Прем’єр утретє: новий уряд Туска і політика щодо України
Новий глава уряду Польщі намагатиметься дистанціюватися від попередників у політиці щодо України, утім це не означає, що відносини Варшави з Києвом кардинально зміняться.
Дональд Туск на сьогодні є найдосвідченішим польським політиком, який своїм прикладом щойно довів, що вислів “двічі в одну річку не ввійдеш” його точно не стосується.
Туск утретє у своїй політичній кар’єрі став главою польського уряду і, серед інших, він матиме непросте завдання покращити відносини з Україною, які значно зіпсувалися, особливо за останні півроку.
ПОЛІТИК ТУСК
Історик за освітою, 66-річний Дональд Туск практично все своє доросле життя перебуває в політиці. У часи комуністичної Польщі він активно діяв у підпіллі, зокрема у свої студентські роки брав участь у створенні структури “Солідарності” у Гданську, був журналістом опозиційної преси. У 1991 році його вперше було обрано депутатом Сейму, і відтоді він декілька десятиліть майже безперервно був зв’язаний з польським парламентом. За цей час Туск був депутатом Сейму шести каденцій, зокрема і нинішньої, а також сенатором в одній з каденцій верхньої палати польського парламенту.
У 2001 році Туск став співзасновником ліберальної Громадянської платформи, якою керує й донині. Від цієї політичної сили він двічі ставав главою польського уряду – в 2007 і 2011 роках. За майже 35 років існування демократичної Польщі Туску належить рекорд найбільш тривалого перебування на посаді прем’єра – майже сім років упродовж 2007-2014 років. Щоправда, він не добув до кінця другої прем’єрської каденції, оскільки був обраний президентом Європейської Ради. Відтак, упродовж подальших п’яти років, до 2019 року, Туск за політичною посадою був одним з найбільш впливових європейців. Після завершення виконання цієї місії він вирішив повернутися до внутрішньої політики Польщі. Обґрунтовуючи тоді своє рішення, він підкреслював, що не може стояти осторонь, коли в Польщі знищуються демократичні інститути.
Правляча донедавна у Польщі партія “Право і Справедливість” Ярослава Качинського і глави урядів від цієї партії – Беата Шидло і Матеуш Моравецький – відверто демонстрували свою неприязнь до Туска у період його президентства в Раді ЄС. За іронією долі, в березні 2017 уряд Польщі був єдиним серед країн ЄС, який не підтримав кандидатуру свого земляка на переобрання президентом Євроради на наступні 2,5 роки. Однак це не завадило Туску обійняти цю посаду після голосування: 27 – “за”, 1 – “проти”.
Одразу після відставки з високої посади в ЄС Туск упродовж трьох років був лідером Європейської народної партії – найбільшої і найвпливовішої політичної сили в Європарламенті. Політик відмовився від головування в ній перед стартом цьогорічної парламентської виборчої кампанії у Польщі.
Туск 11 грудня утретє став головою Ради міністрів Польщі, а 13 грудня він знову повернеться до Брюсселя, де вже в якості глави польського уряду візьме участь у засіданні Ради ЄС.
НОВИЙ УРЯД ПОЛЬЩІ
Ще напередодні голосування за кандидатуру прем’єра у Сеймі Туск оголосив склад свого майбутнього уряду. Як пояснив політик, це зроблено для того, щоб не втрачати зайвого часу і всі могли дізнатися про нових глав міністерств ще до приведення їх до присяги.
Перед виборами партія Туска домовилася з трьома іншими політсилами – партією “Польща 2050” Шимона Головні, Польською селянською партією (PSL) Владислава Косіняка-Камиша і “Новою Лівицею” Влодзімєжа Чажастого, що в разі перемоги вони спільно створять коаліцію у Сеймі та Сенаті і сформують новий уряд Польщі. Так і сталося: у нижній палаті польського парламенту ця коаліція має 248 депутатських мандатів при необхідному мінімумі в 231 голос. У верхній палаті парламенту їх перевага є ще більш відчутною: 66 сенаторів із 100 є політиками чинної влади або симпатизують їй.
Попри попередні декларації про необхідність нових облич у владі, Туск усе ж частково не відмовився від своїх добре перевірених соратників, які понад декаду тому входили до його першого та другого урядів. Зокрема, йдеться про Радослава Сікорського, який як тоді, так і зараз обійме посаду глави МЗС Польщі. Разом із Туском повертаються до уряду також Томаш Сємоняк, який колись займав посаду міністра національної оборони, а зараз буде координатором з питань спецслужб, та Бартломей Сенкевич, котрий у другому уряді Туска був главою МВС, а зараз керуватиме польською культурою. Варто також зауважити, що до уряду Туска в якості віце-прем’єра – міністра національної оборони повертається лідер PSL Владислав Косіняк-Камиш, який у першому та другому урядах Туска за квотою цієї партії займав посаду міністра соціальної політики.
