Як найбільша міжнародна організація у світі підтримувала українців у 2023 році на тлі погіршення гуманітарної ситуації в Газі, які плани УКГС ООН на 2024 рік та що з їхніми спробами доправити допомогу нашим громадянам в окупації. Про це в інтервʼю Укрінформу розповів речник Управління ООН з координації гуманітарних справ Савіано Абреу. При цьому він зізнався, що в нинішніх умовах УКГС ООН доводиться конкурувати за фінансування їхньої діяльності в Україні.

У 2023 РОЦІ ВПЕРШЕ В ІСТОРІЇ ЗМЕНШИВСЯ ОБСЯГ ФІНАНСУВАННЯ ГУМАНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ

- Пане Абреу, координаторка системи ООН в Україні Деніз Браун завжди наголошувала, що гуманітарна місія в Україні є однією з найбільших, якщо не найбільшою, в історії ООН. Цей рік не був винятком?

- Порівнюючи, наприклад, із Сирією, де розгортається одна з найбільших гуманітарних криз у світі, Україна посідає друге місце за обсягами отриманої фінансової допомоги в 2023 році. Але це все одно шокуюче, що існує необхідність у такому рівні підтримки країни, яка б могла сама себе забезпечувати, якби не російське вторгнення.

Цей рік, на жаль, не є винятком, і я не вважаю приводом радіти, що український народ потребує такого рівня допомоги. Це результат вторгнення Росії і цього року нічого не змінилося. Ми все ще отримуємо найбільше у світі фінансування. З одного боку, це добре – підтримка міжнародної спільноти залишається надзвичайною. Але це також означає, що війна все ще завдає великої шкоди народу України. Ось чому фінансування все ще потрібне.

- Ви покладаєтеся на донорів. Скажіть, будь ласка, зростає чи падає їхня підтримка, особливо враховуючи гуманітарну кризу в Газі та необхідність реакції ООН там?

- На жаль, у 2023 році обсяг фінансування, отриманого на гуманітарну допомогу в усьому світі – не тільки в Україні – вперше за більше ніж десятиліття зменшився, незважаючи на гігантські потреби та величезну кризу в Газі, а також гуманітарні потреби в Судані, Сирії чи Афганістані, наприклад.

В Україні рівень допомоги пішов на спад, але не можна сказати, що підтримки було недостатньо. На початку 2023 року ми потребували 3,9 мільярда доларів США. Зараз ми отримали близько 3 мільярдів фінансування, з них 2,5 мільярда були надані в рамках звернення гуманітарних організацій по фінансову підтримку, спільного з організаціями в Україні – агенціями ООН, неурядовими, місцевими та міжнародними організаціями. Обсяги фінансування вражають, враховуючи, що ситуація всюди у світі не є стійкою. Численні кризи позбавляють прав мільйони людей у десятках країн у світі і, на жаль, присутня конкуренція за фінансування.

- Існує конкуренція за фінансування?

- Понад 300 мільйонам людей у світі потрібна життєво необхідна гуманітарна підтримка. Проте немає достатнього фінансування, щоб задовольнити потреби, які всюди зростають. Події, що відбуваються в Газі вже багато років, не є чимось новим, але нинішній рівень страждання і потреб людей навіть близько не схожий на той, що існував декілька місяців тому.

Але, зрештою, підтримка України на чудовому рівні. Ми можемо сказати, що обсяги фінансування допомоги людям, які страждають від жахів цієї війни, відповідають нашим очікуванням. Хоча ми не отримали весь обсяг фінансування, про який запитували, частина з цих 3,9 мільярдів також була розрахована на підтримку людей, які живуть нині на окупованих Росією територіях. Ми знаємо, що наші можливості надати людям підтримку там вкрай обмежені через перешкоджання Російської Федерації нашій роботі.

Проблема в тому, що 2024 року нам потрібен такий же рівень фінансової підтримки. Це виклик, який ми маємо подолати.

