси, але і вибивають звідти залишки «русского мира». Україна закликала до консультацій у Раді НАТО – Україна та декларує устами Дмитра Кулеби готовність самостійно налагодити вивезення зерна для забезпечення продовольчої безпеки світу. Звісно, допомога НАТО у цій ситуації зайвою не буде, і не лише у військово-морському сенсі, але і на політичній арені, адже Росія намагається діяти на світовому ринку продовольства так, наче не веде вже 17 місяців повномасштабної війни проти України.
Владімір Путін відмовився від особистої участі у саміті БРІКС, запланованому на серпень у ПАР. Ордер Міжнародного кримінального суду на арешт російського президента, якому інкримінують викрадення українських дітей, працює вже понад 4 місяці навіть превентивно. Лідер держави з ядерної тріадою практично не наважується потикати носа за межі території своєї країни, нехай вона і є найбільшою за розмірами у світі. Говорити про міжнародний авторитет господаря Кремля немає практичних підстав. Чергова порція антипольської істерії у виконанні Путіна, що пролунала минулого тижня, свідчить лише прагнення підлити олії у вогонь тамтешньої парламентської кампанії, адже тавро «агент Кремля» у сучасній польській політиці може спричинити виклик на дуель. Звісно, що у прямому телевізійному ефірі.
Затримання у Росії силовиками Ігоря Гіркіна (Стрєлкова) за звинуваченням у екстремізмі свідчить про загострення боротьби всередині правлячого класу. Москвою вже гуляє версія про те, що каталізатором репресій проти «героя боротьби за Донбас» стали негативні відгуки на адресу Аліни Кабаєвої. У будь-якому випадку два наступних місяці Гіркін, який критикував генералітет у соцмережах, проведе у слідчому ізоляторі, тоді як Пригожин, який місяць тому здійснив спробу збройного заколоту, зрештою продемонстрував себе у Білорусі.
У ситуації, що склалася, Путін продовжує експлуатувати залежність Лукашенка. Той швидко перетворює на замовлення Кремля Білорусь на джерело небезпеки для Балто-Чорноморського регіону, здаючи залишки суверенітету держави. Формальна незалежність Білорусі привертає до показових виступів з передислокацією «вагнерівців» та розміщенням тактичної ядерної зброї на її території суттєво більше уваги, ніж аналогічні дії на території Калінінградської області. Поєднання двох факторів потенційно потужного впливу на громадську думку Литви та Польщі демонструє готовність Кремля до інтернаціоналізації конфлікту, прагнення створити алармістські настрої в регіоні та зменшити роль Польщі та Литви у допомозі Україні. Лукашенко у цьому плані старанно відіграє відведену йому роль, намагаючись особливо не виходити за визначені сценарієм межі.
Євген МАГДА, Інститут світової політики
Перше фото: Олег Кіпер, ТГ