Загалом у третьому уряді Туска в ранзі міністрів буде 25 осіб, з яких 20 очолять міністерства, а п’ятеро будуть міністрами без портфелів. У новому уряді Польщі також буде двоє віце-прем’єрів: Владислав Косіняк-Камиш та представник “Нової Лівиці” Кшиштоф Гавковський, який очолить міністерство цифрових технологій.
ВЕКТОР УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИКИ
Поки що складно однозначно ствердити, якою буде політика нового польського уряду стосовно України по конкретних напрямках. Відомо, що він змушений буде шукати у відносинах з Києвом шляхи вирішення як давніх (складна спільна історія), так і відносно нових проблем (блокада кордону польськими перевізниками і фермерами, зернова криза), що залишилися у спадок після уряду Моравецького.
Як політик, Туск в часи своїх попередніх прем’єрств та перебування на посаді президента Євроради мав непогані відносини з українськими урядовцями, активно підтримував Україну на шляху євроінтеграції і безумовно засуджував російську агресію. Вже після анексії Росією Криму, але ще до початку активних бойових дій на сході України у квітні 2014 року прем’єр Туск здійснив кількаденне турне великими країнами Європи (Франція, Німеччина, Італія, Іспанія), під час якого звертав увагу на потребу більшої підтримки України з боку ЄС у світлі агресивних дій РФ.
Після обрання на посаду президента Євроради Туск продовжував активно підтримувати Україну. Історичним був його візит до Києва в якості президента Ради ЄС у п’яту річницю Революції Гідності в лютому 2019 року. Тоді з трибуни Верховної Ради він виголосив українською мовою промову, в якій запевнив, що немає Європи без вільної України і що Брюссель надаватиме Києву максимальну підтримку на шляху зближення з ЄС.
Ще на етапі парламентської виборчої кампанії Туск критикував уряд “Права і Справедливості” за політику щодо України, називаючи її непослідовною і хаотичною, підкреслюючи, що погіршення відносин з Києвом шкодить інтересам обох країн на догоду Росії.
У вересні Туск повідомив про підготовку плану нормалізації відносин з Україною, який включає чотири пункти: подальша військова допомога Україні, вирішення суперечок з Україною, участь Польщі у післявоєнній відбудові України, а також упорядкування ситуації навколо воєнних біженців з України.
З останніх висловлювань Туска можна скласти загальну картину, що він намагатиметься зрізати “гострі кути” у відносинах з Україною, де це можливо вже зараз. Наприклад, йдеться про розблокування кордону. У день обрання Туска прем’єром війт гміни Дорогуськ вирішив скасувати дозвіл на протест перевізників біля українського кордону. До певної міри це можна вважати першим символічним кроком у цьому напрямку.
Утім, не варто очікувати, що Туск безапеляційно йтиме на поступки Києву, особливо коли його уряд формують декілька партій, погляди яких на відносини з Україною також не є ідентичними. У цьому контексті варто зауважити, що міністрами інфраструктури та сільського господарства (це ключові міністерства з точки зору вирішення проблем блокади кордону і зернової кризи) в уряді Туска будуть політики за квотою консервативної PSL, яка завжди мала доволі стримані погляди на розвиток відносин з Україною. Та й у самій Громадянській коаліції Туска активними є політики, які, наприклад, наполягають на потребі ембарго на ввезення багатьох українських продуктів на польський ринок.
Новий глава уряду підкреслює, що відносини з Києвом формуватимуться через призму національних інтересів Польщі, зокрема економічних. У Варшаві вже зараз починають замислюватися над наслідками економічної євроінтеграції України для інтересів Польщі, адже по багатьох позиціях українські товари можуть скласти конкуренцію польським на ринках ЄС. Тому польський уряд доволі прискіпливо оцінюватиме різні ініціативи, зокрема Єврокомісії, у напрямку України, на предмет того, чи не зашкодить це інтересам Польщі.
Проте, у військово-політичному вимірі все доволі зрозуміло: Варшава на всіх рівнях продовжуватиме підтримувати Київ у боротьбі з російським агресором. Хорошою звісткою для Києва є призначення главою польської дипломатії досвідченого Радослава Сікорського. Він не лише є добрим другом України, який сам безпосередньо возить на фронт автомобілі для українських військових, але й має дуже розгалужені контакти в європейському й американському істеблішменті. Його досвід й авторитет серед республіканців і демократів можуть стати у нагоді у процесі розблокування військової допомоги США для України.
Американське видання Politico нещодавно назвало Туска найбільш впливовою людиною Європи. Наявність такої досвідченої людини при владі у сусідній Польщі, безумовно, є позитивним сигналом для України. Він добре знає і розуміє українські реалії, активно підтримуватиме Київ у протистоянні російському агресору, а своєю політичною вагою він буде противагою проросійській політиці у Центральній Європі угорського і словацького прем’єрів Віктора Обрана і Роберта Фіцо.
Юрій Банахевич, Варшава
Перше фото: АА
