Стривожена Європа готується до війни
Сьогодні поговоримо про Європу.
Яка там ситуація, чим викликані тривожні сигнали, чим занепокоєна Європа і чому з різних столиць лунають заклики готуватися до оборони, готуватися до війни.
Що відбувається, в чому причини і які можливі виходи з цієї ситуації?
Сигнали тривоги лунали й раніше, і вже з початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України було зрозуміло, що якщо Путіна не зупинити, то він рушить далі.
Це розуміння було загальним, але такі попередження і сигнали в основному йшли від політологів, політиків і не мали «прямої дії». Два роки тому, коли почалася великомасштабна війна, гасло про те, що Україна захищає Європу, дозволило згуртувати і Північноатлантичний альянс, і Європейський Союз.
Всі побачили спільну небезпеку, тому заклики допомогти Україні вистояти і зупинити російську агресію мали саме таке велике значення і дозволили дуже швидко забезпечити і координувати в подальшому військову та всю іншу допомогу, щоб Україна могла протистояти ворогу і бути успішною в цій нерівній війні.
Пряма загроза російського вторгнення, особливо після значних успіхів Збройних Сил України протягом 2022 року, в багатьох європейських столицях розглядалася як умовна та віддалена. Не було відчуття, що це може трапитися вже завтра, що ворог все ближче до кордонів Європи, а Україна вже палає у вогні.
Було сподівання й розрахунки на те, що знову обійдеться, знову не торкнеться напряму наших держав і наших народів. Так думали європейці. Проте реальність такої загрози дуже чітко розуміли і говорили про неї наші найближчі сусіди, партнери і союзники, країни Балтії і Польща. Вони зі своєї історії добре знають, що таке російська загроза, як вона може виникнути і як важко такі загрози долати або їх уникнути.
Зараз настрої в Європі зовсім інші. І вже не політологи і політики, а міністри оборони і прем’єри говорять, що треба готуватися до війни, треба гуртувати населення, піднімати оборонну промисловість, створювати можливості для переходу економіки і державного стану на інший етап, в іншу ситуацію, коли війна стає реальною.
Чи можна уникнути розширення війни, розширення збройного конфлікту, що для цього треба зробити, як цього уникнути?
Це питання фундаментальне тепер уже не лише для України, але й для всіх країн Європи. Для України це питання виживання, питання національної безпеки, національної ідентичності, питання існування Української держави і української нації.
Для Європи відкриваються нові, дуже тривожні та вкрай небезпечні перспективи у зв’язку з тим, що амбіції кремлівського лідера зростають. І останні заяви, та й попередні теж, свідчать, що справжньою метою не є Україна, не є тільки підкорити собі наші землі й наш народ, Путін готовий іти далі, якщо його не зупинити.
Спробуємо розібратися, що ж насправді відбувається і чого можна далі чекати.
Найбільш важливими і промовистими в цьому сенсі, мабуть, є заяви, які пролунали спочатку від міністра цивільної оборони Швеції Карла-Оскара Боліна та фінських високопосадовців про те, що ці країни також мають готуватися до воєнних дій, бо загроза з боку путінської Росії є реальною.
Чому саме на ці дві країни варто звернути увагу? Тому що до повномасштабної агресії Фінляндія і Швеція були нейтральними і не ставили навіть теоретично питання на рівні держав про можливість приєднання до НАТО. Але з початком великої війни ці питання дуже швидко перейшли в практичну площину, і обидві раніше нейтральні країни подали заявки на членство в Альянсі.
Фінляндія вже є членом НАТО, Швеція незабаром буде, і тому для них це також дуже важливий крок, і симптоматично, що саме з цих столиць ідуть сигнали, які закликають населення згуртуватися і готуватися до загрози великої війни, яку готовий розв’язати Путін.
Для Фінляндії ситуація ускладнюється ще й тим, що кордон між Російською Федерацією та Фінляндією є найбільш протяженим, це понад 1200 км. Отже НАТО безпосередньо, тепер і на кордоні Фінляндії, є сусідом з агресивною Росією.
Треба сказати, що і в документах Генерального штабу Німеччини, про що повідомили деякі засоби масової інформації, розробляються плани протидії російській агресії на східному фланзі НАТО. Така можливість дуже чітко описується в цих документах, і розробляються дії на випадок прямої атаки.
Важливо, що Голова військового комітету НАТО Роб Бауер також нещодавно заявив про те, що західне суспільство має усвідомити: мир не є даністю, тому слід готуватися до конфлікту з Росією.
