Спецтрибунал за злочин агресії Росії проти України має притягнути до відповідальності найбільш винних у цих злочинах, включаючи представників політичного і військового керівництва РФ.

У міжнародній спільноті триває дискусія щодо варіанту та формату Спецтрибуналу: коли та в якій країні він може бути створений. В Україні цю роботу координує Офіс Президента України. Зокрема, керівник Офісу Президента Андрій Єрмак наполягає на тому, що світ потребує якнайширшого міжнародного інституту відповідальності РФ за агресію проти України з найвищим рівнем визнання.

Одним із варіантів, який обговорюють, є створення Спеціального трибуналу на основі багатосторонньої угоди між країнами. Це означає, що Україна та уряди інших держав підпишуть і ратифікують угоду про створення такого Трибуналу. Іншим варіантом є створення Спецтрибуналу на основі угоди між Україною та міжнародними організаціями, наприклад, ООН, яка б ухвалила резолюцію про створення окремого трибуналу. Україна також могла б укласти відповідну угоду з регіональними європейськими організаціями, наприклад, ЄС чи Радою Європи. У цьому випадку трибунал був би формально регіональним, але водночас міжнародним.

У будь якому разі для створення Спецтрибуналу потрібна підтримка якомога більшої кількості країн, адже саме це збільшить шанси на притягнення до відповідальності Путіна та керівництва РФ.

Досягти цього українським фахівцям допомагають відомі міжнародні юристи, серед них, зокрема, й експерт з міжнародного кримінального права та очільник Міжнародної асоціації юристів (International Bar Association, IBA) Марк Елліс.

В ексклюзивному інтерв’ю кореспонденту Укрінформу в Гаазі він розповів, яким, на його думку, має бути Спецтрибунал. Чи варто чекати завершення війни для його створення та як Путіна можуть притягнути до відповідальності?

ПУТІН НЕСЕ НАЙБІЛЬШУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВІЙНУ В УКРАЇНІ

- Скільки разів ви вже відвідували Україну? Розкажіть про зустрічі з українськими правниками та координацію зусиль задля створення Спецтрибуналу щодо злочину агресії проти України.

- Мій візит до України у серпні став для мене третім візитом загалом із початку повномасштабної війни. Міжнародна асоціація юристів (ІBA) швидко надала свою підтримку Україні та засудила Росію щодо її війни проти України. Під час цих візитів Міжнародна асоціація юристів уклала декілька угод з державними установами, зокрема прокуратурою, міністерством юстиції, національною школою суддів, міністерством оборони, з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини (омбудсменом). Ці угоди спрямовані на допомогу, яку може надати наша спілка, оскільки вона є найбільшою організацією юристів у світі.

Значну увагу було приділено питанням притягнення до відповідальності винних у скоєнні тяжких злочинів. Це є пріоритетом для України і пріоритетом для міжнародної спільноти. Звичайно, коли ми говоримо про злочин агресії, це означає злочин з боку керівництва, а саме ми розглядаємо Володимира Путіна як особу, що несе найбільшу відповідальність за війну та цей злочин агресії. Але злочин агресії все ще є відносно новим явищем. Він становив основу міжнародного трибуналу лише раз, а саме (для створення, – ред.) Нюрнберзького трибуналу. Під час цих судових процесів притягли до відповідальності винних за скоєння злочину проти миру, який можна наразі прирівняти до злочину агресії.

Але з часів Нюрнберзького трибуналу за цей злочин не притягували до кримінальної відповідальності. Ми знаємо, що тепер цей злочин закріплений у Статуті Міжнародного кримінального суду, але існують обмеження стосовно суду, який може переслідувати цей злочин, оскільки для цього необхідно, щоб країни, які залучені у конфлікті, визнали юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо злочину агресії і були чи є учасниками Римського Статуту-договору. Ані Росія, ані Україна не відповідають цим критеріям. Отже, зараз ми розглядаємо можливість створення окремого Спецтрибуналу щодо злочину агресії, оскільки МКС не має юрисдикції проти Росії щодо цього злочину.

- Як зробити цей Спецтрибунал ефективним та притягнути Путіна до відповідальності?

- Наразі обговорюється, яка структура має бути, щоб цей трибунал був ефективним і відповідав вимогам міжнародного права щодо того, як притягти до відповідальності чинного главу держави Путіна. Отже, саме у цьому питанні й полягають усі юридичні складнощі.

- Яким, на вашу думку, має бути Спецтрибунал? Процес на кшталт Нюрнберзького?

