Блокування за лекалами Кремля, наполегливий Вілдерс та публічний похорон ОДКБ
На виборах у Нідерландах перемогла Партія свободи на чолі з Гертом Вілдерсом. Саміт ОДКБ у Мінську виглядав відверто жалюгідно.
Ситуація на польсько-українському кордоні виглядає апокаліптично. Двоє водіїв померли у гігантських заторах, спричинених блокуванням перевезень, яке організували прихильники активіста партії «Конфедерація» Рафала Меклера. Кілька тисяч вантажівок не можуть перетнути польсько-український кордон, щоб доправити вантажі замовникам або повернутися за новим вантажем. Перед нечисленними пікетниками, яких пильно охороняє поліція, виступили різні польські політики, самі прихильники Меклера висувають вимоги, які апріорі неможливо виконати. Розраховувати на ефективне втручання Європейської Комісії також не випадає – відносини між Брюсселем та Варшавою важко назвати конструктивними. Надії на рішучі дії нового уряду Польщі у цьому питанні теж поки виглядають примарними.
Обраний для початку блокування період, коли уряд Моравецького отримав приставку «виконуючий обов’язки» та відсутність ентузіазму щодо розв’язання проблем, а до формування нового уряду ще доволі багато часу, обрана «слабка ланка», яка викликає чимало емоцій, негативні узагальнення щодо ставлення поляків до українців, які все частіше проскакують у вітчизняному інформаційному просторі – все це свідчить про спланований характер цієї акції. Враховуючи, що Польща - головний транзитний вантажний хаб для України після 24 лютого 2022 року, нескладно здогадатися, що саме Кремль зацікавлений у паралічі перевезень. У Москві давно та детально розбирають механізми функціонування західної демократії, щоб використовувати їх у власних цілях. І криза на польсько-українському кордоні – один з прикладів використання Кремлем рефлексивного управління у регіоні Центральної Європи
Ще один привід для радощів у Росії – перемога на парламентських виборах у Нідерландах Партії свободи на чолі з Гертом Вілдерсом. Публічні випади цього ветерана політики Країни вітряків та тюльпанів забезпечили йому не лише постійну поліцейську охорону, але і електоральний успіх. Він також виступає категорично проти надання військової допомоги Україні та демонструє готовність відвідати Москву з візитом. Проте шанси Вілдерса очолити уряд залишаються невисокими, і про це не варто забувати.
Саміт ОДКБ у Мінську відвідав Владімір Путін, проте це не зуміло змінити відчуття занепаду цієї військово-політичної організації, яка задумувалася Кремлем як аналог Організації Варшавського договору. Натомість сьогодні бачимо публічне відсторонення Вірменії (прем’єр Нікол Пашинян не лише відмовився прилетіти до Мінська, але і розповів, що Росія не поставила його країні оплачене озброєння), рівновіддаленість президентів країн Центральної Азії, які відчувають і пильний погляд Пекіна, і зацікавленість лідерів ЄС. Лише Олександр Лукашенко продовжує виконувати вже звичну роль геополітичного денщика Кремля, до якої йому не звикати.
P.S. Послідовне відвідування Києва Ллойдом Остіном та Борисом Пісторіусом – міністрами оборони найпотужніших країн світу та Європи – свідчить про головне: Захід не залишить Україну напризволяще у війні з Росією. Проте і запит на перетворення всередині України від наших партнерів залишається акцентованим.
Євген МАГДА, Інститут світової політики