Це заяви і теорії, але за теорією слідує практика. В останній день січня розпочалася активна фаза військових навчань НАТО, які називаються Steadfast Defender 2024». Що прикмітне, ці навчання є найбільшими (з часів холодної війни, - авт.) за кількістю залучених підрозділів збройних сил різних країн, в них буде брати участь 90 тис. військовослужбовців, всі країни-члени НАТО залучені. І дуже важливо те, що сценарій цих навчань абсолютно прозорий і чіткий: це напад Росії на територію однієї з країн-членів НАТО і активація статті 5 Вашингтонського договору.
Вже нема в теорії і легенді, як кажуть військові, цих навчань умовних противників, умовного відбиття умовних терористів чи евакуації умовних груп населення з певних частин чи територій, є прямо названий противник і прямо назване джерело загрози. І це Російська Федерація.
Отже, загроза великої війни, загроза розширення війни висить у повітрі, це відчувають у столицях, це відчувають військові, це відчувають в НАТО.
Велика війна наближається. Як уникнути і що робити?
Я свідомо не згадував про іншого політика, який дуже чітко виклав ті загрози, з якими зараз стикається світ. Це міністр оборони Великої Британії Грант Шаппс, але до нього повернемося пізніше, в наших наступних розмовах і зустрічах.
Зосередимося на тому, що відбувається прямо зараз, у ці дні, і чому це відбувається. Що це таке: паніка чи тверезі оцінки, чому такі тривожні сигнали лунають в різних столицях країн Європи і країн НАТО?
Причини відомі, і вони пов’язані з ситуацією в Україні, зокрема з тим, що фактично з листопада минулого року надходження військової допомоги, фінансової та іншої допомоги Україні з боку перш за все Сполучених Штатів Америки та Європейського Союзу різко знизилося.
Відомі причини, чому це сталося. Це внутрішня ситуація в Сполучених Штатах Америки та неспроможність Конгресу прийняти так необхідні для України і оборони України рішення, це також відкладене рішення Європейського Союзу про формування Українського фонду розміром в 50 млрд. євро.
І головне, що є дуже важливим, що показали майже два роки війни, - відсутність можливості швидко забезпечити роботу оборонної промисловості в усіх країнах Європи в тих обсягах, які зараз потрібні, щоб наростити виробництво, поповнити власні запаси та надати необхідне озброєння та боєприпаси Україні для продовження бойових дій і для звільнення території України.
Отже, проблеми відомі, не відомо тільки поки що, як їх долати. Очевидно, що є позитивні сигнали і з Вашингтону, і з європейських столиць про те, що ці кризи будуть вирішені, і рішення, які так довго вже очікуються в Україні, будуть прийняті.
Ця стурбованість поділяється керівництвом провідних країн Європейського Союзу, складність цієї ситуації добре розуміють і в Білому домі. Проте політичні процеси мають свій хід, свою логіку, яка не завжди співпадає з нашими бажаннями і з бажаннями європейських лідерів.
Разом з тим цей комплекс проблем вже викликає необхідність діяти, і про цю необхідність заявляють лідери провідних європейських країн. Зокрема, днями в газеті Financial Times був оприлюднений спільний лист канцлера Федеративної Республіки Німеччина Олафа Шольца, прем’єр-міністра Данії Метта Фредеріксена, прем’єрів Чехії Петра Фіали, Естонії Каї Каллас, Нідерландів Марка Рютте.
Про що кажуть лідери цих країн Європейського Союзу? Вони закликають подвоїти зусилля щодо допомоги Україні на тлі триваючої агресії. Вони прямо пишуть: якщо Україна програє, довгострокові наслідки та витрати будуть набагато вищими для всіх нас, ми, європейці, несемо особливу відповідальність, тому треба діяти, від цього залежить майбутнє Європи.
Дуже чіткий сигнал, однозначний і без варіантів, як то кажуть. Більше того, європейські лідери розуміють, що ситуацію в Сполучених Штатах, а також результати виборів у цій країні, які відбудуться восени цього року, зараз дуже важко прогнозувати.
Тому Європа має більше розраховувати на власні сили, розраховувати на себе. І всі заклики, генеральних секретарів НАТО, які раніше були теоретичними, заклики наших трансатлантичних партнерів про те, що треба збільшувати витрати на оборону, вже зараз. І ці заклики також треба реалізувати вже зараз.