До того, як відбулося повномасштабне вторгнення у 2022 році, ми звернулись по фінансову підтримку в обсязі 190 млн доларів США. Ми планували підтримати близько 2 мільйонів людей до початку вторгнення. Але всього через кілька місяців після презентації плану реагування на 2022 рік нам довелося все переглянути через ескалацію війни. Кількість людей, яких ми повинні були підтримати, зросла до 18 мільйонів. Відповідно зріс і рівень запиту на фінансування. У 2022 році загальна сума фінансової допомоги, якої ми потребували, становила 4,3 мільярда доларів. Це величезне збільшення фінансування допомоги в Україні. У 2024 році ми звернемося по фінансову підтримку в обсязі трохи більше 3 мільярдів доларів США для реагування.

МИ ЗОСЕРЕДИМОСЯ НА НАЙБІЛЬШ НЕЗАХИЩЕНИХ ВЕРСТВАХ НАСЕЛЕННЯ

- На що ви плануєте спрямувати ці мільярди доларів і яку кількість населення ви хочете охопити?

- У 2023 році ми поставили собі за мету підтримати 11 мільйонів українців, зосередившись переважно на найбільш незахищених верствах. Люди отримують не тільки нашу допомогу. Ми є одними з багатьох акторів, але нас також підтримує уряд. У нас є неймовірні групи волонтерів, які чудово виконують свою роботу. Ми майже досягли загальної мети і змогли надати життєво важливу допомогу цього року. Майже 7,9 мільйонів людей отримали медичну допомогу ліками; приблизно така ж кількість – отримали воду та засоби для підтримки гігієни.

Не можна забувати про ситуацію з доступом до води, особливо після руйнування Каховської дамби. Близько 5 мільйонів людей отримують нашу продовольчу допомогу. В основному, в прифронтових районах, де ситуація найгірша, а також переселенці в інших частинах України, в тому числі на Заході. Крім того надається фінансова підтримка: цього року грошову виплати отримали близько 4 мільйонів людей.

У 2024 році ми зосередимося на наданні допомоги людям, які живуть поблизу лінії фронту, і залучимо багатьох інших акторів, особливо наших колег з інших агентств ООН, аби доповнити ці зусилля та допомогти людям із відновленням. Отже, ми поєднаємо розвиток, що поступово працюватиме для людей подалі від лінії фронту, з гуманітарним напрямом, який стратегічно зосереджується на найбільш вразливих верствах населення поблизу зони бойових дій та серед найбільш вразливих груп переміщених осіб. Саме тому кількість людей, яких ми хочемо охопити допомогою, трохи зменшиться порівняно з 2023 роком до 8,5 млн людей. Це не означає, що потреби зменшуються, але це інший рівень їх гостроти. Ми зосереджуємося лише на найбільш вразливих верствах людей, чиї життя опиняться під загрозою без нашої підтримки. У нас є ще один збір коштів для біженців за межами України, який курує УВКБ ООН та агентства ООН у справах біженців разом із їхніми партнерами в сусідніх з Україною країнах.

15 січня ми разом з УВКБ ООН офіційно презентуємо в Женеві звернення щодо фінансової допомоги для українських біженців за кордоном. Це буде подвійний збір – для України і за межами України.

- Якби я мав перелічити події, які найбільше зачепили мирне населення, я б назвав підрив Каховської дамби та численні атаки Росії на Південну Україну. Я говорю про Одесу, про щоденне бомбардування Херсона, про портову інфраструктуру. Як ваш офіс реагує на ці виклики?

- На жаль, цього року сталося дуже багато таких подій. Наприклад, ми не можемо забути про атаку на Грозу. Я був там наступного дня після удару разом із Деніз Браун і минулого тижня – за день до Різдва. Я їздив до Херсона для реагування щодо Каховської дамби. Коли в Одесі вдарили по кафедральному собору, ми його також відвідали наступного дня. Порти України неодноразово зазнавали ударів після зупинки Чорноморської ініціативи Російською Федерацією. Ми відвідали Одеський порт та Ізмаїльський порт.

Події в Херсоні мене засмучують. Я їздив туди одразу після того, як Україна відновила контроль над містом – коли Президент Зеленський приїхав до міста, через 72 години після витіснення російських військ із Херсона. Те, що я побачив того дня, давало мені надію. Люди аплодували нам, махали руками, вони були щасливі. А після цього ми бачимо лише удар за ударом. Не було і дня, коли б ми не отримували повідомлення про влучення в херсонську школу, лікарню чи будинок.

