Злет «коаліції F-16», Варшава грає м’язами та білоруські асиметричні ініціативи
У Варшаві пройшов найпотужніший за роки після холодної війни військовий парад. Олександр Лукашенко та Зенон Позняк виголосили цікаві, хоч і різні за форматом ініціативи. Міністр оборони КНР Лі Шанфу здійснив інспекційну поїздку пострадянським простором.
Питання передачі Україні винищувачів F-16 поступово стає все більш реалістичним у частині втілення в життя. Візит Володимира Зеленського до Нідерландів та Данії дозволив говорити про кількісний (42 машини) та часовий (перші з них мають опинитися на території України до кінця 2023 року). У Білому домі напередодні візиту українського президента підтвердили свою згоду на передачу винищувачів Повітряним Силам ЗСУ. Проте мова тут повинна йти і про усвідомлення представниками наших західних союзників того факту, що російсько-українська війна затягується. Не зайвим буде згадати про несподівану заяву євроатлантичного чиновника Стіана Єнсена, який вирішив запропонувати Україні від імені Альянсу обміняти відмову від окупованих територій на вступ до НАТО. Насправді і контекст цього припущення, і його реалістичність суттєво відрізняються від реального стану справ, і потрібні насамперед для того, щоб усвідомлювати, що війна в сучасному світі точиться не лише за території, але і за настрої та світосприйняття.
Це, очевидно, розуміє польська влада, яка провела найпотужніший за останніх 30 років військовий парад на честь Дня Війська Польського. Варшавою проїхали зразки польської та імпортованої військової техніки, наче підтверджуючи заявлене міністром оборони Маріушем Блащаком перетворити польську армію на найбільшу та найпотужнішу в Європі. Президент Анджей Дуда під час святкових церемоній дав зрозуміти, що Польща підтримує Україну, проте має і власні національні інтереси. Військове будівництво у Польщі має потужне політичне підґрунтя, а зараз виступає одним з елементів передвиборчої кампанії, надаючи правлячій партії «ПіС» демонструвати своє ставлення не лише до Росії, але і до Німеччини. Невипадково саме Польща виступає модератором у справі протидії можливим провокаціям з боку Білорусі, консолідуючи навколо себе країни Балтії. На жаль, не залучаючи Україну.
Білоруські політики тим часом намагаються долучитися до українського контексту. Старійшина білоруської опозиції Зенон Позняк звернувся з листом до Володимира Зеленського та Олександра Лукашенка, запропонувавши обміняти двох політичних в’язнів режиму Лукашенка (журналіста Дениса Івашина та багатодітну матір Ольгу Золотар) на двох громадян РБ, які воювали на боці рашистів та потрапили в український полон. Дивно, що досвідчений політик не розуміє, що ставити на один щабель демократично обраного президента та самопроголошеного «бацьку нації» недалекоглядно. Лукашенко ж «відповів» громадськості своїм інтерв’ю відомій своїми проросійськими поглядами журналістці Діані Панченко. Воно заслуговує на увагу тим, що фоном для панегіріків Путіну та закликів до припинення бойових дій між Росією та Україною прямо зараз стали «одкровення» про участь білоруських фахівців у написанні проєкту Конституції України. Лукашенко впевнено відвойовує місце на ринку ретрансляторів повідомлень про паралельну реальність.
Міністр оборони КНР Лі Шанфу минулого тижня здійснив візит до Росії та Білорусі, який більше нагадує інспекційну поїздку уповноваженого представника сюзерена васальними територіями. Очевидно, що у Москві та Мінську керівник військового відомства Китаю обговорював широке коло проблем, пов’язаних з поточною ситуацією, зокрема, перспективи реальної появи російської ядерної зброї на території Білорусі.
Євген МАГДА, Інститут світової політики
Перше фото: ОП