- Я часто чую, як люди говорять про Нюрнберг, і я думаю, що Міжнародний військовий трибунал у Нюрнберзі є цікавим прикладом чи не єдиного випадку, коли ми стали свідками, як злочин агресії (відомий тоді як злочин проти миру), переслідувався у судовому порядку. Тому я вважаю, що з точки зору змісту справи варто звернути увагу на досвід, набутий під час Нюрнберзького трибуналу. Але я не думаю, що досвід Нюрнберга доречний по відношенню до того, чого Україна намагається досягти наразі, оскільки Нюрнберг був воєнним трибуналом, трибуналом, створеним окупаційною владою. І ця влада вже, по суті, мала повний контроль над правовою структурою Німеччини та її законами. І на мою думку, це дуже відрізняється від ситуації, яку ми зараз спостерігаємо в Україні. Тому я думаю, що ми повинні бути обережними з цим порівнянням.

МІЖНАРОДНИЙ ТРИБУНАЛ, ЯКИЙ МАЄ РОЗГЛЯДАТИ ПИТАННЯ ІМУНІТЕТУ ГЛАВИ ДЕРЖАВИ

- Які основні можливі варіанти створення Спеціального трибуналу існують?

- Насправді питання зараз полягає у тому, як створити міжнародний трибунал щодо злочину агресії. Чи повинен це бути трибунал, створений ООН? Чи це має бути внутрішній трибунал в Україні? Чи це має бути інтернаціоналізований трибунал? На мою думку, всі ці три варіанти є цікавими. Суто міжнародний трибунал, інтернаціоналізований трибунал чи внутрішній трибунал у самій Україні. Я завжди говорив, що злочин агресії не є тим злочином, який повинна переслідувати виключно Україна, оскільки злочин агресії порушує найсвятіший принцип міжнародного права, а саме – порушує територіальний суверенітет іншої країни. Тому я вважаю, що міжнародне співтовариство зобов'язане підтримувати цей принцип. Тому я не є великим прихильником того, щоб просто створити національний трибунал в Україні. Крім того, суд, спеціально створений в Україні, не допоможе нам подолати головну юридичну перешкоду – імунітет чинного глави держави, яким захищений Путін. Тож варіант внутрішнього трибуналу треба виключити.

- Яким, на вашу думку, є найкращий варіант?

- Міжнародний трибунал, створений спеціально для України, – це був би найкращий варіант. Але це складніший варіант.

- Чому?

- Оскільки для того, щоби створити трибунал, який можна було б розглядати як справді міжнародний, найкращим варіантом для цього була б Рада Безпеки ООН. Бо тоді, відповідно до Статуту ООН, Рада Безпеки ООН може створювати міжнародні трибунали, як вона вже робила. Але, звісно, Рада Безпеки ООН не зможе цього зробити через право вето Росії на рішення Ради Безпеки.

Чи може Генеральна Асамблея ООН створити окремий трибунал проти Росії щодо злочину агресії? Ніщо не вказує на те, що Генеральна Асамблея ООН має правові підстави для створення міжнародного трибуналу проти Росії щодо злочину агресії. Це може зробити Рада Безпеки, але не Генеральна Асамблея ООН. Генеральна Асамблея ООН може рекомендувати створення такого трибуналу, що є дуже важливим. Найкращою ситуацією було б, коли Генеральна Асамблея ООН на прохання України ухвалила б резолюцію на підтримку створення окремого трибуналу для розслідування злочину агресії. Це додало б цьому трибуналу міжнародного авторитету. Але немає жодних гарантій, що Генеральна Асамблея ООН це зробить. Ми вже бачили всі резолюції, які засуджують війну Росії проти України, і це добре, що їх ухвалюють. Однак забезпечити підтримку двох третин членів Генеральної асамблеї ООН для ухвалення резолюції про створення окремого трибуналу проти Росії буде дуже складно. Я, безумовно, підтримав би цей крок, але цього буде важко досягти.

Є ще інший варіант – це трибунал з інтернаціоналізованим підходом. У цьому випадку Україна делегує свої повноваження щодо переслідування за злочин агресії іншій групі держав. Це може бути Рада Європи, Європейський Союз або навіть група держав-однодумців, які захочуть об'єднатися та створити цей трибунал. Потім ця група буде працювати над тим, щоб заручитися підтримкою міжнародної спільноти щодо існування такого трибуналу. На мою думку, така структура може спрацювати. Тож я думаю, що на вимогу України може бути створено певний інтернаціоналізований трибунал, і він буде створений напевно в Європі, можливо, в Гаазі. Я гадаю, що цей варіант отримав би підтримку з боку таких країн, як США, Велика Британія, Німеччина та Франція. Я вважаю, що вони підтримали б інтернаціоналізований трибунал. Але я не вважаю, що ці держави підтримають суто міжнародний трибунал, бо їх турбує те, що буде створено прецедент, який надає можливість переслідувати їх у майбутньому теж. А ось інтернаціоналізований трибунал, в якому вони надаватимуть допомогу, був би прийнятним для них варіантом.