Саме тому є важливими сигнали від керівників оборонних відомств різних країн, вони спрямовані також і до своїх урядів, до керівництва власних держав про те, що витрати на оборону треба збільшувати, іншого шляху немає. Бо вже зараз оборонна промисловість європейських країн не встигає задовольняти всі потреби, які складаються і на полі бою, і для того, щоб захищати європейські країні та європейські столиці.
Канцлер Шольц закликав збільшити обсяги поставок озброєнь Україні, президент Макрон так само закликав країни ЄС бути готовими на випадок, якщо в Сполучених Штатах буде ухвалено рішення припинити чи скоротити допомогу Україні. Це все має компенсуватись за рахунок наших європейських партнерів.
Звісно, європейські лідери не обмежуються закликами, вони відвідують Вашингтон, проводять розмови, кулуарні та публічні, з керівниками Сполучених Штатів, представниками Конгресу і політичних партій Сполучених Штатів Америки. У ці дні генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг також перебуває у Вашингтоні, там же працює зараз міністр оборони Великої Британії Грант Шаппс, який провів зустріч з Ллойдом Остіном, і вони також говорили про необхідність підтримки України.
Слід сказати, що Велика Британія і тут демонструє лідерство, два тижні тому прем’єр Великої Британії Ріші Сунак відвідав Київ, була підписана дуже важлива угода про співробітництво в галузі безпеки. Перша з серії таких угод, про які Група Семи заявила під час саміту НАТО у Вільнюсі.
Також прем’єр Великої Британії заявив про фінансування військових потреби України в цьому році в сумі 2,5 млрд. Достатньо чи ні, побачимо.
Буквально днями відбулася неформальна зустріч міністрів оборони країн Європейського Союзу. Ця зустріч відбувалася напередодні засідання Європейської Ради, засідання надзвичайного, яке має прийняти рішення, що було відкладено у грудні минулого року.
Міністри оборони країн ЄС домовилися про те, що в 2024 році обсяг допомоги Україні складе 21 млрд євро. Це багато, якщо порівняти з тим, що за два попередні роки війни, у 2022 і 2023 роках, з боку Європейського Союзу було виділено військової допомоги у сумі 28 мільярдів. У цьому році буде 21 млрд.
Отже, зустріч Європейської Ради. Є позитивні сигнали про те, що згода буде, що буде погоджено фінансування цього фонду і фінансування буде продовжено. Головне, щоб не тільки фінанси, але і військова допомога, в першу чергу озброєння та боєприпаси, ритмічно і своєчасно надходили до України.
Приклад з мільйоном артилерійських снарядів для України є дуже показовим, цей мільйон до березня не буде поставлений, можливо буде поставлений до кінця року.
І це сигнал про те, наскільки недостатні потужності виробництва. Ми про це знаємо, намагаємося збільшити власне виробництво, це ж намагаються робити і європейські країни.
Отже, ситуація схиляється в позитивний бік, принаймні в Європі. Отже, будемо сподіватися, що всі рішення будуть прийняті, допомога буде отримана.
Чи означає це, що Європі можна розслабитися, можна зняти цей стан підвищеної готовності та жити як раніше? Абсолютно ні, бо загроза не зникла, вона стоїть на порозі європейських країн, і яким буде майбутній світоустрій, вирішується зараз на полі бою, вирішується не тільки Збройними Силами України, в першу чергу ними, але також тим, які будуть ресурси для допомоги і підтримки України.
Висновок з цієї ситуацій простий: треба діяти. Треба, мабуть, згадати стару істину: хочеш миру, готуйся до війни. Ця істина стала актуальною для Європи в 2024 році.
Будемо сподіватися, що прозріння чи нові ситуації будуть сприяти тому, що нові рішення будуть прийматися швидше, і буде робитися все для того, щоб Україна перемогла і агресія не розповзалася далі.
Ігор Долгов, український дипломат
Повну відеоверсію цього блог-проєкту дивіться на каналі Ukrinform TV
Заглавна ілюстрація - Financial Times
Читайте й дивіться інші випуски проєкту "Блог Ігоря Долгова":
● Глобальний Південь: що це таке, як з цим жити і куди рухатися далі
● Геополітичний вимір Євросоюзу: Як змінюється ЄС і як на це впливає Україна
● Що показав досвід нейтралітету Фінляндії і Швеції
● Державний тероризм. Шлях злочинця
● БРІКС: Що по той бік «стіни» та з якої цегли її складено
● Формула миру: вища математика геополітики. Перший Глобальний саміт миру замість Третьої світової
● Рамштайн: від Контактної групи з питань оборони України до “коаліції коаліцій”
реклама