Випробування для НАТО, Путін та Африка і дві Білорусі на політичній карті
Візит групи лідерів африканських країн до Росії посилив потік брехні у виконанні Владіміра Путіна. Білоруські демократичні сили продемонстрували спроможність до солідарних дій на тлі підгавкування Лукашенка Путіну.
Урочисто створена на саміті Альянсу у Вільнюсі Рада Україна – НАТО провела своє перше засідання, ініційоване Україною. Підстави – вихід Росії з зернової угоди та зростаюча небезпека у Чорному морі. Висновки прості – механізм працює, проте всерйоз очікувати від НАТО більшого за символічні дії з демонстрації прапора не варто. Північноатлантичний альянс доволі повільно здійснює реформування у контексті широкомасштабної російської агресії проти України. І прикладне значення Ради Україна – НАТО сьогодні полягає насамперед у прискоренні процесу розуміння небезпеки, яку несе з собою агресивна політика Кремля.
Путін вирішив компенсувати обмеженість власних можливостей відвідувати різні країни світу (ордер Міжнародного кримінального суду – це Вам не жарти) активною участю у саміті Росія – Африка. Кремль намагався продемонструвати не лише наявність рудиментів радянського впливу на Чорному континенті, але і власну роль у світовій політиці. Вийшло насправді не дуже переконливо, і президент ПАР Сіріл Рамафоса закликав Росію повернутися до зернової угоди. Списані РФ борги африканських країн на суму 23 мільярди доларів та озвучена Путіним готовність надавати по 50-100 тисяч тонн зерна окремим африканським країнам значного ентузіазму не викликали.
Були у саміту і інші цікаві особливості. Схоже, що саме до нього приурочили державний переворот у Нігері, президент якого Мохамед Базум відрізняється помітно прозахідною позицією. З’явився у Петербурзі для участі у саміті Росія – Африка Євгеній Пригожин – приватний оператор державних російських інтересів у Африці. Відтак теза про його непримиренний конфлікт з Кремлем отримала зовсім нове звучання. Сам Путін у спілкуванні з африканськими колегами та під час прес-конференції балансував між готовністю шукати шляхи мирного врегулювання конфлікту з Україною, повторюючи мантру про підступний Захід, та неспроможністю Росії забезпечити режим припинення вогню в умовах українського контрнаступу. Який, якщо вірити Путіну, провалився ще минулого тижня.
Білоруські демократичні сили та незалежні медіа провели інформаційний марафон на підтримку політичних в’язнів «Нам не все одно», результатом якого стали не лише 574 тисячі євро пожертв. Варто відзначити високий ступінь активності учасників, широке охоплення (найбільша пожертва склала 10 тисяч євро) та продемонстрована БДС спроможність до консолідації. Вже на початку серпня, під час конференції «Нова Білорусь» та пов’язаних з нею заходів, опоненти Лукашенка матимуть нагоду продемонструвати, які висновки вони зробили з подій трирічної давнини. Самопроголошений президент Білорусі тим часом намагається вирішити рівняння з «вагнерівцями» на власну користь, проте не досягнув у цьому питанні помітних успіхів. Найманців на території Білорусі вже кілька тисяч, вони ведуть себе по-хазяйськи, що помітно напружує місцевих мешканців та демонструє беззубість білоруських силовиків.
Євген МАГДА, Інститут світової політики