Нещодавно стався удар по вокзалу. Там були мирні жителі, які чекали, щоб виїхати з міста до Києва. Кількість загиблих серед мирних жителів у той день була невеликою, бо людям вдалося вчасно піти в укриття, але, на жаль, загинули та отримали поранення поліцейський та працівники станції, які їм допомагали. Це відбувається щодня і це абсолютно неприпустимо. Ми намагаємось підтримати людей після кожної такої події. Конкретно в Херсоні ми налагодили діяльність і підтримуємо тісний зв’язок із владою, працюємо з нашими місцевими партнерами. У Херсонській області та місті забезпечуються потреби, але ситуація, в якій опинилися там люди, жахлива. Жодна допомога не зарадить безперервним атакам та бомбардуванню з боку Російської Федерації. Це має припинитися.

У 2023 РОЦІ БИЛИ ПО НАШИХ СКЛАДАХ І АТАКУВАЛИ КОНВОЇ

- Пам’ятаю новину про знищення складу з вашою гуманітарною допомогою. Які загалом втрати в гуманітарної спільноти від бомбардувань?

- Почну з того, що як і будь-які цивільні особи, будь-яка цивільна інфраструктура, гуманітарні працівники, наші склади, конвої – всі ми маємо захист згідно з міжнародним гуманітарним правом. Ми маємо бути захищеними і на нас не можна здійснювати напади.

На жаль, у 2023 році, було понад 50 інцидентів, які безпосередньо вплинули на гуманітарну допомогу. Здебільшого були удари по наших складах через невибіркові атаки з боку Російської Федерації. Автоколони з гуманітарною допомогою потрапляли під обстріли. Пару місяців тому конвой ООН, що їхав у Запорізьку область, потрапив під обстріл. Наші вантажівки та запаси були пошкоджені. Під удари потрапили багато неурядових організацій, які співпрацюють з нами.

У Херсоні та області тільки в грудні було не просто вражено, а повністю зруйновано п’ять складів неурядових організацій – чотирьох місцевих організацій та однієї міжнародної. Склади були спалені вщент разом із життєвою допомогою для людей, що вкрай потребують підтримки через щоденні атаки. Вони не можуть засівати поля через забруднення мінами, системи водопостачання зруйновані, а електроенергія та газ є реальністю не для всіх. Це та підтримка, яку ми могли б їм надати. І ми її надаватимемо, тому що відновимося, але ці запаси були знищені.

МИ ПЛАНУЄМО ДОПОМОГТИ 1,7 МЛН ЛЮДЕЙ ЦІЄЇ ЗИМИ

- Ми зустрічаємося посеред зими. Деніз Браун завжди наголошувала, що підготовка до холодів є найбільшою турботою ООН. Як цього року були задіяні ваші гуманітарні працівники?

- Зима 2022 року була непростою для народу України через удари по енергетичній інфраструктурі. Ми всі пам’ятаємо, який вплив мала енергетична криза. Це було катастрофічно, і з жовтня 2022 року по березень 2023-го ми надавали допомогу людям в умовах енергетичної кризи. Ми надали близько 5000 генераторів безпосередньо людям і пунктам незламності, лікарням і школам. Ми також ремонтували будинки, надавали зимовий одяг, термоковдри й опалювальні прилади. Ми продовжуємо надавати допомогу цієї зими, і за останні два місяці ми вже охопили нашою допомогою майже 1 мільйон людей.

Ми запустили збір і планували охопити допомогою близько 1,7 мільйона людей, зокрема в рамках зимової підтримки. Це частина загального плану реагування, але вона спрямована на забезпечення безпеки людей цієї зими. Ми особливо зосереджені на ремонті будинків, ремонті муніципальних систем опалення, щоб бути певними, що продовжують працювати, а також забезпечуємо людей твердим паливом, коли вони не мають іншого варіанту опалення домівок. Якщо у людей є електропостачання, опалювальні прилади, ми надаємо навіть грошову допомогу для оплати рахунків, бо ж через війну дехто втратив дохід і вже перебуває на межі.