- Чи зможе цей новостворений трибунал переслідувати Путіна, враховуючи імунітет глави держави?

- Як відомо, згідно з міжнародним правом, чинний глава держави, якого переслідує міжнародний трибунал, наприклад, як міжнародний кримінальний суд, не захищений імунітетом глави держави. Міжнародні трибунали не визнають цього імунітету, саме тому Мілошевич, Каддафі, Аль-Башир, які були главами держав, все ж таки були притягнуті до відповідальності через міжнародний трибунал. Тому для мене питання полягає у тому, чи вдасться створити цей новий трибунал таким чином, щоб в очах міжнародної спільноти це був дійсно міжнародний трибунал, який, відповідно, не визнає імунітету глави держави? Це дозволило б цьому трибуналу переслідувати чинного главу держави. І це насправді найважливіше питання.

НЕ ЧЕКАТИ ЗАКІНЧЕННЯ ВІЙНИ В УКРАЇНІ – СПЕЦТРИБУНАЛ ТРЕБА СТВОРЮВАТИ ЗАРАЗ

- Дехто з експертів скептично ставиться до створення Спецтрибуналу саме зараз, оскільки Нюрнберзький трибунал, а також трибунали щодо засудження злочинів у Югославії та Руанді створювалися уже після закінчення війни. Що ви думаєте про це?

- Знову ж таки, ви згадуєте Нюрнберг, і я вважаю, що варто нагадати цікавий момент. Як я вже казав, Міжнародний військовий трибунал у Нюрнберзі було створено після Другої світової війни. Союзникам США та Радянського Союзу, Франції, Великій Британії, було досить легко створити цей трибунал, оскільки ці країни мали верховну владу над Німеччиною. Наразі Україна перебуває в іншій ситуації. Я не думаю, що потрібно чекати, поки війна закінчиться. Я дуже підтримую ідею створення трибуналу вже зараз, незалежно від того, якою буде його структура.

Ніщо не вказує на те, що потрібно чекати до закінчення війни. Ми вже побачили, як МКС склав обвинувачувальний акт проти Путіна. Я думаю, що ордер на арешт створить більшу підтримку і, безумовно, підвищить рівень обізнаності міжнародної спільноти, яка, сподіваємося, переслідуватиме Путіна за злочин агресії. Тож якщо нам вдасться подолати правову перешкоду щодо імунітету глави держави та створити міжнародний трибунал, дійсно міжнародний, який має право переслідувати чинного главу держави, тоді ми досягнемо успіху.

- Як представники вищого керівництва РФ можуть постати перед судом?

- Я думаю, що це гарне запитання. Міжнародне кримінальне право, обвинувачувальні акти та ордери на арешт мають вплив на правосуддя. Ордер на арешт Путіна був історичним. Історичним у тому сенсі, що ми вже бачили звинувачення проти інших глав держав. На мою думку, в даному випадку дуже важливо, щоб міжнародне співтовариство підтвердило, що ці особи скоюють злочини, які шокують людство. І саме тому ми зобов'язані притягнути їх до відповідальності.

Сама ця заява, сам ордер на арешт для мене вже є дуже потужним інструментом. Звичайно, виникає наступне питання щодо затримання: чи можливо доставити цю особу до суду до Гааги? Це набагато складніший і довготриваліший процес. Путін не буде там завтра чи у найближчому майбутньому. Така реальність, і ми маємо це прийняти. Нас це не повинно стримувати, не повинно розчаровувати. Бо я завжди кажу, що міжнародне правосуддя – це гра в довгу.

Історія показує, що врешті-решт ці чинні глави держав притягаються до відповідальності. Ордер на арешт Путіна не має ніякої дати закінчення терміну за законом. Він діє доти, доки Путін живий, і де б він не перебував. Важко уявити, що Путін може втратити свою підтримку всередині країни, але саме це часто й трапляється. Змінюється політична ситуація, змінюється середовище. І тоді все змінюється. Тому я б сказав, що нам потрібно бути терплячими. Я вірю, що Путін врешті-решт опиниться в Гаазі. Знову ж таки, це не станеться найближчим часом, але ми повинні бути терплячими. Ордер на його арешт уже є, і я в нього вірю.

- У березні МКС видав ордери на арешт Путіна та Львової-Бєлової. Їх підозрюють у скоєнні воєнного злочину, незаконній депортації та переміщенні дітей з окупованих районів України до РФ, і це відбувалося щонайменше з 24 лютого 2022 року. Хто, на вашу думку, ще може отримати ордер?