Сподіваюся, ми досягнемо поставленої мети. Ми працюємо разом з урядом і місцевими владами, щоб доповнити зусилля один одного. Названі мною цифри є пріоритетом, який ми розробили спільно, щоб гарантувати безпеку і захищеність населення під час суворої зими, яка може загрожувати життю.

- Цього року Київ не стикається з масовим відключенням електроенергії, на щастя, і ця зима може здатися легшою за попередню. На вашу думку, це хибне відчуття?

- Можливо, так і є, якщо брати до уваги лише киян, але це не реалії всієї країни, особливо поблизу лінії фронту. Наприклад, у Донецькій області сотні тисяч людей зараз не мають світла. Багато-багато людей живуть у місцях, де умови не є прийнятними для життя взимку. Вони не мають утеплення в оселях, вибиті вікна. Навіть якщо температура і не опускається до -30, все, що нижче нуля, у цій ситуації може бути небезпечним. У Києві поки не було суворої зими, але це не означає, що ситуація безпечна і мільйонам по всій країні не загрожують суворі умови.

- Розмінування. Може здатися, що і без того жахлива ситуація лише погіршуватиметься, адже ми бачимо, як важко українським захисникам пройти через величезні мінні поля. Як цьому дає раду ваш офіс?

- Ми в Україні використовуємо різні підходи. Один з них полягає в підтримці обізнаності, особливо для людей, які живуть у більш забруднених мінами районах. У нас є програми для дітей і дорослих про те, як діяти, якщо ви знайшли щось вибухонебезпечне, та як запобігти нещасним випадкам. Постійно надходять жахливі повідомлення про загибель або каліцтво людей через міни. Близько 2 мільйонів людей отримали таку підтримку в 2023 році.

Ми також допомагаємо з розмінуванням деяких частин країни, а також з навчанням персоналу ДСНС та допомагаємо технологіями та обладнанням, щоб вони могли виконувати свою роботу. Наприклад, понад 200 піротехнічних груп ДСНС цього року отримали підтримку від наших колег, зокрема від ПРООН, і не лише від них. Ми розглядаємо з ДСНС та урядом стратегії того, як надати пріоритет зусиллям із розмінування та прискорити його. Це величезне завдання, оскільки Україна є однією з найбільш забруднених мінами країн світу. Це непросто і може зайняти десятиліття, як багато хто каже. Тож наш пріоритет – надати підтримку уряду.

Ми розпочали один проєкт у Харківській області, який спрямований на підтримку саме малих фермерів. Через рівень забруднення, який залишився після російської окупації, ми підтримуємо малих фермерів, виживання яких залежить від сільського господарства, щоб гарантувати, що вони зможуть повернутися на свої ділянки. В рамках проєкту досліджуються їхні землі на наявність мін, їх знешкоджують, щоб люди могли відновити сільськогосподарську діяльність. Це було досить успішно і здійснено за підтримки Продовольчої програми ООН і Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН. Тепер ми запустимо такі проєкти в Херсонській та Миколаївській областях. Сільське господарство має відновити свою діяльність в цих регіонах у колишніх масштабах, адже люди залежать від цього.

АЛЬТЕРНАТИВИ ЧОРНОМОРСЬКІЙ ЗЕРНОВІЙ ІНІЦІАТИВІ НЕ Є СТАЛИМИ ЧИ БОДАЙ ПЕРЕДБАЧУВАНИМИ

- Ви не відмовилися від Чорноморської зернової ініціативи із залученням Росії?

- Рішення Російської Федерації розірвати Чорноморську ініціативу мало жахливі наслідки для України та світу. Українські аграрії не можуть експортувати на такому ж рівні. Ми також бачили, як глобальні ціни на продукти харчування знижувалися, коли вона діяла, і знову почали зростати після її припинення.

Важливо знайти альтернативні рішення, щоб хоча б гарантувати безпеку цивільного судноплавства Чорним морем. Існують різні способи гарантування того, що Україна буде безпечним шляхом експорту зерна заради блага свого народу та світу.