- МКС видав початковий ордер на арешт, але він обмежений у тому сенсі, що він виданий конкретно щодо злочинів проти дітей, яких депортували з України. Я не сумніваюся, що цей обвинувальний акт буде розширено. Я думаю, що будуть додані й інші звинувачення проти Путіна та його керівників. МКС має юрисдикцію не лише над Путіним, але й над будь-якою особою, політичною чи військовою, яка брала участь у цих злочинах. Тому я також вірю, що МКС видасть інші обвинувальні акти, включаючи високопосадовців. Я не маю в цьому сумнівів.

Інша важлива частина цієї задачі полягає в тому, що МКС не буде розглядати значну більшість справ про воєнні злочини в Гаазі, а їх розглядатимуть в Україні. Україна має основну юрисдикцію над цими злочинами і над цими особами. І ми знаємо, що Україна вже активно працює над створенням внутрішнього механізму для притягнення до відповідальності осіб, які вчинили ці злочини. Це стосується передусім осіб нижчих військових рівнів. Вони не представляють найвищий рівень. Я вважаю, що особи найвищих посад, які приймають рішення, будуть притягнуті до відповідальності через МКС. Але значна більшість воєнних злочинів та інших жорстоких злочинів, які були скоєні в Україні, будуть розглядатися Україною, в рамках її національної юрисдикції.

Я думаю, ви побачите, що всі країни використовуватимуть принципи універсальної юрисдикції для пред'явлення звинувачень і переслідування осіб з Росії, які скоїли злочини в Україні. Тож ця концепція універсальної юрисдикції, на мою думку, відіграватиме важливу роль у тому, щоб притягнути до відповідальності тих, хто вчинив ці жорстокі злочини.

- Я мрію та вірю, що одного дня побачу Путіна в Гаазі. Тож якщо уявити, що цей день настав? А також було створено Спецтрибунал щодо злочину агресії плюс справа в МКС, то мені цікаво, як це відбуватиметься? Путіна возитимуть у Гаазі з одного судового процесу на інший? Чи існуватиме якась особлива співпраця, адже якби не було злочину агресії, то не було б й інших злочинів?

- МКС має власну юрисдикцію, іншу в порівнянні зі злочином агресії. А ось Спецтрибунал буде спеціалізуватися саме на злочині агресії. Я не сумніваюся, що між МКС і цим новим трибуналом, якщо він буде створений, існуватиме співпраця та взаєморозуміння щодо певних процедурних питань щодо переміщення Путіна під час притягнення до відповідальності та суду над ним за ці окремі злочини. Я взагалі не думаю, що виникне проблема співпраці. Я вірю, що співпраця налагодиться сама собою. Найважливіше те, що, знову ж таки, існують два окремих кримінально-процесуальних шляхи, якими можна рухатися далі: один – через МКС, а інший – через Спецтрибунал, який має юрисдикцію щодо злочину агресії.

- Свого часу воєнні злочини СРСР не отримали оцінки на післявоєнних трибуналах. Чому, на вашу думку, ніхто не був покараний?

- Для мене зрозуміло, чому цього не сталося після Другої світової війни. Причина в тому, що світ вступив у холодну війну. Холодна війна заморозила двосторонню та багатосторонню співпрацю, включаючи міжнародне правосуддя. Лише після закінчення холодної війни, а точніше після падіння Берлінської стіни, через багато років, міжнародне правосуддя повернулося до панування.

Після падіння Берлінської стіни ми увійшли в золотий вік міжнародного правосуддя. Завдяки співпраці були створені міжнародні та національні трибунали по колишній Югославії, Руанді, Камбоджі, Сьєрра-Леоне і Лівану. І це сталося тому, що виник осередок, який прийняв ідею, що жорсткі злочини повинні переслідуватися, а ті, хто вчинив ці злочини, повинні бути притягнуті до відповідальності.

Тож існувала прогалина з кінця Другої світової війни до падіння Берлінської стіни. Лише наприкінці цього періоду з'явилася можливість для створення такого роду нових механізмів. І звичайно, саме тоді був створений Міжнародний кримінальний суд, який є постійним міжнародним судом, що розглядає справи осіб, які вчиняють ці жорстокі злочини. МКС має стати постійним судом для переслідування таких злочинів у майбутньому.

І наостанок я хочу зазначити, що надзвичайна заслуга України – в тому, що вона принесла в світ словосполучення відповідальності та недоторканності. Студенти, які ніколи не вивчали ці питання, роблять це зараз. Уряди, які не завжди цікавилися цими питаннями, тепер зосередилися на них. Ніколи ще питання відповідальності та притягнення до відповідальності осіб, які вчиняють злочини, не було настільки актуальним для суспільства, як сьогодні. І це пов'язано з тим, що відбувається зараз в Україні.

Ірина Драбок, Гаага

Фото: Марка Елліса, ОГП, Катерина Лащикова / "Цензор.НЕТ"