- Якраз про це йде мова. На початку сторони ще намагалися оживити коридор. Але врешті-решт його полишили не тільки тому, що його поховала Росія, а й завдяки зусиллям Збройних сил України. Вони створили новий коридор, звільнивши цю територію від російського Чорноморського флоту. За оцінками ООН, чи він покриває разом із шляхами солідарності ЄС потреби людей в українських продуктах?

- Ні, проблема з цими альтернативами полягає в тому, що вони все ще не є сталими чи бодай передбачуваними. Чорноморська ініціатива була системою, яка гарантувала безпеку суден, які заходять або виходять. На жаль, після її припинення ми знову побачили зростання мінної забрудненості в Чорному морі. І ми побачили рівень ударів по українським портам, у тому числі на річці Дунай, які могли б бути альтернативними. Проти Росія атакувала також тамтешні порти.

Саме тому генеральний секретар ООН тяжко працює, щоб знайти рішення і гарантувати безпечне, передбачуване та стале цивільне судноплавство в Чорному морі.

МИ ПРАЦЮЄМО НА ОКУПОВАНІЙ ТЕРИТОРІЇ ЧЕРЕЗ НЕЧИСЛЕННИХ ПАРТНЕРІВ

- Певен, Росія не змінила свого правила щодо заборони вам доступу на окуповану територію. Ви згадали, що виділяєте там кошти для людей. Тож я хочу спитати, чи є у вас якісь способи дістатися до людей в окупації? Ви маєте доступ до якихось організацій, щоб знати, що відбувається на окупованих територіях з українцями?

- На жаль, це один із найбільших викликів, з яким ми стикаємося в гуманітарному реагуванні в Україні. Ми не змогли перетнути лінію фронту з жодною вантажівкою з допомогою, необхідною для того, щоб наша діяльність на окупованих Росією територіях була на більшому рівні. Ми перетнули лінію фронту одного разу, щоб евакуювати мирних жителів з металургійного комбінату «Азовсталь» у Маріуполі. Це був лише один раз, коли ми отримали згоду з боку Російської Федерації.

Зараз лише кілька місцевих партнерів проводять окремі заходи допомоги. Ми надаємо їм фінансування та підтримку. Цього недостатньо. Ми маємо обмежену інформацію про ситуацію, але в нас є деякі оцінки потреб. Через перешкоджання нашій роботі з боку Російської Федерації майже неможливо отримати повну картину. Ми знаємо, що ситуація не краща, ніж по цей бік лінії фронту, але з іншого боку рівень допомоги не на належному рівні. Ми продовжуємо шукати рішення та долати ці виклики, але допомога ще все не на тому рівні, на якому має бути.

Відмова у допомозі людям, які її потребують, суперечить міжнародному гуманітарному праву. Це порушення, і люди мають право на отримання допомоги.

- Наш Президент казав, що ніхто не знає, чи закінчиться війна у 2024 році. Чи готова ООН допомагати українцям у наступних роках?

- Ми сповнені рішучості підтримувати українців, які постраждали від цієї жорстокої війни, поки українська влада потребує нашої допомоги. Війна триває, і справа не лише в цьому. Люди, які живуть поблизу лінії фронту, перебувають у набагато гіршій ситуації, ніж рік тому. Деякі з них уже десять років проходять через жахи російського вторгнення. Ще більше викликів вони вже не можуть переносити. Але ж погана ситуація лише погіршується, оскільки тривають бомбардування, обстріли та руйнування будинків, лікарень і шкіл. Ми рішуче налаштовані продовжувати підтримувати людей, надаючи людям конче необхідну допомогу.

Пару днів тому я був неподалік лінії фронту, де люди розповідали нам, наскільки важливою для них є наша підтримка. Ми налаштовані продовжувати і сподіваємося, що міжнародна підтримка так само триватиме. Ми виконуємо роботу, щоб забезпечити цю підтримку. Однією із наших стратегій є звернення до країн-членів ООН та найбільших донорів у Женеві. Країни, які підтримують гуманітарне реагування, будуть присутні, і ми розповімо історію України, що війна все ще нищить громади по всій лінії фронту, і що люди роблять усе можливе, щоб вижити, проте вони потребують допомоги. Ми не можемо зараз відвернутися від України.

Іван Косякін, Київ
Фото – Кирило Чуботін